печерський районний суд міста києва
Справа № 757/26701/23-ц
пр. 2-2049/25
23 вересня 2024 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого: судді Григоренко І.В.,
при секретарі: Андрієнко І.І.,
за участю:
представника позивача: не з'явився,
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, -
Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - позивач, Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу КМДА) звернулось до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача пайовий внесок у розмірі 243 433, 27 грн., та стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2 921,20 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:82:277:0213, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . 02.03.2020 року Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві отримав повідомлення про початок будівельних робіт № КВ 061200621709 (далі - повідомлення про початок будівельних робіт) на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:82:277:0213), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Враховуючи те, що будівництво об'єкта розпочалось у 2020 році, на відповідача було покладено обов'язок звернутись до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу КМДА із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва протягом 10 робочих днів після 02.03.2020 року, проте відповідач не виконав покладений на нього обов'язок, чим порушив вимоги законодавства. 30.03.2020 року Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу КМДА зареєстрував декларацію про готовність об'єкта до експлуатації № КВ 141200900068 (далі - декларація про готовність об'єкта до експлуатації) на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:82:277:0213), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . 11.10.2021 року Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу КМДА направив відповідачу вимогу № 050/08-5986 від 07.10.2021 року щодо укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури м. Києва, в якому вимагав, щоб відповідач протягом 10 календарних днів з дня отримання цього листа звернувся до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу КМДА для отримання розрахунку та укладення договору пайової участі. Надалі Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу КМДА направив відповідачу вимоги № 050/08-3373 від 14.11.2022 року та № 050/08-715 від 22.02.2023 року щодо отримання розрахунку та сплати пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва з проектом розрахунку обсягу пайової участі. Проте, станом на момент подання позовної заяви, до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу КМДА жодні заяви про визначення розміру пайової участі, жодні звернення, документи та відповіді від відповідача не надходили. Таким чином, позивач вважає, що відповідач умисно ухилявся від обов'язку сплатити пайовий внесок у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, внаслідок чого він без достатньої правової підстави та за рахунок територіальної громади міста Києва зберіг у себе кошти, які мав сплатити як пайовий внесок, а тому зобов'язаний повернути ці кошти на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.06.2023 року головуючим суддею визначено суддю Григоренко І.В. та 30.06.2023 року матеріали справи передано для розгляду.
30.06.2023 року отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру № 134817 щодо місця реєстрації відповідача.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30.06.2023 року в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відкрито провадження у цивільній справі за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, та судове засіданні для розгляду справи по суті призначено на 04.12.2023 року.
04.12.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що 02.03.2020 року - на початок будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку на АДРЕСА_1 , на підставі будівельного паспорта, який виданий на будівництво індивідуального (садибного) житлового будинку, з площею до 300 кв. м., не існувало підстав для виникнення у відповідача обов'язку звернутися до позивача із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, так як ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», якою було врегульовано питання пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, втратила чинність (була виключена з Закону), а згідно п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 року № 132-IX та п. 4.2. зазначеного Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженим рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 року № 411/1415, із змінами внесеними рішення Київської міської ради від 19.12.2019 року № 460/8033, до пайової участі у розвитку інфраструктури не залучаються замовники у разі будівництва нового та/або реконструкції на території Києва: індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 кв.м. При цьому, безпідставним є посилання позивача на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 20.07.2022 року у справі № 910/9548/21, оскільки фактичні обставини не є аналогічними з цією справою. Зокрема, в даній справі спірні правовідносини виникли з моменту подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт - 02.03.2020 року, тобто в той час, коли починаючи з 01.01.2020 року передбачений до цього ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» обов'язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту перестав існувати. Водночас, у справі № 910/9548/21 спірні правовідносини виникли до 01.01.2020 року, тобто будівництво об'єкта будівництва розпочато у попередні роки. Позивачем необґрунтовано і безпідставно здійснено розрахунок розміру пайового внеску, який підлягав сплаті у 2020 році, з врахуванням показників опосередкованої вартості спорудження 1 кв.м. будинків садибного типу розрахованої станом на 01.04.2023 року. Окрім того, відповідач зазначає, що перебіг позовної давності у спірних правовідносинах почався 30.03.2020 року, і з врахуванням строку загальна позовна давність сплив 30.03.2023 року, а позивач звернувся до суду з позовом - 23.06.2023 року, тобто після спливу строку позовної давності. Тому, просить застосувати позовну давності, яка є підставою для відмови у позові.
