Апеляційне провадження № 33/824/1970/2026
Справа № 759/2741/26
Головуючий в суді І інстанції Бандура І.С.
Доповідач в суді ІІ інстанції Кашперська Т.Ц.
Іменем України
06 квітня 2026 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі головуючого судді Кашперської Т.Ц., за участі секретаря судового засідання Діденка А.С., розглянувши справу за апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 20 лютого 2026 року про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП,
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 20 лютого 2026 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення.
На дану постанову потерпілий ОСОБА_1 05 березня 2026 року подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити йому строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову Святошинського районного суду м. Києва від 20 лютого 2026 року та прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_2 винним у вчинені адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що 31 січня 2026 року приблизно о 13:20, керуючи автомобілем Renault Sandero д.н.з. НОМЕР_1 , рухався у другій смузі руху по пр-ту Академіка Палладіна від м. «Академмістечко» в напрямку вул. Олега Мудрака.
Під'їжджаючи до світлофора, встановленого на Т-образному перехресті пр. Академіка Палладіна та вул. Академіка Булаховського, в його смугу руху з крайньої правої смуги руху раптово виїхав автомобіль Nissan Qashqai д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 .
Зазначав, що не міг передбачити такого маневру через його раптовість, оскільки на даному транспортному засобі не був увімкнутий задній лівий світловий покажчик повороту, як того вимагає п. 9.2 ПДР, тому йому не вдалося запобігти зіткненню транспортних засобів та обидві автомобілі отримали механічні пошкодження.
Співробітниками поліції, які прибули на місце ДТП, відносно водія автомобіля Nissan Qashqai д.н.з. НОМЕР_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення, з тексту якого вбачається, що в діях водія ОСОБА_2 наявні порушення п. 10.3, 2.3 «б» ПДР, чим вчинено правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Після складення вищевказаного протоколу ОСОБА_1 звернувся з повідомленням про ДТП до страхової компанії. 03 липня 2026 року від представника страхової компанії він дізнався, що у виплаті страхового відшкодування йому було відмовлено в зв'язку з постановою суду по справі № 759/2741/26. Ознайомившись із вказаною постановою 03 березня 2026 року, він дізнався про результати розгляду даної справи.
Вважав, що суд першої інстанції прийняв оскаржувану постанову без ґрунтовного вивчення всіх обставин справи, фактично позбавив його можливості надати зі свого боку уточнюючі свідчення та навести свої аргументи для захисту власних інтересів, не звернув увагу на розташування транспортних засобів, що зафіксоване в схемі місця ДТП, після настання даної ДТП.
Зазначав, що ґрунтуючись на доказах, наявних у матеріалах справи, співробітники патрульної поліції дійшли висновку про винність ОСОБА_2 у настанні даної ДТП.
Наводив зміст ст. 251 КУпАП щодо доказів в справі про адміністративне правопорушення, зазначив, що протилежна оцінка судом першої інстанції тих же доказів, якими співробітники патрульної поліції обґрунтовували своє звинувачення, викликає подив та формує переконання, що суд першої інстанції прийняв оскаржувану постанову без ґрунтовного вивчення всіх обставин справи.
Звертав увагу, що в тексті оскаржуваної постанови чітко не визначено, якими даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та схемі місця ДТП, керувався суд першої інстанції, коли дійшов висновку, що водій автомобіля Nissan Qashqai д.н.з. НОМЕР_2 рухався по пр-ту Палладіна, 46 в м. Києві без порушення правил дорожнього руху.
Наголошував, що під час розгляду справи в суді його взагалі не було залучено в якості потерпілої особи та не направлено повістки-виклику для участі в судовому засіданні, яке відбулося 20 лютого 2026 року, що підтверджується матеріалами справи.
