Справа № 607/9158/23Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/817/155/26 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ч.1 ст.286 КК України
08 квітня 2026 р.
Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8
потерпілої ОСОБА_9
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 січня 2026 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023211040000255 від 24 січня 2023 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тернополя, громадянина України, з вищою освітою, працюючого на посаді водія в ТОВ “Теплопартнер», проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 3000 (трьох тисяч) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п'ятдесят одну тисячу) грн., з позбавленням пава керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 до Товариства з додатковою відповідальністю “СТРАХОВА КОМПАНІЯ КРЕДО» про відшкодування майнової та моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю “СТРАХОВА КОМПАНІЯ КРЕДО» на користь ОСОБА_9 майнову шкоду в сумі 14603 (чотирнадцять тисяч шістсот три) грн. 80 коп., пов'язану з лікуванням потерпілого; 80 400 (вісімдесят тисяч чотириста) грн., пов'язану із стійкою втратою працездатності.
Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю “СТРАХОВА КОМПАНІЯ КРЕДО» на користь ОСОБА_9 моральну шкоду в сумі 4750 (чотири тисячі сімсот п'ятдесят) грн. 19 коп.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 до ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_7 в користь ОСОБА_9 моральну шкоду в сумі 45 249 (сорок п'ять тисяч двісті сорок дев'ять) грн. 81 коп.
В решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_7 в користь ОСОБА_9 судові витрати в сумі 20 000 (двадцять тисяч) грн.
Стягнуто з ОСОБА_7 в користь держави Україна 5 498 (п'ять тисяч чотириста дев'яності вісім) грн. 66 коп. Витрат на залучення експертів.
Вирішено питання речових доказів.
Як визнав суд, ОСОБА_7 24 січня 2023 року в 19 год. 30 хв. керував технічно - справним автомобілем «Toyota Avensis» р.н. НОМЕР_1 , яким їхав правою смугою для руху по пр.С.Бандери у м.Тернополі в напрямку перехрестя «Збаразьке кільце» з швидкістю 40 км/год. Наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, який позначено дорожніми знаками 5.38.1 та 5.38.2 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року, із змінами та доповненнями (далі - ПДР), та дорожньою розміткою 1.14.1 ПДР, що навпроти буд. №4a по пр.Злуки, ОСОБА_10 не був достатньо уважний, не стежив належно за дорожньою обстановкою і не відреагував на її зміну, порушивши вимоги пунктів 1.5., 2.3. (б) ПРД, які зобов?язували його своїми діями не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, не загрожувати життю чи здоров?ю громадян, не завдавати матеріальних збитків.
Маючи об?єктивну можливість побачити, що попереду, ліворуч від нього, у попутному напрямку перед нерегульованим пішохідним переходом зменшив швидкість і зупинився невстановлений автомобіль, порушуючи вимогу п.18.4. ПДР водій ОСОБА_7 вчасно не зменшив швидкість руху автомобіля «Toyota Avensis» р.н. НОМЕР_1 , не зупинився перед нерегульованим пішохідним переходом, щоб переконатися, що на ньому немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, а продовжив рух. Внаслідок порушення п.18.4 ПДР водій ОСОБА_7 не забезпечив безпеку дорожнього руху та створив умови в яких, виїхавши на нерегульований пішохідний перехід допустив наїзд на пішохода ОСОБА_9 , яка переходила проїзну частину дороги зліва - направо відносно напрямку руху автомобіля «Toyota Avensis» р.н. НОМЕР_2 . У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_9 спричинено тілесні ушкодження у вигляді закритої травми правого колінного суглоба у виді переломів виростків стегнової кістки та малогомілкових кісток, внутрішньо суглобового перелому проксимального метаепіфіза великогомілкової кістки, з пошкодженням зв?язкового апарату, травми правої кисті у виді авульсивного перелому нігтьової фаланги 5-го пальця, травми голови у виді черепно - мозкової травми із струсом головного мозку, які супроводжувалися тривалим (більш як 21 день) розладом здоров?я і за цією ознакою належать до середньої тяжкості тілесних ушкоджень - п.п. 2.2.1 (а, в), 2.2.2 «Правил судово - медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» - МОЗ України, Київ, 1995. Порушення водієм ОСОБА_11 вимог п. 18.4 Правил дорожнього руху перебуває у прямому причинному зв?язку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням потерпілій ОСОБА_9 тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, за змістом якої ставить питання про зміну вироку суду першої інстанції та пом'якшення покарання обвинуваченому ОСОБА_7 .
