печерський районний суд міста києва
Справа № 757/14894/25-ц
пр. 2-5781/25
01 липня 2025 року
Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого: судді Григоренко І.В.,
при секретарі:Андрієнко І.І.,
за участю:
представника позивача:Мізюк В.М.,
представника відповідача: представника третьої особи-1: представника третьої особи-2:Отроди Т.Ю., Невгад Я.В., не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Національної поліції України, Головного сервісного центру МВС про скасування арешту,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач, МВС України), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Національної поліції України (далі - третя особа-1, НПУ), Головного сервісного центу МВС (далі - третя особа-2, ГСЦ МВС), в якому просить скасувати арешт (заборона відчуження) з автомобіля марки «CHEVROLET LACETTI» реєстраційний номер НОМЕР_1 , накладений на підставі постанови № 173 від 22.06.2010 року (постановив: ГСУ МВС України, ст. сл. Конопльов О.В. , кримінальна справа № 24-173), та стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що він є власником автомобіля «CHEVROLET LACETTI», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Маючи намір відчужити транспортний засіб, позивач дізнався про арешт, накладений постановою від 22.06.2010 року у межах кримінальної справи № 24-173 від 17.01.2010 року. Водночас позивача має копію постанови від 17.01.2010 року про зупинення кримінальної справи № 24/173, порушеної щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, у зв'язку із відсутністю у його діях складу злочину. МВС України у листі від 22.04.2024 року за № 834/38-2024 на адвокатський запит представника позивача повідомило, що в архівних фондах міністерства кримінальної справи № 24-173 не виявлено. Національна поліція України у листі від 22.04.2024 року № 57839-2024 на адвокатський запит представника позивача повідомила, що відповідно до кримінальної справи № 24-173, злочин знято з обліку 14.03.2011 року. При цьому 15.03.2011 року з виділено кримінальну справу № 24-236, яку об'єднано зі справою № 24-175 та 16.10.2011 року направлено за підслідністю до слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області. ГУ НП у Запорізькій області на адвокатський запит представника позивача надало відповіді від 26.04.2024 року № 4757/6/04-2024 та № 4769/6/04-2024, у яких зазначило, що кримінальні справи № 24-236, № 24-175 у ГУ НП у Запорізькій області не обліковуються, у зв'язку з чим надати копії документів не вбачається за можливе. Національна поліція України на адвокатський запит представника позивача надала відповідь від 30.04.2024 року № 61938-2024, у якій зазначено, що в Головному слідчому управлінні НПУ відсутня інформація щодо накладення та скасування арешту на майно ОСОБА_1 в рамках кримінальної справи № 24-173 від 10.06.2010 року. Позивач не має будь-яких інших документів чи інформації щодо накладення арешту його на майно. Наразі неможливо спростувати або підтвердити факт винесення документа про накладення арешту на майно позивача, а також встановити повний перелік цього майна. Матеріали кримінальної справи № 24-173 втрачено органами поліції, а будь-які документи, у тому числі щодо накладення арешту, в органах Національної поліції відсутні. Позивач зазначає, що стосовно нього судами України не приймалися будь-які судові рішення, відкриті виконавчі провадження відсутні, а також він не має незнятої чи непогашеної судимості. Позивач вважає, що безпідставний арешт його автомобіля, який триває з 2010 року, суттєво обмежує право власності, оскільки позбавляє можливості вільно розпоряджатися майном, зокрема продавати чи дарувати його.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2025 року, головуючим суддею визначено суддю Григоренко І.В. та 01.04.2025 року матеріали справи передано для розгляду.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01.04.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
11.04.2025 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Мізюк В.М. надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, яка передана головуючому судді 28.04.2025 року.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28.04.2025 року в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Національної поліції України, Головного сервісного центу МВС про скасування арешту майна, та судове засіданні для розгляду справи по суті призначено на 01.07.2025 року.
12.05.2025 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника третьої особи-1 - Національної поліції України - Невгад Я.В. надійшли пояснення, у яких остання просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Відповідно до інформації зазначеної у листі ГСУ НПУ від 02.09.2024 року № 76764-2024 вбачається, що відповідно до листа Генеральної прокуратури України від 07.04.2011 року № 04/2/3- 676-10 кримінальну справу № 24-173 по обвинуваченню декількох осіб направлено до розгляду до Ленінського районного суду міста Донецька. Питання про скасування арешту з автомобіля Chevrolet Lacetti д.н.з. НОМЕР_1 , який належить позивачу, могло бути вирішено Ленінським районним судом міста Донецька під час прийняття кінцевого процесуального рішення у кримінальній справі № 24-173. Окрім цього, після надходження кримінальної справи до суду питання щодо скасування арешту може бути вирішено судом у порядку, передбаченому статтями 248, 282 КПК України 1960 року, або при постановленні вироку, відповідно до статті 324 КПК України 1960 року.
