вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110
inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи № 357/17916/25 Апеляційне провадження № 33/824/1930/2026Головуючий у суді першої інстанції - Гребінь О.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
07 квітня 2026 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Оніщука М.І. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Козачковим Віталієм Леонідовичем на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 листопада 2025 року про притягнення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26.11.2025 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Козачков В.Л., подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що з відеозапису, наявного в матеріалах справи вбачається, що транспортний засіб перебував у нерухомому стані, що на переконання сторони захисту, спростовує твердження працівників поліції про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Вказує, що результати алкотестера є сфальсифікованими, а ознаки алкогольного сп'яніння не були виявленими поліцейським та зазначені безпідставно. При цьому посилається на те, що перед проходженням огляду на місці зупинки транспортного засобу, ОСОБА_1 не надавався мундштук на перевірку його цілісності, а під час проведення повторного задуву, мундштук не було змінено.
Посилається на те, що матеріали справи не містять акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, а тому сторона захисту вважає, що огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння поліцейськими не проводився.
Зазначає, що видавши ОСОБА_1 направлення на огляд у медичному закладі, останнього не було доставлено до медичного закладу для проходження огляду на стан сп'яніння.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Козачков В.Л. у судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Положеннями статті 1 КУпАП передбачено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Вимогами статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у статтях 251, 252 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 22.10.2025 о 16 год. 54 хв. в м. Біла Церква по вул. Олеся Гончара, 11, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Mazda CX-90» д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку було проведено на місці зупинки транспортного засобу за допомогою Alcotest Drager 7510 ARLM-0358, тест 1513, результат 2,94 проміле. З результатом водій погодився, від проходження огляду в медичному закладі категорично відмовився.
Такими діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.9а ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази суд першої інстанції вказав, що Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлена та підтверджується наявними у матеріалах справи про адміністративне правопорушення доказами.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, відхиляючи при цьому доводи апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 2.9.а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно частини першої статті 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно положень статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2, 6, 7 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці (п. 3 Інструкції).
Зі змісту зазначеного вбачається, що у працівника поліції виникає право візуально перевірити наявність ознак алкогольного сп'яніння у водія. Разом з тим, у разі наявності підстав вважати, що такі ознаки наявні, поліцейський пропонує водієві пройти огляд на стан сп'яніння на місці за допомогою спеціального технічного засобу чи в закладі охорони здоров'я, а водій зобов'язаний пройти такий огляд, для підтвердження чи спростування зазначених обставин.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
З огляду на те, що ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки, визначені у правовому полі законодавства держави Україна.
Суд апеляційної інстанції вказує, що встановлення поверхневих ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції у водія транспортного засобу, надає підстави працівнику поліції вказати на їх наявність та на необхідність проведення огляду на визначення стану сп'яніння.
Апеляційний суд, з метою перевірки доводів апеляційної скарги, дослідив наявний в матеріалах справи запис з бодікамер працівників поліції та встановив, що під час оформлення працівниками поліції відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП та спілкування із ОСОБА_1 , інспектором поліції було виявлено у останнього ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, виражене тремтіння пальців рук, які були повідомлені ОСОБА_1 , а останнім, у свою чергу, не заперечувався стан алкогольного сп'яніння.
Таким чином, доводи сторони захисту про те, що у ОСОБА_1 не було виявлено ознак сп'яніння, які вимагали огляду, апеляційний суд до уваги не бере, оскільки ознаки алкогольного сп'яніння були виявлені у встановленому законодавством порядку, оголошені останньому та правопорушником не заперечувалися, у зв'язку із чим доводи апеляційної скарги у цій частині відхиляються як необґрунтовані.
Не заслуговують на увагу апеляційного суду доводи сторони захисту про те, що транспортний засіб перебував у нерухомому стані, що на переконання сторони захисту, спростовує твердження працівників поліції про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, виходячи з наступного.
З переглянутого судом апеляційної інстанції відеозапису вбачається, що транспортний засіб «Mazda CX-90» д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 був розташований обабіч проїжджої частини дороги із значними пошкодженнями передньої частини автомобіля. Поряд з цим, ОСОБА_1 у ході спілкування з працівниками поліції не заперечувався факт керування транспортним засобом.
