08.04.26
22-ц/812/722/26
Справа № 485/1741/25 Головуюча у 1-й інстанції Квєтка І. А.
Провадження № 22ц/812/722/26 Доповідачка в апеляційній інстанції Ямкова О. О.
Іменем України
8 квітня 2026 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:
головуючої - судді: Ямкової О. О.,
суддів: Крамаренко Т. В., Локтіонової О. В.,
із секретарем: Богуславською О. М.
за участю: представника позивачки - Дяченка А. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_1 ,
поданої від її імені адвокатом Дяченком Андрієм Миколайовичем,
на заочне рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 13 січня 2026 року, ухваленого під головуванням судді Квєтки І. А. о 13 год 38 хв в приміщенні суду в місті Снігурівка Миколаївської області зі складанням повного рішення 14 січня 2026 року, у справі
за позовом
ОСОБА_1 до держави російська федерація
про відшкодування моральної та матеріальної шкоди
У вересні 2025 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника ОСОБА_2 , звернулася з позовом до держави російської федерації про відшкодування компенсації 500 000 грн моральної та 587 605 грн 79 коп. матеріальної шкоди, що завдана їй внаслідок російської військової агресії відносно України.
В обґрунтування позову зазначала, що у зв'язку з початком збройної агресії російської федерації відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан, і у період з 19 березня по 10 листопада 2022 року місто Снігурівка Миколаївської області, в якому проживає позивачка, перебувало в окупації.
Внаслідок бойових дій, та застосування російськими військами ракетно-бомбових та артилерійських ударів знищено належний на праві власності позивачці автомобіль марки DAF FT XF 105.460, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Згідно звіту про оцінку майна вартість матеріального збитку через знищення автомобіля становить 587 605 грн 79 коп.
Крім того, через втрату автомобіля, який використовувався для перевезення сільгосппродукції та був єдиним джерелом отримання прибутку для родини позивачки, а також необхідність виїзду в інше місто з міркувань безпеки та орендування там житла майже протягом року суттєво змінило звичний уклад життя позивачки та її сім'ї, призвело до розриву соціальних зв'язків з рідними, сусідами та спільнотою, поглибило відчуття ізоляції та самотності, викликало постійне хвилювання за рідний дім, батьків, необхідність налагоджування побуту, втрату майна та особисті тяжкі переживання.
Посилаючись на ці обставини та виходячи з глибини моральних страждань, тяжкості особистих переживань, втрати звичного способу життя та суспільних зв'язків, а також втрату належного їй майна, позивачка оцінила компенсацію за завдану їй моральну шкоду в розмірі 500 000 грн та матеріальну шкоду, заподіяну знищенням автомобіля на суму 587 605 грн 79 коп., які просила стягнути з відповідача.
Відзиву на позов відповідачем не надано.
В подальшому позивачкою, через свого представника, надано письмові пояснення, в яких нею описано пережиті моральні страждання, внаслідок втрати автомобіля та порушення нормального ритму життя.
Заочним рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 13 січня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалено про стягнення з відповідача на її користь 587 605 грн 79 коп. матеріальної шкоди та 50 000 грн моральної шкоди.
При ухваленні рішення суд першої інстанції, виходив з наявності підстав для відшкодування матеріальної шкоди у повному обсязі та можливості часткового задоволення вимог про стягнення моральної шкоди, з огляду на межі розумності та справедливості, а також стягнення грошової компенсації на користь позивачки за понесені нею моральні страждання за обставинами, пов'язаними з наслідками збройної агресії російської федерації проти України, за іншим судовим рішенням, що набрало законної сили.
Не погодившись з таким рішенням суду в частині визначення розміру грошової компенсації та часткового задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, позивачка ОСОБА_1 , діючи через свого представника ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на його незаконність та невмотивованість, неповне дослідження обставин справи, просила його скасувати в цій частині та ухвалити нове рішення, задовольнивши її позов щодо стягнення моральної шкоди у повному обсязі.