20.05.2025 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника третьої особи-2 - Головного сервісного центу МВС - Степаненко Т.О. надійшли пояснення, у яких остання зазначила, що станом на 16.05.2025 року на транспортному засобі Chevrolet Lacetti, 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , значиться обмеження, накладене у 2010 році Управлінням ДАІ ГУ МВС України в м. Києві, діяльність якого припинена (без правонаступництва) з 03.11.2015 року. Територіальні сервісні центри МВС не наділені повноваженнями самостійно приймати рішення про накладення чи скасування обмежень на майно. ТСЦ МВС вносить відповідну інформацію до Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, лише на підставі належним чином засвічених копій постанов слідчих або судових рішень. Рішення про необхідність вжиття заходів обтяження повинно прийматися органом, що його наклав або вносив відомості до реєстру. Інформація про зняття вказаного обмеження може бути внесена до Єдиного державного реєстру транспортних засобів на підставі рішення органу, що його наклав, або відповідного рішення суду. Окрім цього, просила розглядати справу у відсутність представника Головного сервісного центу МВС..
26.05.2025 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Мізюк В.М. надійшли додаткові пояснення, у яких остання вказує, що у зв'язку з проведенням військових дій та окупацією м. Донецька територіальну підсудність Ленінського районного суду міста Донецька було змінено на Торецький міський суд Донецької області, а згодом, через неможливість здійснювати правосуддя під час воєнного стану, підсудність справ Торецького міського суду Донецької області було змінено на Самарський районний суд міста Дніпра. Відповідно до відповіді Самарського районного суду міста Дніпра від 20.05.2025 року № 9/68/2025 вбачається, що справи Ленінського районного суду міста Донецька до вказаного суду не надходили, у зв'язку з чим надання інформації та копій процесуальних документів щодо кінцевого рішення у кримінальній справі № 24-173 є неможливим. Представник позивача зазначає, що кримінальну справу відносно позивача було закрито, проте арешт з автомобіля державними органами помилково не знято. Оскільки зняття арешту можливе лише на підставі рішення суду, позивач поніс матеріальні витрати для захисту свого законного права на відчуження майна.
16.06.2025 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - Віціної О.О. надійшов відзив на позовну заяву, у якому остання вказує, що у спірних правовідносинах МВС України є неналежним відповідачем. Позовні вимоги позивача про зняття арешту з майна не належать до розгляду в порядку цивільного судочинства. Окрім того, надана позивачем копія постанови про закриття кримінальної справи № 24-173, датована 17.01.2010 року, проте її зміст містить події за 10.06.2010 року та 16.06.2010 року, що ставить під сумнів її достовірність. Більше того, на документі відсутня печатка органу, який її видав.
В судове засідання 01.07.2025 року з'явились представник позивача, представник відповідача та представник третьої особи-1. Представник третьої особи-2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у поясненнях просила розглядати справу у відсутність представника Головного сервісного центу МВС.
Частиною 1 ст. 223 ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи, що представник третьої особи-2 повідомлений про дату, час і місце судового засідання належним чином, у поясненнях просила розглядати справу у відсутність представника Головного сервісного центу МВС, суд вважає за можливе розглянути справу у її відсутність.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з викладених у позовній заяві підстав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечував з викладених у відзиві підстав та просив в позові відмовити.
Представник третьої особи-1 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову.
Вислухавши вступне слово представника позивача, представника відповідача, представника третьої осби-1, дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Суд встановив, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого УДАІ ГУ МВС України 16.11.2006 року, автомобіль CHEVROLET LACETTI д.н.з НОМЕР_1 , належить на праві власності ОСОБА_1 (а.с. 17-18).
17.01.2010 року постановою старшого слідчого Головного слідчого управління МВС України майора міліції Конопльова О.В. зупинено кримінальну справу № 24/173, порушену щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, у зв'язку із відсутністю у його діях складу злочину (а.с. 13-16).
