02 квітня 2026 року м. Київ
Справа № 363/4884/17
Провадження: № 22-з/824/271/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,
суддів Нежури В. А., Соколової В. В.
секретар Лаврук Ю. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката Штокала Тараса Володимировича в інтересах ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову,
у справі за позовом першого заступника прокурора Київської області Грабця Ігоря в інтересах Кабінету Міністрів України до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_2 , треті особи: Державне підприємство «Вищедубечанське лісове господарство», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , про визнання недійсним наказу, витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння,
У грудні 2017 року Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до Вишгородського районного суду Київської області із позовом до ГУ Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_2 , треті особи: Державне підприємство «Вищедубечанське лісове господарство», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про визнання недійсним наказу, витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 13.02.2020 року позов Першого заступника прокурора Київської області Грабець І. в інтересах Кабінету Міністрів України задоволено.
Визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 01.09.2015 р. За № 10-2101/36-15-СГ, яким ОСОБА_3 надано у приватну власність земельну ділнку з кадастровим номером 3221884000:33:026:7001, площею 0,12 га для індивідуального садівництва на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району.
Витребувано на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 , земельні ділянки площею 0,06 га з кадастровим номером 3221884000:33:022:6004 та площею 0,06 га з кадастровим номером 3221884000:33:022:6005, загальною вартістю 23876,24 грн., які розташовані на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району.
Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_2 на користь прокуратури Київської області сплачений судовий збір у сумі 3200 грн., по 1600 грн. з кожного.
Не погоджуючись з таким рішенням суду представник ОСОБА_4 адвокат Хачатурян Е.М .подала апеляційну скаргу.
27 травня 2020 року до Київського апеляційного суду прокурор Київської області подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3221884000:33:022:6178 площею 0,12 га, що належить ОСОБА_1 , та розташованої на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області.
Необхідність вжиття таких заходів була зумовлена встановленими обставинами, що свідчать про наявність реальної загрози утруднення або унеможливлення виконання судового рішення.
Так, як убачається з відомостей Публічної кадастрової карти України та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, після ухвалення 13 лютого 2020 року рішення суду першої інстанції про задоволення позову, відповідач, ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про розгляд справи та ухвалене судове рішення, 16 квітня 2020 року уклав договір купівлі-продажу спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 3221884000:33:022:6004 та 3221884000:33:022:6005 з ОСОБА_1 . В подальшому ОСОБА_1 здійснив об'єднання зазначених земельних ділянок, у результаті чого утворено нову земельну ділянку з кадастровим номером 3221884000:33:022:6178 площею 0,12 га.
Отже, прокурор зазначав про те, що характер заявлених позовних вимог полягає у витребуванні земельних ділянок із чужого незаконного володіння, що само по собі обумовлює необхідність забезпечення збереження спірного майна у незмінному стані до вирішення спору по суті.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 липня 2020 року заяву прокурора Київської області про забезпечення позову задоволено.
Накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3221884000:33:022:6178, площею 0,12 га, що належить ОСОБА_1 , та розташовану на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області.
Постановою Київського апеляцінйого суду від 25 листопада 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 адвоката Хачатурян Е. М. залишено без задоволення.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 13 лютого 2020 року залишено без змін.
11 лютого 2026 року адвокат Штокало Т. В. в інтересах ОСОБА_1 подав до Київського апеляційного суду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, що накладені ухвалою Київського апеляційного суду від 15 липня 2020 року, яке обґрунтовано тим, що вжиті судом заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер та підлягають скасуванню у разі відпадіння підстав для їх застосування.
Заявник зазначає, що рішення Вишгородського районного суду Київської області від 13 лютого 2020 року, залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року, набрало законної сили, а відтак відповідно до положень частини сьомої статті 158 ЦПК України строк дії заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на земельну ділянку сплив ще у лютому 2021 року, однак такі заходи продовжують діяти й донині.
Крім того, у клопотанні вказано, що арешт накладено на земельну ділянку, яка не була предметом спору у справі, а право власності заявника на неї не оспорюється, у зв'язку з чим подальше існування обтяження не має правових підстав та не пов'язане із забезпеченням виконання судового рішення.
Також заявник посилається на те, що тривале застосування заходів забезпечення позову за відсутності передбачених законом підстав становить непропорційне втручання у його право мирного володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на викладене, просив суд скасувати заходи забезпечення позову у вигляді арешту земельної ділянки.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 березня 2026 року вирішення питання щодо скасування заходів забезпечення позову призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Від представника Київської обласної прокуратури прокурора Таможні О. О. надійшли заперечення на клопотання ОСОБА_1 , які обґрунтовані тим, що рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, встановлено, що спірні земельні ділянки належать до земель державної власності лісогосподарського призначення та були незаконно виведені з державної власності. Вказані обставини набули преюдиційного значення, оскільки відповідні судові рішення набрали законної сили та не були оскаржені в касаційному порядку . При цьому встановлено, що після ухвалення рішення суду відповідачем вчинено дії, спрямовані на відчуження спірних земельних ділянок та зміну їх конфігурації шляхом поділу та подальшого об'єднання, що свідчить про недобросовісну поведінку та очевидну мету ускладнити або унеможливити виконання судового рішення. Такі дії обґрунтовано були враховані судом при вирішенні питання про застосування заходів забезпечення позову . Більше того, відповідно до усталеної практики Верховного Суду, зміна кадастрових номерів, конфігурації чи інших характеристик земельної ділянки внаслідок її поділу або об'єднання не впливає на можливість захисту права власності та не перешкоджає витребуванню майна у визначений законом спосіб. Відтак такі дії не можуть бути підставою для скасування заходів забезпечення позову. Звертає увагу на те, що забезпечення позову має тимчасовий характер і діє до моменту виконання судового рішення. При цьому, скасування таких заходів можливе виключно за умови, якщо відпали обставини, що зумовили їх застосування, або істотно змінились відповідні умови. Натомість заявником не наведено жодних переконливих аргументів чи доказів того, що такі обставини припинили своє існування або зазнали змін.
