Справа № 509/4365/25
31 березня 2026 року с-ще Овідіополь
Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Бочарова А.І.
при секретарі Сірман Г.В.,
за участю: представника відповідача, адвоката Попової О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Овідіополь в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Суперіум»
до
ОСОБА_1
про
стягнення заборгованості за кредитним договором,-
12.08.2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №98336708000 від 15.11.2021 в загальному розмірі 88 403,46 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 15.11.2021 року між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №98336708000. За договором факторингу №254 від 23 січня 2024 року АТ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «ФК «Суперіум» право грошової вимоги за кредитним договором № 98336708000, що укладений банком зі ОСОБА_1 .. Внаслідок невиконання зобов'язань у відповідача утворилась заборгованість, що зумовило звернення ТОВ «ФК «Суперіум» до суду із відповідним позовом.
Ухвалою суду від 20.08.2025 року було відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
27.10.2025 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача - Попової О.А. надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв'язку з набранням законної сили рішенням Овідіопольського районного суду м. Одеси від 14.04.2025 року по справі №509/5248/24, яке ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
27.10.2025 року через систему «Електронний суд» від представника позивача - Вишневської О.І. надійшли заперечення на клопотання про закриття провадження у справі, у яких зазначено, що в обох справах позивачем було заявлено вимоги про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №98336708000 від 15.11.2021, проте зазначені позовні вимоги не є тотожними, оскільки у справі №509/5248/24 заборгованість нарахована за тілом кредиту, відсоткам та комісією, тоді як у справі №509/4365/25, заборгованість нарахована за тілом та відсотками.
Представник позивача у судове засідання не з'явився. Поряд з тим у своїй позовній заяві просив розглянути справу за відсутності представника ТОВ «ФК «СУПЕРІУМ», провести всі засідання по справі за відсутності представника ТОВ «ФК «СУПЕРІУМ», позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідачки - ОСОБА_2 приймала участь у судовому засіданні 31.03.2026 року в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку: vkz.court.gov.ua, надала пояснення з приводу заявленого клопотання про закриття провадження у справі та просила суд його задовольнити.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу виконання договірних зобов'язань.
15.11.2021 року ОСОБА_1 уклала з Акціонерним товариством «УКРСИББАНК» Договір-анкету про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) №98336708000. Згідно п. 2.1.1 Договору ліміт кредитування встановлюється у розмірі 49000,00 грн. Кредит надається Клієнту без застави. Строк діі? ліміту кредитування: з дати укладання договору по 20.11.2023. Процентна ставка на суму кредитної заборгованості за операціями отримання готівки та переказу коштів 44,99% річних. Процентна ставка на суму кредитної заборгованості за безготівковими операціями 44,99% річних. Процентна ставка на суму кредитної заборгованості за безготівковими операціями, протягом пільгового періоду 0,00% річних. Пільговий період для погашення заборгованості до 56 днів. Комісія за надання послуг з управління кредитом при простроченні сплати платежу до 500 грн. Договір-анкета підписана ОСОБА_1 .
Як зазначено позивачем, 23.01.2024 року між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК «Суперіум» було укладено договір факторингу №254, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитними договором, укладеним між кредитором та позичальником перейшло до ТОВ «ФК «Суперіум».
Позивач підсумував, що внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов'язань, станом на 01.08.2025 року у позичальника утворилася загальна сума заборгованості за Договором №98336708000 у розмірі 89222,46 грн., з яких: заборгованість за основним боргом 47584,38 грн., заборгованість за відсотками 41556,18 грн., заборгованість за комісіями 81,9 грн та Позивачем не перераховувався вказаний розмір заборгованості по процентам та комісіям тощо.
Водночас, позивач просить стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 88403,46 грн., в тому числі заборгованість за основним боргом 47584,38 грн., заборгованість за відсотками 41556,18 грн.
Рішенням Овідіопольського районного суду м. Одеси від 14.04.2025 року по справі №509/5248/24 у задоволенні позову Товариства з обмеженою заборгованістю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було відмовлено.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно із ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У клопотанні про закриття провадження у справі представник відповідачки просила закрити провадження по справі у зв'язку з тим, що спір між ТОВ «ФК «Суперіум» та ОСОБА_1 з приводу вказаної заборгованості уже вирішено.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Закриття провадження у справі - це одна з форм закінчення розгляду цивільної справи без винесення рішення суду у зв'язку з виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов'язує неможливість подальшого судового розгляду справи.
Аналіз змісту пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України дає підстави для висновку, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови збігаються за складом учасників цивільної справи, матеріально-правовими вимогами та обставинами, якими обґрунтовано звернення до суду. Нетотожність хоча б однієї із цих складових не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 зазначено, що предмет позову це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав та інтересів.
Матеріально-правова вимога позивача повинна спиратися на підставу позову. Підставою позову визнають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Цими обставинами можуть бути лише юридичні факти, тобто такі факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин.
Закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України можливе лише за умови, якщо є рішення, яке набрало законної сили, ухвалене за наслідками вирішення позову, що є тотожним до позову, який розглядається, тобто співпадають сторони, предмет і підстави позовів. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду чинності.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18), зроблено висновок про те, що застосування пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України (у редакції 2004 року) зумовлене, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України). За змістом наведеної норми права позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
У пунктах 26, 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі №320/9224/17 (провадження № 14-225цс19), зазначено, що згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі.
Отже, чинне процесуальне законодавство України не дозволяє подання позивачем нового позову про той самий предмет і з тих самих підстав, з яких вже є постановлене судове рішення, адже це фактично призведе до переоцінки обставин, встановлених рішенням суду, яке набрало законної сили. Повторне звернення з тими самим вимогами з тих самих підстав свідчитиме про намагання домогтися нового слухання справи та нового її вирішення, що не відповідає принципу юридичної визначеності та суперечить положенням пункту 1 статті 6 Конвенції.
Як встановлено судом, рішенням Овідіопольського районного суду м. Одеси від 14.04.2025 року по справі №509/5248/24 у задоволенні позову Товариства з обмеженою заборгованістю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №98336708000 у загальному розмірі 89222,46 грн., з яких: заборгованість за основним боргом 47584,38 грн., заборгованість за відсотками 41556,18 грн., заборгованість за комісіями 81,9 грн - відмовлено.
Рішення суду набрало законної сили 19.05.2025 року та учасниками справи не оскаржувалося.
Зазначене судове рішення обґрунтовано тим, що 15.11.2021 року ОСОБА_1 уклала з АТ «УкрСиббанк» Договір-анкету про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) №98336708000.
АТ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «ФК «Суперіум» право вимоги до відповідача за Договором на підставі Договору факторингу № 254 від 23.01.2024 року. На підтвердження факту переходу прав вимоги від первісного кредитора - АТ «УкрСиббанк» до ТОВ «ФК «Суперіум» останнім надано договір факторингу № 254 від 23.01.2024, реєстр боржників до нього, який є нечитабельним та платіжну інструкцію в національній валюті від 23.01.2024 №192.
Водночас, суд зауважив, що відповідного до пункту 4.1 вищевказаного договору факторингу, право власності на права вимоги вважається таким, що перейшло від клієнта фактору, та право вимагати від боржників виконання всіх зобов'язань в межах відступлених прав вимог у фактора виникає з моменту підписання акту приймання-передачі права вимоги.
Проте позивачем на підтвердження виникнення права вимоги разом з позовною заявою не було надано суду доказу набуття права вимоги до відповідача, а саме акта приймання-передачі права вимоги, складеного ним та АТ «УкрСиббанк».
Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відсутність належних доказів переходу права вимоги до позивача від первісного кредитора позбавляє можливості встановити та перевірити обставини набуття позивачем прав кредитора за договором з відповідачем.