Рішення суду в частині задоволення вимог про стягнення матеріальної шкоди не оскаржила.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивачка та її представник посилалися на ті обставини, що суд не достатньо мотивував необхідність зменшення суми моральної шкоди в десять разів та не звернув уваги, що знищення автомобіля внаслідок обстрілу призвело до глибокої психоемоційної реакції, наслідком якої був шок, розгубленість і сильне емоційне потрясіння, гострий страх, паніка, пов'язана із небезпекою для життя та здоров'я, вибухами, руйнуваннями та ризиком повторного удару; безпорадність і відчай, викликаний усвідомленням, що зусилля вкладені в придбання і утримання автомобіля, знищені за лічені хвилини та не залежать від волі позивачки; сильний гнів, образа та почуття несправедливості.
Крім того, внаслідок знищення автомобіля позивачка втратила життєво важливий ресурс, який мав бути джерелом доходу, та відчула зламаність життєвих планів через зрив домовленостей та планів, які будувалися роками, постійне внутрішнє напруження через втрату можливості працювати та утримувати сім'ю, приниження людської гідності через вимушену залежність від сторонньої допомоги, сором і психологічний тиск у спілкуванні з потенційними клієнтами і партнерами через необхідність пояснювати причини невиконання зобов'язань, втрата репутації.
Наслідком цих негативних чинників став тривалий стрес, порушення нормального життя і здоров'я протягом тривалого часу.
Посилалися на відповідну судову практику ВС та ЄСПЛ.
Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем не надано.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які приймають участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.
При вирішенні справи судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є громадянкою України (а.с.13) та до 24 лютого 2022 року проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.16, 29).
З 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на всій території України на підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 введено воєнний стан, який неодноразово продовжений за Указами Президента України та триває станом на час ухвалення постанови.
У відповідності до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій №376 від 28.02.2022 р.територія Снігурівської міської територіальної громади визнана тимчасово окупованою в період з 19.03.2022р по 11.11.2022р, та після її деокупації, починаючи з 11.11.2022р віднесена до територій можливих бойових дій та територій на яких ведуться (велися) бойові дії.
Тому, посилаючись на ведення воєнного стану та окупацію міста Снігурівка, позивачка в обґрунтування позову зазначила про своє вимушене тимчасове переселення разом з родиною до іншого місця, що змусило її змінити звичний спосіб життя та пристосовуватися до іншого кола спілкування.
Втім, підтвердження таких обставин, крім загальновідомого способу відповідно до частини 3 статті 82 ЦПК України, іншими засобами доказування за положеннями статей 77-80 ЦПК України позивачкою та її представником не здійснено.
Не встановлено таких обставин, окрім посилання на загальновідомі обставини, і у змісті заочного рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 8 грудня 2025 року, постановленого за позовом ОСОБА_1 пред'явленого нею до держави російської федерації про відшкодування шкоди за інший знищений автомобіль марки DAF FT XF 105.460, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , вартістю 499 723 грн, та відшкодування на її користь грошової компенсації в розмірі 300 000 грн за заподіяну моральну шкоду, що пов'язана зі знищенням, внаслідок військової агресії російської федерації, в період окупації міста Снігурівка, належного позивачці майна та її тимчасового переселення до іншого населеного пункту, а також виниклих з цим труднощів та хвилювань щодо необхідності влаштування свого життя, стресу та знищення автомобіля, заробіток на якому також був одним із засобів для існування та забезпечення гідного рівня життя (а.с.117-122).
Тому, звертаючись до суду із цим позовом позивачка в якості обґрунтування заподіяної їй шкоди наводила аналогічні обставини, пов'язані з її тимчасовим переселенням до іншого населеного пункту, виниклих з цим вимушеним переселенням труднощів та хвилювань щодо необхідності влаштування свого життя, стресу, переживань за долю своїх близьких та родичів, а також знищенням у той же період, внаслідок тих самих дій, але іншого автомобіля, заробіток на якому також був одним із засобів для існування та забезпечення гідного рівня життя (а.с.1-9, 117-122).
При тому надавши письмові пояснення по суті справи в частині моральної шкоди, представником позивача ні предмет або підстави пред'явленого позову не змінено, внаслідок чого посилання представника позивачки у суді апеляційної інстанції на інші обставини заподіяння їй моральної шкоди, крім знищення іншого автомобіля, не є слушними.
