СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кс/759/3093/26
ун. № 759/8681/26
07 квітня 2026 року слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 , її захисників - адвоката ОСОБА_5 , адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_7 , яке погоджено з прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , подане у кримінальному провадженні №42026110000000061 внесеного до ЄРДР 28.01.2026 року за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України,
До слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва звернувся слідчий СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_7 з клопотанням, яке погоджено з прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , подане у кримінальному провадженні №42026110000000061 внесеного до ЄРДР 28.01.2026 року за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Клопотання обґрунтоване тим, що Слідчим управлінням ГУНП в Київській області (м. Київ, вул. Святошинська, 2-А) за процесуальним керівництво Київської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42026110000000061 від 28.01.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час та у невстановленому досудовим розслідуванням місці у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виник злочинний умисел, спрямований на незаконне особисте збагачення шляхом одержання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування.
Реалізуючи зазначений злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_4 вирішила вчинити кримінальне правопорушення за попередньою змовою групою осіб, у зв'язку з чим у невстановлений досудовим розслідуванням час домовилась з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про спільне вчинення кримінального правопорушення, а саме одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування, поєднане з вимаганням такої вигоди.
Під час досягнення домовленості ОСОБА_4 та ОСОБА_8 узгодили спільний план злочинних дій, розподілили ролі між собою та домовилися діяти узгоджено з метою одержання неправомірної вигоди.
Так, на початку грудня 2025 року ОСОБА_4 отримала інформацію від ОСОБА_9 про те, що його знайомий ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , має відсутність бронювання та законних підстав для відстрочки від мобілізації.
У цей момент у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_9 за вплив на невстановлених досудовим розслідуванням службових осіб медичних закладів та військово-лікарської комісії шляхом виготовлення фіктивних медичних документів з діагнозом, що не є дійсним ОСОБА_10 , та за особистої відсутності на прийомі лікаря.
З метою реалізації зазначеного злочинного умислу ОСОБА_4 залучила до його реалізації ОСОБА_8 .
Так, 26.02.2026 перебуваючи поблизу супермаркета «Новус» за адресою: Київська обл., м. Вишневе, вул. Святошинська, 28А, відбулася зустріч між ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Під час цієї зустрічі ОСОБА_4 діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_8 , з корисливих мотивів, повідомила ОСОБА_9 , що має сталі зв'язки з медичними працівниками та може забезпечити вирішення питання щодо виготовлення фіктивних медичних документів, а саме здійснити оформлення лікарняного стаціонару терміном на два тижні без особистої присутності ОСОБА_10 , нібито щодо проходження реабілітації, після чого має бути повторна реабілітація аналогічної тривалості, та в подальшому оформлюється група інвалідності. Отримані документи на інвалідність в подальшому надаються військово-лікарській комісії з метою отримання відстрочки від військової служби.
При цьому ОСОБА_4 висунула вимогу щодо передачі неправомірної вигоди у сумі 20 000 доларів США за здійснення впливу на прийняття відповідного рішення медичними працівниками.
Надалі ОСОБА_9 передав ОСОБА_4 та ОСОБА_8 частину обумовлених грошових коштів у сумі 4 000 доларів США, які були попередньо ідентифіковані та передані йому правоохоронними органами.
02.03.2026 приблизно о 10:30 перебуваючи біля ресторану «Макдональдс», що знаходиться на Залізничному вокзалі м. Київ (Вокзальна площа, 2) ОСОБА_9 під час зустрічі з ОСОБА_4 та ОСОБА_8 передав іншу частину обумовлених грошових коштів у сумі 4 000 доларів США, які були попередньо ідентифіковані та передані йому правоохоронними органами.
У подальшому ОСОБА_4 продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, повідомила ОСОБА_9 шляхом направлення на месенджер фото медичної картки стаціонарного хворого № 1117 відкритої 06.03.2026, як підтвердження оформлення ОСОБА_10 на стаціонар, про що останньому на особистий мобільний номер телефону надійшла в додатку «Helsi» інформація про створення медичного висновку про непрацездатність.
Використовуючи сталі зв'язки з лікарями ТОВ «Клініка Образцова» ОСОБА_4 та ОСОБА_8 продовжили вчиняти дії направлені на отримання неправомірної вигоди за вплив на службових осіб 17.03.2026 направили на месенджер ОСОБА_9 фото консультаційного висновку невролога, щодо наявності у ОСОБА_10 діагнозу «дисцикуляторна гіпертонічна і посттравматична енцефалопатія 2-3 ст, декомпенсація, прогресуюча течія, з епілептичним синдромом, наявністю розсіяної невроологічної с-ки, артеріальною гіпертензією, стійким цефалгічним і гіпертензіонногідроцефалічним с-мом», який не відповідає дійсності та останній до вищезазначеного медичного закладу особисто не звертався.