04.12.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності.
04.12.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - Шевченко І.Є. надійшла заява про розгляд справи, призначеної на 04.12.2023 року, без фіксування технічними засобами.
Протокольними ухвалами Печерського районного суду м. Києва від 04.12.2023 року, приєднано до матеріалів справи відзив на позовну заяву, та, у зв'язку із неявкою відповідача, згідно ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 14.03.2024 року.
07.12.2023 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - Шевченко І.Є. надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.
12.12.2023 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - Павлова Р.В. надійшла відповідь на відзив, у якій останній зазначив, що 30.03.2020 року Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) зареєстрував декларацію про готовність об'єкта до експлуатації № КВ 141200900068 (далі - декларація про готовність об'єкта до експлуатації) на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:82:277:0213), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Об'єктом визначено будівництво індивідуального (садибного) житлового будинку. Відповідно до техніко-економічних показників, що містяться в декларації про готовність об'єкта до експлуатації, загальна площа об'єкта становить 498,90 кв.м. Проведення технічної інвентаризації та видання технічного паспорту передує введенню об'єкта будівництва в експлуатацію, наявність в декларації про готовність об'єкта до експлуатації загальної площі об'єкта свідчить про те, що технічну інвентаризацію було проведено. Після отримання технічного паспорту на відповідача покладено обов'язок звернутись до Департаменту економіки та інвестицій із заявою про визначення розміру пайової участі, оскільки відповідач усвідомлює, що загальна площа збудованого ним об'єкта перевищує 300 кв.м. Проте відповідач не виконав свій обов'язок щодо сплати пайового внеску до прийняття об'єкта в експлуатацію, чим порушив статтю 144 Конституції України, пункт 3.1, абзац 1 пункту 4.1 Порядку, підпункт 4 пункт 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 року № 132-IX. Окрім цього, Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу КМДА здійснив розрахунок розміру пайової участі в межах законодавства.
12.12.2023 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - Павлова Р.В. надійшли заперечення на заяву, у якій останній вказує, що Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу КМДА дізнався про порушення його прав 07.10.2021 року, що підтверджується вимогою № 050/08-5986, яку було направлено відповідачу 11.10.2021 року. У позивача відсутні будь-які обов'язки щодо моніторингу та отримання інформації про початок будівельних робіт та введення об'єкта будівництва в експлуатацію. Верховний Суд у постанові від 21.06.2023 року у справі № 727/4133/22 наголошує на тому, що загальна позовна давність, перебіг якої припав на період дії в Україні правового режиму воєнного стану, продовжена законодавцем на період дії такого правового режиму. Водночас продовження строків свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні. Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу КМДА звернувся до суду в межах строку позовної давності, тому відсутні підстави для відмови у позові.
14.03.2024 року справу знято зі складу, у зв'язку із перебуванням головуючого судді на лікарняному, та судове засідання призначено на 13.05.2024 року.
13.05.2024 року справу знято зі складу, у зв'язку із перебуванням головуючого судді на онлайн підготовці суддів, яка організована Національною школою суддів України за місцем роботи, та судове засідання призначено на 24.06.2024 року.
Протокольними ухвалами Печерського районного суду м. Києва від 24.06.2024 року, приєднано до матеріалів справи відповідь на відзив, заперечення на заяву та, у зв'язку із неявкою відповідача, згідно ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 23.09.2024 року.
23.09.2024 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - Хамраєвої К.М. надійшла заява про розгляд справи без її участі, у якій остання зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, та просить їх задовольнити з викладених у позовній заяві підстав.
В судове засідання 23.09.2024 року учасники справи не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином. Представник позивача у заяві від 23.09.2024 року просила суд розглядати справу у її відсутність.
Оскільки, згідно п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників справи.
Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Суд встановив, що 02.03.2020 року Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві зареєстрував повідомлення про початок будівельних робіт № КВ 061200621709 (далі - повідомлення про початок будівельних робіт) на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:82:277:0213), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; об'єктом є - будівництво індивідуального (садибного) житлового будинку; вид будівництва - нове будівництво; клас наслідків - СС1, що підтверджується витягом з Єдиної державної електродної системи у сфері будівництва (а.с. 21).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 334374671 від 02.06.2023 року, власником земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:82:277:0213), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 (а.с. 23).
