Провадження № 11-кп/821/127/26 Справа № 705/3878/24 Категорія: ч. 2 ст. 389 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
01 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засіданняОСОБА_5
за участі:
прокурораОСОБА_6 ,
захисника в режимі
відеоконференції ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінального провадження № 12024255360000461 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 на вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 03 липня 2024 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Умань Черкаської області, громадянку України, яка офіційно не працевлаштовану, зареєстровану та фактично проживаючу по АДРЕСА_1 , раніше судиму:
засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, на 1 рік обмеження волі.
На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 березня 2024 року та з урахуванням положень п. 4 ч. 1 ст. 72 КК України, згідно з якими одному дню обмеження волі відповідає вісім годин громадських робіт, призначено остаточне покарання у виді 1 (одного) року 3 днів обмеження волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 ухвалено рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили не обирався.
Згідно вироку Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 03.07.2024 ОСОБА_8 визнана винуватою та засуджена за те, що вона засуджена вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12.03.2024 за ч. 1 ст. 126 КК України до покарання у вигляді 80 годин громадських робіт. Вирок набрав законної сили 30.04.2024.
08.05.2024 ОСОБА_8 поставлена на облік Уманського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Черкаській області (далі - відділу пробації).
17.05.2024 засуджену ОСОБА_8 працівником відділу пробації ознайомлено під розписку з порядком та умовами відбування покарання, а також попереджено, що у разі ухилення від відбування покарання на підставі ч. 2 ст. 389 КК України вона може бути притягнена до кримінальної відповідальності та направлена до місця відбування покарання - Сушківського старостинського округу Дмитрушківської сільської ради Уманського району Черкаської області, розташоване в с. Сушківка по вул. Гагаріна, 5, з вимогою приступити до відпрацювання громадських робіт з 20.05.2024.
Відповідно до розпорядження сільського голови Дмитрушківської сільської ради Уманського району Черкаської області № 36/03-02 від 17.05.2024 засуджена була прийнята на відбування призначеного покарання, після чого 20.05.2024 їй було розроблено графік виходу на роботу з 20.05.2024 по 31.05.2024 та з 03.06.2024 по 26.06.2024, а також проведено інструктаж з техніки безпеки.
Разом з тим, протягом періоду відбування покарання ОСОБА_8 з 20.05.2024 по 25.06.2024 відпрацювала лише 36 годин громадських робіт, допустивши 17 днів прогулу, будучи зобов'язаною додержуватися встановлених відповідно до ст. 37 КВК України порядку і умов відбування покарання, сумлінно ставитися до праці, працювати на визначеному для неї об'єкті і відпрацювати встановлений строк громадських робіт, у вище вказані періоди ігнорувала вимоги законодавства, умисно ухилялась від покладених на неї обов'язків та не з'являлась на громадські роботи до Сушківського старостинського округу Дмитрушківської сільської ради Уманського району Черкаської області без поважних причин, на попередження відділу пробації не реагувала, тим самим ухилилась від відбування покарання у вигляді 44 годин громадських робіт.
Не погоджуючись з вироком суду, захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу в якій просив його скасувати та ухвалити виправдувальний вирок щодо ОСОБА_8 .
Обґрунтовуючи свої вимоги посилається на те, що розгляд даного кримінального провадження відбувався в спрощеному провадженні без проведення судового розгляду, за відсутності учасників судового провадження. Про існування вищевказаного вироку та кримінального провадження засуджена ОСОБА_8 нічого не знала до моменту її затримання 26 березня 2025 року працівниками правоохоронного органу. Свої підписи в документах, які були надані працівниками поліції, ОСОБА_8 вимушена була поставити в момент її затримання, а саме 26.03.2025, знаходячись в стані психологічного тиску.
Звертає увагу, що з моменту вступу вироку Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12.03.2024 про засудження ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 126 КК України до покарання у вигляду 80 годин громадських робіт, що набрав законної сили 30.04.2024, постановленням на облік 08.05.2024, направленням 17.05.2024 до місця відбування покарання Сушківського с/о Дмитрушківської сільської ради Уманського району, де їй було розроблено графік виходу на роботу з 20.05. по 26.05.2024 ( ОСОБА_8 було відпрацьовано 36 год. з 80 год призначених вироком суду) та з 26.06.2024 згідно розробленого графіку ОСОБА_8 мала відпрацювати решту годин, але натомість 06.06.2024 внесено відомості до ЄРДР про кримінальне провадження № 12024255360000461 за ч. 2 ст. 389 КК України, щодо ОСОБА_8 , через один місяць та шість днів після вступу вироку в законну силу.
Вважає таку оперативність працівників органу пробації з відкриття процедури притягнення ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності незрозумілою.