В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом при призначенні покарання не було належним чином враховано те, що ОСОБА_7 після вчинення дорожньо-транспортної пригоди з'явився із зізнанням, повідомивши органи поліції про вчинене кримінальне правопорушення; щиро розкаявся, повністю визнав свою вину, активно спряв розкриттю кримінального правопорушення; надавав допомогу потерпілій безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення; вживав заходи до відшкодування заподіяних потерпілій збитків у зв'язку з лікуванням.
Вважає, що покарання, яке суд призначив ОСОБА_7 є явно несправедливим через суворість, не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Також, оспорюючи розмір суми відшкодування моральної шкоди, що у позовній заяві не наведено належних доказів тяжкості вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках потерпілої, ступеню зниження її престижу, ділової репутації, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану.
Звертає увагу, що суд стягну з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта в розмірі 5 948 грн. 66 коп., однак ОСОБА_7 вказані кошті уже сплатив, про що суду було надано підтверджуючі документи.
Просить змінити вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 січня 2026 року, та пом'якшення покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , шляхом застосування положень ч.1 ст.69 КК України та скасувати, в частині стягнення з обвинуваченого процесуальних витрат в розмірі 5 948, 66 грн.
Окрім того, 09 березня 2026 року в адресу Тернопільського апеляційного суду надійшло клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Зважаючи, що на момент апеляційного провадження строк давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачений п.2 ч.1 ст.49 КК України, закінчився, просить вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 січня 2026 року відносно обвинуваченого ОСОБА_7 скасувати, а кримінальне провадження щодо нього закрити на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_7 , який належним чином повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, проте засобами електронного зв'язку повідомив суд, що повністю підтримує клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, подане його захисником адвокатом ОСОБА_8 . Засвідчив, що йому повністю зрозумілі підстави звільнення від кримінальної відповідальності, як і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави.
Просить скасувати вирок Тернопільського міськрайонного суду від 23 січня 2026 року, звільнити його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження відносно нього закрити. Також просить розгляд справи проводити без його участі у зв'язку його перебуванням на лікуванні за межами Тернопільської області.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду; захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 , який підтримав клопотання щодо звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України та закриття провадження у справі; потерпілу ОСОБА_9 , яка заперечила щодо закриття провадження у справі з підстав закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності; прокурора, який не заперечує відносно задоволення клопотання сторони захисту про звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України та закриття провадження у справі; перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги і клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, колегія суддів дійшла такого висновку.
Частиною 1 ст. 44 КК України встановлено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, здійснюються судом. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Положеннями ч. 3 ст. 288 КПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Пунктом 2 ч.1 ст.49 КК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Санкцією ч. 1 ст. 286 КК України передбачено покарання у виді штрафу від трьох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 665/2387/14-к, підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності за статтями 49 КК є лише таке закінчення відповідного строку давності, який сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо особи, яка вчинила злочин певної тяжкості. Якщо закінчення строку давності припадає на час апеляційного провадження, то у такому разі апеляційний суд, встановивши і перевіривши всі необхідні обставини для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, повинен скасувати обвинувальний вирок і закрити кримінальне провадження (справу).
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України належить до нетяжких і відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за це кримінальне правопорушення становить три роки.
З моменту вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, тобто з 24 січня 2026 року до теперішнього часу, 08 квітня 2026 року, пройшло більше трьох років.
При цьому, апеляційним судом встановлено, що у матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази того, що протягом цього часу ОСОБА_7 був засуджений за вчинення іншого кримінального правопорушення чи ухилявся від слідства та суду, що мало б наслідком зупинення перебігу давності.
З урахуванням наведених обставин, на день апеляційного перегляду вироку місцевого суду обвинувачений має право на звернення із клопотанням про закриття кримінального провадження на підставі ст. 49 КК України.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_7 підтримав клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання сторони захисту про закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КК України та звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Відповідно до ч. 1 ст. 417 КПК України, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок і закриває кримінальне провадження.