В судовому засіданні адвокат Черепов Д. В. в інтересах ОСОБА_1 підтримав заяву, з викладених в ній підстав.
Представник КМУ Семенченко Я. А. та прокурор Шелест М. Б. заперечували проти задоволення заяви ОСОБА_1 .
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду заяви були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.
Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін не перешкоджає розгляду питання про скасування заходів забезпечення позову.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку про задоволення клопотання про скасування заходів забезпечення позову, ураховуючи наступне.
Згідно зі ст.ст. 149, 150 ЦПК України метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до вимог статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.
Відповідно ч. ч. 7, 8 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.
Аналіз правових норм глави 10 розділу І ЦПК України, якими врегульовано питання скасування заходів забезпечення позову, дає можливість зробити висновок про те, що підставою для скасування заходів забезпечення позову можуть бути будь-які обставини, які свідчать про відсутність потреби у забезпеченні позову, про неефективність вжитих заходів, про невідповідність вжитих заходів дійсним обставинам справи, про наявність зловживань з боку позивача при вирішенні питання про забезпечення позову тощо, а також за наявності обставин, зазначених в частині тринадцятій статті 158 ЦПК України.
Частиною 9 статті 158 ЦПК України передбачено, що у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
Отже, забезпечувальні заходи застосовуються та скасовуються судом шляхом ухвалення процесуального рішення - ухвали.
Наслідком скасування заходів забезпечення позову є зняття всіх обмежень, встановлених забезпеченням позову.
Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.
Питання щодо скасування заходів про забезпечення позову судом апеляційної інстанції не вирішувалось.
Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Київського апеляційного суду від 15 липня 2020 року у справі № 363/4884/17 було вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3221884000:33:022:6178 площею 0,12 га (т. 3, а. с. 56 -57).
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 13 лютого 2020 року позов задоволено, зокрема, витребувано на користь держави земельні ділянки з кадастровими номерами 3221884000:33:022:6004 та 3221884000:33:022:60059 (т. 2, а. с. 194 - 201).
Постановою Київського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року зазначене рішення залишено без змін (т. 3, а. с. 127 -132), у зв'язку з чим воно набрало законної сили, що свідчить про завершення розгляду справи по суті.
Отже, з урахуванням дати набрання рішенням суду законної сили, встановлений частиною сьомою статті 158 ЦПК України строк дії заходів забезпечення позову сплив у лютому 2021 року, однак такі заходи продовжують діяти і на момент розгляду клопотання.
Разом із тим колегія суддів ураховує, що після ухвалення рішення суду першої інстанції, однак до набрання ним законної сили, спірні земельні ділянки були відчужені та в подальшому об'єднані, внаслідок чого утворено нову земельну ділянку з кадастровим номером 3221884000:33:022:6178, на яку накладено арешт як захід забезпечення позову.
Водночас зазначені обставини не були предметом розгляду у даній справі, оскільки рішенням суду вирішено питання щодо інших земельних ділянок, зокрема з кадастровими номерами 3221884000:33:022:6004 та 3221884000:33:022:6005, і саме щодо них визначено спосіб захисту порушеного права.
Колегія суддів бере до уваги, що вчинення дій щодо відчуження та об'єднання спірних земельних ділянок під час судового розгляду не може розцінюватися як належна поведінка учасників цивільних правовідносин, однак оцінка правомірності таких дій виходить за межі предмета розгляду у цій справі.
Крім того, за результатами перевірки відомостей з Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що виконавчі провадження щодо виконання рішення у справі № 363/4884/17 не відкривалися, попри те, що зазначене рішення набрало законної сили 25 листопада 2020 року.
Як встановлено судом апеляційної інстанції з моменту набуття рішення законної сили, 25 листопада 2020 року, питання щодо зміни способу та порядку виконання рішення суду, прокурором не порушувалось до теперішнього часу.
За таких обставин накладений арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3221884000:33:022:6178 не має безпосереднього зв'язку із предметом спору у даній справі, не спрямований на забезпечення виконання судового рішення та не відповідає критерію співмірності.
Подальше застосування такого заходу забезпечення позову фактично втрачає свою правову мету, суперечить принципу тимчасовості забезпечувальних заходів та призводить до необґрунтованого обмеження права власності.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що у разі, якщо уповноважений орган вважає, що внаслідок вчинення вказаних дій порушено права та інтереси держави, він не позбавлений можливості звернутися до суду з відповідними позовними вимогами у встановленому законом порядку.
Отже, враховуючи, що розгляд справи завершено, судове рішення набрало законної сили, встановлений законом строк дії заходів забезпечення позову сплив, а також відсутній належний зв'язок між накладеним арештом та предметом спору, колегія суддів дійшла висновку про те, що підстави для подальшого застосування заходів забезпечення позову відпали.
За таких обставин клопотання адвоката Штокала Т. В., подане в інтересах ОСОБА_1 , є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а вжиті ухвалою Київського апеляційного суду від 15 липня 2020 року заходи забезпечення позову, скасуванню.
Керуючись ст. ст. 158, 368, 381, ЦПК України, суд
Заяву адвоката Штокала Тараса Володимировича в інтересах ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову задовольнити.
Скасувати заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3221884000:33:022:6178, площею 0,12 га, що належить ОСОБА_1 та розташована на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області, застосовані на підставі ухвали Київського апеляційного суду від 15 липня 2020 року.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, однак може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 07 квітня 2026 року
Головуючий Т. О. Невідома
Судді С. М. Верланов
В. А. Нежура