Номер провадження: 11-кп/813/1283/26
Справа № 502/311/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
02.04.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу прокурора Ізмаїльської окружної прокуратури ОСОБА_7 на вирок Кілійського районного суду Одеської області від 23.10.2025 року, відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Василівка, Ізмаїльського району, Одеської області, громадянина України, освіта середня спеціальна, перебуває у цивільному шлюбі, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично мешкає: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
- обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК Україниу кримінальному провадженні № 12025162150000167,
установив
Вироком суду 1-ої інстанції ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України та йому призначено покарання у вигляді пробаційного нагляду на строк один рік.
На підставі ч. 2 ст. 59-1 КК України на ОСОБА_8 покладені відповідні обов'язки строком на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави судові витрати в розмірі 4775 гривень 40 копійок, за залучення експертів та проведення експертиз.
Після набрання вироком законної сили, вирішено речові докази:
- наркотичний засіб та 2 димові шашки - знищити;
- інші речові докази повернути обвинуваченому, скасувавши накладений на них арешт.
Зміст оскарженого судового рішення та обставини, встановлені судом першої інстанції.
На початку листопада 2023 року, більш точної дати та часу встановити в ході досудового розслідування не виявилось можливим, ОСОБА_8 , перебуваючи під мостом на каналі «Коффа», що розташований на відстані 1 кілометру від вул. Маяк в м. Кілія Ізмаїльського району Одеської області, в південному напрямку, на автодорозі «Т-16-07» (Вилкове-Кілія-Ізмаїл) маючи умисел, направлений на незаконне придбання наркотичного засобу, з дикоростучих рослин роду коноплі, зірвав суцвіття, та переніс їх в приміщення свого будинку за місцем свого постійного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , де в подальшому висушив, подрібнив тим самим незаконно придбав і виготовив наркотичний засіб канабіс масою 103,54 грам. Після чого, не маючи на те передбаченого законом дозволу, діючи умисно, в приміщенні зазначеного будинку, зберігав вказаний наркотичний засіб для особистого вживання, без мети збуту, до 06.12.2024 року. У подальшому, співробітниками відділення поліції № 1 Ізмаїльського РВП ГУ НП в Одеській області 06.12.2024 під час проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області, за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, м. Кілія, вул. Ярослава Мудрого, буд. 29, де фактично проживає ОСОБА_8 , виявлено та вилучено вказаний вище наркотичний засіб - канабіс, обіг якого обмежено, загальною масою у висушеному стані 103,54 грам. Обіг виявленого у ОСОБА_8 наркотичного засобу - канабісу обмежений, він включений до списку № 1 таблиці № 1 «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000, та постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.2002 № 1890 «Про внесення змін до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів».
Своїми умисними, протиправними діями ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 КК України - незаконне виготовлення, придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.
Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
В апеляційній скарзі прокурор Ізмаїльської окружної прокуратури ОСОБА_7 не погоджуючись із висновками суду першої інстанції, вказує на незаконність та необґрунтованість вироку.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції невірно вирішено долю речових доказів, чим істотно порушив вимоги КПК України.
Так, суд, розглядаючи обвинувачення за обвинувальним актом в рамках конкретного кримінального провадження № 12025162150000167 мав повноваження при ухвалені вироку на вирішення лише долі тих речових доказів, які наявні в рамках розглянутого кримінального провадження. Такими доказами є лише частина доказів вилучених в ході обшуку від 06.12.2024, а саме: речовина рослинного походження в подрібненому стані, упакована до спеціального сейф-пакету PSP 2104460, пластикова банка з речовиною рослинного походження, упакована до спеціального сейф-пакету 7075731, картонна коробка з насінням рослинного походження, упакована до спеціального сейф-пакету 7307630.
Також зазначає, що суд у мотивувальній та резолютивній частинах вироку не конкретизував та не перелічив, які саме речові докази слід повернути, крім того, вказуючи про повернення певних доказів обвинуваченому не конкретизував кому особисто потрібно повернути майно, не зазначено чітко, що такою особою є саме ОСОБА_8 , а не інша особа, чи інший обвинувачений.
