Номер провадження 11-сс/821/163/26 Справа № 699/416/26Головуючий в суді 1 інстанції ОСОБА_1
Категорія: ст. 176 КПК України Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
07 квітня 2026 року
м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі:
секретаря - ОСОБА_5
прокурора - ОСОБА_6
підозрюваного - ОСОБА_7
захисника - ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 20 березня 2026 року, якою стосовно підозрюваного
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Корсунь-Шевченківський, Черкаської області, проживаючого тимчасово за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не працюючого, інваліда 3 групи, не одруженого, раніше судимого,
застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 60 днів, з 18.03.2026 до 16.05.2026 включно, з покладенням процесуальних обов'язків, передбачених ст.194 КПК України,
19.03.2026 року старший слідчий СВ відділення поліції № 1 Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором Корсунь-Шевченківського відділу Смілянської окружної прокуратури ОСОБА_6 , звернувся до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 у виді тримання під вартою, мотивуючи внесене клопотання наявністю обгрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч.1 ст. 307 КК України, існуванням ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, тяжкістю покарання, яке загрожує підозрюваному у виді позбавлення волі строком від 4 до 8 років, відсутністю міцних соціальних зв'язків та неможливістю застосування інших більш м'яких запобіжних заходів.
Крім того, слідчий просив визначити ОСОБА_7 , як альтернативу, розмір застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240,00 грн, з покладенням на підозрюваного процесуальних обов'язків.
В обгрунтування клопотання зазначав, що органами досудового розслідування ОСОБА_7 підозрюється в тому, що 18.03.2026, близько о 10 годині 00 хвилині, діючи умисно, знаходячись поблизу КНП «Корсунь-Шевченківська БЛ», що по вул. Ярослава Мудрого, буд. 120 в м. Корсунь-Шевченківський, Черкаського району, Черкаської області, переслідуючи злочинний намір, спрямований на порушення правового режиму обігу наркотичних засобів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання під час проведення оперативної закупівлі наркотичних засобів умисно, незаконно, з корисливих мотивів, за грошові кошти в сумі 500,00 гривень, збув ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (особі зі зміненими анкетними даними з метою конфіденційності, яка надала добровільну згоду на участь у проведенні негласних слідчих (розшукових) дій, відповідно до Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» від 23.12.1993 №3782-ХІІ), паперовий згорток з подрібленою речовиною світло зеленого кольору, яка, згідно висновку експерта № СЕ-19/124-26/3283-НЗПРАП від 18.03.2026, містить в своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс, масою 0,95 г.
За вказаним фактом розпочато кримінальне провадження №12026250380000074 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
Ухвалою слідчого судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 20 березня 2026 року клопотання задоволено частково. Обрано підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на шістдесят днів.Покладено на ОСОБА_7 такі обов'язки: не залишати місце свого постійного проживання, а саме: АДРЕСА_1 в період часу з 22:00 години по 06:00 годину наступної доби; прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою. Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту вирішено обчислювати з дати фактичного затримання, тобто з 18.03.2026 до 16.05.2026 включно.
Роз'яснено підозрюваному наслідки невиконання процесуальних обов'язків та право працівників поліції щодо контролю за його поведінкою.
Ухвалюючи таке рішення, слідчий суддя мотивував тим, що матеріали кримінального провадження містять достатньо даних для обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому злочину та існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, однак враховуючи наявність у підозрюваного постійного місця проживання, де він характеризується позитивно, запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту буде достатнім запобіжним заходом для забезпечення належної поведінки підозрюваного.
Не погодившись із ухвалою слідчого судді, прокурор ОСОБА_6 оскаржила її в апеляційному порядку. Просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою клопотання слідчого задовольнити, застосувавши до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 18.05.2026 з можливістю внесення застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 грн з покладенням на підозрюваного процесуальних обов'язків.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що слідчим доведено наявність у кримінальному провадженні ризиків переховування від органів досудового розслідування та/або суду, незаконного впливу на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення, які, на переконання апелянта, свідчать про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вважає, що слідчим суддею при обранні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не враховано, що підозрюваний офіційно не працевлаштований, проживає без реєстрації, після звільнення з місць позбавлення волі у 2021 році, змінив тричі місце свого проживання, не одружений, дітей на утриманні немає. Доводи сторони захисту, що він утримує неповнолітніх дітей співмешканки спростовуються тим, що батько цих дітей не позбавлений батьківських прав.
Крім того, апелянт звертає увагу колегії суддів на те, що ОСОБА_7 може вчинити інший злочин, оскільки зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами та має негативну характеристику за місцем проживання, незважаючи на надану стороною захисту позитивну характеристику від імені депутата Корсунь-Шевченківської міської ради, неодноразово порушував громадський порядок, а також притягався до кримінальної відповідальності.
Також ініціатор скарги зазначає, що наразі в Корсунь-Шевченківському районному суді Черкаської області перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.1 ст. 209 КК України.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який наполягав на задоволенні апеляційної скарги за наведених у ній підстав, думку захисника та підозрюваного, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити законне судове рішення в силі, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, за таких підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 20 березня 2026 року не відповідає даним вимогам.
Згідно з положенням п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу та постановити нову.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч. 4 цієї статті, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби та може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а також вагомість наявних доказів, якими вони обґрунтовуються.
За змістом ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЛ, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, необов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Так, за матеріалами досудового розслідування зібрано достатньо доказів, які свідчать, що ОСОБА_7 обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 307 КК України, тобто у придбанні, зберіганні з метою збуту та у незаконному збуті наркотичних засобів.
Відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого, та застосовуючи стосовно ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з визначенням часу, слідчий суддя виснував, що існує обгрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч.1 ст.307 КК, натомість за наведених захисником обставин, зокрема за наявності у підозрюваного постійного місця проживання, де він позитивно характеризується, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту буде достатнім для запобігання існуючим ризикам та забезпечення належної поведінки підозрюваного.
