Справа № 991/1976/26
Провадження № 1-кп/991/28/26
03 квітня 2026 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 (у режимі відеоконференції),
його захисників ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52024000000000112 від 14.03.2024, за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Комунарськ Луганської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15 - ч. 4 ст. 369 КК України,
03.03.2026 до Вищого антикорупційного суду із Спеціалізованої антикорупційної прокуратури надійшов для розгляду обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52024000000000112 від 14.03.2024, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15 - ч. 4 ст. 369 КК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2026 для розгляду кримінального провадження визначено суддю Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 .
Ухвалою від 04.03.2026 призначено підготовче судове засідання.
У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, оскільки відсутні підстави для прийняття рішень, передбачених п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України. Зазначив про необхідність здійснення судового розгляду у відкритому судовому засіданні з участю прокурора, обвинуваченого, його захисників та потерпілого. Вважає, що відсутні підстави для складання досудової доповіді щодо обвинуваченого.
Ухвалою від 03.04.2026, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, суд залишив без задоволення клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_6 про внесення подання до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду для направлення кримінального провадження за підсудністю.
Після розгляду зазначеного клопотання, обвинувачений та його захисники не заперечували проти призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта. Повідомили, що не вбачають підстав для складання досудової доповіді, просили задовольнити подані захисником ОСОБА_5 письмово клопотання про скасування арешту майна.
Потерпілий в підготовче судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце його проведення, про причини свого неприбуття не повідомив. У зв'язку з цим, відповідно до положень ст. 325 КПК України, судом прийнято рішення про проведення підготовчого судового засідання за його відсутності.
Дослідивши обвинувальний акт, розглянувши клопотання захисника, заслухавши думку учасників судового провадження, суд зазначає таке.
Щодо питань, передбачених ст. 314 КПК України
Відповідно до ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: 1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст. 468-475 цього Кодексу; 2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених п. 5-8, 10 ч. 1, ч. 2 ст. 284 цього Кодексу; 3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу; 4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження; 5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; 6) доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.
У підготовчому судовому засіданні учасники судового провадження не повідомили суд про укладання угоди між прокурором та обвинуваченим у даному кримінальному провадженні.
Суд не встановив підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п. 5-8 ч. 1, ч. 2 ст. 284 КПК України.
Обвинувальний акт містить всі структурні елементи, передбачені ст. 291 КПК України, складений, підписаний детективом та затверджений прокурором. До нього долучені передбачені ч. 4 ст. 291 КПК України додатки, а саме: реєстр матеріалів досудового розслідування, розписка про отримання копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування.
Згідно з ч. 1 ст. 33-1 КПК України Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених у примітці ст. 45 КК України, ст. 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 КК України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України.
Примітка ст. 45 КК України містить перелік корупційних кримінальних правопорушень, серед яких наявна ст. 369 КК України.
У цьому кримінальному провадженні ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15 - ч. 4 ст. 369 КК України.
За твердженням сторони обвинувачення, ОСОБА_4 підбурив ОСОБА_7 (застосовано захід забезпечення конфіденційності відомостей про особу) до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди Міністру аграрної політики та продовольства України ОСОБА_8 та іншим службовим особам Міністерства, а також можливим посадовим особам Фонду державного майна України за вчинення ними дій на його користь, а саме прийняття рішення щодо призначення ОСОБА_7 на посаду директора державної компанії «Fishing Company S.A.».
Тобто обвинуваченому інкриміновано вчинення корупційного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15 - ч. 4 ст. 369 КК України, та наявна умова, зазначена у п. 3 ч. 5 ст. 216 КПК України (кримінальне правопорушення, передбачене ст. 369 КК України, вчинено щодо службової особи, визначеної у п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України - члена Кабінету Міністрів України).
Доводи адвоката про те, що обвинувачений не мав реального впливу на члена Кабінету Міністрів України, не мають значення для визначення підсудності.