На підставі цього просить:
Дослідити під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції: - витяги з кримінальних проваджень № 12024162470001123 від 03.09.2024 та № 12025162150000167 від 30.01.2025; постанову прокурора від 30.01.2025 про виділення матеріалів в окреме провадження, зокрема, в частині виділення речових доказів; ухвалу слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду від 20.11.2024 у справі № 946/9341/24, якою надано дозвіл на проведення обшуку по АДРЕСА_2 ; протокол обшуку від 06.12.2024 по АДРЕСА_2 ; висновок експерта від 13.01.2025 за № СЕ-19/116-25/275-НЗПРАП за результатами експертизи за спеціальністю 8.6 «Дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів»; клопотання слідчого про арешт тимчасово вилученого майна від 06.12.2024; постанову слідчого від 06.12.2024 про визнання речовими доказами, які надаються прокурором разом з апеляційною скаргою; - ухвалу слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду від 10.12.2024 у справі № 946/9857/24 провадження № 1-кс/946/3073/24 про арешт майна, яка наявна в матеріалах справи № 502/311/25.
Вирок суду першої інстанції скасувати в частині вирішення долі речових доказів та ухвалити в цій частині новий вирок, яким вирішити долю речових доказів, а саме: речовину рослинного походження в подрібненому стані, упаковану до спеціального сейф-пакету PSP 2104460, пластикову банку з речовиною рослинного походження, упаковану до спеціального сейфпакету 7075731, картонну коробку з насінням рослинного походження, яку упаковано до спеціального сейф-пакету 7307630 знищити, скасувавши в цій частині арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду від 10.12.2024 у справі 946/9857/24 провадження № 1-кс/946/3073/24.
В іншій частині вирок суду просить залишити без змін.
Позиції учасників судового розгляду стосовно поданої апеляційної скарги
Апеляційний розгляд справи проведений за відсутності обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_9 , з огляду на наступне.
В судове засідання, призначене на 02.04.2026 року обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник - адвокат ОСОБА_9 не з'явились, обвинувачений надіслав клопотання про проведення судового розгляду в режимі відео конференції.
Водночас, за повідомленням посадових осіб Кілійського районного суду Одеської областів судове засідання, призначене на 02.04.2026 року обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник - адвокат ОСОБА_9 не з'явились.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, закріплено право кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Тобто зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції та Кодексу.
Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду слідує, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
У справах «Рябих проти росії» (заява № 52854/99, рішення від 24 липня 2003 року, пункт 52) та «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03 від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини зазначив, що сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).
Приходячи висновку про можливість розгляду справи за відсутності обвинуваченого та його захисника, колегія суддів враховує, що прокурор заявляв вимоги про необхідність постановлення нового вироку, вказуючи в апеляційній скарзі про необхідність вирішення долі речових доказів, водночас, зі змісту апеляційної скарги вбачається, що фактично вимоги прокурора не призводять до погіршення становища обвинуваченого та не є підставою для постановлення вироку апеляційним судом.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_8 зловживає своїм процесуальним правом доступу до правосуддя, а саме участі в апеляційному провадженні, у зв'язку із чим, відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України, апеляційний суд продовжив апеляційний розгляд за відсутності обвинуваченого та його захисника.
В судовому засіданні апеляційного суду прокурор частково підтримав апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_7 , просив вирок в частині вирішення долі речових доказів - змінити.
Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд дійшов до висновків про таке.
Мотиви апеляційного суду
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Мотивуючи доведеність вини обвинуваченого у вчиненні злочину, що йому інкримінується, суд першої інстанції послався у вироку на його показання, у яких він повністю визнав свою вину та підтвердив фактичні обставини справи, наведені у обвинувальному акті.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за погодженням зі сторонами судового розгляду, суд першої інстанції визнав за недоцільне дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються та обґрунтовано кваліфікував дії ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 309 КК України, за кваліфікуючими ознаками: незаконне виготовлення, придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.
Встановлені фактичні обставини, а також призначене покарання, учасниками провадження не оскаржуються.
Щодо доводів апеляційної скарги прокурора про те, що судом першої інстанції вирішено долю речових доказів з істотним порушенням вимог КПК України, апеляційним судом встановлено наступне.
Так, у вироку, суд вирішив після набрання вироком законної сили речові докази: наркотичний засіб та 2 димові шашки - знищіти; інші речові докази повернути обвинуваченому, скасувавши накладений на них арешт.
Згідно ч. 9 ст. 100 КПК України, питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу. При цьому: 3) майно, що було предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з незаконним обігом, та/або вилучене з обігу, передається відповідним установам або знищується.