Перевіривши законність та вмотивованість ухвали слідчого судді, колегія суддів дійшла висновку, що розглядаючи клопотання, слідчий суддя зробив суперечливі висновки щодо наявності ризиків, заявлених слідчим.
Так, в клопотанні слідчий вказував на наявності у кримінальному провадженні ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, з наведенням доводів щодо їх існування.
Розглядаючи клопотання, слідчий суддя зазначив про недоведеність ризиків переховування від органів досудового розслідування чи суду, незаконного впливу на свідків та потерпілого, а також вчинення іншого кримінального правопорушення.
Однак, аналізуючи обставини, передбачені ст. 178 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність застосування запобіжного заходу, враховуючи, зокрема і наявні у кримінальному провадженні ризики, проте, наявність будь-якого ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, слідчий суддя так і не визнав доведеним.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 194 КПК України слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті. Слідчий суддя, суд має право зобов'язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.
З огляду на викладені слідчим суддею обставини, а саме, відсутність встановлення будь-якого ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, у відповідності до вимог ч. ч. 2, 3 ст.194 КПК України, слідчий суддя, суд зобов'язаний був постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу з можливістю зобов'язання підозрюваного прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади.
Натомість слідчий суддя дійшов висновку про застосування запобіжного заходу стосовно підозрюваного, навівши суперечливі висновки, які не узгоджуються між собою, в зв'язку з чим ухвала слідчого судді не може залишатися в силі та підлягає скасуванню з постановленням нової.
Так, колегія суддів враховує, що ризики, заявлені слідчим у клопотанні, а саме ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України є доведеними та існують в силу того, що особа, яка раніше судима, судимість не знята та не погашена в установленому законом порядку, вчинила новий тяжкий злочин, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років, враховуючи наявність на розгляді суду іншого кримінального провадження, де ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.1 ст. 209 КК України, усвідомлюючи суворість покарання, підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду.
Визнаючи доведеним такий ризик, колегія суддів враховує, що стороною захисту не надано доказів наявності у підозрюваного міцних соціальних зв'язків, наявності офіційного працевлаштування, та інших даних, які б нівелювали наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею, стороною захисту долучено лист-харектеристику від 19.03.2026, яка видана Корсунь-Шевченківською міською радою про те, що ОСОБА_7 проживає за адресою: АДРЕСА_1 та характерезується позитивно, однак, колегія суддів критично оцінює такі дані, оскільки підозрюваний не зареєстрований за вказаною адресою та будь-якої реєстрації не має, а характеристика, яка надана стороною захисту, фактично є посередньою.
Тому вказані захисником обставини, колегія суддів не може визнати, як такі, що об'єктивно будуть мінімізувати наявний ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду.
Щодо наявності ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, колегія суддів вважає цей ризик недоведеним, оскільки даних щодо його існування стороною обвинувачення суду не надано.
Враховуючи, що ОСОБА_7 є раніше судимим, офіційно непрацевлаштований, доказів щодо наявності джерела доходів стороною захисту не надано, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, метою якого є отримання доходу, крім того за наданої прокурором інформації на розгляді суду перебуває інше кримінальне провадження, де ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.1 ст. 209 КК України, заявлений ініціатором клопотання ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає доведеним.
Таким чином, за матеріалами досудового розслідування, на даний час встановлено наявність обгрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч.1 ст. 307 КК України, доведено існування ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а тому до підозрюваного належить застосувати відповідний запобіжний захід.
Колегія суддів вважає, що з врахуванням обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_7 злочину за ч.1 ст. 307 КК України, який відноситься до категорії тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 4 до 8 років, характеризуючих даних, а саме, що підозрюваний раніше судимий, міцних соціальних зв'язків не має, офіційно не працевлаштований, є інвалідом 3 групи, враховуючи наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, з урахуванням конкретних обставин кримінального правопорушення, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням на підозрюваного процесуальних обов'язків буде достатнім та необхідним для запобігання наявним ризикам та для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Колегія суддів не погоджується з доводами прокурора щодо необхідності застосування відносно підозрюваного найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки з врахуванням фактичних обставин кримінального правопорушення дієво запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам можливо шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Фактів неналежної процесуальної поведінки підозрюваного з моменту повідомлення йому про підозру та застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, та спроб вчинення ним дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурором суду не надано.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що до ОСОБА_7 належить застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, який здатен виконати функцію необхідного та достатнього запобіжного заходу для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та забезпечити виконання завдань кримінального провадження.
За викладених обставин, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, як незаконна, ухвалена за суперечливих висновків, з постановленням нової ухвали, якою клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню із застосуванням до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням на нього процесуальних обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Керуючись статтями 405, 407, 419, 422 КПК України, суд,
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 20 березня 2026 року скасувати та постановити нову, якою клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_9 , погодженого прокурором ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем його проживання: АДРЕСА_1 , строком до 16.05.2026.
Покласти на підозрюваного такі процесуальні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України:
-не залишати житло цілодобово, без дозволу слідчого, прокурора або суду, крім необхідності пройти в укриття під час оголошеного сигналу «повітряної тривоги»;
-не відлучатися за межі Черкаського району Черкаської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-прибувати до слідчого, прокурора та/або суду за кожним викликом;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання;
-заборонити спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні.
Роз'яснити наслідки невиконання покладених на підозрюваного обов'язків, що може бути підставою для застосування більш суворішого запобіжного заходу.
Виконання ухвали щодо контролю за додержанням підозрюваним процесуальних обов'язків покласти на відділ Національної поліції за місцем проживання ОСОБА_7 .
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді