Провадження № 11-кп/821/347/26 Справа № 698/739/25 Категорія: ст. 336 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
01 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засіданняОСОБА_5
за участі:
прокурораОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження № 12025250360000954 від 09.08.2025 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Калинопільського районного суду Черкаської області від 08 грудня 2025 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт. Катеринопіль, Звенигородського району Черкаської області, українець, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючий, неодружений, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили застосовано щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, на час дії якого покладено обов'язок не відлучатися із селища Калинопіль, Звенигородського району Черкаської області за винятком випадків прибуття до суду за викликом та невідкладного лікування в лікувальній установі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 вирішено рахувати з дня його затримання після набрання вироком законної сили.
За цим вироком ОСОБА_7 визнаний винуватим та засуджений за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, за таких обставин.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану» від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 год 30 хв 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб. У зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України строк дії воєнного стану в Україні постійно продовжувався Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.04.2025 № 235/2025, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 16.04.2025 № 4356-ІХ, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 год 30 хв 09.05.2025 строком на 90 діб.
Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 65/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03.03.2022 № 2105-ІХ, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України оголошено загальну мобілізацію строком на 90 діб. У зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України строк проведення загальної мобілізації постійно продовжувався Указом Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 15.04.2025 № 236/2025, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 16.04.2025 № 4357-ІХ, з 09.05.2025 продовжено строк проведення загальної мобілізації на 90 діб.
Як вбачається з довідки військово-лікарської комісії № 2025-0729-2119-0080-7 від 29.07.2025, медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проведений 29.07.2025.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії, яка є додатком 4 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 за № 402 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800, ОСОБА_7 , перебуваючи на військовому обліку, будучи військозобов'язаним, у зв'язку із оголошенням загальної мобілізації і призовом на військову службу в Збройні сили України за мобілізацією пройшов військово-лікарську комісію, за наслідками якої його визнано придатним до військової служби.
Так ОСОБА_7 , будучи військовозобов'язаним та за станом здоров'я придатним для проходження військової служби, не маючи правових підстав для відстрочки від призову на військову службу під час оголошеної мобілізації, перебуваючи на військовому обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_2 , 29.07.2025 знаходячись в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 , в присутності військовослужбовців, отримав під підпис повістку про його виклик на 04:00 годину 30.07.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , для призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до навчального центру 199.
Крім того всупереч ст. 65 Конституції України, п. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03.03.2022 № 2105-ІХ, Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 15.04.2025 № 236/2025, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 16.04.2025 № 4357-ІХ, п. 1 додатку 1 «Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних» Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 № 921, ОСОБА_7 , достовірно знаючи та розуміючи, що 30.07.2025 о 04:00 годині йому потрібно зявитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження військової служби у зв'язку з призовом за мобілізацією, з метою ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, без поважних причин, умисно не зявився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , не повідомивши причин своєї неявки, тим самим, маючи злочинний умисел направлений на ухилення від призову на військову службу до Збройних Сил України під час мобілізації,ухилився від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 порушує питання про зміну вироку Калинопільського районного суду Черкаської області від 08.12.2025 в частині призначеного покарання через його невідповідність ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості. Просить визнати його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на 3 роки, а у подальшому звільнити від його відбування з випробування на підставі ст. 75 КК України, поклавши обов'язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України.
ОСОБА_7 , не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини провадження та правильність кваліфікації його дій, посилаючись на положення ст. 65, 66, 75 КК України, зазначає, що при призначенні йому покарання за ст. 336 КК України судом не в повній мірі враховані дані про його особу та обставини, що пом'якшують покарання.
Вказує, що він щиро розкаявся у вчиненому, глибоко усвідомив протиправність своїх дій та зробив відповідні висновки, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, що істотно знижує суспільну небезпечність вчиненого. Крім того він має постійне місце проживання, несудимий, а на утриманні має неповнорідну сестру, яка хворіє на «Гепатит-В».
Також звертає увагу на те, що за місцем проживання відсутня робота за його спеціальністю та здібностями, тому він є тимчасово непрацюючою особою, однак, незважаючи на це, він систематично підробляє у приватних осіб, тобто займається суспільно-корисною працею.
Стверджує, що наразі визначився щодо проходження військової служби та готовий приступити до виконання такого обов'язку, тому призначення йому покарання в межах санкції ст. 336 КК України із звільненням з випробуванням, на думку обвинуваченого, відповідатиме загальним засадам призначення покарання та його меті.
25.03.2026 на адресу Черкаського апеляційного суду надійшов лист ОСОБА_8 з довідкою (Форма 5) від 14.03.2026 № 1848/7/7094 за підписом командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_9 про те, що ОСОБА_7 перебуває на військовій службі по мобілізації.
Будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду в судове засідання не з'явився обвинувачений ОСОБА_7 , який в прохальній частині апеляційної скарги просив судовий розгляд проводити за його відсутності і не порушував питання про його відкладення або зупинення судового провадження в порядку ст. 335 КПК України, що не перешкоджає судовому розгляду по суті заявлених апеляційних вимог та не суперечить приписам ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який не заперечував проти задоволення апеляційних вимог обвинуваченого ОСОБА_7 , перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга належить до задоволення.
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і ґрунтуватись на всебічному, повному, об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, з дотриманням вимог кримінального, кримінального процесуального закону.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке він засуджений, відповідає фактичним обставинам провадження, ґрунтується на доказах, досліджених судом в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, оцінених відповідно до вимог ст. 94 КПК України та учасниками судового провадження не заперечується.
Кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ст. 336 КК України, як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, колегія суддів визнає правильною, такою, що узгоджується з вимогами кримінального процесуального закону щодо меж судового розгляду, передбачених ст. 337 КПК України.
Процедура розгляду кримінального провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, судом першої інстанції дотримана.
Вирішуючи питання про відповідність призначеного ОСОБА_7 покарання, колегія суддів виходить з вимог ст. 65 КК України про те, що воно призначається враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, яке, згідно ч. 2 ст. 50 КК України, має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Під час вибору заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
Призначаючи покарання у кримінальному провадженні, залежно від конкретних обставин справи, особи засудженого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності суд вправі призначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме перевихованню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання в цілому.
Як убачається з вироку, обгрунтовуючи висновок щодо виду і розміру покарання ОСОБА_7 , місцевий суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є нетяжким злочином, дані про особу винуватого, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на спеціальних обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, визнавши обставиною, що пом'якшує покарання його щире каяття.
На переконання суду апеляційної інстанції, за наведених вище обставин, призначене ОСОБА_7 покарання в межах передбачених санкцією ст. 336 КК України є справедливим, таким, що відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, сприятиме виправленню обвинуваченого та попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Підстав для призначення ОСОБА_7 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України, під час апеляційного розгляду не встановлено. Обставин, які можуть бути враховані при призначенні обвинуваченому покарання, в тому числі як пом'якшуючі, з матеріалів кримінального провадження не вбачається
Щире каяття ОСОБА_7 судом першої інстанції визнано обставиною, що пом'якшує покарання про що міститься посилання у вироку та дало суду підстави, з урахуванням інших обставин, для призначення мінімального покарання, передбаченого ст. 336 КК України, а посилання в апеляційній скарзі про протилежне, є непереконливими.
Те, що ОСОБА_7 займається суспільно-корисною працею і на утриманні має неповнорідну сестру, яка має незадовільний стан здоров'я, будь-якими належними да допустимими доказами не підтверджено.
Даних про те, що ОСОБА_7 активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, на що він посилається в апеляційній скарзі, матеріали кримінального провадження не містять і про наявність такої пом'якшуючої покарання обставини не зазначено в обвинувальному акті.
Зауважується, що активне сприяння розкриттю злочину як обставина, що пом'якшує покарання, означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів у справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття інших співучасників, визначення ролі кожного з них у вчиненні злочину, наданні допомоги в їх затриманні, видачі знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом. При цьому визнання своєї вини та надання правдивих показань не підтверджує наявності такої пом'якшуючої покарання обставини.
За змістом ст. 75 КК України рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, особу винного і інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання.
Системне тлумачення цієї норми дозволяє зробити висновок, що питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання.
Водночас, з огляду на положення ст. 75 КК України законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання, як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, зокрема у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення особи без відбування покарання, при цьому суд має врахувати не тільки тяжкість кримінальних правопорушень, особу винного, але й інші обставини справи.
На момент судового розгляду місцевий суд не вбачав підстав для застосування щодо ОСОБА_7 інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням, з огляду на те, що таке звільнення не сприятиме виправленню обвинуваченого та призведе до збільшення свідомого та відвертого ігнорування особами, які підлягають мобілізації, обов'язку несення військової служби.
Під час апеляційного розгляду установлено, що солдат ОСОБА_7 перебуває на військовій службі по мобілізації, яку проходить у військовій частині НОМЕР_1 (довідка від 14.03.2026 № 1848/7/7094).
Оскільки ОСОБА_7 своєю поведінкою продемонстрував бажання виправити ситуацію, вчинив дії, спрямовані на усунення негативних наслідків вчиненого ним діяння і наразі проходить військову службу за мобілізацією, тобто виконує військовий обов'язок, колегія суддів визнає можливим звільнення ОСОБА_7 від призначеного йому судом першої інстанції покарання за ст. 336 КК України, на підставі ст. 75 КК України, на чому наголошує обвинувачений в апеляційній скарзі і про що не заперечує прокурор, уважаючи, що таке звільнення сприятиме дотриманню мети та принципів призначення покарання, відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства, та вимогами захисту основоположних прав особи.
З огляду на звільнення від призначеного покарання з випробуванням на іспитовий строк в 1 рік, що відповідає положенням ч. 4 ст. 75 КК України, на ОСОБА_7 покладаються обов'язки, передбачені ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, які, на переконання колегії суддів, є необхідними і достатніми для його виправлення з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу винуватого та обставини, що пом'якшує покарання.
Розглянувши кримінальне провадження в межах заявлених апеляційних вимог, колегія суддів вважає, що вирок Калинопільського районного суду Черкаської області від 08.12.2025 щодо ОСОБА_7 підлягає зміні через невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, а апеляційні вимоги - до задоволення.
Керуючись ст. 404, п. 2 ч. 1 ст. 407, ст. 408, 409, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити.
Вирок Калинопільського районного суду Черкаської області від 08 грудня 2025 року щодо ОСОБА_7 змінити.
Вважати засудженим ОСОБА_7 за ст. 336 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строком в 1 (один) рік.
На підставі ст. 76 КК України в період іспитового строку покласти на ОСОБА_7 наступні обов'язки:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
У решті вирок Калинопільського районного суду Черкаської області від 08 грудня 2025 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців в порядку, передбаченому ст. 426 КПК України.
Головуючий
Судді