06 квітня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 687/6/26
Провадження № 22-ц/820/994/26
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П'єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.
секретар судового засідання Заворотна А.В.
за участю представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Гризовського І.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , яка подана її представником адвокатом Наталюком Назаром Миколайовичем, на ухвалу Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 02 березня 2026 року про відмову в забезпеченні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Чемеровецької селищної ради про встановлення факту спільного проживання (суддя Горобець Н.О.).
Заслухавши доповідача, пояснення представника учасника справи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд
У січні 2026 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , Чемеровецької селищної ради Хмельницької області про встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не менше як п'ять років, починаючи з вересня 2019 року до часу відкриття спадщини.
Крім того, 26 лютого 2026 року ОСОБА_2 через свого представника адвоката Наталюка Н.М. подала до суду заяву про забезпечення позову та просила застосувати заходи забезпечення позову шляхом заборони приватному нотаріусу Кам'янець-Подільського нотаріального округу Хмельницької області Косінській Надії Андріївні видавати свідоцтво про спадщину в межах спадкової справи №80/2025 від 16 червня 2025 року після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заява мотивована тим, що рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 08.01.2026 у справі № 687/1262/25 встановлено факт, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно доводиться двоюрідним дядьком по лінії матері ОСОБА_1 . Відповідне рішення на час подання заяви про забезпечення позову набрало законної сили. 24.02.2026 ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу на дане рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 08.01.2026 у справі №687/1262/25.
Оскільки відповідачка ОСОБА_1 наразі, звернувшись до приватного нотаріуса Кам'янець-Подільського районного нотаріального округу Косінської Н.А. із заявою щодо оформлення спадщини, може отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_3 , як спадкоємиця п'ятої черги майна померлого, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Вважає, що такий вид забезпечення позову шляхом заборони приватного нотаріусу видавати свідоцтво про спадщину істотним чином не зашкодить правам та охоронюваним законом інтересам відповідачів, проте, не вжиття таких заходів забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти певні дії, а саме заборонити державному нотаріусу видавати свідоцтво про спадщину в межах спадкової справи, може в подальшому утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, а тому вважає, що наявні підстави для забезпечення позову.
Ухвалою Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 02 березня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Наталюком Н.М., про забезпечення позову відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 , в інтересах якої діє її представник - адвокат Наталюк Н.М., подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову. При цьому, посилається на порушення судом норм процесуального та матеріального права.
Зазначає, що в ухвалі не вказано жодного мотиву, на підставі якого суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні заяви щодо забезпечення позову. Посилання суду на те, що в заяві не вказано про реальну загрозу невиконання рішення суду, спростовується матеріалами цивільної справи №687/6/26 та спадкової справи № 80/2025 від 16.06.2025.
Вказує, що на даний час між сторонами існує спір щодо спадкового майна та черговості спадкування, а тому є підстави вважати, що під час розгляду справи в суді, у разі невжиття заходів забезпечення позову, нотаріусом може бути видане свідоцтво про право на спадщину за законом щодо спадкового майна померлого ОСОБА_3 та, відповідно, зареєстровано право власності спадкодавця, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти певні дії, а саме заборонити державному нотаріусу видавати свідоцтво про спадщину в межах спадкової справи може в подальшому утруднити або робити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Звертає увагу на те, що, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи, проте суд розглянув подану заяву з порушенням строку розгляду, оскільки заява про забезпечення позову надійшла та зареєстрована судом 26.02.2026, а розглянута - 02.03.2026.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Гризовський І.С. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не наведено доказів на підтвердження існування реальної загрози, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивачки (у разі задоволення позову), за захистом яких вона звернулась до суду.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішенням про відмову в позові.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обгрунтування не є достатньої підставою для задоволення відповідної заяви.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.
Разом з тим, позивачкою не наведено доказів на підтвердження існування реальної загрози, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивачки (у разі задоволення позову), за захистом яких вона звернулась до суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому, слід зазначити, що заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Предметом спору у даній справі є вимоги про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем не менше ніж п'ять років до часу відкриття спадщини.
А тому, враховуючи характер спірних правовідносин та зміст заявлених позовних вимог, заявлений вид забезпечення позову є неспівмірним цим вимогам.
За таких обставин, суд першої інстанції правомірно керувався тим, що підстави для забезпечення позову відсутні. При цьому, суд правильно визначився з правовими нормами, які регулюють порядок вирішення судом питання забезпечення позову. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є безпідставними.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність. При цьому, обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційним судом також не встановлено.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана її представником адвокатом Наталюком Назаром Миколайовичем, залишити без задоволення.
Ухвалу Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 02 березня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 08 квітня 2026 року.
Суддя-доповідач І.В. П'єнта
Судді: А.П. Корніюк
О.І. Талалай