Справа № 755/16286/25 Суддя в І-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/3489/2026 Суддя в 2-й інстанції ОСОБА_2
30 березня 2026 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючої), ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретар - ОСОБА_5
за участю:
прокурора - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження № 12025105040000737 від 03 серпня 2025 року за апеляційною скаргою заступника керівника Київської міської прокуратури на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 09 грудня 2025 року,
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 09 грудня 2025 року
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, неодруженого, не працюючого, з середньою спеціальною освітою, маючого малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
-11 листопада 2019 року вироком Дніпровського районного суду м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день ухвалення вироку становить 1 190 грн;
-30 листопада 2020 вироком Шевченківського районного суду м. Києва за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбуття покарання з іспитовим строком 3 роки;
-06 червня 2022 року вироком Дарницького районного суду м. Києва за ч. 1 ст. 309, ст. 71 КК України до покарання у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі, 20 січня 2025 року ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області звільненого умовно-достроково на невідбуту частину покарання, яке складає 9 місяців 14 днів із встановленням адміністративного нагляду строком на 1 рік,
засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі;
на підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного вироком Дарницького районного суду міста Києва від 06 червня 2022 року, та остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді 1 (одного) року 1 (одного) місяця позбавлення волі;
відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України покарання у виді штрафу у розмірі 1 190 гривень, призначеного вироком Дніпровського районного суду міста Києва 11 листопада 2019 року за ч. 1 ст. 309 КК України - визначено виконувати самостійно;
вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати.
Відповідно до вироку, ОСОБА_7 , будучи особою, яка періодично вживає наркотичні засоби, перебуваючи в невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 03 серпня 2025 року, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне придбання та зберігання особливо небезпечної, психотропної речовини, обіг якої заборонено-PVP, без мети збуту, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах незаконно придбав особливо небезпечну, психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, у великих розмірах, загальною масою 1,860 г., у вигляді кристалоподібної речовини білого кольору, яка поміщена до зіп-пакету з пазовим замком з полімерного матеріалу та поміщений до серветки.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_7 помістив незаконно придбану ним особливо небезпечну, психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, до правої шкарпетки, яка була одягнена на нього, тим самим незаконно придбав та почав зберігати особливо небезпечну, психотропну речовину, обіг якої заборонено- PVP, без мети збуту.
Однак, того ж дня, 03 серпня 2025 року близько 00 години 36 хвилин, за адресою: м. Київ, вул. Гетьмана Павла Полуботка, 1, працівниками поліції було виявлено ОСОБА_7 , який добровільно повідомив, що зберігає при собі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, після чого у період часу з 01 години 16 хвилин по 01 годину 21 хвилин за вищевказаною адресою співробітниками поліції проведено обшук затриманої особи, в ході якого у ОСОБА_7 з правої шкарпетки, яка була одягнена на останньому, було виявлено та вилучено особливо небезпечну, психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, у великих розмірах, загальною масою 1, 860 г у вигляді кристалоподібної речовини білого кольору, яка поміщена до зіп пакету з пазовим замком з полімерного матеріалу та поміщений до серветки, яку останній незаконно придбав та зберігав при собі, без мети збуту.
Таким чином, ОСОБА_7 своїми умисними діями вчинив незаконне придбання та зберігання психотропної речовини, у великих розмірах, без мети збуту, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК України.
В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, доведеність вини обвинуваченого та правильність кваліфікації його дії, вважає, що вирок суду підлягає зміні у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосуванням ст. 72 КК України, яка не підлягала застосуванню. В обґрунтування мотивів поданої апеляційної скарги вказав, що 11.11.2019 року вироком Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_7 був засуджений за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу та вказаний вирок набрав законної сили 12.12.2019 року, а інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення було вчинено ним 03.08.2025 року, при цьому, що матеріали кримінального провадження не містять даних про зупинення або переривання давності виконання вказаного вироку, а тому з огляду на положення ст. 80, 90 КК України суд не мав законних підстав для застосування до обвинуваченого ч. 3 ст. 72 КК України та прийняття рішення про самостійне виконання вироку від 11.11.2019 року. Просив оскаржуваний вирок змінити та постановити нову ухвалу, якою ОСОБА_7 вважати засудженим за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі;на підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного вироком Дарницького районного суду м. Києва від 06 червня 2022 року, та остаточно визначити ОСОБА_7 покарання у виді 1 (одного) року 1 (одного) місяця позбавлення волі. Виключити з вступної та резолютивної частини вироку посилання суду на попередню судимість ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 309 КК України за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 11.11.2019 року та відповідно про його самостійне виконання відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду; пояснення прокурора, який апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Згідно з вимогами ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Судовий розгляд вказаного кримінального провадження проводився в суді першої інстанції в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, а тому висновки суду щодо фактичних обставин справи, які не оспорювались і стосовно яких докази судом не досліджувались, апеляційним судом не перевіряються. Рішення суду в частині доведеності вини ОСОБА_7 та правильності кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 309 КК України, а також призначене судом покарання за ч. 2 ст. 309 КК України та остаточне покарання, призначене йому на підставі ст. 71 КК України, учасниками судового провадження також не оспорюється. Підстав для виходу за межі апеляційної скарги в порядку ч. 2 ст. 404 КПК України колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги прокурора про необхідність виключення з вироку суду посилання на попередню судимість ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 309 КК України за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 11.11.2019 року та відповідно про його самостійне виконання відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України з огляду на закінчення строків давності виконання обвинувального вироку суду на підставі ст. 80 КК України, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 80 КК України особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки: 1) два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 11.11.2019 року, ОСОБА_7 засуджений за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 70 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1 190,00 гривень.
Оскаржуваним вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 09 грудня 2025 року покарання у виді штрафу у розмірі 70 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1 190,00 гривень, призначене ОСОБА_7 вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 11.11.2019 року - визначено виконувати самостійно.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали кримінального провадження не містять будь-яких даних про не звернення судом першої інстанції вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 11.11.2019 року до виконання. Також матеріали провадження не містять даних про те, що на даний час вказаний вирок не перебуває на виконанні. Не надано таких даних і суду апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду, що позбавляє суд апеляційної інстанції встановити чи дійсно вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 11.11.2019 року не було виконано в передбачені законом строки і що є підстави для звільнення ОСОБА_7 від відбування призначеного вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 11.11.2019 року покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання вказаного вироку.
Наведене свідчить про відсутність підстав для зміни вироку суду першої інстанції, про які зазначає в апеляційній скарзі прокурор.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 09 грудня 2025 року щодо ОСОБА_7 є законним, обґрунтованим та вмотивованим, а тому залишає його без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури залишити без задоволення.
Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 09 грудня 2025 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвалу може бути оскаржено у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той же строк з дня вручення йому копії судового рішення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4