Водночас, за версією сторони обвинувачення, ОСОБА_4 не мав наміру передавати таку неправомірну вигоду означеним службовим та посадовим особам, а лише бажав заволодіти вказаними коштами та розпорядитись ними на власний розсуд. Відповідно ОСОБА_4 обвинувачується у заволодінні грошовими коштами ОСОБА_7 шляхом обману в особливо великому розмірі (ч. 5 ст. 190 КК України). Тобто особі інкриміновано вчинення кримінального правопорушення, яке не входить до переліку, який міститься у ст. 33-1 КПК України.
Проте відповідно до абз. 11 п. 20-2 Розділу ХІ Перехідні положення КПК України у разі об'єднання в одному провадженні матеріалів досудових розслідувань щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення, або щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, серед яких є кримінальні провадження, підсудні Вищому антикорупційному суду, судове провадження здійснює Вищий антикорупційний суд, якщо виділення в окреме провадження матеріалів кримінального провадження, які не віднесені до підсудності цього суду, може негативно вплинути на повноту судового розгляду.
Враховуючи, що виділення в окреме провадження матеріалів кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 190 КК України в цьому випадку може негативно вплинути на повноту судового розгляду, то судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні такого кримінального правопорушення належить здійснювати Вищому антикорупційному суду.
Отже, кримінальне провадження № 52024000000000112 від 14.03.2024 підсудне Вищому антикорупційному суду.
З огляду на відсутність підстав для прийняття рішень, передбачених п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, суд дійшов висновку про необхідність призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта та вирішення питань, пов'язаних з підготовкою до такого розгляду.
Разом з тим суд переконаний, що немає підстав для доручення представнику пробації скласти досудову доповідь щодо ОСОБА_4 , оскільки йому інкриміновано вчинення зокрема особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, тоді як ч. 2 ст. 314-1 КПК України передбачає складання досудової доповіді щодо особи, обвинуваченої у вчиненні нетяжкого або тяжкого злочину.
Щодо питань, передбачених ст. 315 КПК України
За змістом ч. 2 ст. 315 КПК України, з метою підготовки до судового розгляду суд: 1) визначає дату та місце проведення судового розгляду; 2) з'ясовує, у відкритому чи закритому судовому засіданні необхідно здійснювати судовий розгляд; 3) з'ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді; 4) розглядає клопотання учасників судового провадження про: здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту; витребування певних речей чи документів; здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні; 5) вчиняє інші дії, необхідні для підготовки до судового розгляду.
Судом не встановлено підстав, передбачених ч. 2 ст. 27 КПК України, для ухвалення рішення про здійснення судового провадження в закритому судовому засіданні. Клопотань, передбачених абз. 4 п. 4 ч. 2 ст. 315 КПК України, учасники судового провадження не заявили.
За таких обставин, з метою забезпечення гласності та відкритості судового провадження, судовий розгляд необхідно здійснювати у відкритому судовому засіданні.
Вирішуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді, суд враховує, що за змістом ч. 2 ст. 318 КПК України судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні з обов'язковою участю сторін кримінального провадження, крім випадків, передбачених цим Кодексом. У судове засідання викликаються потерпілий та інші учасники кримінального провадження. Стороною кримінального провадження з боку обвинувачення є прокурор, а з боку захисту - обвинувачений та його захисники (п. 19 ч. 1 ст. 3 КПК України).
Отже, судовий розгляд слід проводити з участю прокурора, обвинуваченого, його захисників та потерпілого.
Щодо клопотань про скасування арешту майна
Під час підготовчого судового засідання, відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом IІ цього Кодексу.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України).
У абзаці другому ч. 1 ст. 174 КПК України передбачено, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
1. Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 , діючи в інтересах ОСОБА_9 , який є третьою особою, стосовно майна якої вирішене питання про арешт майна, подав суду клопотання № 03/695 від 09.03.2026, у якому просив скасувати накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.04.2025 арешт на мобільний телефон Iphone 14 Pro, вилучений 24.04.2025 під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 . Вважає, що підставою для скасування арешту з цього майна є те, що в подальшому застосуванні цього заходу забезпечення відпала потреба.