Також судом було встановлено, що позивачем до позовної заяви не долучено жодних первинних бухгалтерських та платіжних документів (зокрема, виписки по рахунку), які б підтверджували факт перерахування коштів на рахунок відповідача. Доказів проведення відповідачем банківських операцій із використанням власної картки (переказ коштів, поповнення мобільного телефону, оплата товарів у торгових точках та ін.) матеріали справи не містять.
Також суд зазначив, що у матеріалах справи взагалі відсутній чіткий розрахунок заборгованості, що позбавляє суд можливості дослідити період, за який нараховано заборгованість, відповідність такої узгодженим умовам договору.
З огляду на вказане, у справі №509/5248/24 суд прийшов висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №98336708000 від 15.11.2021 року у розмірі, вказаному позивачем.
За обставинами справи №509/5248/24 ТОВ «ФК «Суперіум», звертаючись до суду з позовом про стягнення з відповідачки на його користь заборгованості, просив стягнути грошові кошти у розмірі 89222,46 грн, з яких: заборгованість за основним боргом 47584,38 грн., заборгованість за відсотками 41556,18 грн., заборгованість за комісіями 81,90 грн.
У даній справі №509/4365/25 ТОВ «ФК «Суперіум» просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №98336708000 від 15.11.2021 року у розмірі 88403,46 грн., в тому числі заборгованість за основним боргом 47584,38 грн., заборгованість за відсотками 41556,18 грн. При цьому суд зауважує, що у даній справі позивачем невірно визначено загальну суму заборгованості, оскільки якщо до визначеної позивачем суми основного боргу додати суму заборгованості по відсотках, то тоді загальна сума становить 89140,56 (47587,38 + 41 556,18), а не 88403,46 грн, як зазначив позивач.
З матеріалів позову вбачається, що вимоги у цій справі заявлені до того ж відповідача і є такими ж і з тих же фактичних обставин, що у справі №509/5248/24, в якій прийнято рішення, що набрало законної сили. Предмет спору з тих же підстав у цій справі фактично ґрунтується на нових доказах: акт приймання-передачі права вимоги від 23.01.2024 року, банківська виписка від первісного кредитора АТ «УкрСиббанк».
Суд зауважує, що посилання представника позивача на подання ним у цій справі нових доказів, не змінюють первісно визначені основні фактичні підстави позову.
Відтак суд приходить до переконання, що у справі №509/5248/24 та у даній справі однаковими є сторони спору, співпадають підстави позовів, а саме неналежне виконання ОСОБА_1 обов'язків за договором кредиту та правова кваліфікація ТОВ «ФК «Суперіум» спірних правовідносин.
Оскільки, рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 14.04.2025 року по справі №509/5248/24 набрало законної сили, учасниками справи не оскаржено та не скасовано, тому встановлені під час розгляду справи судом обставини враховуються судом при постановленні рішення по справі №509/4365/25.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позов у даній справі №509/4365/25 є тотожним позову у справі № 509/5248/24 в частині вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №98336708000 від 15.11.2021 року у загальному розмірі 88403,46 грн.
Подання позивачем до відповідача нового позову про той же предмет і з тих же підстав, з яких ухвалено судове рішення у справі та яке набрало законної сили, фактично свідчить про намагання домогтися нового слухання справи та нового її вирішення, що не відповідає принципу юридичної визначеності.
Такі висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 17 травня 2023 року у справі № 761/1062/21 (провадження № 61-9336св22), та висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 28 червня 2023 року у справі справа №705/2978/22 (провадження № 61-689св23).
Враховуючи викладене суд приходить до висновку про закриття провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СУПЕРІУМ» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав вже вирішений у справі № 509/5248/24.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 247, 255, 260 ЦПК України суд,
Провадження у справі № 509/4365/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її ухвалення.
Суддя А.І.Бочаров