30.03.2020 року Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) зареєстрував декларацію про готовність до експлуатації об'єкта № КВ 141200900068 (далі - декларація про готовність до експлуатації об'єкта) на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:82:277:0213), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , об'єкт будівництва має площу 498,9 кв.м., що підтверджується витягом з Єдиної державної електродної системи у сфері будівництва (а.с. 22).
Згідно із розрахунком обсягу пайової участі (внеску) у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, виконаним позивачем, розмір пайового внеску за адресою: АДРЕСА_1 , становить 243 433,27 грн. (а.с. 8).
Так, правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI від 17.02.2011 року (далі - Закон № 3038-VI), норми якого спрямовані на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Відповідно до ст. 1 Закону № 3038-VI замовник будівництва (далі - замовник) - фізична чи юридична особа, яка має у власності чи користуванні одну чи декілька земельних ділянок або у власності чи управлінні будівлю/споруду і має намір щодо виконання підготовчих та/або будівельних робіт.
Частиною 1 ст. 2 Закону № 3038-VI визначено, що плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об'єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.
01.01.2020 року набули чинності норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 року № 132-IX (далі - Закону № 132-IX), якими з 01.01.2020 року виключено статтю 40 Закону № 3038-VI, яка регулювала пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.
За змістом Закону № 132-IX та прикінцевих та перехідних положень до нього, з 01.01.2020 року у замовників будівництва відсутній обов'язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020 року.
Відповідно до ст. 5 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Стаття 40 Закону № 3038-VI (в редакції, що діяла до 01.01.2020 року) визначала зобов'язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об'єкта в експлуатацію. Прийняття об'єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов'язання. Одночасно з прийняттям об'єкта в експлуатацію у відповідності із частиною другою статті 331 ЦК України забудовник стає власником забудованого об'єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються.
Аналізуючи правову природу цих правовідносин, можна зробити висновок, що з моменту завершення будівництва та прийняття новозбудованого об'єкта в експлуатацію правовідносини забудови припиняються, а тому не можна вважати, що на них поширюються положення статті 40 Закону № 3038-VI після втрати нею чинності.
Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 132-IX визначено, що ця норма права застосовується лише до договорів, які підписані до 01.01.2020 року. Саме у цьому випадку правовідносини з оплати участі в інфраструктурі населеного пункту є триваючими та до них можуть застосовуватись положення норми права, що втратила чинність. Якщо ж договори під час дії цієї норми укладено не було, то немає підстав вважати, що такі правовідносини виникли та тривають.
Наведені вище правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12. 2021 року у справі № 643/21744/19.
Нормами статті 40 Закону № 3038-VI було визначено обов'язок у передбачених цим Законом випадках щодо перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту до прийняття такого об'єкта в експлуатацію, а також обов'язок щодо укладення відповідного договору про пайову участь, положеннями якого мала бути визначеною належна до перерахування сума (розмір пайової участі).
При цьому, частиною дев'ятою статті 40 Закону № 3038-VI було передбачено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Відповідно до Закону № 132-IX статтю 40 Закону №3038-VI було виключено з 01.01.2020 року.
Таким чином, починаючи з 01.01.2020 року передбачений до цього статтею 40 Закону № 3038-VI обов'язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту перестав існувати.
Разом з тим, законодавцем під час внесення змін до Закону № 3038-VI (шляхом виключення статті 40 вказаного Закону на підставі Закону № 132-IX) встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) (абзац другий пункт 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX у такому розмірі та порядку:
1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):
для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта;
для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;
способами захисту суб'єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника. Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу, і такі способи мають бути доступними й ефективними.
3) замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва;
4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію;
5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;
6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об'єкта до експлуатації або в акті готовності об'єкта до експлуатації.
Відтак, обов'язок відповідача, як замовника будівництва, здійснити оплату пайового внеску у 2020 році визначений безпосередньо приписами пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX, а також положеннями приведеного у відповідність до цього Закону Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, який в свою чергу передбачає залучення замовників до пайової участі на підставі укладеного з ним договору.
Так, рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 року № 411/1415 затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва (далі - Порядок).