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_5 повідомив, що він не є представником власника майна - ОСОБА_9 , однак належить до переліку осіб, які відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна. Зазначив, що скасування арешту із належного ОСОБА_9 мобільного телефону, вочевидь, відповідає інтересам останнього, а тому ОСОБА_9 не має заперечувати щодо звернення із таким клопотанням та його задоволення.
Прокурор ОСОБА_3 проти задоволення вказаного клопотання заперечив. Вказав, що положеннями ст. 64-2 КПК України визначено перелік документів, які підтверджують повноваження представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт. Відсутність таких документів у ОСОБА_5 свідчить про те, що він не уповноважений звертатись до суду в інтересах ОСОБА_9 . Додав, що постанова прокурора про визнання мобільного телефона Iphone 14 Pro речовим доказом у кримінальному провадженні на теперішній час не скасована, а тому потреба у його арешті не відпала.
З огляду на положення п. 1 ч. 5 ст. 64-2 КПК України, повноваження представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, на участь у кримінальному провадженні, підтверджуються документами, передбаченими ст. 50 КПК України (свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю; ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги).
Враховуючи, що адвокатом ОСОБА_5 до матеріалів клопотання не долучено документів, які б підтверджували його повноваження як представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, - суд не вбачає підстав для розгляду клопотання та залишає його без розгляду.
2. Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 подав суду клопотання № 03/696 від 09.03.2026, у якому просив скасувати накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.04.2025 арешт на: 1) мобільний телефон Samsung SM-A032F/DS, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , 2)мобільний телефон Samsung GT-I8552, IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 , 3) мобільний телефон Redmi Note 11S, IMEI 1: НОМЕР_5 , IMEI 2: НОМЕР_6 , вилучені 24.04.2025 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 . Вважає, що підставою для скасування арешту з цього майна є те, що в подальшому застосуванні цього заходу забезпечення відпала потреба.
Прокурор ОСОБА_3 заперечив щодо задоволення вказаного клопотання, вказавши, що потреба у арешті, накладеному на мобільні телефони, не відпала. Так, SIM-картки, наявні в мобільних телефонах Samsung SM-A032F/DS та Samsung GT-I8552, можуть підтверджувати належність таких мобільних телефонів певній особі, а тому їх повернення ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні є передчасним. Щодо клопотання захисника в частині скасування арешту, накладеного на мобільний телефон Redmi Note 11S, вказав, що спроби копіювання з нього всієї інформації виявилися невдалими, а тому детективом проведено лише фотокопіювання відомостей, що мали значення для кримінального провадження. На думку прокурора такі фотокопії в подальшому можуть бути поставлені стороною захисту під сумнів, у зв'язку з чим виправданим є подальше застосування заходу забезпечення.
Вирішуючи заявлене клопотання, суд враховує таке.
Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (п. 1 ч. 2, абз. 1 ч. 3 ст. 170 КПК України). У ст. 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно із копіями окремих матеріалів досудового розслідування, які надав захисник ОСОБА_5 , на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.04.2025 у кримінальному провадженні № 52024000000000112 від 14.03.2024 детектив НАБУ 24.04.2025 провів обшук за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 . Під час обшуку було вилучено мобільний телефон Samsung SM-A032F/DS (IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 ), мобільний телефон Samsung GT-I8552 (IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 ), та мобільний телефон Redmi Note 11S (IMEI 1: НОМЕР_5 , IMEI 2: НОМЕР_6 ), якими користувався ОСОБА_4 . Постановою від 25.04.2025 детектив НАБУ ОСОБА_10 визнав вилучені мобільні телефони речовими доказами у кримінальному провадженні № 52024000000000112 від 14.03.2024. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.04.2025 у справі № 991/3782/25, провадження № 1-кс/991/3816/25, з метою збереження речових доказів накладено арешт на майно, вилучене під час проведення 24.04.2025 обшуку, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування майном, зокрема на вказані мобільні телефони.
У період з 28.04.2025 до 28.05.2025 вилучені мобільні телефони були оглянуті детективом НАБУ ОСОБА_10 за участі спеціаліста - детектива НАБУ ОСОБА_11 . Проведеним оглядом, серед іншого, встановлено, що мобільні телефони Samsung SM-A032F/DS та Samsung GT-I8552 не містять інформації, яка має доказове значення у кримінальному провадженні.
Досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52024000000000112 від 14.03.2024 закінчене 03.03.2026 у зв'язку зі зверненням прокурора до суду з обвинувальним актом щодо ОСОБА_4 , що, з огляду на правила ч. 1 ст. 290 КПК України, означає, що прокурор визнав зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта.
Оскільки детективом у протоколі огляду зазначено про невиявлення під час огляду мобільних телефонів Samsung SM-A032F/DS та Samsung GT-I8552 інформації, що має доказове значення у кримінальному провадженні, та враховуючи, шо подальше виявлення такої інформації на стадії судового розгляду є неможливим, суд дійшов висновку про те, що в подальшому застосуванні арешту цих мобільних телефонів відпала потреба.
Отже, клопотання захисника ОСОБА_5 в частині скасування арешту з телефонів Samsung SM-A032F/DS та Samsung GT-I8552 підлягає задоволенню.
Разом з тим, відповідно до вищевказаного протоколу огляду, під час огляду мобільного телефону Redmi Note 11S виявлено інформацію, яка є важливою для кримінального провадження. Проте, спроби детективів здійснити копіювання усіх доступних файлів з пам'яті телефону виявилися невдалими. У зв'язку з цим огляд проводився безпосередньо з його екрану, після чого було здійснено фотографування інформації, яка має доказове значення для кримінального провадження.
Зважаючи на те, що мобільний телефон Redmi Note 11S, яким користувався обвинувачений, має доказове значення у кримінальному провадженні та в подальшому фотознімки інформації, виявленої у ньому, можуть бути поставлені під сумнів стороною захисту, а також під час судового розгляду може виникнути потреба у проведенні огляду та дослідженні такого телефону в судовому засіданні як речового доказу, суд приходить до висновку про те, що потреба у застосуванні зазначеного заходу забезпечення не відпала.
За таких обставин вимоги захисника ОСОБА_5 щодо скасування арешту, накладеного на мобільний телефон Redmi Note 11S, не підлягають задоволенню.
3. Захисник ОСОБА_5 подав суду клопотання № 03/697 від 09.03.2026, у якому просив скасувати накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.04.2025 арешт на транспортний засіб Hyundai Sonata, 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_7 , VIN: НОМЕР_8 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_12 та який перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_12 та ОСОБА_4 .
Вважає, що підставою для скасування арешту з цього майна є те, що такий захід забезпечення накладено необґрунтовано, оскільки його власником є дружина ОСОБА_4 - ОСОБА_12 , яка не має статусу підозрюваної чи обвинуваченої у кримінальному провадженні, а тому не може бути обмежена у праві власності на належне їй майно.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_5 подане ним клопотання підтримав. Зазначив, що транспортний засіб Hyundai Sonata у будь-якому випадку не підлягатиме конфіскації в разі застосування до ОСОБА_4 такого виду покарання, оскільки факт належності йому автомобіля на праві спільної сумісної власності можливо встановити лише в порядку цивільного судочинства. Натомість, така цивільна справа на даний час відсутня.
Прокурор ОСОБА_3 проти задоволення клопотання заперечив. Пояснив, що арешт накладено обґрунтовано, оскільки транспортний засіб є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_13 . Натомість, у випадку скасування арешту з наведених захисником підстав, фактично буде йти мова про перегляд ухвали слідчого судді, яким при накладенні арешту було враховано, що майно є спільною сумісною власністю подружжя.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
У випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна (ч. 5 ст. 170 КПК України).
Згідно із копіями окремих матеріалів досудового розслідування, які надав захисник ОСОБА_5 , ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.04.2025 у справі № 991/3784/25, провадження № 1-кс/991/3818/25, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання накладено арешт на транспортний засіб Hyundai Sonata, 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_7 , VIN: НОМЕР_8 . Слідчим суддею при накладенні арешту враховано, що з 02.09.2006 по теперішній час ОСОБА_4 перебуває у шлюбі з ОСОБА_12 . З 03.05.2019 за ОСОБА_12 зареєстровано право власності на вищевказаний транспортний засіб. Відтак, вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя.
