Номер провадження: 11-кп/813/1798/26
Справа № 521/5096/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
07.04.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Хаджибейського районного суду м. Одеси від 13.03.2026 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України,
установив
На розгляді Хаджибейського районного суду м. Одеси знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_8 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 189 КК України.
Оскаржуваною ухвалою суду у рамках кримінального провадження № 12024162470001063 від 16.08.2024 року ОСОБА_6 продовжено строк дії запобіжного заходу обвинуваченому у виді тримання під вартою із розміром застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_8 обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі - 310 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1031680 (один мільйон тридцять одна тисяча шістсот вісімдесят) гривень.
Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора, обрати обвинуваченому запобіжний захід, що не пов'язаний із триманням під вартою або зменшити розмір застави.
В апеляційній скарзі захисник посилається на формальний підхід суду до розгляду клопотання прокурора, відсутність зазначених у клопотанні ризиків. Також зазначає, що судом не враховані дані про стан здоров'я ОСОБА_6 , який має численні захворювання, у тому числі хребта, а також поранення ноги, що перешкоджає йому знаходитись тривалий час в умовах слідчого ізолятора. Всі медичні довідки та документи неодноразово надавалися стороною захисту, проте залишилися без належної оцінки.
Крім того зазначає, що досліджені судом протоколи НСРД не містять вимог з боку ОСОБА_6 платити гроші, є лише одне запитання з цього приводу.
Також вказує, що судом визначений непомірний розмір застави, оскільки у родичів ОСОБА_6 немає статків та доходів, нерухомого майна, яке б вони могли продати та внести такий розмір застави, як визначив суд, який не передбачений нормами КПК України та не відповідає обставинам кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_6 .
Відповідно до вимог ст.422-1 КПК розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Відповідно до ч.1 ст.406 КПК України, суд апеляційної інстанції має право ухвалити судове рішення за результатами письмового провадження, якщо всі учасники судового провадження заявили клопотання про здійснення провадження за їх відсутності.
За таких підстав, враховуючи, що сторона захисту про участь в судовому засіданні під час розгляду апеляційної скарги не заявляла, тому відповідно до положення ч.4 ст.107, ч.1 ст.406 КПК України, апеляційний розгляд проведено у письмовому провадженні за відсутності учасників кримінального провадження та без фіксації за допомогою технічних засобів.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Згідно з положеннями ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною 4 ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» визначено права кожного, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
На підставі аналізу матеріалів провадження вбачається, що в Хаджибейському районному суді м. Одеси на стадії судового розгляду перебуває кримінальне провадження №12024162470001063 від 16.08.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 189 КК України.
Ухвала суду першої інстанції оскаржена лише в частині продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 а тому апеляційним судом не перевіряються підстави для продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_8 .
Відповідно до положень ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Переглядаючи оскаржену ухвалу суду в межах поданої апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 , апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та навів мотиви прийнятого рішення, зазначивши, що обраний стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним із існуючими ризиками станом на час судового розгляду, відповідає особі обвинуваченого і зможе забезпечити, на відміну від інших, більш м'яких запобіжних заходів, належне виконання ними процесуальних обов'язків.
Абзацом 2 ч.3 ст.407 КПК України передбачено, що постановляючи ухвалу за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, апеляційний суд вирішує питання щодо запобіжного заходу в порядку, передбаченому главою 18 розділу II цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст.184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно з ч.3 ст.404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Виходячи з положень п.24) ч.1 ст.3 КПК України судове провадження - це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами, тобто рішення суду першої інстанції, ухвалене до ухвалення судових рішень, передбачених ч.1 ст.392 КПК України не входять до вказаного переліку, та не передбачають витребування матеріалів провадження.
Також, зважаючи на те, що приписами ст.23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо та не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, апеляційний суд у даному випадку позбавлений можливості досліджувати докази, які б на даному етапі судового розгляду справи по суті дають підстави суду апеляційної інстанції робити висновки щодо наявності, або відсутності підстав щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу.