При цьому ОСОБА_8 з 20 травня 2024 року жодного разу не була повідомлена попереджена про наміри відповідальних осіб Уманського МВ ФДУ «Центр пробації» в Черкаській області та не отримувала з вказаної установи ніяких листів та повідомлень. Матеріали провадження не містять даних , що засуджена була попереджена про вчинення необхідних дій.
Крім того ОСОБА_8 мала намір працевлаштуватися у місцевому фермерському господарстві с. Сушківка та вести нормальний спосіб життя.
ОСОБА_8 жодного разу не притягувалася до адміністративної відповідальності під час виконання вироку.
Зі слів ОСОБА_8 заяву від 27.06.2024 про визнання своєї винуватості у кримінальному проступку, передбаченому ч. 2 ст. 389 КК України, не писала, оскільки на той час постійно перебувала в стані алкогольного сп'яніння.
З огляду на вказане вважає, що існують об'єктивні сумніви в тому, що в діях ОСОБА_8 вбачається склад кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України.
В судове засідання обвинувачена ОСОБА_8 вкотре не з'явилась.
При цьому апеляційним судом вживалися всі можливі заходи щодо повідомлення обвинуваченої про дату, час і місце апеляційного розгляду апеляційної скарги захисника.
Так, на наявну в матеріалах провадження адресу останнього відомого місця проживання ОСОБА_8 засобами поштового зв'язку неодноразово надсилались судові повістки, які повертались на адресу апеляційного суду без відмітки про вручення її адресату.
З метою встановлення місця знаходження обвинуваченої ОСОБА_8 судом апеляційної інстанції постановлялися відповідні ухвали.
Згідно рапорту ст. дільничного Уманського РВП Уманського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_9 , в ході проведеної перевірки було неодноразово перевірено місце проживання ОСОБА_8 та усно опитано її доньку ОСОБА_10 по факту її матері, яка пояснила, що з червня 2025 року місцезнаходження матері їй не відоме.
Захисник пояснив, що актуальні засоби зв'язку з ОСОБА_8 втрачено після подання ним апеляційної скарги, позиція щодо якої попередньо узгоджувалась із обвинуваченою. Наразі жодного зв'язку із ОСОБА_8 захисник також не має.
Додатково на офіційному веб-порталі «Судова влада України» завчасно було повторно розміщено відомості про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги у даному провадженні щодо ОСОБА_8 . Інформація про завчасне публікування списків призначених до розгляду в кожному суді України, у тому числі у Черкаському апеляційному суді, справ на офіційному сайті, дошці об'яв, є загальновідомою. Таким чином, всі можливості повідомлення ОСОБА_8 про апеляційний розгляд було вичерпано.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці доходив висновку, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов'язки.
Проте ОСОБА_8 , будучи обізнаною про подання захисником апеляційної скарги, ходом розгляду кримінального провадження щодо себе не цікавилась. Про свою дійсну нову адресу та актуальні засоби зв'язку обвинувачена ні захисника, ні суд не повідомляла, справою протягом тривалого часу перебування її в провадженні апеляційного суду не цікавилась.
Зазначені обставини у сукупності об'єктивно вказують на те, що обвинувачена змінила своє місце проживання та засоби зв'язку.
Правові підстави для оголошення обвинуваченої у розшук відсутні, оскільки в апеляційній скарзі захисника не ставиться питання про погіршення становища ОСОБА_8 , а відтак участь обвинуваченої не є обов'язковою. Сама обвинувачена апеляційної скарги не подавала. Захисник проти розгляду своєї скарги за відсутності обвинуваченої не заперечував. У зв'язку з чим, апеляційний суд розглянув апеляційну скаргу за відсутності обвинуваченої.
Заслухавши суддю-доповідача, думку захисника ОСОБА_7 , який підтримав подану апеляційну скаргу, просив її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з положеннями ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах поданої апеляційної скарги.
Вимогами ст. 370 КПК встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що зазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримано з огляду на наступне.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст. 389 КК України.
Розгляд таких справ у суді здійснюється в порядку ст. ст. 381-382 КПК України. При цьому суд має право призначити розгляд обвинувального акта у судовому засіданні та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, якщо визнає це за необхідне або суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.
В останньому випадку розгляд проводиться у порядку спрощеного провадження, яке має на меті прискорення кримінального провадження, усунення необґрунтованої тяганини при розгляді кримінальних справ і дозволяє забезпечити вирішення завдань кримінального провадження при процесуальній та ресурсній економії.
Підставою для розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку у спрощеному провадженні є встановлення прокурором під час досудового розслідування, що підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, не заперечують проти такого розгляду. В такому випадку прокурор має право надіслати до суду обвинувальний акт, в якому зазначає клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Отже, апеляційний суд має встановити, чи було допущено у вказаному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_8 порушення вимог кримінального процесуального закону, якими регулюється питання спрощеного порядку розгляду обвинувального акта.
Одним із прав, гарантованих ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод, є право на справедливий судовий розгляд.