Рішенням Київської міської ради «Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва» від 19.12.2019 № 460/8033 Порядок було приведено у відповідність до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 року № 132-IX (далі - Закон), та викладено у новій редакції.
Відповідно до пункту 3.1 розділу ІІІ Порядку пайова участь є обов'язковим внеском, який замовник має сплатити до бюджету міста Києва, крім випадків, передбачених законами України та цим Порядком.
Згідно з пунктом 3.3 розділу ІІІ Порядку в усіх питаннях щодо залучення коштів пайової участі Київська міська рада виступає в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Пунктом 3.4 розділу ІІІ Порядку визначено, що Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є єдиним органом, уповноваженим здійснювати розрахунок пайової участі та укладання, зміну та розірвання договорів про пайову участь (з урахуванням особливостей інших положень цього Порядку).
За змістом пункту 4.3 розділу IV Порядку кошти пайової участі сплачуються замовником в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва/реконструкції в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором про пайову участь. Прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію без сплати пайової участі в повному обсязі не звільняє замовника від обов'язку її сплати.
Визначений цим Порядком обов'язок замовника будівництва сплати пайової участі у створенні і розвитку інфраструктури міста Києва узгоджується з імперативними приписами пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 132-IX, якими установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у визначеному Законом України № 132-IX розмірі та порядку.
Передбачений прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для: 1) об'єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 року не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 року не були укладені; 2) об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.
Тож у вказаних двох випадках, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX, замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об'єкта в експлуатацію.
Відтак, обов'язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва виникає: для об'єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 року вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020 року; для об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.07.2022 року у справі № 910/9548/21.
Враховуючи, що будівництво об'єкта розпочате у 2020 році, абзацом другим пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX визначено обов'язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об'єкта в експлуатацію.
У випадку, якщо замовниками вказаних об'єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону №132-IX обов'язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об'єктів в експлуатацію, належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі ст.1212 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.07.2022 року у справі № 910/9548/21.
Відповідно до положень пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX визначено, що пайова участь не сплачується, зокрема у разі будівництва індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках.
Здійснивши системний аналіз зазначених норм права, з урахуванням фактичних обставин справи та правових висновків Верховного Суду в аналогічних справах, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для звільнення відповідача від сплати пайової участі за житловий (садибний) будинок, загальна площа якого становить 498,90 кв.м, оскільки це не відповідає релевантному законодавству.
Відповідно до ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Отже, замовник будівництва (відповідач) зобов'язаний перерахувати органу місцевого самоврядування (позивачу) безпідставно збережені грошові кошти пайової участі на підставі ст.1212 ЦК України.
Такі висновки сформульовані також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 року у справі № 643/21744/19 та Верховного Суду від 20.07.2022 року у справі № 910/9548/21.
Отже для виникнення зобов'язання, передбаченого ст. 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.
Так, ОСОБА_1 є замовником будівництва, проте, в порушення вимог Закону № 132-IX та Порядку, не звернувся до позивача із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва.
Пунктом 6.3 розділу VІ Порядку встановлено, що розмір пайової участі замовника при новому будівництві або реконструкції житлових будинків (багатоквартирних житлових будинків з вбудованими, вбудовано-прибудованими та прибудованими приміщеннями) та реконструкції квартир визначається Департаментом відповідно до опосередкованої вартості спорудження житла для міста Києва, яка затверджена наказом Міністерства розвитку громад та територій України і діє на дату розрахунку.
Відповідно до Наказу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України «Про затвердження показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України» від 17.05.2023 року № 408 показник опосередкованої вартості спорудження житла у місті Києві дорівнює 24 397,00 грн. (розрахованих станом на 01.04.2023 року).
Для розрахунку пайового внеску застосовується формула, визначена у підпункті 6.4.3 пункту 6.4 розділу VI Порядку для індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків з господарськими будівлями: РПУ = Sоб'єкта х Nінд х 2 %, де
РПУ - розмір пайової участі об'єкта (грн.);
Sоб'єкта - загальна площа (крім загальної площі приміщень, визначених в п. 4.2 цього Порядку) об'єкта будівництва або додатково створені площі в результаті реконструкції (кв.м.);
Nінд - норматив одиниці створеної потужності для індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків з господарськими будівлями, який дорівнює опосередкованій вартості спорудження 1 кв. м будинків садибного типу з госпбудівлями, яка визначена Міністерством розвитку громад та територій України в установленому порядку і діє на дату здійснення розрахунку (грн./кв. м).
