Справа № 344/20067/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/817/107/26 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення в ЄРДР
08 квітня 2026 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участі - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Тернопільського апеляційного суду матеріали кримінального провадження №11-сс/817/107/26 за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 грудня 2025 року про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність уповноваженої особи ДБР щодо невнесенння відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, -
Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 грудня 2025 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР.
Не погоджуючись із рішенням слідчого судді, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою зобов'язати службових осіб Державного бюро розслідувань Територіального управління розташованого у м.Львові, уповноважених на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою про вчинення кримінального правопорушення від 08.10.2025.
Обґрунтовує вимоги скарги тим, що зі місту ст. 214 КПК України вбачається, що обов?язок прийняти та зареєструвати повідомлення про кримінальні правопорушення покладено на слідчого, прокурора та інших службових осіб, що уповноважені на їх прийняття. Глава 19 КПК України не передбачає випадків, коли слідчому чи прокурору надано право не вносити відповідні відомості про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,навпаки, ч. 4 ст. 214 КПК України передбачено що відмова у прийнятті та реєстрації повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
На думку скаржника, незалежно від того, чи відноситься розслідування фактів, викладених у заяві про злочин, до територіальної юрисдикції або процесуальної компетенції органу, до якого надійшла заява чи повідомлення, останні підлягають реєстрації, а відповідні дані - внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Вказує, що положення ст. 214 КПК України не дають права органу досудового розслідування чи суду здійснювати перевірку відповідної заяви в на предмет викладення у ній складу кримінального правопорушення, яка повинна проводитись вже в межах відкритого кримінального провадження згідно приписів КПК України. Зазначає про те вимоги ст. 214 КПК України не передбачають здійснення оцінки обґрунтованості заяви про кримінальне правопорушення, а передбачають обов?язок уповноважених органів здійснити фіксацію наданих особою відомостей про кримінальне правопорушення, які вона надає усвідомлено для реалізації завдань кримінального провадженнята лише у разі, якщо під час досудового розслідування посадова особа дійде висновку про відсутність складу кримінального правопорушення, може бути винесена постанова про закриття кримінального провадження відповідно до ст. 284 КПК України.
Вказує на те що прокурор, слідчий зобов?язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила, тобто, обов?язок розпочати досудове слідство у слідчого та/або прокурора виникає одразу після надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення та він не пов?язаний із наявністю будь яких інших додаткових умов.
Також вважає що справа розглянута неповноважним складом суду посилаючись на те що судді ОСОБА_7 ним було заявлено відвід з тих підстав що він 14.12.2022 в справі № 344/15639/22 умисно не зазначив у судовому рішенні про відмову у відводі слідчого судді Івано-Франківського міського суду ОСОБА_8 , які він вказав у заяві про відвід та 15.08.2023 при розгляді справи № 344/14861/23( № 344/15403/14-ц) не зазначив у судовому рішенні про відмову у відводі аргументи щодо відводу слідчого судді Івано-Франківського районного суду ОСОБА_9 , не повідомив його про час та місце розгляду заяв про відвід, невчасно вніс судові рішення про відвід цих суддів до ЄРСР, що призвело до постановлення цими суддями в подальшому неправосудних рішень у справах, в яких заявник ОСОБА_6 приймав участь.
Заслухавши суддю-доповідача, скаржника ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу з мотивів, викладених у ній, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних міркувань.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає ухвалу слідчого судді в межах поданої апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_6 звернувся до суду із скаргою, в якій просить подану ним скаргу на бездіяльність уповноваженої службової особи Державного бюро розслідувань Територіального управління розташованого у м. Львові на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення, задовольнити, зобов'язати службових осіб Державного бюро розслідувань Територіального управління розташованого у м. Львові, уповноважених на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, внести відомості до ЄРДР за поданою ним заявою про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язати службову особу Державного бюро розслідувань Територіального управління розташованого у м. Львові, яка внесе відомості до ЄРДР, повідомити суд, який ухвалив рішення, про виконання ухвали, шляхом направлення копії витягу ЄРДР.
У скарзі від 08.10.2025 ОСОБА_6 зазначає що він направив директору ДБР повторну заяву про вчинення дій, що містять ознаки злочину, передбаченого ст. 366 КК України стосовно працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 , які 09.07.2025 безпідставно винесли постанову про порушення ним правил військового обліку, які він порушити не міг оскільки виключений з останнього, а також щодо катування його сім?ї внаслідок ненадання електроенергії у єдине житло в якому він проживає разом з сім'єю, що вчиняється уже друге десятиліття представниками місцевої влади та за яким ще 06.09.2021 року ухвалою Івано-франківського міського суду зобов'язано було уповноважених осіб Івано-Франківського РУПГУГП в Івано-Франківській області внести відомості з до ЄРДР за ст.356 та ч.2 ст.366 КК Украни. Однак, Державне бюро розслідувань Територіальне управління розташованого у місті Львові не внесло відомості до ЄРДР за його заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.366 КК України за виконання ухвали від 06.09.2021 року щодо безпідставного ненадання електроенергії у належне йому житло, а внесло лише за ст.356 КК України, тобто виконало ухвалу слідчого судді лише частково, в подальшому він оскаржував бездіяльність працівників правоохоронних органів по даному факту, зокрема, слідчих, прокурорів та суддів, які не визнали вказану бездіяльність незаконною, в яких вбачав ознаки злочину, однак, безрезультатно, а також працівники ДБР не внесли відомості до ЄРДР щодо працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо безпідставного встановлення факту порушення ним мобілізаційних заходів, чим допустили бездіяльність, яку він оскаржує до слідчого судді в порґдку ст.303 КПК України.