Заперечуючи проти письмових пояснень ОСОБА_2 від 31 січня 2026 року, що він був вимушений перелаштовуватися через стрімке гальмування маршрутки, яка рухалася попереду в його смузі руху, зазначив, що для об'єктивного та справедливого розгляду справи потрібно було поставити ОСОБА_2 такі питання: 1) чому водій автомобіля Nissan Qashqai д.н.з. НОМЕР_2 при русі по пр. Академіка Палладіна не вибрав безпечної швидкості, щоб в разі стрімкого гальмування маршрутки, що рухається попереду, зреагувати належним чином, діючи відповідно до п. 12.3 ПДР, а не гальмувати в останню мить; 2) чому при зміні руху з крайньої правої смуги на другу смугу руху водій автомобіля Nissan Qashqai д.н.з. НОМЕР_2 не увімкнув на власному транспортному засобі задній лівий світловий покажчик повороту, як вимагає п. 9.2 ПДР; 3) чому водій автомобіля Nissan Qashqai д.н.з. НОМЕР_2 уникнув зіткнення з маршруткою, раптово загальмував перед автомобілем Renault Sandero д.н.з. НОМЕР_1 , а не продовжував рух далі по пр-ту Академіка Палладіна. Вважав, що відповіді на дані запитання допомогли б суду першої інстанції об'єктивно та неупереджено розглянути справу та встановити дійсного винуватця в даній ДТП.
Вказував, що судом першої інстанції не взято до уваги розташування транспортних засобів, що зафіксовано у схемі місця ДТП після настання даної дорожньо-транспортної пригоди, з якої вбачається, що ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Nissan Qashqai д.н.з. НОМЕР_2 , не встиг повністю перестроїтися до другої смуги руху, оскільки задня права частина автомобіля Nissan Qashqai д.н.з. НОМЕР_2 «торкається» дорожньої розмітки, що відокремлює другу смугу руху від крайньої правої смуги руху (першої смуги руху). Даний факт засвідчує, що водій автомобіля Nissan Qashqai д.н.з. НОМЕР_2 на момент зіткнення з його автомобілем належним чином не виконав маневр перестроювання з крайньої правої смуги до другої смуги руху.
Крім того, з огляду на розташування транспортних засобів, що зафіксоване на схемі місця ДТП, траєкторія руху автомобіля Nissan Qashqai д.н.з. НОМЕР_2 перетинала під значним кутом траєкторію руху його автомобіля Renault Sandero д.н.з. НОМЕР_1 , а тому за умови гальмування водієм автомобіля Nissan Qashqai д.н.з. НОМЕР_2 (а саме таку дію вчинив ОСОБА_2 за мить до настання ДТП, що підтверджується його письмовими поясненнями від 31 січня 2026 року), зіткнення між їхніми транспортними засобами було невідворотним та питанням часу.
Вважав, що в разі якщо водій автомобіля Nissan Qashqai д.н.з. НОМЕР_2 розумів, що не встигне належним чином перестроїтися в другу смугу руху, щоб даний транспортний засіб повністю знаходився в другій смузі руху, тоді він не мав право взагалі починати здійснювати такий маневр.
З огляду на вищевказане, можливо зробити висновок, що з боку ОСОБА_2 порушено вимоги п. 10.3 ПДР.
Стосовно обставин для поновлення строку на апеляційне оскарження, пояснював, що суд першої інстанції не викликав його в якості потерпілої особи для участі в судовому засіданні, і якщо б страхова компанія не повідомила його про відмову у виплаті страхового відшкодування, він би взагалі не дізнався про прийняття оскаржуваної постанови. Зі змістом оскаржуваної постанови він ознайомився одразу після того в цей же день, як отримав повідомлення зі страхової компанії 03 березня 2026 року, та фізично не міг оскаржити постанову в передбачений законом строк.
Вирішуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд враховує наступне.
Відповідно до ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк.
Відповідно до ст. 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови в той же строк вручається або висилається потерпілому на його прохання.
Відповідно до статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
З матеріалів справи встановлено, що строк на оскарження постанови потерпілий ОСОБА_1 пропустив з поважних причин, оскільки розгляд справи судом першої інстанції проведено у його відсутності, матеріали справи не містять доказів повідомлення його про день розгляду справи та про направлення копії постанови.
За наведених обставин та з метою забезпечення реалізації права ОСОБА_1 на допуск до правосуддя, в якому не може бути відмовлено з формальних підстав, апеляційний суд визнає поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції та вважає за необхідне поновити цей строк.
В судове засідання з'явився ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений шляхом направлення судової повістки-повідомлення на поштову адресу, яка згідно інформації з сайту Укрпошти щодо відстеження поштового відправлення за трекінговим номером отримана ним 24 березня 2026 року.
Відповідно до ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Оскільки ОСОБА_2 повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у його відсутності.