Зазначене право є одним із фундаментальних прав особи і включає в себе як право на захист, тобто право обвинуваченого захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, а також право на участь у судовому розгляді та право на оскарження постановлених щодо особи судових рішень.
Поряд з цим, хоча назване право є одним з фундаментальних прав особи, проте воно не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в закону.
Одним з таких обмежень, визначених кримінальним процесуальним законом, а саме ст. ст. 381-382 КПК України, є розгляд обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку у спрощеному провадженні.
За змістом вимог ч. 1 ст. 302 КПК України однією з передумов для направлення прокурором обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному порядку є встановлення під час досудового розслідування того факту, що підозрюваний беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності.
При цьому за положеннями ч. 2 ст. 302 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язаний роз'яснити підозрюваному, потерпілому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку вони будуть позбавлені права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Крім того, слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язаний впевнитися у добровільності згоди підозрюваного, потерпілого та представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд зазначає, що саме на орган досудового розслідування покладається обов'язок роз'яснити підозрюваному наслідки надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку, що, у свою чергу, передбачає і з'ясування того, чи зрозумів підозрюваний, які наслідки очікують на нього у разі надання такої згоди. У зв'язку з цим, саме сторона обвинувачення має довести перед судом належне виконання цього обов'язку, якщо відповідне питання порушується обвинуваченим чи його захисником у суді першої інстанції чи при оскарженні судового рішення.
Крім того, відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 302 КПК України до обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні повинна бути додана письмова заява підозрюваного, складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні.
Зазначена норма передбачає обов'язкову участь захисника, як додаткову гарантію дотримання прав підозрюваної/обвинуваченої особи, а також підтвердження добровільності такої згоди та усвідомленості її наслідків.
Отже, оскільки спрощене провадження у кримінальних провадженнях щодо кримінальних проступків є обмеженням фундаментального права людини на справедливий судовий розгляд (зокрема, права на захист, права брати участь у судовому розгляді, права на оскарження судового рішення), стороною обвинувачення мають бути належним чином виконані вимоги ст. 302 КПК України, тоді як суди повинні належним чином переконатися, що сторона обвинувачення виконала зазначені вимоги, а також належним чином перевірити скарги сторони захисту (у разі їх наявності) на порушення прокурором, слідчим положень указаної статті.
З матеріалів провадження убачається, що при ухвалені вироку стосовно ОСОБА_8 судом першої перевірено дотримання стороною обвинувачення вимог ст. 302 КПК України. ОСОБА_8 у присутності захисника ОСОБА_11 роз'яснено зміст ч. 2 ст. 302 КПК України, що підтверджується заявою від 27.06.2024. Також ОСОБА_8 беззаперечно визнала свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, за обставин, установлених під час досудового розслідування й викладених в обвинувальному акті, надала згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
У колегії суддів відсутні підстави вважати, розгляд обвинувального акта щодо ОСОБА_8 судом першої інстанції здійснено з порушенням вимог ст. 302, 381, 382 КПК України та порушенням її права на захист.
Доводи захисника ОСОБА_7 проте, що ОСОБА_8 не писала заяву про визнання винуватості від 27.06.2024 до уваги не приймаються, оскільки зазначена заява підписана ОСОБА_8 особисто в присутності захисника ОСОБА_11 про що наявний відповідний підпис. У колегії суддів відсутні підстави сумніватися в тому, що підпис наявний в заяві належить не ОСОБА_8 , а іншій особі.
Також в апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 посилається на недоведеність винуватості ОСОБА_8 .
Відповідно до ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Фактично захисник, в апеляційній скарзі оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини, викладені в обвинувальному акті.
Оскільки вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини, на що посилається захисник у своїй апеляційній скарзі, тому колегія суддів позбавлена можливості надавати їм відповідну оцінку.
Колегія суддів звертає увагу захисника ОСОБА_7 на вимоги викладені в його апеляційній скарзі щодо ухвалення виправдувального вироку.
Вимога про ухвалення виправдувального вироку щодо ОСОБА_8 не узгоджується з повноваженнями суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на вирок суду першої інстанції, передбаченими ч. 1 ст. 407, ст. 417 КПК України.
Колегія суддів наголошує, що з огляду на приписи ст. 373 КПК України лише суд першої інстанції наділений повноваженнями ухвалювати виправдувальний вирок, а суд апеляційної інстанції, при встановленні обставин, передбачених ст. 284 КПК України, скасовує вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлений щодо ОСОБА_8 вирок є законним, обґрунтованим та вмотивованим, а підстави для його скасування та ухвалення виправдувального вироку, як про це просить захисник ОСОБА_7 в апеляційній скарзі, - відсутні.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати
Вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 03 липня 2024 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін, а апеляційну захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців в порядку, передбаченому ст. 426 КПК України.
Головуючий
Судді