08.04.26
22-ц/812/908/26
Справа №476/822/24
Провадження № 22-ц/812/908/26
Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.
Іменем України
07 квітня 2026 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - Яворської Ж.М.,
суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,
із секретарем судового засідання - Повертайленко Ю.В.,
за участі представника позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції
апеляційну скаргу
ОСОБА_2 , подану її представником ОСОБА_1
на ухвалу Братського районного суду Миколаївської області від 12 березня 2026 року, постановлену у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Жилою Н.М., дата складання повної ухвали не зазначена, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , яка діє також в інтересах ОСОБА_3 , до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_4 , про стягнення страхового відшкодування
У вересні 2024 року ОСОБА_2 , яка діє також в інтересах ОСОБА_3 , звернулась до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» (далі - ПАТ «СК ««Євроінс Україна»), ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_4 , про стягнення страхового відшкодування.
Позов обґрунтовано тим, що 14 липня 2018 року мала місце дорожньо-транспортна пригода, де відбулось зіткнення між автомобілем марки «ВАЗ-21083» держаний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 та автомобілем марки «ЗАЗ-1102» державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 . Внаслідок ДТП пасажир автомобіля ОСОБА_6 загинув.
Відповідальність водія ОСОБА_7 застрахована не була. Обвинувальний акт до суду було направлено лише відносно водія ОСОБА_4 . Позивач через свого представника звернулася до ПАТ «СК «Євроінс Україна» із заявою про виплату страхового відшкодування.
ПАТ «СК «Євроінс Україна» зупинило розгляд заяви позивача до моменту отримання вироку суду у кримінальній справі.
Не погоджуючись з таким рішенням ПАТ «СК «Євроінс Україна», позивач звернулась до суду з позовною заявою про стягнення страхового відшкодування з метою захисту інтересів дитини.
20 жовтня 2022 року рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області позов було задоволено.
Під час розгляду справи апеляційним судом набув законної сили виправдувальний вирок відносно ОСОБА_4
21 лютого 2024 року Миколаївським апеляційним судом задоволено апеляційну скаргу ПАТ «СК «Євроінс Україна», рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 20 лютого 2022 року скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Своє рішення Миколаївський апеляційний суд мотивував тим, що вина ОСОБА_4 не встановлена, у справі наявний виправдувальний вирок, згідно якого ОСОБА_4 не мав технічної можливості уникнути зіткнення. Технічна можливість уникнути зіткнення не залежала лише від дій ОСОБА_4 , а полягала в зупинці обох транспортних засобів.
Розмір відшкодування для ОСОБА_2 становить 22 338,00 грн - відшкодування моральної шкоди. Розмір відшкодування для ОСОБА_3 становить: відшкодування моральної шкоди - 22 338,00 грн, відшкодування шкоди по втраті годувальника - 134 028,00 грн.
Посилаючись на приписи статей 1187, 1200 ЦК України та вимоги статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якої у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування за кожного з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб, ОСОБА_2 просила стягнути з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на її користь 22 338,00 грн страхового відшкодування моральної шкоди та 67 014,00 грн страхового відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою годувальника; стягнути з ОСОБА_5 на користь позивача 22 338,00 грн відшкодування моральної шкоди та 67 014,00 грн відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою годувальника; стягнути з відповідачів судові витрати.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.
Ухвалою Братського районного суду Миколаївської області від 20 жовтня 2025 року провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 , яка діє також в інтересах ОСОБА_3 до ПАТ «СК «ЄвроінсУкраїна», ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_4 , про стягнення страхового відшкодування, в частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_5 закрите у зв'язку з його смертю.
Позивачка, діючи через свого представника підтримала позовні вимоги до ПАТ «СК «Євроінс Україна» про стягнення на її користь 22 338 грн моральної шкоди та 67 014 грн страхового відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою годувальника.
Ухвалою Братського районного суду Миколаївської області від 12 березня 2026 року провадження у цивільній справі №476/822/24 за позовною заявою ОСОБА_2 , яка діє також в інтересах ОСОБА_3 , до ПрАТ «Страхова компанія «ЄвроінсУкраїна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_4 , про стягнення страхового відшкодування, закрито.