Дослідивши матеріали справи та апеляційної скарги, заслухавши потерпілого ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суддя ухвалює рішення про притягнення особи до відповідальності у випадку наявності доказів, які доводять кожну із обставин, що в своїй сукупності утворюють як об'єктивну, так і суб'єктивну сторону даного адміністративного правопорушення.
Суд першої інстанції, приймаючи постанову у даній справі, виходив з того, що винність ОСОБА_2 у вчиненому правопорушенні, за наведених ним обставин, спростовується сукупністю інших досліджених судом доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності та допустимості, зокрема даними, які містять протокол про адміністративне правопорушення та схема місця події ДТП, з яких безспірно встановлено, що ОСОБА_2 на автомобілі Nissan Qashqai д.н.з. НОМЕР_2 рухався по пр-ту Палладіна, 46 в м. Києві без порушення правил дорожнього руху. Враховуючи зазначене, суд першої інстанції закрив провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.
Апеляційний суд не погоджується із вказаними висновками з огляду на наступне.
Відповідальність за ст. 124 КУпАП настає у випадку порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Тобто, умовою відповідальності за вказаною нормою є сукупність наступних обставин: встановлення факту порушення особою ПДР, наслідки у вигляді пошкодження транспортного засобу (засобів) чи іншого майна, а також причинно-наслідковий зв'язок між порушенням ПДР і виявленими пошкодженнями.
Чинне законодавство України та нормативно-правові акти покладають обов'язок на водіїв не лише знати та безумовно виконувати правила ПДР України, а також враховувати особливості та технічний стан транспортного засобу.
Згідно п. 2.3 (б) ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Згідно п. 10.3 ПДР у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися.
Порушення вимог п. п. 2.3 (б) та 10.3 Правил дорожнього руху, що стало причиною ДТП, має наслідком притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 579987 від 31 січня 2026 року, ОСОБА_2 31 січня 2026 року о 13:20 м. Київ, проспект Академіка Палладіна, 46, керуючи автомобілем Nissan Qashqai д.н.з. НОМЕР_2 , не врахував дорожню обстановку та при перестроюванні не надав перевагу в русі автомобілю Renault Sandero д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався в тій смузі, на яку він мав намір перестроїтися. При ДТП обидва автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
До протоколу про адміністративне правопорушення додано схему місця дорожньо-транспортної пригоди, в якій зафіксовано положення транспортних засобів після їх зіткнення, перелік видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортного засобу, отриманих внаслідок ДТП (автомобіль Nissan Qashqai д.н.з. НОМЕР_2 - задній бампер, ліве заднє крило, накладка на крило, автомобіль Renault Sandero д.н.з. НОМЕР_1 - капот, права передня фара, бампер, праве крило, праві передні двері); схему підписано обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди без зауважень.
Згідно письмових пояснень водія ОСОБА_2 , 31 січня 2026 року о 13:20 він керував автомобілем Nissan Qashqai д.н.з. НОМЕР_2 в м. Києві по вул. Велика кільцева дорога на перетині з вул. Академіка Булаховського здійснив перелаштування через стрімке гальмування маршрутки попереду. Через лід на дорозі гальмування машини позаду було довшим та відбулося зіткнення. Автівка Renault Sandero д.н.з. НОМЕР_1 вдарила в задній бампер.
Згідно письмових пояснень водія ОСОБА_1 , 31 січня 2026 року о 13:20 він керував автомобілем Renault Sandero д.н.з. НОМЕР_1 у м. Київ по вул. Палладіна, на світлофорі поруч з вул. Булаховського їхав в другій смузі, перед світлофором автомобіль Nissan Qashqai д.н.з. НОМЕР_2 різко вискочив перед ним та загальмував. Дистанція була мінімальною, гальма в зв'язку зі слизьким дорожнім покриттям не спрацювали, в результаті сталося зіткнення. Винною стороною вважає водія автомобіля Nissan.
ОСОБА_2 в судовому засіданні під час розгляду справи судом першої інстанції свою вину не визнав, пояснив, що 31 січня 2026 року о 13:20, керуючи автомобілем Nissan д.н.з. НОМЕР_2 , рухався по пр-ту Палладіна та на перехресті з вул. Академіка Булаховського в м. Києві був змушений здійснити екстрене перелаштування через стрімке гальмування маршрутного таксі, яка рухалась попереду та через льодове покриття на дорозі гальмування машини, яка рухалась позаду, а саме Renault Sandero д.н.з. НОМЕР_1 , було довшим і відбулося зіткнення, в задню частину його автомобіля автомобіля Renault Sandero д.н.з. НОМЕР_1 . Наполягав, що правил дорожнього руху він не порушував, а винним в даному ДТП є водій автомобіля Renault Sandero д.н.з. НОМЕР_1 .
