Справа № 521/5306/26
Номер провадження № 4-с/521/42/26
08 квітня 2026 року м. Одеса
Суддя Хаджибейського районного суду м. Одеси Громік Д.Д., розглянувши скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), стягувач - ОСОБА_2 , -
06 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Хаджибейського районного суду м. Одеси зі скаргою на дії державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), стягувач - ОСОБА_2 , відповідно до якої просить:
- визнати протиправними дії державного виконавця щодо складання розрахунку від 14.01.2026 та від 01.04.2026 року,
- визнати протиправними і скасувати постанови державного виконавця:
- від 19.12.2025 (звернення стягнення);
- від 19.12.2025 про розшук майна;
- від 15.01.2026 (дві постанови).
А також просить зобов'язати державного виконавця провести новий повний розрахунок заборгованості, зняти арешти з рахунків та транспортного засобу та стягнути моральну шкоду 113 000 грн.
Дослідивши скаргу та додані до неї документи, суддя дійшов наступного висновку.
Спори щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця під час виконання судового рішення врегульовано Розділом VII Цивільного процесуального кодексу України та Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно ч.1 ст. 449 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.
Відповідно до ч.2 ст. 449 ЦПК України, пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
В силу ст.126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.
Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові.
Відповідно до частини першої статті 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 123 ЦПК України).
Частиною першою статті 127 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 01.11.2023 у справі № 904/3734/20 указав, що передумовою для розгляду скарги на дії чи бездіяльність державного, приватного виконавця по суті є встановлення факту подання цієї скарги у передбачений законом строк або наявності відповідного клопотання та обставин для поновлення такого строку, якщо його було пропущено саме з поважних причин. У протилежному випадку дії суду матимуть наслідком порушення права інших учасників спору, зокрема, виконавця, дії якого оскаржуються, а також та загальних засад судочинства (диспозитивності, рівності перед законом і судом та змагальності сторін). Подібний висновок зроблено в постанові Верховного Суду від 13.11.2025 у справі № 718/4066/23 (провадження № 61-6813св25).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.11.2022 у справі № 761/38464/20 (провадження № 61-7465св22) зазначено, що перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якою пов'язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод.
У постановах Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 439/1493/15-ц та від 18.11.2020 у справі № 466/948/19 зроблено висновок по застосуванню статті 449 ЦПК України та вказано, що такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно із скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. При вирішенні питання про те, які підстави можна вважати поважними для поновлення строку звернення до суду з відповідною скаргою, суд має керуватися тим, що вичерпного переліку таких підстав процесуальний закон не містить, вони у кожному конкретному випадку залежать від певних ситуацій. При цьому судом також має враховуватися прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує справедливий судовий розгляд, а виконання рішення суду є завершальною частиною розгляду цивільної справи.
З'ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові.
При цьому, ЦПК України не пов'язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, у кожному випадку, суд із урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Клопотання чи заява про поновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. У клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).
Верховний суд неодноразово підкреслював, що законодавець не відносить пропуск строку на подання скарги на дії виконавця до підстав відмови у задоволенні скарги; пропуск строку на подання скарги на дії виконавця є підставою для залишення скарги без розгляду (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.02.2025 у справі № 361/717/13-ц (провадження N 61-153св25).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Зі скарги вбачається, що ОСОБА_1 оскаржує дії державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), відповідно до якої просить:
- визнати протиправними дії державного виконавця щодо складання розрахунку від 14.01.2026 та від 01.04.2026 року,
- визнати протиправними і скасувати постанови державного виконавця:
- від 19.12.2025 (звернення стягнення);
- від 19.12.2025 про розшук майна;
- від 15.01.2026 (дві постанови).
А також просить зобов'язати державного виконавця провести новий повний розрахунок заборгованості, зняти арешти з рахунків та транспортного засобу та стягнути моральну шкоду 113 000 грн.
Оскаржувана постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника винесена державним виконавцем 19.12.2025 року, оскаржувана постанова про розшук майна боржника винесена державним виконавцем 19.12.2025 року, оскаржувані постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника винесені винесено державним виконавцем 15.01.2026 року.
При цьому, до суду ОСОБА_1 звернувся лише 06.04.2026 року, не зазначаючи та не надавши підтверджень коли саме він дізнався про порушення свого права.
Отже, при зверненні до суду із відповідною скаргою, ОСОБА_1 не зазначив жодної поважної причини, яка б перешкоджала йому реалізувати своє право на оскарження дій або бездіяльності державного виконавця у визначений ЦПК строк.
Крім цього, слід зауважити, що скаржник не скористався своїм правом на звернення до суду із клопотанням про поновлення процесуального строку на звернення із вищевказаною скаргою.
Враховуючи вищевикладені обставини, вважаю, що скаржником пропущено десятиденний строк на оскарження дій державного виконавця та не додано заяви або клопотання про його поновлення, а тому приходжу до висновку, що скаргу слід залишити без розгляду та повернути скаржнику.
На підставі ст. ст.126,447,448,449 ЦПК України,-
Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), стягувач - ОСОБА_2 - залишити без розгляду та повернути її скаржнику.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її отримання.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, а у разі її подання після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Д.Д. Громік