08.04.26
22-ц/812/787/26
Справа № 487/8154/25 Головуючий у 1-й інстанції Кузьменко В. В.
Провадження №22ц/812/787/26 Доповідачка в апеляційній інстанції Ямкова О. О.
Іменем України
8 квітня 2026 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:
головуючої-судді: Ямкової О. О.,
суддів: Локтіонової О. В., Крамаренко Т. В.,
із секретарем: Богуславською О. М.,
за участю: позивачки - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_2 ,
поданою від його імені представником ОСОБА_3 ,
на рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 27 січня 2026 року, ухваленого під головуванням судді Кузьменка В. В. в залі судових засідань в місті Миколаєві о 9 годині 40 хвилині зі складанням повного судового рішення у справі
за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2
про розірвання шлюбу,
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що сімейні відносини та спільне господарство між сторонами припинені, з 30 вересня 2024 року вони проживають окремо, внаслідок чого сім'я припинила своє існування.
Відзиву на позовну заяву відповідачем не надано, натомість, через представника ОСОБА_3 відповідачем 25 листопада 2025 року до суду надіслано клопотання про надання строку для примирення з позивачкою тривалістю чотири місяці з метою збереження сім'ї та враховуючи наявність двох малолітніх дітей, одна з яких має інвалідність, а також з огляду на ту обставину, що сім'я не розпалась остаточно.
26 листопада 2025 року позивачка направила до суду заперечення на подане відповідачем клопотання, обґрунтовуючи його неможливістю примусу до перебування у шлюбних стосунках та тим, що у обох сторін у справі будуються нові стосунки, тому збереження шлюбу суперечитиме особистим немайновим правам позивачки.
Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 27 січня 2026 року позов задоволено, ухвалено про розірвання шлюбу, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за актовим записом №375. Розподілені судові витрати
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї є неможливим та суперечитиме інтересам позивачки.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач, діючи через свого представника, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, прийнятого з порушенням норм матеріального і процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що позивачкою не надано жодних доказів на підтвердження доводів позовної заяви щодо неможливості збереження шлюбу, натомість відповідачем подано заяву про надання строку для примирення з позивачкою, що підтверджує його прагнення до збереження сім'ї.
Втім, судом його клопотання проігноровано та не враховані наведені ним обставини з приводу можливості зберегти родину, і прийнято рішення про розірвання шлюбу до сплину чотиримісячного строку для примирення, про який просив відповідач.
Позивачкою на апеляційну скаргу подано відзив, в якому вона вважала її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, посилаючись на добровільність згоди чоловіка і жінки на перебування у шлюбі.
У судове засідання суду апеляційної інстанції відповідач та його представник не з'явилися, направили заяву про її відкладення у зв'язку з хворобою відповідача, до якої доказів на підтвердження поважності причин неявки не надали. У зв'язку з відсутністю підтвердження поважності причин неявки до суду у задоволенні клопотання про відкладення слухання справи відмовлено і справа розглянута за їх відсутністю у відповідності до частини 2 статті 372 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення із наступних підстав.
Згідно частини 2 статті 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 14 червня 2008 року, та мають спільних синів: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сторони припинили подружні стосунки, тривалий час проживають окремо один від одного, спільне господарство не ведуть. Подружжя не бажає проживати разом, шлюбні відносини між ними припинені.
Позивачкою у позові та у запереченнях заявлено про небажання примирятися з відповідачем.
Відповідачем та його представником натомість подано клопотання про надання строку на примирення з метою збереження повної родини задля здорового розвитку спільних дітей. Інших обставин, які можуть свідчити про збереження шлюбу, відповідачем не наведено.
Враховуючи зазначене, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що кожен з подружжя має право на припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням прав дружини та чоловіка на особисту недоторканість, і отже, подальше збереження шлюбу є недоцільним. Тому суд на підставі статті 112 СК України обґрунтовано задовольнив позов ОСОБА_1 .
При тому, незважаючи на відсутність процесуального вирішення судом першої інстанції заявленого відповідачем клопотання, але з огляду на подані позивачкою заперечення, доводи, наведені відповідачем ОСОБА_2 у змісті апеляційної скарги без подачі клопотання апеляційному суду про надання строку на примирення, не заслуговують на увагу, так як не спростовують обґрунтовані висновки суду.
Як вбачається з їх змісту, заперечення відповідача проти розірвання шлюбу зводяться до того, що він бажає приймати спільну участь з позивачкою у вихованні та утриманні дітей, які потребують уваги. Інших доводів стосовно предмету позову, а саме можливості спільного проживання сторін на час розгляду справи та збереження почуття любові і поваги один до одного не приведено. Тобто відповідачем не поділяються особисті немайнові права кожного із подружжя на збереження їх шлюбу, виходячи із дотримання прав, свобод та інтересів кожного, з їх особистими правами, як батьків, на участь у вихованні та утриманні спільних дітей, які не є взаємопов'язаними та не залежать від наявності між батьками дітей зареєстрованого шлюбу.
За відсутністю заявлених відповідачем клопотань перед судом апеляційної інстанції про надання строку на примирення у колегії суддів відсутні підстави для вирішення цього процесуального питання з власної ініціативи.
За такого, підстав для скасування правильного і по суті справедливого рішення місцевого суду, висновок якого ґрунтується на нормах сімейного законодавства, колегія суддів не вбачає, що у відповідності до статті 375 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першій інстанції без змін.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 27 січня 2026 року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.
Головуюча О. О. Ямкова
Судді Т. В. Крамаренко
О. В. Локтіонова