Водночас, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Апеляційний суд також зауважує, що положення ст. 49 КК України, п. 1 ч.2 ст. 284 КПК України за своєю суттю є імперативними та не залежать як від думок учасників судового провадження, так і від розсуду суду, а тому заперечення потерпілою стороною щодо задоволення клопотання сторони захисту про звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за строком давності до уваги не беруться.
З урахуванням викладеного, вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв'язку зі звільненням ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, закриттю.
Колегія суддів апеляційного суду також зауважує, що у випадку звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження цивільний позов у кримінальному провадженні не підлягає вирішенню по суті, а вимоги потерпілої сторони можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства, оскільки закриття справи на підставах, зазначених у п.1 ч.2 ст.284 КПК України не звільняє особу від обов'язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду.
Положення ч.7 ст.128 КПК України передбачає, що особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Відтак, з урахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до переконання про необхідність залишення цивільного позову ОСОБА_12 до Товариства з додатковою відповідальністю “СТРАХОВА КОМПАНІЯ КРЕДО» та ОСОБА_7 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчення кримінального правопорушення без розгляду, роз'яснивши при цьому потерпілій її право звернутись до суду із відповідною позовною заявою в порядку цивільного судочинства.
Крім цього, оскільки в цьому кримінальному провадженні колегія суддів дійшла висновку про те, що кримінальне провадження підлягає закриттю, процесуальні витрати не можуть бути стягнені із ОСОБА_7 , а мають бути віднесені на рахунок держави.
При цьому слід зазначити, що витрати на залучення експерта на користь держави з обвинуваченого стягуються лише у разі ухвалення обвинувального вироку, як зазначено в ч. 2 ст. 124 КПК України.
Відповідної правової позиції дотримується і Об'єднана палата Верховного Суду у складі Касаційного кримінального суду, про що нею зазначено в постанові від 12 вересня 2022 р. у справі №203/241/17, згідно якої якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв'язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов'язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.
Разом з тим, згідно з правовою позицією Верховного Суду (постанова від 02.12.2024, справа № 686/1699/20), якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, процесуальні витрати потерпілого, включаючи допомогу адвоката, можуть бути стягнені з такої особи, в порядку передбаченому ч.1 ст.124 КПК України
Відтак, витрати на правову допомогу, понесені потерпілою ОСОБА_9 , які підтверджені квитанцією до прибуткового касового ордеру № 25 від 08.10.2025 р. (а. п.131) та були задоволені судом першої інстанції в сумі в сумі 20 000 (двадцять тисяч) грн., слід стягнути в її користь з обвинуваченого ОСОБА_7 ..
Відповідно до пунктів 1 та 5 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити вирок або ухвалу без змін, а також скасувати вирок або ухвалу і закрити кримінальне провадження.
Підсумовуючи все вищевикладене, колегія суддів доходить переконання про необхідність залишення апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 , без задоволення та задовольнити клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності, скасування оскаржуваного вироку суду, звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строку давності та закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КК України з мотивів, викладених судом апеляційної інстанції вище.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 417, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі п. 1 ч. 2 ст. т. 49 КК України - задовольнити.
Вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 січня 2026 року, яким ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України - скасувати.
Звільнити обвинуваченого ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України на підставі п.2 ч.1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строку давності.
Закрити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Цивільні позови потерпілої ОСОБА_9 до Товариства з додатковою відповідальністю “СТРАХОВА КОМПАНІЯ КРЕДО» та ОСОБА_7 про відшкодування майнової та моральної шкоди залишити без розгляду, роз'яснивши потерпілій його право звернутись до суду в порядку цивільного судочинства.
Процесуальні витрати у розмірі 5 498 (п'ять тисяч чотириста дев'яносто вісім) грн. 66 коп. за залучення експертів віднести на рахунок держави.
Стягнути з ОСОБА_7 в користь ОСОБА_9 витрати на правову допомогу в сумі 20 000 (двадцять тисяч) грн.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий
Судді