Ухвала суду мотивована тим, що оскільки, цивільна справа № 476/135/22 та цивільна справа №476/822/24 (після закриття провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_5 ) характеризуються наявністю однакових учасників справи, а предмет заявлених у них вимог є тотожним, суд дійшов до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі №476/822/24 на підставі пункту 3 частини 1 статті 255 ЦПК України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , діючи через свого представника ОСОБА_1 вказує, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому просить її скасувати та направити справу №476/822/24 для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позовна заява у справі №476/135/22 була подана з підстав порушення страховиком норм пункту 36.2 статі 36 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції чинній на момент ДТП) - страховик у 90-денний строк з дня отримання заяви про виплату страхового відшкодування не прийняв рішення щодо виплати страхового відшкодування, зупинивши розгляд справи до моменту прийняття судом рішення у кримінальній справі. У цій справі судом було прийняте остаточне рішення про відмову в задоволенні позову.
Щодо підстав позову у справі №476/822/24, то позовна заява була подана з підстав порушення страховиком пункту 36.3 статті 36 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції чинній на момент ДТП).
Зокрема, позовна заява була мотивована тим, що за наявності виправдувального вироку суду страховик повинен був здійснити виплату страхового відшкодування в розмірі 50%, однак не здійснив такого відшкодування.
Вказує, що позовні заяви подані з різних підстав: підставою для подання першого позову було зупинення страховиком розгляду справи та невиплата страхового відшкодування у встановлений законом строк (порушення пункту 36.2 Закону), а підставою другого позову стало те, що після прийняття судом рішення у кримінальній справі, всупереч пункту 36.3 статті 36 Закону, страховик не здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 50% від визначеного законом розміру (порушення пункту 36.3 Закону).
Відтак, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 255 ЦПК України, необхідною умовою для закриття справи є наявність у позові усіх елементів: ті ж сторони, той же предмет і ті ж підстави звернення. У цій справі відсутній один з елементів, а саме - підстава звернення до суду, а тому, справа не підлягала закриттю.
Правом подання відзиву на апеляційну скаргу інші учасники справи не скористались.
Про дату, час та місце розгляду у справи позивач, представник відповідача та третя особа повідомлені належним чином, проте у судове засідання не з'явилися. Справу розглянуто за їх відсутності, що не суперечить приписам частини 2 статті 372 ЦПК України
У судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивачки адвокат Макух А.В. підтримала апеляційну скаргу, просила про її задоволення.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Таким вимогам закону оскаржувана ухвала суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.
У частині першій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Закриття провадження у справі можливе лише за умови, якщо рішення, що набрало законної сили, є тотожним до позову, який розглядається, тобто співпадають сторони, предмет і підстави позовів. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення, а підстава - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При визначенні підстави позову як елементу його змісту суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права.
Для застосування вказаної підстави закриття провадження у справі необхідна одночасна наявність трьох складових: тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, якими обґрунтовуються звернення до суду. Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу.
Повторне звернення з тими самими вимогами і з тих самих підстав фактично свідчить про намагання домогтися нового слухання справи та нового її вирішення, що не відповідає принципу юридичної визначеності та суперечить положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За змістом норм ЦПК України предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасно зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим, не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
Визначаючи підстави позову як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.
Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 640/9380/19 (провадження № 61-6741св21), від 15 листопада 2021 року у справі № 428/9280/20 (провадження № 61-12194св21), від 21 грудня 2021 року у справі № 295/983/21 (провадження № 61-13906св21), від 19 січня 2022 року у справі № 766/4505/20 (провадження № 61-14440св21).
Отже, суд закриває провадження у справі, якщо в позовах, які розглядалися судами, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору
Як убачається з матеріалів справи і долученої судом апеляційної інстанції копії позовної заяви від 08 квітня 2022 року, позивачка у квітні 2022 року зверталася до Єланецького районного суду Миколаївської області суду з позовом до ПрАТ«СК «Євроінс Україна» про стягнення страхового відшкодування (цивільна справа №476/135/22).
Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що 14 липня 2018 року близько 08:00 год. на автомобільній дорозі Р-55 Одеса-Вознесенськ-Новий Буг мала місце ДТП, де відбулось зіткнення між автомобілем ВАЗ-21083, номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_5 та автомобілем ЗАЗ-1102, номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4 , внаслідок чого ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «ЗАЗ-1102» ОСОБА_4 була зареєстрована у ПрАТ «СК «Євроінс Україна» за полісом №АМ1798235.
12 липня 2019 року ОСОБА_8 звернулася із заявою про виплату страхового відшкодування до відповідача.
28 травня 2020 року було отримано відмову у виплаті страхового відшкодування.
За такого, посилаючись на приписи пункту 36.2 статті 36 "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" просила стягнути з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на свою користь моральну шкоду у розмірі 22338 грн., пеню у сумі 28803 грн.17 коп., інфляційні втрати 31648 грн.95 коп., три проценти річних від простроченої суми 12734 грн.50 коп. та на користь ОСОБА_3 - 134 028 грн. відшкодування на утримання та 22 338 грн моральної шкоди.
Рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області від 20 жовтня 2022 року вищезазначений позов задоволено частково, стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_2 - 22 338 грн відшкодування моральної шкоди, на користь ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 - 134028 грн відшкодування на утримання та 22338 грн відшкодування моральної шкоди, а також на користь ОСОБА_2 - 28803 грн 17 коп. пені, 31648 грн 95 коп. інфляційних втрат, 12 734 грн 50 коп. три проценти річних.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» задоволено, рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 20 жовтня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_3 до ПрАТ «СК «Євроінс Україна» про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди - відмовлено.
Постанова Миколаївського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року набрала законної сили.
Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_2 , яка діє також в інтересах ОСОБА_3 , просила стягнути ПрАТ «СК «Євроінс Україна» та ОСОБА_5 на свою користь з кожного з них по 22388 грн. моральної шкоди та 67014 грн. відшкодування по втраті годувальника.
У позові позивачка посилається на скоєння 14 липня 2018 року ДТП, внаслідок якої пасажир автомобіля її чоловік ОСОБА_6 загинув.
Позивачка вказувала, що відповідно до висновку експерта №17535/17771/20-52 від 08 липня 2022 року технічна можливість уникнути зіткнення полягало у зупинці обох транспортних засобів. В діях обох водіїв наявний причинно-наслідковий зв'язок настання ДТП.
Посилаючись на те, що страховик за наявності виправдувального вироку суду, в порушення вимоги пункту 36.3 статті 36 "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", не здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 50%.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції дійшов висновку , що цивільна справа № 476/135/22 та цивільна справа №476/822/24 (після закритя провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_5 ) характеризуються наявністю однакових учасників справи, а предмет заявлених у них вимог є тотожним.
Проте висновків щодо тотожності чи ні підстав позову оскаржувана ухвала суду взагалі не містить.
Вирішуючи спір, суд першої інстанцій не звернув уваги на те, що позивачка у справі № 476/135/22 обґрунтовувала підстави позову порушенням відповідачем приписів пункту 36.2 статті 36 "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тоді ж як у справі №476/822/24 підстави позову обґрунтовані порушенням відповідачем вимог пункту 36.3 статті 36 "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Підстави позову у цивільній справі № 476/135/ та у цій справі не є ідентичними, оскільки спір між сторонами у справах виник з різних підстав, тому висновки суду першої інстанції про закриття провадження у справі є помилковим.
Оскільки порушення судом першої інстанції норм процесуального права призвело до постановлення незаконного судового рішення, то ухвала відповідно до статті 379 ЦПК України підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану її представником Макух Аліною Василівною задовольнити.
Ухвалу Братського районного суду Миколаївської області від 12 березня 2026 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий Ж.М. Яворська
Судді Т.М. Базовкіна
Л.М. Царюк
Повний текст постанови складено 08 квітня 2026 року.