1квітня 2026 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 02.02.2026,
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 02.02.2026 продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 п.1 ч.2 ст.115 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 02.04.2026 включно, та визначено заставу у вигляді 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 266 240 гривень.
Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що існує ризик переховування від суду, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я осіб, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 15 років, що вже само по собі може бути підставою та мотивом переховуватись від суду, усвідомлюючи невідворотність покарання, яке може бути йому призначено судом у випадку визнання його винуватим. Крім того, незважаючи на попередню судимість обвинуваченого за вчинення злочину проти життя та здоров'я особи, останній знову обвинувачується у вчиненні подібного злочину через незначний проміжок часу після звільнення із місця позбавлення волі, а тому існує ризик того, що ОСОБА_6 може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення. Крім того, на момент вчинення інкримінованого злочину ОСОБА_6 не мав міцних соціальних зв'язків, не мав постійного джерела доходу, проживав у самобудові на вулиці та мав спілкування з особами, які вели антисоціальний спосіб життя. Також на даний час ще триває судовий розгляд, а тому при обранні ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, останній може вчиняти дії, направлені на затягування судового розгляду справи, з метою уникнення відповідальності за інкримінований злочин, а отже продовжує існувати ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисник ОСОБА_7 подав в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, звільнити останнього з-під варти в залі суду, та застосувати до ОСОБА_6 будь-який інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
В обґрунтування своїх вимог захисник посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Стверджує, що у клопотанні прокурора відсутні посилання на будь-які докази, які б підтверджували існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і стороною обвинувачення не наведено жодних обставин, які б свідчили про продовження існування ризиків та не наведено переконливих аргументів щодо неможливості застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу. Звертає увагу, що припущення прокурора щодо можливого переховування ОСОБА_6 від суду, були спростовані стороною захисту з посиланням на ухвалу апеляційної інстанції по цьому кримінальному провадженню, якою попередній вирок було скасовано і з якої вбачається, що досліджені докази обвинувачення не є беззаперечними і в сукупності з іншими доказами можуть спростувати наявність у ОСОБА_6 умислу на вбивство двох осіб. Вважає, що ОСОБА_6 здатен виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки і не перебуваючи під вартою, оскільки з обвинувального акту не вбачається, що останній дійсно мав умисел на вбивство двох осіб. Також наголошує, що визначений судом розмір застави є завідомо непомірним для обвинуваченого.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників провадження, перевіривши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991).
Розглядаючи питання щодо продовження строку тримання під вартою, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд дійшов висновку, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Також судом першої інстанції враховано дані про особу ОСОБА_6 , тяжкість пред'явленого обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України належить до категорії особливо тяжких злочинів.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
Отже, на думку колегії суддів, судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо непомірного розміру застави, апеляційний суд приймає до уваги положення ч. 4 ст. 182 КПК України, згідно якої розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Визначаючи розмір застави, суд першої інстанції врахував тяжкість інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення та зазначені в обвинувальному акті обставини його вчинення, а також дані про особу обвинуваченого, його майновий стан.
Рішення суду першої інстанції про визначення розміру застави відповідає вимогам ч. 4 ст. 182 КПК України, підстав для зменшення розміру застави колегія суддів не вбачає.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду, ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її зміни або скасування немає.
Керуючись ст.ст. 177-178, 199, 331, 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 02.02.2026, якою обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 02.04.2026 включно - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3