Водночас, оскільки кримінальне провадження розглядалось судом в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, без дослідження матеріалів, судом не було встановлено, що в рамках розглянутого кримінального провадження № 12025162150000167 такими доказами є лише частина доказів, вилучених в ході обшуку від 06.12.2024 року, а саме: речовина рослинного походження в подрібненому стані, упакована до спеціального сейф-пакету PSP 2104460, пластикова банка з речовиною рослинного походження, упакована до спеціального сейф-пакету 7075731, картонна коробка з насінням рослинного походження, упакована до спеціального сейф-пакету 7307630.
Вказані речові докази постановою прокурора були виділені з матеріалів кримінального провадження № 12024162470001123 в кримінальне провадження №12025162150000167 та були об'єктом експертного дослідження, за яким складено висновок експерта від 13.01.2025 за № СЕ-19/116-25/275-НЗПРАП, на підставі якого ОСОБА_8 висунуто обвинувачення в рамках виділеного кримінального провадження № 12025162150000167, яке розглядав суд.
Інші речові докази, вилучені в ході 2 вказаних обшуків, в тому числі 2 димові шашки, не являються речовими доказами у кримінальному провадженні № 12025162150000167, тому суд 1-ої інстанції не мав повноважень приймати рішення щодо їх долі, так як ці докази не відносяться до кримінального провадження та не доводять вину ОСОБА_8 чи обставини кримінального правопорушення у кримінальному провадженні № 12025162150000167.
Таким чином, вироком суду повинна була бути вирішена лише доля речових доказів, виділених у кримінальне провадження № 12025162150000167, а саме речовини рослинного походження в подрібненому стані, упакованої до спеціального сейф-пакету PSP 2104460, пластикової банки з речовиною рослинного походження, упакованої до спеціального сейф-пакету 7075731, картонної коробки з насінням рослинного походження, упакованої до спеціального сейф-пакету 7307630.
З огляду на викладене, доля речових доказів, які не є речовими доказами у кримінальному провадженні № 12025162150000167, повинна вирішуватися у процесуальний спосіб слідчим (прокурором) чи судом саме в рамках кримінального провадження, де вони долучені слідчим як речові докази чи зберігаються як інше арештоване майно, в даному випадку в рамках кримінального провадження № 12024162470001123 від 03.09.2024 року.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: змінити вирок або ухвалу.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 409 КПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни судового рішення є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність є незастосування закону, який підлягає застосуванню.
Пункт 2 ч. 1 ст. 409 КПК України передбачає, що підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Разом з тим, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 411 КПК України судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.
Водночас, є необґрунтованими вимоги апеляційної скарги прокурора ОСОБА_7 про необхідність скасування вироку суду в частині прийнятого рішення щодо вирішення долі речових доказів та ухвалення в цій частині нового вироку, оскільки постановлення вироку апеляційним судом передбачено лише у випадках, встановлених ч.1 ст. 420 КПК України, а такі обставини в справі не встановлені.
Оскільки вирішення долі речових доказів не погіршує становища обвинуваченого ОСОБА_8 , вирок Кілійського районного суду Одеської області від 23.10.2025 року підлягає змінів частині вирішення долі речових доказів.
Отже, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок суду в частині вирішення долі речових доказів зміні з підстав, викладених вище.
Керуючись ст.ст. 24, 100, 376, 404, 405, 407, 409, 412, 413, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,-
ухвалив
Апеляційну скаргу прокурора Ізмаїльської окружної прокуратури ОСОБА_7 -задовольнити частково.
Вирок Кілійського районного суду Одеської області від 23.10.2025 року, відносно ОСОБА_8 , обвинувачуваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України - змінити в частині вирішення долі речових доказів.
Абзац 5 вироку суду щодо вирішення долі речових доказів викласти в наступній редакції:
Речовину рослинного походження в подрібненому стані, упаковану до спеціального сейф-пакету PSP 2104460, пластикову банку з речовиною рослинного походження, упаковану до спеціального сейфпакету 7075731, картонну коробку з насінням рослинного походження, яку упаковано до спеціального сейф-пакету 7307630 - знищити, скасувати в цій частині арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду від 10.12.2024 у справі 946/9857/24 провадження № 1-кс/946/3073/24.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4