Так, вимога пункту 10.3 ПДР передбачає повну відповідальність водія, який розпочинає перестроювання, за безпеку дорожнього руху від початку і до закінчення маневру. При цьому водій не повинен розраховувати на дії інших водіїв щодо попередження можливих наслідків у результаті виникнення небезпечних ситуацій.
Отже, у разі, якщо водій автомобіля Nissan Qashqai д.н.з. НОМЕР_2 розумів, що не встигне належним чином перестроїтися в другу смугу руху, щоб даний транспортний засіб повністю знаходився в другій смузі руху, тоді він не мав право взагалі починати здійснювати такий маневр.
Наведені обставини судом першої інстанції враховані не були та зроблено передчасний та помилковий висновок, що останній рухався по пр-ту Палладіна, 46 в м. Києві без порушення правил дорожнього руху.
При цьому в тексті оскаржуваної постанови, у якій судом першої інстанції надано протилежну оцінку тих же доказів, якими співробітники патрульної поліції обґрунтовували своє звинувачення, чітко не визначено, якими даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та схемі місця ДТП, керувався суд першої інстанції, коли дійшов таких висновків.
Про порушення ОСОБА_2 п. 10.3 ПДР, що призвело до виникнення дорожньо-транспортної пригоди, свідчить і локалізація пошкоджень автомобілів, які були спричинені зіткненням, зокрема, Nissan Qashqai д.н.з. НОМЕР_2 - задній бампер, ліве заднє крило, накладка на крило, Renault Sandero д.н.з. НОМЕР_1 - капот, права передня фара, бампер, праве крило, праві передні двері. Розташування автомобілів на проїзній частині після зіткнення також свідчить про те, що зіткнення відбулося в той момент, коли водій транспортного засобу Nissan Qashqai д.н.з. НОМЕР_2 здійснював маневр з перестроювання і не закінчив його до моменту, коли сталося зіткнення.
Доводи ОСОБА_2 , що транспортний засіб, який рухався попереду нього, що змусило його здійснювати відповідний маневр з перестроювання, не є підставою для висновку про відповідність дій ОСОБА_2 вимогам ПДР, оскільки згідно п. 2.3 (б) ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки винуватість ОСОБА_2 у порушенні п. 2.3 (б), 10.3 ПДР, внаслідок чого відбулася дорожньо-транспортна пригода і транспортні засоби Nissan Qashqai д.н.з. НОМЕР_2 і Renault Sandero д.н.з. НОМЕР_1 отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, підтверджується матеріалами справи, а отже постанова Святошинського районного суду м. Києва від 20 лютого 2026 року про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 не може вважатись законною і обґрунтованою, не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року, Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, щоб особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Наявні у справі докази жодних підстав для сумнівів у винуватості ОСОБА_2 не викликають.
При цьому апеляційний суд враховує рішення по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, в якому Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Станом на час розгляду даної справи строки притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 38 КУпАП (не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення), не спливли, оскільки правопорушення вчинено 31 січня 2026 року, а справу розглянуто 06 квітня 2026 року, а тому на нього підлягає накладенню стягнення в межах санкції ст. 124 КУпАП.
У відповідності до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
За змістом ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Враховуючи, що обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, у даній справі апеляційним судом не встановлено, інших обставин, які підлягають урахуванню при накладенні адміністративного стягнення, зокрема щодо особи порушника, майнового стану, ОСОБА_2 не повідомлено, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність застосування до нього стягнення у вигляді накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн., що з урахуванням обставин цієї справи є достатнім для досягнення мети адміністративного стягнення.
Крім того, згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладання адміністративного стягнення стягується судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, що на час винесення судом рішення становить 665,60 грн., в зв'язку з чим, відповідно до вимог ст.4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_2 підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у вказаному розмірі.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,
Клопотання потерпілого ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження постанови Святошинського районного суду м. Києва від 20 лютого 2026 року.
Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 20 лютого 2026 року про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП скасувати та прийняти нову постанову.
Визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Кашперська Т.Ц.