Відповідно до витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» встановлено, що станом на 20.03.2025 року стосовно ОСОБА_1 відсутні відомості про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутні відомості про наявність незнятої чи непогашеної судимості, а також відсутні відомості про розшук (а.с. 22).
Головний сервісний центр МВС у листі від 21.03.2024 року № 31/26-П-915 на адвокатський запит представника позивача повідомив, що для зняття арешту з транспортного засобу CHEVROLET LACETTI д.н.з НОМЕР_1 , ОСОБА_1 необхідно надати належним чином засвідчену копію ухвали суду (а.с. 53-54).
Національна поліція України у листі від 22.04.2024 року № 57839-2024 на адвокатський запит представника позивача повідомила, що згідно інформації з єдиного журналу обліку злочинів, кримінальних справ і осіб, які вчинили злочини, 10.06.2010 року порушено кримінальну справу № 24-173, за ознаками злочину, передбаченого за ч. 2 ст. 358 КК України та 14.03.2011 року злочин знято з обліку, відповідно до Інструкції про єдиний облік злочинів № 21/135/281/240/499/354/367/159/69 від 25.05.2010 року. Із кримінальної справи № 24-173 було виділено кримінальну справу № 24-236 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, яку 15.03.2011 року об'єднано з кримінальною справою № 24-175, а 16.10.2011 року направлено за підслідністю до слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (а.с. 51).
МВС України у листі від 22.04.2024 року № 834/38-2024 на адвокатський запит представника позивача повідомило, що в архівних фондах Департаменту з питань режимно-секретної діяльності МВС України та Галузевого державного архіву МВС України матеріали кримінальної справи № 24-173 не виявлено (а.с. 44).
Головний сервісний центр МВС листом від 24.04.2024 року № 31/1084АЗ-11482-2024 на адвокатський запит представника позивача повідомив, що станом на 23.04.2024 року в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів міститься інформація про накладенні обмеження (арешт) на транспортний засіб CHEVROLET LACETTI д.н.з НОМЕР_1 , а саме: «Арешт, заборона на відчуження», постанова №173 від 22.06.2010 року, вхідний № 20402 від 20.07.2010 року, поставив: ГСУ МВС України, примітки: ст. сл. Конопльов О.В. , крим. Справа 24-173. Станом на 23.04.2024 року в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів відсутня інформація про інші накладені обмеження на транспортні засоби, які зареєстровані за ОСОБА_1 (а.с. 39-40).
ГУ НП у Запорізькій області на адвокатський запит представника позивача надало відповіді від 26.04.2024 року № 4757/6/04-2024 та № 4769/6/04-2024, у яких зазначено, що кримінальні справи № 24-236, № 24-175 у ГУ НП у Запорізькій області не обліковуються, у зв'язку з чим надати копії документів не вбачається за можливе (а.с. 42, 43).
Національна поліція України на адвокатський запит представника позивача надала відповідь від 30.04.2024 року № 61938-2024, у якій зазначено, що у Головному слідчому управлінні НП України відсутня інформація щодо накладення чи скасування арешту на майно ОСОБА_1 в рамках кримінальної справи № 24-173 від 10.06.2010 року (а.с. 52).
Національна поліція України листом від 08.05.2024 року за № 65855-2024 на адвокатський запит представника позивача повідомила, що згідно інформації з журналу єдиного обліку злочинів, кримінальних справ і осіб, які вчинили злочин, 10.06.2010 року порушено кримінальну справу № 24-173, та 14.03.2011 року знято з обліку, відповідно до Інструкції про єдиний облік злочинів № 21/135/281/240/499/354/367/159/69 від 25.05.2010 року, кримінальну справу № 24-173 з обвинувальним висновком 07.04.2011 року направлено до Ленінського районного суду міста Донецька для розгляду по суті (а.с. 47).
Відповідно до відповіді Самарського районного суду міста Дніпра від 20.05.2025 року № 9/68/2025 вбачається, що справи Ленінського районного суду міста Донецька до вказаного суду не надходили, у зв'язку з чим надання інформації та копій процесуальних документів щодо кінцевого рішення у кримінальній справі № 24-173 є неможливим (а.с. 150).
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень від 30.05.2024 року встановлено, що стосовно ОСОБА_1 відсутні відкриті виконавчі провадження (а.с. 19).
У листі № 76764-2024 від 02.09.2024 року, за підписом начальника сектору Головного слідчого управління Національної поліції полковника поліції Олександра Волкова вказано, що відповідно до відомостей Департаменту інформаційно-аналітичної підтримки НПУ слідчими Головного слідчого управління МВС України проводилося досудове розслідування у кримінальній справі № 24-173 від 15.07.2010 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України.