Також, ОСОБА_1 , керуючи вказаним вище транспортним засобом, спричинив шкоду ряду інших автомобілів, які були припарковані обабіч дороги, у зв'язку із чим на ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Під час складання зазначеного протоколу, водій Mazda CX-90» д.н.з. НОМЕР_2 не заперечував факт спричинення ним шкоди іншим автомобілям та наявного у нього обов'язку відшкодувати завдані збитки.
Наведені вище обставини у своїй сукупності безумовно свідчать про те, що ОСОБА_1 дійсно керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Щодо аргументів сторони захисту про те, що працівниками поліції було порушено процедуру проведення огляду на визначення стану сп'яніння, апеляційний суд зазначає наступне.
Проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським і оформлення його результатів визначено «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858 (в редакції чинній на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення, далі - Інструкція).
Відповідно до п. 1 розділу ІІ Інструкції, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Відповідно до п. 7, 8, 10 розділу ІІ Інструкції, установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до Інструкції.
Результати огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 2) (далі - акт огляду). У випадку установлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду (п. 10 розділу ІІ Інструкції).
Так, в матеріалах справи міститься акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зазначено, що огляд ОСОБА_1 був проведений у зв'язку із виявленими ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, вираження тремтіння пальців рук, за допомогою спеціального технічного засобу Alcotest 7510 ARLM 0358. Результати огляду на стан сп'яніння: 2,94 проміле (а.с. 5).
Разом з цим, матеріалами справи у сукупності підтверджується, що ОСОБА_1 погодився на проведення огляду з метою визначення стану алкогольного сп'яніння на місці з використанням спеціальних технічних засобів. Огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння був проведений за допомогою спеціального технічного засобу «Drager Alcotest 7510», результат огляду - 2,94 проміле (а.с. 3,4).
Доводи про те, що в матеріалах справи міститься направлення на огляд до медичного закладу, проте ОСОБА_1 не було доставлено до медичного закладу, судом до уваги не беруться, оскільки ОСОБА_1 , пройшовши огляд на місці зупинки транспортного засобу, не висловлював незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, а відтак погодився із результатами огляду на місці зупинки транспортного засобу, що не потребувало подальшого його огляду в медичному закладі.
При цьому, слід зауважити, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, уповноважені працівники зобов'язані доставити таку особу для проходження огляду у медичному закладі, де порядок проходження огляду є іншим, який відрізняється від огляду на місці зупинки транспортного засобу.
Разом з цим, відхиляються як необґрунтовані посилання в апеляційній скарзі на те, що перед проходженням огляду на місці зупинки транспортного засобу, ОСОБА_1 не надавався мундштук на перевірку його цілісності, а під час проведення повторного задуву, мундштук не було змінено, оскільки з наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що перед проведенням першої перевірки працівником поліції було використано герметично запакований мундштук, який було продемонстровано правопорушнику. Окрім цього, для проведення повторної перевірки працівником поліції було використано ще один герметично запакований мундштук, що спростовує посилання сторони захисту у цій частині.
Безпідставними є також аргументи про те, що невідомим є походження чеку з результатами проведеного огляду, оскільки з наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 було оголошено результати огляду на стан сп'яніння, які зафіксовані у чеку газоаналізатора, який за формою та змістом відповідає, вимогам визначеним чинним законодавством, а тому відсутні підстави стверджувати про недопустимість такого доказу.
Поряд з цим, слід вказати, що усі дії працівників поліції було зафіксовано на нагрудні бодікамери, такі дії узгоджуються із вимогами чинного законодавства та такі дії сумніву в апеляційного суду не викликають, оскільки підтверджуються наявним в матеріалах справи відеозаписом.
Отже, розглядаючи матеріали справи, суд першої інстанції дослідив належним чином зібрані докази по справі, а також повно з'ясував всі обставини у справі, тобто дотримався вимог ст. 251, 280 КУпАП.
Таким чином, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності апеляційний суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що полягає у керуванні ним транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, є доведеною поза розумним сумнівом.
При цьому, докази, покладені судом першої інстанції в обґрунтування винуватості ОСОБА_1 є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскаржувана постанова суду є законною та мотивованою, а накладене на нього адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, повністю відповідає вимогам ст. 23, 33 КУпАП.
Всі інші доводи сторони захисту мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Такі доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених обставин, а також того, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Інших, переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено, як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови та закриття провадження у справі.
Враховуючи викладене, керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Козачковим Віталієм Леонідовичем - залишити без задоволення.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 листопада 2025 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Максим Оніщук