Справа № 757/37718/25-к Головуючий в 1 інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/3785/2026 Доповідач в 2 інстанції - ОСОБА_2
01 квітня 2026 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі
суддів: ОСОБА_2 (головуючої),ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар - ОСОБА_5
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисниці - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження № 12025100060001269 від 02.07.2025 року за апеляційною скаргою прокурора Печерської окружної прокуратури м. Києва на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2025 року,
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2025 року обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні за № 12025100060001269 від 02.07.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, повернуто прокурору у зв'язку з його невідповідністю вимогам КПК України.
Вказане рішення суд першої інстанції мотивував тим, що в обвинувальному акті виклад формулювання обвинувачення повністю співпадає (ототожнюється) з викладом фактичних обставин кримінального правопорушення, відмінність між якими полягає лише у зазначенні правової кваліфікації після зазначення складу кримінального правопорушення, що свідчить про порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, які ставляться до обвинувального акта. Також суд вказав про невизначеність місця вчинення інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, яке в обвинувальному акті зазначено за адресою: м. Київ, вул. Князів Острозьких, буд. 31, однак згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно такий будинок за названою адресою у м. Києві відсутній, що не дає суду можливість здійснити обов'язкову перевірку підсудності вказаного кримінального провадження Печерському районному суду м. Києва та відповідно призначення судового розгляду кримінального провадження в цьому суді. Крім цього, зазначив і про невідповідність обвинувального акту в частині характеру завданих ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, адже відповідно до анатомічної термінології терміну «кубовидна кістка», перелом якої згідно з обвинувальним актом отримав потерпілий, в українській мові не існує. Вказав, що така некоректність обвинувального акта призводить до істотного порушення права на захист ОСОБА_7 , оскільки порушує його право знати у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують, що регламентовано п. 1 ч. 3 ст. 42 КПК України, та порушує основоположні права, гарантовані п.п. а), b) ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також порушує принцип змагальності сторін, закріплений ст. 22 КПК України.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій вказав про незаконність оскаржуваної ухвали у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження. В обґрунтування доводів апеляційної скарги послався на інформаційний лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 223-1430/0/4-12 від 03.10.2012, згідно з яким недоліками обвинувального акту, що свідчать про його невідповідність вимогам ст. 291 КПК України, є: наявність в ньому положень, що суперечать одне одному; наведення в обвинувальному акті недопустимої натуралізації опису злочину; відсутність підписів слідчого, прокурора; не долучення до обвинувального акту передбачених законом додатків, однак в оскаржуваній ухвалі жодного з вищенаведених недоліків не зазначено, а в самому обвинувальному акті їх не допущено. Також вказав, що обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні повністю відповідає вимогам ч. 2 ст. 291 КПК України та складений уповноваженими на те особами, передбаченими ч. 1 ст. 291 КПК України, у зв'язку з чим відсутні підстави для його повернення прокурору. За таких обставин, просив оскаржувану ухвалу скасувати, а кримінальне провадження направити на новий розгляд в суді першої інстанції.
В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора, захисниця ОСОБА_8 вказала про безпідставність апеляційної скарги прокурора та необхідність відмови у її задоволенні. В обґрунтування своїх доводів захисниця зазначила про те, що в апеляційній скарзі прокурор не зазначає в чому саме полягає невідповідність висновків Печерського районного суду м. Києва фактичним обставинам кримінального провадження, обмежившись лише вказівкою про відсутність недоліків та підстав, які б свідчили про невідповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України. Також зазначила про те, що за змістом ст. 291 КПК України обвинувальним акт повинен містити обставини, які прокурор вважає встановленими, та які з позиції сторони обвинувачення відповідно до вимог ст. 91 КПК України підлягають доказуванню під час судового розгляду, однак під час підготовчого судового засідання судом було встановлено, що обвинувальний акт не відповідає встановленим вимогам, адже виклад формулювання обвинувачення повністю співпадає (ототожнюється) з викладом фактичних обставин кримінального правопорушення, відмінність між якими полягає лише у зазначенні правової кваліфікації після зазначення складу кримінального правопорушення, що свідчить про порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України. Крім цього, вказала про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про невизначеність щодо місця скоєння інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, що впливає на визначення підсудності, а також звернула увагу на невідоме походження отриманої ОСОБА_9 травми, оскільки 21 травня 2025 року, коли відповідно до обвинувального акта ОСОБА_7 здійснив на нього наїзд, в результаті чого той отримав травму правої стопи, ОСОБА_9 був затриманий як особа, яка перебуває в розшуку, працівниками ТЦК та працівниками поліції, після чого він проходив медичне обстеження в центрі комплектування на ДВРЗ, відповідно до висновків якого є придатним до військової служби та тілесних ушкоджень в нього виявлено, а 30 травня 2025 року він вже звернувся за медичною допомогою з приводу травми правої ноги. Окремо вказала про наявні в медичній документації суперечності, про упереджене досудове розслідування, про халатність органу досудового розслідування під час збору доказів. Вважає, що докази вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України відсутні та повернення обвинувального акту є обґрунтованим, оскільки наявні недоліки порушують права учасників процесу, вони не можуть бути усунені під час судового розгляду та перешкоджають ухваленню законного рішення, а тому підстав для скасування ухвали суду про повернення обвинувального акта прокурору немає. Просила апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора, який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити; пояснення обвинуваченого та його захисниці, які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги прокурора, просили ухвалу суду залишити без змін; вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 3 п. 3 ст. 314 КПК України суд у підготовчому судовому засіданні має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України, тобто за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.