Як визначено у ч. 1 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних , житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Як визначено у ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно із ч.ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно із ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Спеціальні підстави законного обмеження особи у реалізації права власності передбачені, зокрема, нормами кримінального процесуального закону для виконання завдань кримінального провадження як легітимної мети відповідного втручання у право мирного володіння майном.
Відповідно до статті 126 Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК України 1960 року), чинного на час накладення слідчим арешту на майно позивача, зазначений захід міг тимчасово застосовуватися слідчим або судом на період досудового слідства та/або судового розгляду для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна. Як було визначено в цій же статті, накладений на майно арешт підлягав скасуванню органом досудового слідства, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.
Правова природа арешту майна не змінилася і з прийняттям нині чинного КПК України, норми якого більш докладно регламентують мету, підстави й порядок застосування та скасування цього заходу забезпечення кримінального провадження.
Зокрема, згідно зі статтею 170 КПК України завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Арешт майна має тимчасовий характер, і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками досудового розслідування та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Після припинення кримінальної справи (в тому числі у зв'язку зі скасуванням постанови про її порушення, винесеної за процедурою КПК України 1960 року) відповідне втручання у право власності фактично набуває свавільного характеру, й заінтересована особа правомірно розраховує на його припинення. Такі правомірні очікування ґрунтуються на закріпленому у статті 3 Конституції України, статті 13 Конвенції головному обов'язку держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність, утверджувати й забезпечувати права і свободи та надавати людині ефективний засіб їх юридичного захисту.
Водночас способів захисту права власника або іншого володільця, порушеного внаслідок неприйняття після припинення кримінальної справи обов'язкового процесуального рішення про скасування арешту майна, у виниклих правовідносинах кримінальний процесуальний закон не передбачає.
Під час розгляду справи суд керується тим, що арешт на майно позивача було накладено за процедурою КПК України 1960 року, який діяв на момент вчинення цієї процесуальної дії.
Відповідно до пункту дев'ятого розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України 2012 року арешт майна, застосований до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжує свою дію до його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом. Дана норма узгоджується з вимогами частини першої статті 5 КПК України, за якою процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
З огляду на зазначене, на правовідносини, пов'язані з розв'язанням питання про припинення арешту майна позивача, поширюються норми КПК України 1960 року.
Проте положеннями цього Кодексу передбачалося прийняття рішення про зняття арешту з майна на стадії досудового слідства лише в межах провадження у кримінальній справі.
Шляхів виправлення помилки, допущеної слідчим, прокурором або судом у зв'язку з неприйняттям обов'язкового рішення про скасування арешту майна, після припинення кримінальної справи КПК України 1960 року не встановлював.
Згідно із статтею 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник або законний представник, так і інший власник або володілець майна вправі звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, в тому числі на тій підставі, що в подальшому застосуванні відповідного заходу відпала потреба.
З урахуванням цього, а також тривалого періоду часу, що минув після зупинення кримінального провадження стосовно позивача, вирішення питання про припинення втручання у право власності позивача шляхом звернення до слідчого або прокурора на підставі КПК України 1960 року не буде ефективним способом захисту порушеного права.
Разом із тим, слідчий суддя наділений повноваженнями вирішувати такі клопотання під час досудового розслідування, розпочатого шляхом внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань у порядку, встановленому чинним КПК України. Процедури вирішення означених питань за межами кримінального провадження, в тому числі у припиненій кримінальній справі, чинний Кодекс не передбачає.
Водночас слідчий суддя, як і інші органи державної влади та їх посадові особи, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Однією з загальних засад кримінального провадження згідно з пунктом другим частини першої статті 7, частиною першою статті 9 КПК України є законність, що передбачає обов'язок суду, слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, інших службових осіб органів державної влади неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України, вимог інших актів законодавства.
Оскільки відповідно до вимог кримінального процесуального закону вирішення питання про зняття арешту з майна можливе лише в межах кримінального провадження, розгляд відповідного клопотання позивача за правилами кримінального судочинства вимагав би повторного порушення кримінальної справи стосовно нього. Проте початок нового розслідування додатково зумовить правову невизначеність у зв'язку з повторенням ризиків офіційної констатації злочинності поведінки позивача і таким чином призведе до погіршення його правового становища. Означений спосіб розв'язання порушеного позивачем питання є недопустимим з точки зору досягнення мети захисту його прав та законних інтересів.
За правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі № 372/2904/17-ц (провадження № 14-496цс18), нормативна неврегульованість порядку захисту права людини, яке очевидно безпідставно обмежується, не може виправдовувати відмову в його захисті. Зволікання з наданням ефективного засобу юридичного захисту тягне погіршення правового становища людини, яка зазнає негативних наслідків від перешкод в отриманні реальної можливості виправити помилку, та перебуває у стані невизначеності тривалий час.
Після припинення кримінальної справи арешт майна стає публічним обтяженням права власності, підстави для подальшого існування якого відпали. При цьому втрачається можливість застосування специфічного порядку скасування такого обтяження, зумовленого кримінальними процесуальними відносинами. Арешт майна у такому разі з заходу забезпечення кримінального провадження перетворюється на неправомірне обмеження права особи користуватися належним їй майном.
Водночас вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин.
Судом кримінальної юрисдикції повинні розглядатися скарги на законність і обґрунтованість арешту майна, розв'язання яких потребує перевірки наявності підстав і дотримання процедури, встановлених кримінальним процесуальним законом, тобто вирішення по суті питань, які безпосередньо стосуються порядку здійснення кримінального провадження.
Скасування арешту майна, накладеного слідчим у кримінальній справі, яку припинено, не пов'язане з оцінкою правомірності застосування органом досудового слідства такого заходу, а необхідність прийняття відповідного рішення є безспірною й безальтернативною з огляду на припинення кримінальних процесуальних правовідносин.
За таких обставин вирішення цього питання судом у порядку цивільного судочинства не призведе до заміщення ним функцій суду кримінальної юстиції та не може завдати шкоди інтересам кримінального провадження.
У постанові від 30.06.2020 року у справі № 727/2878/19 (провадження № 14-516цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що спори про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами КПК України 1960 року та незнятого за цим Кодексом після закриття кримінальної справи, слід розглядати за правилами цивільного судочинства. Натомість питання про скасування арешту майна, накладеного за правилами КПК України 2012 року та нескасованого після закриття слідчим кримінального провадження, має вирішувати слідчий суддя за правилами кримінального судочинства.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, наявність арешту (обтяження), накладеного на майно позивача, порушує його право власності, через що він позбавлений змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися власним майном на власний розсуд.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідач не надав належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту скасування арешту з автомобіля «CHEVROLET LACETTI», реєстраційний номер НОМЕР_1 , накладеного на підставі постанови № 173 від 22.06.2010 року .
За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Національної поліції України, Головного сервісного центру МВС про скасування арешту з автомобіля «CHEVROLET LACETTI», реєстраційний номер НОМЕР_1 , накладеного на підставі постанови № 173 від 22.06.2010 року, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Доводи представника відповідача про те, що МВС України є неналежним відповідачем у справі, є безпідставними, з огляду на таке.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 16.10.2024 року у цивільній справі № 756/7082/24-ц, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 12.03.2025 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Національної поліції України про скасування арешту відмовлено з підстав того, що Національна поліція України є неналежним відповідачем, оскільки належним відповідачем є МВС України.
Відповідно до п. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуюче викладене, керуючись ст. ст. 3, 19, 41 Конституції України, ст. ст. 7. 9, 170, 174 Кримінально-процесуального кодексу України, ст. 126 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, ст. ст. 16, 317, 319, 321 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, 4, 11, 12, 13, 15, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273, 274, 275, 278, 279, 353, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Національної поліції України, Головного сервісного центру МВС про скасування арешту - задовольнити.
Скасувати арешт (заборона відчуження) з автомобіля марки «CHEVROLET LACETTI», реєстраційний номер НОМЕР_1 , накладений на підставі постанови № 173 від 22.06.2010 року (постановив: ГСУ МВС України, ст. сл. Конопльов О.В., кримінальна справа № 24-173).
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідач: Міністерство внутрішніх справ України, 01024, м. Київ, вул. Богомольця, буд. 10, код ЄДРПОУ 00032684.
Третя особа-1: Національна поліція України, 01601, м. Київ, вул. Богомольця, буд. 10, код ЄДРПОУ 40108578.
Третя особа-2: Головний сервісний центр МВС, 04071, м. Київ, вул. Лук'янівська, буд. 62, код ЄДРПОУ 40109173.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складений та підписаний 04.08.2025 року.
Суддя І.В. Григоренко