Такі обставини досліджуються безпосередньо судом першої інстанції під час судового провадження та з огляду на перевірені в порядку статтями 89, 94 КПК України докази, які на момент застосування (в тому числі, продовження дії запобіжного заходу) дають підстави суду прийняти рішення відповідно до положень ст.331 КПК України.
Тобто, апеляційний суд позбавлений можливості надати правову оцінку обґрунтованості пред'явленого ОСОБА_6 обвинувачення по суті, оскільки, окрім як дослідження обвинувального акту, оскарженої ухвалу суду першої інстанції щодо продовження запобіжного заходу та копії журналу судових засідань, не має законних на те підстав для дослідження будь-яких інших доказів та надання ним оцінки.
За таких обставин апеляційний суд не переглядає обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_6 за ч.4 ст.189 КК України.
Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо відсутності існування ризиків, можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, апеляційний суд зазначає наступне.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (ч.1 ст.177 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що обвинувачений може здійснити вищевказані дії (ч.2 ст.177 КПК України).
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинуваченого під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки обвинуваченого під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки існування ризиків за ч.1 ст.177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні щодо обвинуваченого.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про наявність ризиків, які виправдовує тримання обвинуваченого під вартою.
Зокрема, враховуючи, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років із конфіскацією майна, роль обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину, на думку апеляційного суду, наявний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризик того, що обвинувачений з огляду на тяжкість покарання, що йому загрожує у разі встановлення його вини, може вдатися спроб переховуватися від суду.
Враховуючи обставини інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, дані про його особу, який є непрацевлаштованим, обвинувачується у вчинені особливо тяжкого злочину, колегія суддів вважає, що заявлені прокурором ризики не перестали існувати.
Таким чином, твердження захисника, що ризики у кримінальному провадженні не доведені, колегія суддів визнає необґрунтованими, оскільки не знайшли свого підтвердження під час перегляду ухвали.
За таких обставин, апеляційний суд зазначає про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, виходячи з вимог ст.ст. 177, 178, 183, 199 КПК, в тому числі і з огляду на правову кваліфікацію інкримінованого йому кримінального правопорушення, а тому вважає, що зміна запобіжного заходу обвинуваченому на більш м'який, з великою вірогідністю, не зможе запобігти ризикам, що унеможливить завершення судового розгляду кримінального провадження, та в свою чергу не буде слугувати виконанню завдань кримінального судочинства, передбачених ст. 2 КПК.
Колегія суддів враховує посилання захисника про те, що обвинувачений має міцні соціальні зв'язки, в той же час зауважує, що зазначені обставини не спростовують викладені в ухвалі висновки суду першої інстанції та не дають достатніх підстав вважати, що вони можуть мати стримуючу дію та сприятимуть зменшенню існуючих ризиків, більш того вони не стали стримуючими факторами імовірної протиправної поведінки.
Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, як судом першої інстанції, так і колегією суддів апеляційного суду, встановлено не було.
Водночас, апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи сторони захисту з приводу можливості зменшення визначеного обвинуваченому ОСОБА_6 альтернативного запобіжного заходу у виді застави, з таких підстав.
Відповідно до положень ст.182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчинені особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тобто процесуальним законом визначено, що до особи, яка обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину може бути застосовано розмір застави в межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Водночас, відповідно до ч.5 вказаної норми процесуального закону, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Оскарженою ухвалою, продовжуючи обвинуваченому строк тримання під вартою, в якості альтернативного запобіжного заходу місцевий суд визначив ОСОБА_6 заставу 310 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Так, законодавець закріпив дискрецію суду під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за ч. 6 ст. 176 КПК України не визначати або визначати розмір застави з урахуванням підстав та обставин, установлених ст.ст. 177, 178 КПК України.
Відтак, на підставі системного аналізу вищезазначених положень кримінального процесуального закону можна дійти висновку про те, що в даному кримінальному провадженні саме суд вправі визначити, чи здатна застава у розмірі від 80 до 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (розмір застави щодо особи, підозрюваної/обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину) забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої особи.