Повертаючи обвинувальний акт прокурору, суд вказав, що обвинувальний акт не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.
Однак, з вказаним висновком суду колегія суддів погодитися не може з наступних підстав.
Частиною 2 ст. 291 КПК України визначено перелік відомостей, які мають бути зазначені в обвинувальному акті, а саме: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого; 3) анкетні відомості кожного потерпілого; 3-1) анкетні відомості викривача; 4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта; 8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу; 9) дату та місце його складання та затвердження.
Як вбачається з обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12025100060001269 від 02.07.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, в ньому викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які слідчий, прокурор вважали встановленими, вказана правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та сформульоване обвинувачення, тобто, викладена позиція сторони обвинувачення в такому виді, як це вважає за правильне прокурор, також обвинувальний акт містить зазначення інших відомостей, передбачених ч. 2 ст. 291 КПК України, а тому посилання суду першої інстанції, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, є безпідставним.
Колегія суддів вважає не у повній мірі обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень та сформульоване обвинувачення в обвинувальному акті є некоректним та позбавляє обвинуваченого можливості зрозуміти обсяг обвинувачення та будувати свій захист. Так, в обвинувальному акті викладені ті фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважав встановленими, а відтак і сформульоване відповідне обвинувачення, тобто викладена позиція сторони обвинувачення в такому виді, як це вважає за правильне прокурор. Втручання суду у це обвинувачення або надання йому правової оцінки на цій стадії кримінального провадження законом не передбачено. Те, що викладені фактичні обставини кримінального правопорушення є повністю ідентичними сформульованому органом досудового розслідування обвинуваченню не дає підстав стверджувати про відсутність факту формулювання обвинувачення і не є такими порушеннями, які можуть бути підставою для повернення обвинувального акта прокурору.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що у ході підготовчого судового засідання суд позбавлений можливості давати оцінку сформульованому обвинуваченню з точки зору його повноти та обґрунтованості, а також стверджувати про суперечливість та неконкретність фактичних обставин, встановлених під час досудового розслідування.
Крім цього, посилання суду на невизначеність місця вчинення інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, яке в обвинувальному акті зазначено за адресою: м. Київ, вул. Князів Острозьких, буд. 31, однак згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно такий будинок за названою адресою у м. Києві відсутній, а також на невідповідність обвинувального акта в частині характеру завданих ОСОБА_9 тілесних ушкоджень у зв'язку з відсутністю в українській анатомічній термінології терміну «кубовидна кістка», перелом якої згідно з обвинувальним актом отримав потерпілий, як підстави для повернення обвинувального акта, колегія суддів також не вважає обґрунтованими, оскільки місце вчинення кримінального правопорушення та заподіяні потерпілому тілесні ушкодження зазначені в обвинувальному акті так, як вони були встановлені в ході досудового розслідування кримінального провадження, а зазначивши в оскаржуваній ухвалі про відсутність згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно такого будинку за названою адресою у м. Києві та про відсутність в українській анатомічній термінології терміну «кубовидна кістка», перелом якої згідно з обвинувальним актом отримав потерпілий, суд першої інстанції, замість перевірки обвинувального акта на предмет дотримання зазначених у ст. 291 КПК України вимог, фактично вдався до дослідження обставин кримінального провадження, чим вийшов за межі наданих йому на стадії підготовчого провадження повноважень, що є неприпустимим.
Колегія суддів звертає увагу на те, що невідповідність обвинувального акта вимогам, які передбачені для обвинувального акта відповідними положеннями КПК України є вичерпною підставою для повернення обвинувального акта. Тому інші недоліки досудового розслідування при їх встановленні, в тому числі і такі, які стосуються порушення прав учасників кримінального провадження, не можуть бути підставою для повернення обвинувального акта прокурору з підстав невідповідності його вимогам КПК України.
Таким чином, під час апеляційного розгляду колегією суддів не було встановлено порушень, допущених при складанні обвинувального акта щодо ОСОБА_7 , які б перешкоджали суду першої інстанції призначити кримінальне провадження до судового розгляду, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги прокурора про необґрунтованість повернення обвинувального акта є слушними, а тому апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення, а ухвала суду першої інстанції про повернення обвинувального акта прокурору у зв'язку з його невідповідністю вимогам ст. 291 КПК України - скасуванню з поверненням матеріалів провадження до суду першої інстанції для виконання вимог ст.ст. 314-317 КПК України.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора Печерської окружної прокуратури м. Києва задовольнити.
Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2025 року, якою обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні за № 12025100060001269 від 02.07.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, повернуто прокурору у зв'язку з його невідповідністю вимогам КПК України - скасувати.
Матеріали кримінального провадження повернути до суду першої інстанції для виконання вимог ст.ст. 314 - 317 КПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4