У подальшому, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою отримання неправомірної вигоди для себе та/або третіх осіб, ОСОБА_4 . Та ОСОБА_8 , неодноразово здійснювали телефонні дзвінки до посередника ОСОБА_9 та заявника ОСОБА_10 , під час яких наполегливо вимагали передати раніше обумовлені грошові кошти у визначеному розмірі.
При цьому, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , повідомляли, що у разі невиконання вказаної вимоги щодо передачі неправомірної вигоди, до заявника будуть застосовані негативні наслідки, пов'язані з припиненням оформленням фіктивного діагнозу, з метою отримання подальшої інвалідності та списання з військової служби використовуючи можливість впливу на осіб уповноважених на виконання функцій місцевого самоврядування.
Так, з метою отримання остаточної частини раніше обумовлених грошових коштів у розмірі 12000 доларів США, ОСОБА_4 разом з ОСОБА_8 зустрілись з ОСОБА_9 поблизу супермаркета «Новус» за адресою: Київська обл., м. Вишневе, вул. Святошинська, 28А, 06.04.2026 близько 11:17 год.
Перебуваючи за вищезазначеною адресою в автомобілі «Volkswagen T-Cross» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_9 передав ОСОБА_4 та ОСОБА_8 раніше обумовлену частину грошових коштів у сумі 12 000 доларів США, які були попередньо ідентифіковані та передані йому правоохоронними органами, за отримання фіктивних медичних документів та подальшого вирішення питання щодо оформлення інвалідності ОСОБА_10 .
Таким чином, ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб спільно з ОСОБА_8 , одержала неправомірну вигоду для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування, поєднане з вимаганням такої вигоди.
06.04.2026 ОСОБА_4 , затримано в порядку ст. 208 КПК України.
06.04.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованих їй кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
Повідомлення про вчинення кримінального правопорушення від 27.01.2026;
Протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 29.01.2026;
Протоколом огляду від 29.01.2026;
Протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 02.02.2026;
Протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_9 від 27.02.2026;
Протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_9 від 02.03.2026;
Протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_10 від 16.03.2026;
Протоколами обшуків від 06.04.2026;
протоколом затримання підозрюваної ОСОБА_4 від 06.04.2026;
та іншими матеріалами кримінального провадження у сукупності.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які полягають у тому, що:
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, санкція за який передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна, а тому, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, в разі застосування запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, остання може переховуватися від органів досудового розслідування та виїхати за межі України, так як має паспорт громадянина України для виїзду за кордон (номер НОМЕР_2 дійсний до 15.12.2031), з метою уникнення покарання, що повністю підтверджує наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України;
ОСОБА_4 користуючись налагодженими зв'язками та здобутими знайомствами з службовими особами КНП «Медичний центр реабілітації та паліативної допомоги» та ТОВ «КЛІНІКА ОБРАЗЦОВА» може особисто або опосередковано негативно впливати на хід досудового слідства та судового розгляду, через прохання, погрози або іншим шляхом щодо знищення, приховання або спотворення документів, які зберігаються у вищезазначених медичних закладах, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що повністю підтверджує наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України;
ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що остання може незаконно впливати на потенційних свідків, а саме на службових осіб КНП «Медичний центр реабілітації та паліативної допомоги» та ТОВ «КЛІНІКА ОБРАЗЦОВА», якими здійснювалось виготовлення фіктивних медичних документів на ОСОБА_10 , має сталі зв'язки з вищезазначеними службовими особами та може здійснювати вплив з метою зміни показів;
вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється: враховуючи, що злочинна діяльність ОСОБА_4 пов'язана з одержанням неправомірної вигоди то вона може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Більш м'які запобіжні заходи застосовані до підозрюваної ОСОБА_4 призведуть до продовження злочинної діяльності, нададуть змогу переховуватись від органів досудового розслідування та впливати на розслідування кримінального провадження, або перешкоджати цьому іншим шляхом.
У судовому засіданні прокурор, підтримав дане клопотання з зазначених у ньому підстав.
Підозрювана ОСОБА_4 та її адвокати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечували проти поданого клопотання та просили відмовити у задоволенні поданого клопотання, посилаючись на обставини, що ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України прокурором недоведені, а підозра на переконання захисту не обґрунтована. Стороною захисту надано ряд характеризуючих даних на особу підозрюваної, яка одружена, має неповнолітнього сина, матір похилого віку, стійкі соціальні зв'язки. У зв'язку з чим, сторона захисту просила обрати до підозрюваної запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Як вбачається із матеріалів справи, Слідчим управлінням ГУНП в Київській області (м. Київ, вул. Святошинська, 2-А) за процесуальним керівництво Київської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42026110000000061 від 28.01.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України.
06.04.2026 ОСОБА_4 , затримано в порядку ст. 208 КПК України.
06.04.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованих їй кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
Повідомлення про вчинення кримінального правопорушення від 27.01.2026;
Протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 29.01.2026;
Протоколом огляду від 29.01.2026;
Протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 02.02.2026;
Протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_9 від 27.02.2026;
Протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_9 від 02.03.2026;
Протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_10 від 16.03.2026;
Протоколами обшуків від 06.04.2026;
протоколом затримання підозрюваної ОСОБА_4 від 06.04.2026;
та іншими матеріалами кримінального провадження у сукупності.
Відповідно до вимог пункту четвертого частини першої статті 184 КПК України, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які полягають у тому, що підозрювана може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати документи, речі які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілих, свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а тому, з метою забезпечення кримінального провадження та виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків, є необхідність обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки інші, більш м'які запобіжні заходи, такі як особисте зобов'язання, домашній арешт, особиста порука та застава не здатні запобігти ризикам, які передбачені статтею 177 КПК України.
Частиною першою статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
У відповідності до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4) ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
При обранні запобіжного заходу суд повинен також враховувати практику Європейського суду з прав людини, який зазначає, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, про те таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризиків, того що обвинувачений може втекти (справи: «Гарицький проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії») Крім того ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом заняття, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку із країною, в якій особа піддається кримінальному переслідуванню (справа «Бекчиєв проти Молдови»).
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», наведеного у п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року де суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Згідно правової позиції ЄСПЛ, викладеної у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої, затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
При цьому слідчий суддя наголошує, що обставини здійснення підозрюваною конкретних дій та доведеність її вини, правильність кримінально-правової кваліфікації діяння потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваної запобіжного заходу.
Отже, слідчий суддя, не вирішуючи наперед питання про доведеність вини та правильності кваліфікації дій підозрюваної приходить до висновку, що причетність вказаної особи до вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення достатньою мірою для даної стадії кримінального провадження доводиться доказами, що долучені слідчим та прокурором до клопотання.
Обираючи підозрюваній запобіжний захід, слідчий суддя враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні нею кримінального правопорушення, що підтверджується наданими до клопотання доказами, вважаючи їх належними і допустимими, тяжкість злочину, особу підозрюваної, враховує наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, з високим ступенем ймовірності того, що підозрювана може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати документи, речі які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілих, свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та враховуючи, що прокурор довів, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить проте, що рішення суду повинно забезпечувати не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, вважає обрати міру запобіжного заходу у виді взяття під варту, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, та забезпечити виконання підозрюваною процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України.
Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах:
1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
При визначенні розміру застави слідчий суддя враховує обставини кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваної, наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить проте, що рішення суду повинно забезпечувати не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Тому слідчий суддя вважає доцільним, визначити підозрюваній заставу у розмірі 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки, саме такий розмір застави достатній забезпечити виконання підозрюваною покладених на неї законом обов'язків та є помірним для неї.
Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрювану такі обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання та роботи;
- не відлучатись за межі Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Керуючись ст.ст. 131, 132, 176, 177, 178, 182, 183, 184, 186, 193, 194, 196, 197, 202, 309, 369, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання слідчого СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_7 , яке погоджено з прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , подане у кримінальному провадженні №42026110000000061 внесеного до ЄРДР 28.01.2026 року за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України - задовольнити.
Застосувати відносно підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб до 04 червня 2026 року включно, в межах строку досудового розслідування, з можливістю внесення застави і утримувати її в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Взяти під варту ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в залі суду негайно.
Визначити підозрюваній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 заставу у розмірі 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 832 000,00 грн. та надати можливість їй або іншій особі внести кошти на рахунок для внесення застави Територіального управління Державної судової адміністрації в м. Києві, після внесення якої підозрювана підлягає звільненню з-під варти в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 202 КПК України.
У разі внесення застави покласти на підозрювану ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання та роботи;
- не відлучатись за межі Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
У разі внесення застави визначити термін дії обов'язків покладених судом протягом 60 діб, до 04 червня 2026 року включно, в межах строку досудового розслідування.
Роз'яснити підозрюваній, що в разі невиконання обов'язків, а також, якщо підозрювана, будучи належним чином повідомлена, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на неї при застосуванні заставою обов'язки, застава звертається в дохід держави.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1