Приписи КПК України та стала практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
Виходячи з практики ЄСПЛ, ключовим є призначення застави саме для забезпечення явки, а не як форми покарання. Гарантія спрямована насамперед на забезпечення присутності підозрюваного/обвинуваченого під час судового розгляду, а не на відшкодування шкоди чи завданих збитків. Застава не може розглядатися як спосіб покарання - її мета суто процесуальна.
У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (п. 76 рішення у справі "Вренчев проти Сербії").
Беручи до уваги вищевказану практику ЄСПЛ, а також приписи ст. 183 КПК України, яка наділяючи суд дискреційними повноваженнями щодо питання стосовно визначення застави, а також враховуючи дані про особу обвинуваченого, колегія суддів вважає, що ОСОБА_6 у даному випадку можливо визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі, який не перевищує розмір, встановлений п.3 ч.5 ст.182 КПК України, оскільки він вже тривалий час перебуває під вартою, ризики, встановлені судом, дещо зменшились, судовий розгляд знаходиться на стадії допиту потерпілого та свідків, яка може тривати невизначений час.
В той же час, колегія суддів наголошує, що в умовах воєнного стану роль суду є визначальною в системі інституційного забезпечення правовладдя, а судовий захист прав і свобод людини від свавілля - надважливим, у таких умовах не дозволено свавільне тримання особи під вартою без умотивованого судового рішення.
Відтак, з огляду на фактичні обставини кримінального провадження, відомості про особу обвинуваченого, який обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, максимальний строк покарання за який становить 12 років позбавлення волі, та з урахуванням існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, апеляційний суд приходить до висновку про те, що визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави у розмірі 160 прожиткових мінімумів для працездатних осіб є достатньою для забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_6 .
З огляду на зазначені обставини, апеляційним судом встановлені підстави для скасування оскаржуваної ухвали з постановлення нової ухвали про часткове задоволення клопотання прокурора та застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням застави.
При цьому, колегія суддів враховує, що раніше визначену заставу в розмірі 310 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, обвинувачений не сплатив, що свідчить про непомірність його розміру, з огляду на що запобіжний захід перетворюється на безальтернативний.
Пункт 2 ч. 1 ст. 409 КПК України передбачає, що підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Разом з тим, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 411 КПК України судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.
Отже, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги захисника, скасування оскаржуваної ухвали суду з постановленням нової ухвали про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням застави в розмірі 160 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з покладанням обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст.ст. 24, 177, 178, 183, 194, 199, 370, 376, 404, 405, 407, 419, 422-1, 532 КПК України, апеляційний суд
постановив
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Ухвалу Хаджибейського районного суду м. Одеси від 13.03.2026 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням застави відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора про продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» із визначенням застави - задовольнити частково.
Продовжити відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком до 11.05.2026 року включно.
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_6 обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі - 160 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто станом на 01.01.2026 року складає - 532480 гривень.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок №UA308201720355299001001086720, код отримувача (ЄДРПОУ) - 42268321, банк отримувача - ДКСУ м. Київ, код банку отримувача (МФО): 820172, з призначенням платежу: застава за обвинуваченого ОСОБА_6 , згідно ухвали Одеського апеляційного суду від 07.04.2026 року по справі № 521/5096/25 (судді ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ).
Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 строком до 11.05.2026 року, обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- не відлучатися з м. Одеси без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи, або навчання;
- утримуватися від спілкування із свідками, іншим обвинуваченим у даному кримінальному провадженні з приводу обставин кримінального правопорушення визначених судом першої інстанції;
- здати на зберігання до ГУ ДМС в Одеській області паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Роз'яснити обвинуваченому, що відповідно до ч.8, 10, 11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Строк дії ухвали Одеського апеляційного суду про обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 у виді тримання під вартою становить до 11.05.2026 року.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4