Отже, загальна площа житлового будинку, що підлягає сплаті 498,90 кв.м., норматив 24 397,00 грн., ставка 2% = розрахункова сума 243 433,27 грн. (а.с. 8).
11.10.2021 року Департамент економіки та інвестицій на адресу відповідача направив вимогу № 050/08-5986 від 07.10.2021 року про укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва (а.с. 24).
Окрім того, 14.11.2022 року та повторно 22.02.2023 року Департамент економіки та інвестицій на адресу відповідача направив вимоги № 050/08-3373 та № 050/08-715 щодо отримання розрахунку та сплати пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва з проектом розрахунку обсягу пайової участі (а.с. 23, 24).
Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як визначено у ч. 1 та ч. 2 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідачем не надано належних, достатніх та допустимих доказів звернення до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу КМДА із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта, не надано доказів сплати пайової участі у відповідності до визначеного Законом №132-IX розмірі та порядку.
Перевіривши наданий представником позивача розрахунок заборгованості, суд з ним погоджується.
Безпідставними є доводи відповідача щодо необхідності здійснення розрахунку розміру пайового внеску станом на 2020 рік, з огляду на наступне.
Так, згідно з абзацом 3 абзацу 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 року № 132-IX замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва.
Відповідно до абзацу 2 та 3 пункту 4.1 Порядку, замовник зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва/реконструкції об'єкта звернутися до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва/реконструкції. Департамент протягом 15 робочих днів з дня отримання документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва.
Враховуючи обставини справи, у відповідача з 02.03.2020 року виник обов'язок звернутись до Департаменту із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, а з 16.03.2020 року починається порушення обов'язку щодо такого звернення, а не щодо сплати пайової участі.
Відповідно до підпункту 4 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію.
Згідно з абзацом 1 пункту 4.1 Порядку замовник, який здійснює або має намір здійснити нове будівництво або реконструкцію об'єктів (у разі збільшення загальної площі об'єкта), зобов'язаний до прийняття об'єкта в експлуатацію взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Києва, крім випадків, передбачених законодавством та цим Порядком.
Відповідно до частини 5 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.
Таким чином, здійснення розрахунку розміру пайового внеску з урахуванням показника опосередкованої вартості спорудження житла станом на 2020 рік прямо залежить від дотримання відповідачем вимог Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-IX та виконання ним своїх обов'язків.
Верховний Суд у постанові від 17.03.2021 року у справі № 916/1740/18 зазначив, що невиконання особою положень законодавства не повинно призводити до настання бажаного для неї внаслідок такого невиконання результату у вигляді звільнення від платежу та надавати майнові переваги порівняно із законослухняною особою.
Отже, дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації № КВ 141200900068 від 30.03.2020 року є останнім днем для сплати пайової участі.
Вказане свідчить про те, що наступний день після прийняття об'єкта в експлуатацію без сплати пайової участі є строком, з якого вважається, що відповідач порушує вимоги Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-IX та права територіальної громади міста Києва.
Верховний Суд у постанові від 13.12.2022 року у справі № 910/21307/21 зауважує, що у випадку, якщо замовниками вищевказаних об'єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону обов'язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об'єктів в експлуатацію належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.07.2022 року у справі № 910/9548/21, від 07.09.2023 року у справі № 916/2709/22 та від 25.05.2024 року у справі № 915/149/23.
Відповідно до п. 6 Порядку, у разі встановлення факту прийняття об'єкта будівництва, або реконструкції в експлуатацію, або присвоєння адреси новозбудованим, реконструйованим об'єктам без наявності довідки про виконання умов пайової участі Департамент економіки та інвестицій зобов'язаний звернутися до особи, що порушила умови Порядку, з вимогою про укладення договору про пайову участь та, за наявності обґрунтованих підстав, звернутися до правоохоронних органів або до суду.
Згідно з абзацом 2 пункту 4.3 Порядку прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію без сплати пайової участі в повному обсязі не звільняє замовника від обов'язку її сплати.