Також позивачкою та її представником наведені ними обставини у змісті цього позову теж доведені за допомогою витягу із кримінального провадження за №22023150000000056З, заведеного за фактом знищення належного їй майна, внаслідок збройної агресії, та підтвердження того, що окрім автомобіля марки DAF FT XF 105.460, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , нею ще втрачено автомобіль DAF FT XF 105.460, 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , які одночасно знищено внаслідок обстрілу інфраструктури міста Снігурівка (а.с.17-18, 19) у період її відсутності та окупації міста.
За змістом частини 1 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.
Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення.
Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
З огляду на наведене особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав під час будь-яких цивільно-правових відносин, в яких їй було завдано моральної шкоди.
Отже, можливість відшкодування компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 279/1834/22 (провадження № 61-1382сво23)).
Сам розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
У цьому разі складність визначення компенсації моральної шкоди полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21) та інші).
Отже, звертаючись до суду із позовом та визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди позивачка повинна навести на його підтвердження обґрунтування, а суд під час ухвалення судового рішення - мотивування з посиланням на конкретні обставини справи.
За такого, враховуючи правильно встановлені судом обставини справи та аналізуючи наведені норми матеріального права, колегія суддів висновує, що у цій справі позивачкою ОСОБА_1 обґрунтовано розмір грошової компенсації моральної шкоди, який пред'явлено до стягнення, тими самими обставинами та доказами, які нею наводилися в суді першої інстанції за іншим поданим нею позовом, який задоволено іншим судом частково, але ці обставини одночасно пов'язувалися не лише з порушенням її права внаслідок окупації рідного міста та її переїзду в інший населений пункт, а ще і з пошкодженням іншого належного їй автомобіля під час однієї і тої самої події.
Ці обставини та обґрунтування правильно враховані місцевим судом під час розгляду цієї справи, з огляду на відшкодування на користь позивачки шкоди, пов'язаної з перенесеними стражданнями із загальновідомими обставинами та її переїздом, а тому справедливо визначено розмір компенсації, який стосується переживань та хвилювань стосовно втрати нею іншого, відмінного від визначеного в першому позові майна.
Отже, оскільки розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи та має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення, суд першої інстанції, на переконання колегії суддів, навів обґрунтоване мотивування та аргументацію визначеного ним розміру грошової компенсації шкоди, виходячи із конкретних обставин справи, засад розумності та справедливості, а тому правильно та справедливо задовольнив вимоги про відшкодування моральної шкоди частково.
Тому колегія суддів бере до уваги встановлені судом першої інстанцій обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, у тому числі факт того, що унаслідок збройної агресії російської федерації проти України, розв'язання і ведення агресивної війни позивачка із сім'єю зазнала моральних переживань, унаслідок вимушеного переселення, душевних страждань, які виразилися у втраті душевного спокою, постійному відчутті невпевненості і незахищеності, побоюванні за безпеку, порушенні нормальних життєвих зв'язків, необхідності докладання додаткових зусиль для організації її життя й безпеки, втраті належного їй майна, та з урахуванням встановлених місцевим судом фактичних обставин завдання позивачці моральної шкоди та наявності судового рішення, яким частково відновлено її стан як потерпілої особи шляхом стягнення грошової компенсації, дійшов висновку про те, що судом першої інстанції визначено розмір такої компенсації, виходячи із цих обставин справи із застосуванням розумного, виваженого і справедливого розміру такої компенсації.
Таким чином, рішення суду в частині часткового задоволення позову про відшкодування моральної шкоди є законним і справедливим, внаслідок чого не підлягає зміні чи скасуванню відповідно до статті 375 ЦПК України.
Інші доводи апеляційної скарги позивачки та її представника зводяться до помилкового розуміння норм матеріального і процесуального права, переоцінки обставин, правильно встановлених та оцінених судом першої інстанції, і на законність судового рішення у справі не впливають.
Підстави для перерозподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від її імені представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а заочне рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 13 січня 2026 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду, у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.
Головуюча О. О. Ямкова
Судді Т. В. Крамаренко
О. В. Локтіонова