Перевіряючи обґрунтованість застосованого заходу забезпечення, суд враховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15 - ч. 4 ст. 369 КК України. Санкціями вказаних кримінальних правопорушень, зокрема, передбачене покарання у виді конфіскації майна.
Наявність у санкції зазначених злочинів конфіскації майна як виду покарання свідчить про можливість його застосування судом до обвинуваченого при прийнятті остаточного рішення у справі та, відповідно, про обґрунтованість накладення арешту на майно, належне ОСОБА_4 .
Положеннями ст. 60 Сімейного кодексу України та ст. 368 Цивільного кодексу України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18), норми Сімейного кодексу України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із членів колишнього подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Водночас, захисником не надано доказів на підтвердження того, що автомобіль є виключно особистою приватною власністю дружини ОСОБА_4 , а тому висновок слідчого судді щодо належності обвинуваченому такого майна на праві спільної сумісної власності з його дружиною під час розгляду клопотання не спростований.
За таких обставин клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.
Щодо заперечень сторони захисту проти ухвал слідчих суддів в порядку ч. 3 ст. 309 КПК України
Під час підготовчого судового засідання захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 , в порядку ч. 3 ст. 309 КПК України, подав до суду заперечення на ухвали слідчих суддів Вищого антикорупційного суду від 21.04.2025 у справі № 991/3540/25, від 19.03.2024 у справі № 991/2236/24, від 22.05.2024 у справі № 991/4361/24, від 18.07.2024 у справі № 991/6185/24, від 13.09.2024 у справі № 991/9129/24, і від 07.11.2024 у справі № 991/12675/24.
З огляду на положення ч. 3 ст. 309, ст. 314 КПК України, мету підготовчого провадження, враховуючи, що:
1) подані заперечення не стосуються вирішення питань, передбачених ст. 314, 315 КПК України, зокрема можливості призначення судового розгляду, а
2) доводи, які в них викладені, за умов, передбачених ст. 87 КПК України, можуть впливати на допустимість отриманих доказів, оцінку яких суд має здійснити в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення за результатами судового розгляду (у сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження), -
суд не вбачає підстав для розгляду поданих заперечень сторони захисту під час підготовчого судового провадження.
Інших клопотань, передбачених п. 4, 5 ч. 2, ч. 3 ст. 315 КПК України, від учасників судового провадження не надійшло.
Зважаючи на те, що ОСОБА_4 інкриміновано вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, суд, на виконання вимог ч. 4 ст. 315 КПК України, роз'яснив обвинуваченому його право на звернення до суду із клопотанням про здійснення кримінального провадження в суді першої інстанції колегіально судом у складі трьох суддів, передбачене ст. 31 КПК України. Однак ОСОБА_4 не скористався таким правом, тому судовий розгляд слід здійснювати суддею одноособово.
Керуючись ст. 27, 174, 314-316, 372, 392 КПК України, суд
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52024000000000112 від 14.03.2024,за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15 - ч. 4 ст. 369 КК України, на 09 год 00 хв 13.04.2026 у приміщенні Вищого антикорупційного суду за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 42-А.
Судовий розгляд здійснювати суддею одноособово у відкритому судовому засіданні, з участю уповноваженого прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, обвинуваченого, його захисників, потерпілого, з викликом свідків.
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про скасування арешту майна задовольнити частково.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.04.2025 у справі № 991/3782/25 на:
1) мобільний телефон Samsung SM-A032F/DS, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 ;
2) мобільний телефон Samsung GT-I8552, IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 ,
які вилучені 24.04.2025 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 .
У іншій частині вимог відмовити.
Відмовити в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладеного на автомобіль Hyundai Sonata, 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_7 , VIN: НОМЕР_8 .
Залишити без розгляду клопотання адвоката ОСОБА_5 про скасування арешту майна, яке належить ОСОБА_9 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і окремому оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1