Пунктом 6.3 Порядку визначено, що розмір пайової участі замовника при новому будівництві або реконструкції житлових будинків (багатоквартирних житлових будинків з вбудованими, вбудовано-прибудованими та прибудованими приміщеннями) та реконструкції квартир визначається Департаментом відповідно до опосередкованої вартості спорудження житла для міста Києва, яка затверджена наказом Міністерства розвитку громад та територій України і діє на дату розрахунку.
На момент розрахунку пайового внеску для звернення до суду із вказаною позовною заявою (червень 2023 року) був дійсним Наказ Міністерства розвитку громад та територій України «Про показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України» від 17.05.2023 року № 408 (розрахованих станом на 01.04.2023 року).
За таких обставин суд відхиляє доводи відповідача щодо некоректності проведеного позивачем розрахунку. Твердження відповідача щодо відсутності у нього обов'язку сплачувати внесок на пайову участь в будівництві ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 132-IX.
Відтак, у зв'язку з несплатою відповідачем коштів пайової участі у розвиток інфраструктури населеного пункту, права органу місцевого самоврядування на отримання коштів пайової участі є порушеними, і в органу місцевого самоврядування виникло право вимагати стягнення коштів, обов'язок сплати яких був встановлений законом.
За таких обставин, позовні вимоги Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення з ОСОБА_1 безпідставно збережені грошові кошти пайової участі у розмірі 243 433, 27 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо застосування строку позовної давності, про що заявляє відповідач у відзиві на позовну заяву, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як визначено у ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Верховний Суд у постанові від 17.10.2023 року у справі № 910/21220/21 зазначає, що за змістом ст. 261 ЦК України законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти. Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права. Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов'язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, Департамент економіки та інвестицій дізнався про порушення його прав 07.10.2021 року, що підтверджується претензією № 050/08-5986, яку було направлено відповідачу 11.10.2021 року. При цьому, у Департаменту економіки та інвестицій відсутні будь-які обов'язки щодо моніторингу та отримання інформації про початок будівельних робіт та введення об'єкта будівництва в експлуатацію.
Крім того, саме на відповідача покладено обов'язок звернутись до Департаменту економіки та інвестицій із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва та сплатити пайовий внесок до введення об'єкта до експлуатації, однак ОСОБА_1 не виконав вимоги законодавства, що позбавило позивача дізнатися про початок будівництва або введення об'єкта в експлуатацію.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» введено з 12.03.2020 року на всій території карантин.
Відповідно до пункту 12 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» передбачено, що з 30.06.2023 року відмінено карантин на всій території України.
Таким чином, карантин, встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, діяв з 12.03.2020 року до 30.06.2023 року.
Окрім того, відповідно до пункту 1 указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 64/2022, в Україні введено воєнний стан з 24.02.2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до пункту 19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжується на строк його дії.
Cтрок дії воєнного стану в Україні неодноразово подовжується указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».
Верховний Суд у постанові від 21.06.2023 року у справі № 727/4133/22 наголошує на тому, що загальна позовна давність, перебіг якої припав на період дії в Україні правового режиму воєнного стану, продовжена законодавцем на період дії такого правового режиму.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, оскільки позовну заяву подано 22.06.2023 року, тому з урахуванням карантину та введеного воєнного стану в Україні, суд вважає, що позивачем не пропущено позовну давність у вказаній справі.
Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір у загальному розмірі 2 921,20 грн., що підтверджується копією квитанції № 361 від 16.06.2023 року (а.с. 27). Інших доказів на підтвердження понесення судових витрат сторонами не надано.
Оскільки, суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 2 921,20 грн. у відшкодування судових витрат.
Враховуюче викладене, керуючись ст. 19 Конституції України, Порядком залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 року № 411/1415, ст. ст. 1, 2, 39, 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 року № 132-IX, ст. ст. 5, 256, 257, 261, 1212 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273, 274-279, 353, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позов Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) безпідставно збережені грошові кошти пайової участі у розмірі 243 433 (двісті сорок три тисячі чотириста тридцять три) гривні 27 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) судовий збір у розмірі 2 921 (дві тисячі дев'ятсот двадцять одна) гривня 20 копійок.
Позивач: Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, код ЄДРПОУ 04633423.
Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено та підписано 10.10.2024 року.
Суддя І.В. Григоренко