Відмовляючи в задоволенні поданої скарги, надаючи оцінку твердженням ОСОБА_6 , слідчий суддя виходив з того, що в судовому засіданні скаржником надано пояснення щодо фактичних обставин заяви в частині можливих неправомірних дій працівників ТЦК, проте, з приводу інших обставин, які містяться в заяві від 08.10.2025 про вчинення дій, які містять ознаки злочину, скаржник в судовому засіданні не висловився, у відповідній частині свою скаргу не підтримав, пояснення суду не надав.
Відтак, слідчим суддею заява про вчинення дій, що містять ознаки злочину у відповідній частині не розглядалась, обставини не встановлювались та відповідно оцінка не надавалась, а відносини щодо оскарження дій працівник територіального центру комплектування чи державних реєстраторів, на думку слідчого судді, підлягали розгляду адміністративними судами.
Колегія суддів погоджується з тим, що поіменування скаржником в заяві про вчинення дій, що містять ознаки злочину від 08.10.2025 прізвищ суддів першої та апеляційної інстанції, які приймали участь в розгляді його скарг та справ, не є визначеною законом підставою для відводу судді чи сприйняття цієї інформації як заяви про вчинення злочину такими суддями. Водночас, у цій заяві не викладено конкретних відомостей про певне діяння, не зазначено будь-яких обставин, які утворюють об'єктивну сторону кримінального правопорушення, передбаченого ст.366 КК України та могли б свідчити про наявність ознак його складу.
Тому, слідчий суддя прийшов до правильного висновку, що відсутність у вказаній вище заяві про вчинення кримінального правопорушення детальних відомостей, які б давали підстави вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення, не зумовлює обов'язок слідчого, дізнавача чи прокурора внести відомості до ЄРДР.
Згідно з ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування.
Враховуючи наведене, внесенню до ЄРДР підлягають лише ті відомості про кримінальне правопорушення, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення.
Відповідно до п. 1 глави 2 розділу 1 Положення про порядок ведення ЄРДР до реєстру вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела, попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що узгоджується з вимогами п. п. 4, 5 ч. 5 ст. 214 КПК України.
Згідно висновку, зробленого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 818/1526/18, у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Відповідно до ч. 4 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення.
Проте, зміст ст. 214 КПК України не передбачає обов'язку слідчого, дізнавача чи прокурора вносити до ЄРДР всі прийняті та зареєстровані ними заяви, зокрема ті, що не містять у собі відомостей про склад кримінального правопорушення, передбаченого діючим КК України.
Вищезазначені положення закону дають підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення про злочин, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення.
З наведеного слідує, що закон передбачає необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення.
Згідно ч. 1 ст. 11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Таким чином, колегія суддів погоджується з тим що в заяві ОСОБА_6 відсутні відомості, які б достовірно свідчили про наявність складу злочину, передбаченого ст.366 КК України в діях працівників ТЦК, а винесення посадовими особами будь-яких документів про порушення ОСОБА_6 мобілізаційних заходів не вказує на наявність у їх діях складу злочину, з огляду на що матеріали скарги не дають підстав вважати, що з боку службових осіб Державного бюро розслідувань Територіального управління розташованого у м. Львові вчинено бездіяльність, яка полягала у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР на підставі заяви ОСОБА_6 про вчинене кримінальне правопорушення.
При цьому перевіряючи доводи апелянта щодо розгляду вказаної скарги неповноважним слідчим суддею, колегія суддів вважає що визначених законом підстав для його відводу ОСОБА_6 не наведено, а його аргументи щодо безпідставного незадоволення суддею ОСОБА_1 його заяв про відводи суддів Івано-Франківського міського суду ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у інших справах зводяться до його незгоди з прийнятими ним рішеннями.
На підставі вищевказаного, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими оскільки слідчий суддя обґрунтовано дійшов до висновку про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_6 в зв'язку з тим що викладені ним у заяві від 08.10.2025 факти є недостатніми для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Враховуючи вищевикладене, підстав для скасування ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 грудня 2025 року колегія суддів не вбачає, а тому у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_6 слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 грудня 2025 року про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність уповноваженої особи ДБР щодо невнесенння відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР - без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді