Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/1209/2026
м. Київ Справа № 752/18056/24
19 лютого 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Кирилюк Г.М.
- Рейнарт І.М.
при секретарі - Уляницькій М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Голиці Тетяни Іванівни на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 09 травня 2025 року,ухвалене під головуванням судді Чекулаєва С.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» Державне підприємство Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Прогрес» про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
У серпні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» Державне підприємство Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Прогрес» про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги обгрунтовував тим, що 15 травня 2024 року його, ОСОБА_1 , заступника директора Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» Державного підприємства Спеціалізованої зовнішньоторговельної фірми «Прогрес» (надані ДП СЗТФ «ПРОГРЕС») було попереджено про можливе наступне звільнення на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників ДП СЗТФ «ПРОГРЕС», у якому виводиться посада заступника директора, яку він обіймав.
15 липня 2024 року позивача згідно з наказом ДП СЗТФ «ПРОГРЕС» №87-ос від 10 липня 2024 року «Про звільнення ОСОБА_1 » було звільнено з посади заступника директора згідно з п. 1 ст. 40 КЗпІ України.
Позивач вважав, що його звільнення з посади заступника директора у зв'язку скороченням займаної посади проведено не у відповідності до вимог діючого трудового законодавства, з порушенням порядку вивільнення працівників у зв'язку зі змінамив організації виробництва і праці, зокрема, з недотриманням всіх вимог і процедур.
Зазначав, що Постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2022 року №237 «Деякі питання діяльності Державного концерну «Укроборонпром»» ДП СЗТФ «ПРОГРЕС» виключено зі складу Державного концерну «Укроборонпром» та на період дії воєнного стану Україні передано до сфери управління Міністерства оборони України.
Як вбачається із статуту ДП СЗТФ «ПРОГРЕС» та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.1998 року №8 «Про затвердження Положення про порядок надання повноважень на право здійснення експорту, імпорту товарів військового призначення та товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю» - ДП СЗТФ «ПРОГРЕС», як суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності, в рамках виконання укладених міжнародних договорів/контрактів надані повноваження на право здійснення експорту, імпорту товарів військового призначення та товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю.
Листом Департаменту охорони державної таємниці та ліцензування Служби безпеки України від 21.05.2014 №26/1/1-5667, повідомлено, що СБУ на підставі вимог ст. 21 Закону України «Про державну таємницю» погоджено створення режимно-секретного органу ДП СЗТФ «ПРОГРЕС» у складі однієї посади та Службою безпеки України на підставі вимог ст. 21 Закону України «Про державну таємницю» погоджено призначення позивача на посаду начальника режимно-секретного відділу ДП СЗТФ «ПРОГРЕС» з покладанням на нього обов'язків начальника режимно-секретного органу (надалі - РСО).
Згідно письмового клопотання директора ДП СЗТФ «ПРОГРЕС» від 22.11.2018 року №28/3948 та відповідного погодження ДК «Укроборонпром» від 30.11.2018 року №UOP 6.2-11136, наказом ДП СЗТФ «ПРОГРЕС» від 14.12.2018 року №56-ос, його, ОСОБА_1 , начальника режимно-секретного відділу, переведено на посаду заступника директора ДП СЗТФ «ПРОГРЕС», на якого покладаються обов'язки та права керівника РСО підприємства.
З метою розроблення та здійснення заходів щодо забезпечення режиму секретності, постійного контролю за йогододержанням, наказом ДП СЗФ «ПРОГРЕС» від 14.02.2019 року №8 створено, на правах окремого структурного підрозділу, РСО, який підпорядковується безпосередньо керівнику ДП СЗФ «ПРОГРЕС».
У зв'язку зіскороченням займаної ним посади заступника директора та очолюваного ним окремого структурного підрозділу підприємства, 15 травня 2024 року його було попереджено про наступне звільнення, а в подальшому звільнено згідно з наказом №87-ос від 10 липня 2024 року.
Зазначав, що відповідачем було порушено процедуру його звільнення так як видання наказу ДП СЗТФ «ПРОГРЕС» №24 від 14.05.2024 року «Про затвердження та введення в дію нового штатного розпису та організаційної структури», згідно з яким передбачалась реорганізація РСО ДП СЗТФ «ПРОГРЕС», внаслідок чого було скорочено РСО, як окремий структурний підрозділ, та посаду заступника директора, який очолював РСО, відбулось із порушенням вимог законодавства у сфері охорони державної таємниці, зокрема, без попереднього погодження реорганізації РСО з установою вищого рівня та органом СБУ, як це передбачено ст. 21 Закону України «Про державну таємницю» та Порядком організації та забезпечення режиму секретності, а також без залучення РСО ДП СЗТФ «ПРОГРЕС» до участі у розгляді проекту штатного розпису в частині, що стосується РСО.
Відповідачем не було отримано, перед виданням наказу ДП СЗТФ «ПРОГРЕС» №24 від 14.05.2024 року про затвердження та введення в дію нового штатного розпису та організаційної структури, попереднього погодження з Департаментом охорони державної таємниці Міністерства оборони України (РСО установи вищого рівня) та Департаментом охорони державної таємниці та ліцензування Служби безпеки України (орган СБУ) щодо реорганізації РСО ДП СЗТФ «ПРОГРЕС», внаслідок чого були скорочені РСО, як окремий структурний підрозділ, та посада заступника директора, який очолював РСО.
А погодження штатного розпису Центральним Управлінням координації зовнішньоекономічної діяльності Міністерства оборони України не є належним виконанням вимог законодавства в сфері охорони державної таємниці щодо погодження реорганізації РСО органом вищого рівня, оскільки до повноважень Центрального Управління координації зовнішньоекономічної діяльності Міністерства оборони України не входить надання погоджень щодо реорганізації РСО.
Таким чином, без попереднього погодження СБУ та РСО установи вищого рівня реорганізація РСО ДП СЗТФ «ПРОГРЕС» та, як наслідок, звільнення позивача з посади заступника директора є незаконним, оскільки не проведена процедура реорганізації відповідно до вимог законодавства у сфері охорони державної таємниці.
З урахуванням наведених обставин, позивач ОСОБА_2 просив суд:
визнати незаконним та скасувати наказ Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» Державне підприємство Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Прогрес» №87-ос від 10.07.2024 «Про звільнення ОСОБА_1 »;
поновити ОСОБА_1 на роботі в Дочірньому підприємстві Державної компанії «Укрспецекспорт» Державне підприємство Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Прогрес» на посаді заступника директора з 16.07.2024;
стягнути з Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» Державне підприємство Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Прогрес» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 16.07.2024 по день поновлення на роботі;
допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді заступника директора Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» Державного підприємства Спеціалізованої зовнішньоторговельної фірми «Прогрес» та в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з часу призупинення дії трудового договору в межах суми платежу за один місяць;
стягнути з Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» Державне підприємство Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Прогрес» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 09 травня 2025 рокув задоволенні позову ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» Державне підприємство Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Прогрес» провизнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_1 адвокат Голиця Тетяна Іванівна подала апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 09 травня 2025 року у справі №752/18056/24 та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» Державного підприємства Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Прогрес» про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
У разі ухвалення рішення про задоволення позову стягнути з Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» Державного підприємства Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Прогрес» на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не оцінив і не з'ясував усіх обставин, на які сторони посилались в обгрунтування своїх вимог та запереченень.
Зазначає що, виходячи з предмета даного спору, а саме: встановлення законності чи незаконності звільнення позивача з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України, саме на відповідача покладається обов'язок доведення суду належними та допустимими доказами факту наявності змін в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідації, реорганізація або перепрофілювання організації, скорочення чисельності або штату її працівників; додержання відповідачем норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника; факт того, що відповідач не мав можливості перевести позивача за його згодою на інші вільні посади на підприємстві або факту відмови позивача від переведення на іншу роботу.
Обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини 3 статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
Зазначений правовий висновок також отримав своє відображення у постановах Верховного Суду від 06.05.2020 року у справі №487/2191/17, від 09.12.2021 року у справі №646/2661/20, від 22.12.2021 року у справі №705/4831/20 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2018 року у справі № 800/538/17.
Сторона позивача вказує, що матеріалами справи достеменно підтверджено, що відповідач, у порушення норм трудового законодавства, зокрема, частини третьої статті 49-2 КЗпП України, не надав позивачу повної та достовірної інформації про всі вільні посади, на які позивач міг бути прийнятий за строковим трудовим договором, хоча у період звільнення такі вакансії були та відповідач не запропонував позивачу всіх вказаних вище посад.
На переконання сторони позивача, матеріалами справи також підтверджується недобросовісна поведінка відповідача, яка полягає в тому, що від позивача були приховані всі посади, на які позивач міг би претендувати.
Отже, суд першої інстанції не забезпечив повного та всебічного розгляду справи, належно не перевірив доводів позивача про те, що у період з дати його попередження про наступне вивільнення (15.05.2024 року) та станом на день звільнення (15.07.2024 року) на підприємстві були наявні посади (інша робота), які він міг виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації та досвіду, проте, вони небули йому запропоновані.
Також, судом першої інстанції не була надана оцінка інформації, яка міститься у службовій записці №СЗ-11/333 від 15.11.2024 року про перелік посад, які були вперше введені до штатного розпису після введення в дію нового штатного розпису та організаційної структури підприємства згідно з наказом ДП СЗТФ «ПРОГРЕС» №24 від 14.05.2024 року, а також інформації про те, коли саме були прийняті працівники на роботу на такі посади, чим допустив порушення норм процесуального права, залишив поза увагою, що законодавчо закріпленого в ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України обов'язку щодо працевлаштування позивача, відповідач не виконав, що у свою чергу призвело до порушення трудових гарантій позивача, як працівника.
Щодо невиконання відповідачем при звільненні позивача положень ч. 2 ст. 21 Закону України «Про державну таємницю» та п. 32, 40 Порядку організації та забезпечення режиму секретності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 року №939, сторона позивача зазначає, що матеріалами справи достеменно підтверджується, що на ОСОБА_1 , заступника директора підприємства, були покладені права та обов'язки керівника РСО Підприємства, що було погоджено, як це і передбачено п. 40 Порядку №939, із ДК «Укроборонпром», як підприємством вищого рівня та ДОДТЛ СБУ (органом СБУ), а відтак, реорганізація РСО Підприємства безпосередньо впливає на права ОСОБА_1 як працівника, який виконував обов?язки керівника РСО.
Саме внаслідок реорганізації РСО Підприємства, як окремого структурного підрозділу підприємства згідно з наказом ДП СЗТФ «ПРОГРЕС» №24 від 14.05.2024 року «Про затвердження та введення і дію нового штатного розпису та організаційної структури» і була скорочена посада позивача, як заступника директора, на якого були покладені обов'язки та права керівника РСО Підприємства.
Суд першої інстанції не врахував, що покладення обов'язків керівника РСО створює додаткові гарантії для працівника. Тому покладення наказом ДП СЗТФ «ПРОГРЕС» від 14.02.2019 року №8 на ОСОБА_1 обов'язків керівника РСО свідчить, що він виконував специфічні функції, пов'язані із забезпеченням режиму секретності, які регулюються спеціальним законодавством. З аналізу ст. 21 Закону України «Про державну таємницю» вбачається, що працівники, які виконують такі функції, мають особливий правовий статус, що вимагає дотримання спеціальних процедур при їх звільненні, зокрема, у разі реорганізації чи ліквідації РСО. Недотримання цієї процедури свідчить про порушення прав працівника, який виконував обов'язки керівника РСО, оскільки його звільнення здійснене без належного врахування специфіки його посадових обов'язків та процедур, пов'язаних з реорганізацією РСО.
Відтак, при порушенні процедури проведення реорганізації режимно-секретного органу підприємства, звільнення позивача з посади заступника директора, на якого були покладені права та обов'язки керівника режимно- секретного органу підприємства, є незаконним.
Суд першої інстанції не повністю з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив та не надав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, чим допустив порушення норм процесуального права щодо оцінки доказів, а також щодо незастосування ст. 21 Закону України «Про державну таємницю», п. 32, абз. 10 п. 40 Порядку №939.
Сторона позивача вважає, що з доказів, які містяться в матеріалах справи, та на основі положень законодавства, яке регулює спірні правовідносини, вбачається, що звільнення позивача відбулось з порушенням вимог трудового законодавства та законодавства в сфері охорони державної таємниці, а тому позов про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відтак, за результатами розгляду апеляційної скарги, у випадку її задоволення, є всі підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з дня звільнення 16.07.2024 року по день поновлення на посаді.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» Державне підприємство Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Прогрес» - Лук?яненко Ярослав Володимирович просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Зазначає, що судом першої інстанції достовірно встановлено, що позивач у письмовій формі відмовився від запропонованої йому роботи. Відповідно, відповідач не отримав згоди позивача на переведення його на іншу роботу у зв'язку із скороченням посади, яку займав позивач. При цьому, за змістом пункту 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу, роботодавець вправі звільнити такого працівника з роботи.
Щодо доводів сторони позивача про порушення порядку звільнення працівника РСО, то всі вони також повно і об'єктивно досліджені судом першої інстанції з наданням їм відповідної обґрунтованої правової оцінки, з якою відповідач повністю погоджується.
Зокрема, судом першої інстанції достовірно встановлено, що позивачем, відповідно до внутрішніх нормативних документів ДП СЗТФ «ПРОГРЕС» здійснювалися повноваження, які не можуть покладатися на заступника керівника з питань режиму. Так само судом встановлено, що саме позивач протягом тривалого часу не вжив жодних заходів до фактичної реорганізації РСО та створення режимно-секретного відділу з покладенням усіх відповідних повноважень на начальника такого відділу, а після прийняття рішення про зміну штату та створення такого відділу позивач відмовився прийняти на себе повноваження начальника цього відділу.
Також судом першої інстанції вірно встановлено, що про звільнення працівників РСО відповідні органи мають бути поінформовані. Однак, інформування про звільнення не передбачає отримання попередньої згоди на таке звільнення. Відтак, є абсолютно законним висновок суду першої інстанції про відсутність зв'язку між питанням законності звільнення працівника РСО з обов'язком інформування відповідних органів про таке звільнення. Тим більше, що за положеннями законодавства таке інформування здійснюється вже про факт, що відбувся, тобто, вже після звільнення працівника.
Таким чином, сторона відповідача вважає, що судом першої інстанції повно та об'єктивно досліджені обставин справи на підставі поданих сторонами доказів, вірно встановлено дотримання відповідачем вимог законодавства при звільненні позивача через скорочення чисельності /штату працівників.
У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_1 адвокат Голиця Тетяна Іванівна підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.
Представники відповідача Лук'яненко Ярослав Володимирович , Р оспотнюк Владислав Олександрович , Турчин Сергій Олексійович просили апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції- без змін.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та відиву на апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно Статуту ДП СЗТФ "ПРОГРЕС", затвердженого наказом Міністерства оборони України - ДОЧІРНЄ ПІДПРИЄМСТВО ДЕРЖАВНОЇ КОМПАНІЇ "УКРСПЕЦЕКСПОРТ" ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО "СПЕЦІАЛІЗОВАНА ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНА ФІРМА "ПРОГРЕС" є державним комерційним підприємством, реорганізованим відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.1996 року №1247, перебуває у сфері управління Міністерства оборони України, має основною метою одержання прибутку від здійснення діяльності експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення, які підлягають експортному контролю, а також товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2022 року № 237 ДП СЗТФ "ПРОГРЕС" було виключене із складу Державного концерну "Укроборонпром" та передано до сфери управління Міністерства оборони України.
Із листа Служби безпеки України від 21.05.2014 року №26/1/1-5667 вбачається, що Департамент охорони державної таємниці та ліцензування Служби безпеки України на підставі статті 21 Закону України «Про державну таємницю» погодив створення режимно-секретного органу ДП СЗТФ "ПРОГРЕС" у складі однієї особи (а.с. 37 том 1).
Департаментом охорони державної таємниці та ліцензування Служби безпеки України від 15.08.2014 року №26/1/1-10098 також було погоджено призначення ОСОБА_1 на посаду начальника режимно-секретного відділу ДП СЗТФ "ПРОГРЕС" з покладенням обов'язків начальника режимно-секретного органу (а.с. 38 том 1).
Наказом ДП СЗТФ "ПРОГРЕС" від 18.09.2014 №8-шр, починаючи з 25.09.2014 року введено в дію додаток до штатного розпису ДП СЗТФ "ПРОГРЕС", відповідно до якого до штатного розпису підприємства було введено режимно-секретний відділ чисельністю одна посада - начальник відділу (а.с. 39, 40 том 1).
18.12.2018 року ОСОБА_1 , який обіймав посаду начальника режимно - секретного відділу ДП СЗТФ "ПРОГРЕС", був переведений на посаду заступника директора ДП СЗТФ "ПРОГРЕС", що підтверджується копією наказу ДП СЗТФ "ПРОГРЕС" від 14.12.2018 року №56-ос (а.с.41 том 1).
07.02.2019 Державний концерн «Укроборонпром», розглянувши пропозицію щодо реорганізації режимно-секретного органу ДП СЗТФ "ПРОГРЕС", відповідно до вимог пункту 32 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 №939 (надалі за текстом також - Порядок №939), погодив реорганізацію режимно-секретного органу ДП СЗТФ "ПРОГРЕС" до якого входять: заступник директора ДП СЗТФ "ПРОГРЕС" (з питань режиму) на якого покладаються обов'язки та права керівника режимно-секретного органу; начальник режимно-секретного відділу та заступник начальника режимно-секретного відділу(листвід 07.02.2019 №140нт) - а.с.43 том 1.
На виконання вимог статті 21 Закону України «Про державну таємницю», реорганізація режимно-секретного органу ДП СЗТФ "ПРОГРЕС", у вказаному вище складі, була також погоджена Службою безпеки України (лист від 12.02.2019 №26/1/1-1406) - а.с. 44 том 1.
Відповідно до наказу ДП СЗТФ "ПРОГРЕС" від 14.02.2019 року № 8 було створене на правах окремого структурного підрозділу Режимно-секретний орган (РСО), який підпорядковувався безпосередньо керівнику ДП СЗТФ "ПРОГРЕС" (а.с.249 том 1).
Згідно пункту 2 наказу ДП СЗТФ "ПРОГРЕС" від 14.02.2019 року № 8 до складу РСО підприємства були включені: заступник директора підприємства (з питань режиму), на якого покладаються обов'язки та права керівника РСО підприємства; режимно-секретний відділ підприємства у складі двох посадових осіб, зокрема: начальник режимно-секретного відділу та заступник начальника режимно-секретного відділу.
Згідно пункту 4 наказу ДП СЗТФ "ПРОГРЕС" від 14.02.2019 року № 8, ОСОБА_1 , який обіймає посаду заступника директора підприємства (з питань режиму), на якого покладені обов'язки та права керівника РСО підприємства, зобов'язаний під час виконання своїх функціональних обов'язків керуватися вимогами законодавства про державну таємницю.
Наказом ДП СЗТФ "ПРОГРЕС" від 07.12.2021 року №5-шр затверджено та введено в дію з 04.01.2022 року погоджені з ДК «Укроборонпром» організаційну структуру та штатний розпис ДП СЗТФ "ПРОГРЕС" у кількості 111 штатних одиниць (а.с. 121-121 зворот том 1).
З 01.06.2022 року наказом ДП СЗТФ "ПРОГРЕС" від 01.06.2022 року №1-шр була затверджена та введена в дію організаційна структура ДП СЗТФ "ПРОГРЕС", зі схеми якої вбачається, що керівник підприємства (директор) має одного першого заступника та чотирьох заступників з різних напрямів роботи (а.с. 120-120 зворот том 1).
Відповідно до розділу 8 Розподілу функціональних обов'язків та повноважень між заступниками директора ДП СЗТФ "ПРОГРЕС", затвердженого наказом ДП СЗТФ "ПРОГРЕС" від 06.07.2022 року №15, заступник директора ОСОБА_1 спрямовує та координує діяльність: відділу зовнішніх зносин та виставкової діяльності; відділу матеріально-технічного постачання; режимно-секретного відділу (а.с. 130-147 том 2).
Відповідно до наказу ДП СЗТФ "ПРОГРЕС" від 24.04.2023 року №13-ТВО, керуючись положеннями Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у зв'язку з призовом на військову службу під час мобілізації у воєнний період начальника режимно-секретного відділу ДП СЗТФ "ПРОГРЕС", на ОСОБА_1 , з 24.04.2023 року були тимчасово покладені обов'язки відсутнього начальника режимно-секретного відділу підприємства (а.с. 62 том 1).
Згідно наказу ДП СЗТФ "ПРОГРЕС" від 14.05.2024 року №24 були затверджені та введені в дію з 16.07.2024 року новий штатний розпис та організаційна структура ДП СЗТФ "ПРОГРЕС" у кількості 67 (шістдесяти семи) штатних одиниць(а.с. 46 том 1).
У пункті 1 вказаного наказу ДП СЗТФ "ПРОГРЕС" від 14.05.2024 №24 вказано, що новий штатний розпис та організаційна структура ДП СЗТФ "ПРОГРЕС" були погоджені з Міністерством оборони України 10.05.2024 року.
Як вбачається з нового штатного розпису ДП СЗТФ "ПРОГРЕС", погодженого 10.05.2024 року начальником Центрального Управління координації зовнішньоекономічної діяльності Міністерства оборони України, до структури ДП СЗТФ "ПРОГРЕС" входить керівний склад, що складається з посад: директор - 1 штатна одиниця (відповідно до контракту),заступник директора- 2 штатних одиниці, головний радник - 1 штатна одиниця, радники - 2 штатних одиниці, інспектор з охорони праці - 1 штатна одиниця та уповноважений з антикорупційної діяльності - 1 штатна одиниця (а.с. 1-3 том 2).
У зв'язку із затвердженням наказом від 14.05.2024 року №24 нового штатного розпису,організаційної структури ДП СЗТФ "ПРОГРЕС"та необхідністю здійснення змін в організації виробництва і праці, скорочення штату та чисельності працівників, наказом ДП СЗТФ "ПРОГРЕС" від 15.05.2024 року№26, у редакції наказу ДП СЗТФ "ПРОГРЕС" від 05.06.2024 року №32, заступнику директора ОСОБА_1 було наказано здійснити заходи з реорганізації режимно-секретного органу підприємства у відповідності до штатного розпису та організаційної структури ДП СЗТФ "ПРОГРЕС", які затверджені наказом від 14.05.2024 року №24 та погодити відповідні документи з Департаментом охорони державної таємниці та ліцензування Служби безпеки України (а.с.50, 51 том 1).
Також, 15.05.2024 року ОСОБА_1 був попереджений про звільнення 15.07.2024 року із займаної посади заступника директора ДП СЗТФ "ПРОГРЕС" у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників, згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України (а.с. 11 том 1).
Підставою звільнення у письмовому попередженні зазначений наказ ДП СЗТФ "ПРОГРЕС" від 14.05.2024 року №24 «Про затвердження та введення в дію нового штатного розпису та організаційно структури».
Одночасно із попередженням про звільнення, ОСОБА_1 було запропоновано переведення з 16.07.2024 року на посаду начальника режимно-секретного відділу ДП СЗТФ "ПРОГРЕС" за тимчасовим трудовим договором на час увільнення у зв'язку з призовом під час мобілізації основного працівника. Про прийняте рішення роботодавець просив ОСОБА_1 повідомити до 23.05.2024 року.
Із вказаним вище попередженням про звільнення позивач ОСОБА_1 ознайомився 15.05.2024 року.
23.05.2024 року ОСОБА_1 письмово повідомив роботодавця про те, що з пропозицією обійняти посаду начальника режимно-секретного відділу ДП СЗТФ "ПРОГРЕС" за тимчасовим трудовим договором на час увільнення у зв'язку з призовом під час мобілізації основного працівника не погоджується. Має окрему особисту думку, яку буде викладено в іншому документальному матеріалі (а.с. 11 том 1).
04.06.2024 року ОСОБА_1 подав письмову заяву на ім'я т.в.о. директора ДП СЗТФ "ПРОГРЕС", в якій вказав, що у зв'язку із оптимізацією та вдосконаленням штатного розпису підприємства, у якому не передбачена посада заступника директора (з питань режиму), яку він обіймав на дату складання цієї заяви, згідно попередження від 15.05.2024 року про звільнення, просив припинити дію трудового договору, укладеного з ним, як із заступником директора (з питань режиму), з дати визначеної у відповідному наказі ДП СЗТФ "ПРОГРЕС", після виконання заходів, передбачених вимогами пунктів 762-766 Порядку №939 та здійснити усі передбачені вимогами законодавства виплати та грошові компенсації (а.с. 40, 208 том 2).
15.07.2024 року, згідно наказу ДП СЗТФ "ПРОГРЕС" від 10.07.2024 року №87-ос, ОСОБА_1 звільнено з роботи з посади заступника директора, згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України. У зв'язку із звільненням позивачу були виплачені грошова компенсація за невикористані дні відпусток та вихідна допомога у розмірі шести середніх місячних заробітків. Підстава: заява ОСОБА_1 від 04.06.2024 року, наказ від 14.05.2024 року №24, пункт 2.2.5.4. Колективного договору (а.с. 12 том 1).
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» Державне підприємство Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Прогрес» про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що звільнення ОСОБА_1 відбулося з дотриманням норм КЗпП України, йому булазапропонована вакантна посада, яка відповідає його досвіду та кваліфікації, від якої він відмовився. Інформації щодо наявності у штатному розписі ДП СЗТФ "ПРОГРЕС" інших вакантних посад, на які відповідач міг запропонувати переведення позивача, матеріали справи не містять.
Відхиляючи доводи позивача про те, що скорочення посади, яку він обіймав, було проведено відповідачем з порушеннями вимог чинного законодавства, оскільки, видання наказу ДП СЗТФ "ПРОГРЕС" про затвердження та введення в дію нового штатного розпису та організаційної структури відбулося без попереднього погодження такої реорганізації РСО з установою вищого рівня та органом СБУ, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до частини другої статті 21 Закону України «Про державну таємницю» №3855-XII та пункту 32 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року № 939 (із змінами) утворення, реорганізація чи ліквідація РСО здійснюється за попереднім погодженням з підприємствами, установами, організаціями вищого рівня або замовниками секретних робіт та органом Служби безпеки України.
Із відповіді Департаменту охорони державної таємниці та ліцензування Служби безпеки України від 30.01.2025 року №26/1/2-797нт судом встановлено, що на адресу вказаного Департаменту надходив вмотивований запит про погодження реорганізації режимно-секретного органу ДП СЗТФ "ПРОГРЕС" від 08.08.2024 року №26/1/2-6584нт, за результатами опрацювання якого, вказаний запит був повернутий без розгляду у зв'язку з тим, що реорганізація РСО на той момент вже відбулась без попереднього погодження з органом СБУ (штатний розпис введено в дію наказом ДП СЗТФ "ПРОГРЕС" від 14.05.2024 №24) в порушення вимог частини другої статті 21 Закону України «Про державну таємницю» та пункту 32 Порядку №939 (а.с. 54 том 2).
Враховуючи те, що наказ ДП СЗТФ "ПРОГРЕС" від 14.05.2024 року №24 не є предметом оскарження у цій справі, жодної інформації, що цей наказ був скасований чи визнаний неправомірним матеріали справи №752/18056/24 не містять, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що недотримання порядку реорганізації режимно-секретного органу ДП СЗТФ "ПРОГРЕС", що визначений статтею 21 Закону №3855-XII та пунктом 32 Порядку №939 жодним чином не впливає на законність звільнення ОСОБА_1 , який обіймав посаду заступника директора ДП СЗТФ "ПРОГРЕС" і на якого, згідно наказу ДП СЗТФ "ПРОГРЕС" від 14.02.2019 року № 8, були покладені лише обов'язки керівника РСО під час виконання функціональних обов'язків заступника директора ДП СЗТФ "ПРОГРЕС".
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду у повній мірі погодитися не може, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Статтею 51 КЗпП України визначено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 частини першої статті 40 КЗпП України, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України).
Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто, вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
Водночас, роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
Подібний за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 07 листопада 2011 року у справі № 6-45цс11 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17.
За загальним правилом, у трудових спорах саме відповідач (роботодавець) має доводити законність звільнення працівника (див. постанови Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 207/1385/16-ц, від 15 жовтня 2025 року у справі № 757/26553/21).
Фактичні обставини справи, встановлені судом, свідчать про те, що позивач ОСОБА_2 проходив військову службу в органах КГБ та СБУ на посадах офіцерського та керівного складу, а з 01 жовтня 2014 року працював в ДП СЗТФ «ПРОГРЕС» на посаді начальника режимно-секретного відділу(а.с. 9-10 том 1).
Наказом ДП СЗТФ «ПРОГРЕС» від 14 грудня 2018 року №56-ОС ОСОБА_1 , начальника режимно-секретного відділу, переведено на посаду заступника директора ДП СЗТФ «ПРОГРЕС», з 18 грудня 2018 року.
Відповідно до наказу ДП СЗТФ "ПРОГРЕС" від 14 лютого 2019 року № 8 було створене на правах окремого структурного підрозділу Режимно-секретний орган (РСО), який підпорядковувався безпосередньо керівнику ДП СЗТФ "ПРОГРЕС" (а.с.249 том 1).
Згідно пункту 2 наказу ДП СЗТФ "ПРОГРЕС" від 14 лютого 2019 року № 8 до складу РСО підприємства були включені: заступник директора підприємства (з питань режиму), режимно-секретний відділ підприємства у складі двох посадових осіб: начальника режимно-секретного відділу та заступника начальника режимно-секретного відділу. На ОСОБА_1 - заступника директора підприємства (з питань режиму) покладені обов'язки та права керівника РСО підприємства.
Відповідно до розділу 8 Розподілу функціональних обов'язків та повноважень між заступниками директора ДП СЗТФ "ПРОГРЕС", затвердженого наказом ДП СЗТФ "ПРОГРЕС" від 06 липня 2022 року №15, заступник директора ОСОБА_1 спрямовує та координує діяльність: відділу зовнішніх зносин та виставкової діяльності; відділу матеріально-технічного постачання; режимно-секретного відділу (а.с. 130-147 том 2).
Відповідно до наказу ДП СЗТФ "ПРОГРЕС" від 24 квітня 2023 року №13-ТВО, керуючись положеннями Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у зв'язку з призовом на військову службу під час мобілізації у воєнний період начальника режимно-секретного відділу ДП СЗТФ "ПРОГРЕС", на ОСОБА_1 , заступника директора підприємства (з питань режиму), з 24 квітня 2023 року покладено тимчасове виконання прав та обов?язків начальника режимно-секретного відділу на час проходження військової служби основного працівника(а.с. 62 том 1).
У зв?язку із оптимізацією і вдосконаленням штатного розпису підприємства згідно наказу ДП СЗТФ "ПРОГРЕС" від 14 травня 2024 року №24 були затверджені новий штатний розпис та організаційна структура ДП СЗТФ "ПРОГРЕС" у кількості 67 (шістдесяти семи) штатних одиниць, які вводяться в дію з 16 липня 2024 року. Новий штатний розпис та організаційна структура ДП СЗТФ "ПРОГРЕС" були погоджені з Міністерством оборони України 10 травня 2024 року (а.с. 46 том 1).
Як вбачається з нового штатного розпису ДП СЗТФ "ПРОГРЕС", погодженого 10травня 2024 року начальником Центрального Управління координації зовнішньоекономічної діяльності Міністерства оборони України, до структури ДП СЗТФ "ПРОГРЕС" входить, зокрема, керівний склад, що складається з посад: директор - 1 штатна одиниця (відповідно до контракту), заступник директора - 2 штатних одиниці, головний радник- 1 штатна одиниця, радники - 2 штатних одиниці, інспектор з охорони праці - 1 штатна одиниця та уповноважений з антикорупційної діяльності - 1 штатна одиниця. У новому штатному розписі залишився режимно-секретний відділ у кількості 2 посад: начальник відділу - 1 штатна одиниця та професіонал із організації захисту інформації з обмеженим доступом - 1 штатна одиниця (а.с. 1-3 том 2).
Отже, на підприємстві ДП СЗТФ "ПРОГРЕС" мали місце зміни в організації виробництва і праці (скорочення чисельності та штату працівників), що не заперечується сторонами.
15 травня 2024 року позивачу ОСОБА_1 персонально вручено попередження ДП СЗТФ "ПРОГРЕС" від 15 травня 2024 року про звільнення 15 травня 2024 року із займаної посади заступника директора ДП СЗТФ "ПРОГРЕС" у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників, згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України (а.с. 11 том 1).
І саме з цього часу (15 травня 2024 року) для позивача розпочався перебіг гарантованого статтею 49-2 КЗпП України двомісячного строку, протягом якого роботодавець мав обов'язок запропонувати йому всі вакантні посади, які існували на підприємстві з дня повідомлення про вивільнення до дня звільнення.
Одночасно із попередженням про звільнення, ОСОБА_1 було запропоновано переведення з 16 липня 2024 року на посаду начальника режимно-секретного відділу ДП СЗТФ "ПРОГРЕС" за тимчасовим трудовим договором на час увільнення у зв'язку з призовом під час мобілізації основного працівника. Про прийняте рішення роботодавець просив ОСОБА_1 повідомити до 23 травня 2024 року (а.с. 11 том 1).
23 травня 2024 року ОСОБА_1 письмово повідомив роботодавця про те, що з пропозицією обійняти посаду начальника режимно-секретного відділу ДП СЗТФ "ПРОГРЕС" за тимчасовим трудовим договором на час увільнення у зв'язку з призовом під час мобілізації основного працівника не погоджується. Має окрему особисту думку, яку викладено в іншому документальному матеріалі (а.с. 11 том 1).
04 червня 2024 року ОСОБА_1 подав письмову заяву на ім'я т.в.о. директора ДП СЗТФ "ПРОГРЕС", в якій вказав, що у зв'язку із оптимізацією та вдосконаленням штатного розпису підприємства, у якому не передбачена посада заступника директора (з питань режиму), яку він обіймав на дату складання цієї заяви, згідно попередження від 15 травня 2024 року про звільнення, просив припинити дію трудового договору, укладеного з ним, як із заступником директора (з питань режиму), з дати визначеної у відповідному наказі ДП СЗТФ "ПРОГРЕС" після виконання заходів, передбачених вимогами пунктів 762-766 Порядку №939 (Порядок організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року № 939) та здійснити усі передбачені вимогами законодавства виплати та грошові компенсації (а.с. 40, 208 том 2).
Наказом ДП СЗТФ "ПРОГРЕС" від 10 липня 2024 року №87-ос ОСОБА_1 звільнено з роботи 15 липня 2024 року з посади заступника директора, згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України. У зв'язку із звільненням позивачу були виплачені грошова компенсація за невикористані дні відпусток та вихідна допомога у розмірі шести середніх місячних заробітків. Підстава: заява ОСОБА_1 від 04 червня 2024 року, наказ від 14травня 2024 року №24, пункт 2.2.5.4. Колективного договору (а.с. 12 том 1).
У наказі №87-ос міститься запис про те, що 10 липня 2024 року ОСОБА_2 з наказом ознайомлений та згодний.
Під час судового розгляду справи позивач, з урахуванням наданої інформації начальником відділу КООД Волкотруб Н., що міститься у службовій записці №СЗ-11/333 від 15 листопада 2024 року,посилався на те, що роботодавецьзапропонував йому з чотирьох вакантних посад: уповноважений з антикорупційної діяльності;начальник режимно-секретного відділу; начальник відділу матеріально-технічного забезпечення;радник лише одну посаду, а саме - начальника режимно-секретного відділу, інші три наявні посади - уповноважений з антикорупційної діяльності; начальник режимно-секретного відділу; радник позивачу не пропонувались в період з дня попередження по день його звільнення (а.с. 18-19 том 2).
Перевіряючи наведені доводи позивача, колегія суддів апеляційного суду витребувала у сторони відповідача додаткові пояснення та письмові документи про всі вакантні посади, які існували на підприємстві з дня повідомлення про вивільнення (15 травня 2024 року) до дня звільнення позивача(15 липня 2024 року), проти витребування яких сторона позивача не заперечувала.
Із досліджених письмових доказів колегією суддів встановлено, що на день попередження про скорочення посади ОСОБА_1 і до дня звільнення позивачана підприємстві було чотири вакантних посади: уповноважений з антикорупційної діяльності - посада за строковим трудовим договором; радник - посада за строковим трудовим договором; начальник режимно-секретного відділу - посада за строковим трудовим договором; начальник відділу матеріально-технічного постачання - посада за строковим трудовим договором. Нові працівники у вказанй період на роботу не приймались (а.с. 18-19 том 2 службова записка №СЗ-11/333 від 15листопада 2024 року).
Одночасно із попередженням про звільнення (15 травня 2024 року), ОСОБА_1 було запропоновано переведення з 16 липня 2024 року на посаду начальника режимно-секретного відділу ДП СЗТФ "ПРОГРЕС" за тимчасовим трудовим договором на час увільнення у зв'язку з призовом під час мобілізації основного працівника, яка відповідала його професії та спеціалізації, з урахуванням його освіти, кваліфікації та досвіду роботи, а також погодження Департаментом охорони державної таємниці та ліцензування Служби безпеки України від 15серпня 2014 року №26/1/1-10098 ОСОБА_1 на посаду начальника начальника режимно-секретного відділу ДП СЗТФ "ПРОГРЕС" (а.с. 38 том 1, а.с. 54 том 2).
23 травня 2024 року ОСОБА_1 письмово повідомив роботодавця про те, що з пропозицією обійняти посаду начальника режимно-секретного відділу ДП СЗТФ "ПРОГРЕС" за тимчасовим трудовим договором не погоджується. Має окрему особисту думку, яку викладено в іншому документальному матеріалі (а.с. 11 том 1).
Окрім заяви ОСОБА_1 від 04 червня 2024 року на ім'я т.в.о. директора ДП СЗТФ "ПРОГРЕС", в якій він просив припинити дію трудового договору, укладеного з ним, як із заступником директора (з питань режиму), з дати визначеної у відповідному наказі ДП СЗТФ "ПРОГРЕС" після виконання заходів, передбачених вимогами пунктів 762-766 Порядку №939 та здійснити усі передбачені вимогами законодавства виплати та грошові компенсації, інших документальних матеріалів, зокрема, і про своє бажання зайняти іншу посаду, яка була вільна на підприємстві, позивач під час судового розгляду справи не надав (а.с. 40, 208 том 2).
Не посилався також позивач і в обгрунтування позовних вимог на обставини про те, що на день його звільнення вільними були й інші посади у ДП СЗТФ "ПРОГРЕС", які він мав намір обіймати.
Як на підставу позову про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивач посилався на те, що відповідачем було порушено процедуру його звільнення, оскільки відповідачем не було отримано перед виданням наказу ДП СЗТФ «ПРОГРЕС» №24 від 14 травня 2024 року про затвердження та введення в дію нового штатного розпису та організаційної структури попереднього погодження з Департаментом охорони державної таємниці Міністерства оборони України (РСО установи вищого рівня) та Департаментом охорони державної таємниці та ліцензування Служби безпеки України (орган СБУ) щодо реорганізації РСО ДП СЗТФ «ПРОГРЕС», внаслідок чого були скорочені РСО як окремий структурний підрозділ та посада заступника директора, яку він обіймав.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наказ ДП СЗТФ "ПРОГРЕС" від 14 травня 2024 року №24 «Про затвердження та введення в дію нового штатного розпису та організаційнї структури» не є предметом оскарження у цій справі, жодної інформації, що цей наказ був скасований чи визнаний неправомірним матеріали справи №752/18056/24 не містять, а відтак, порядок реорганізації режимно-секретного органу ДП СЗТФ "ПРОГРЕС", що визначений статтею 21 Закону №3855-XII та пунктом 32 Порядку №939 жодним чином не впливає на законність звільнення ОСОБА_1 , який обіймав посаду заступника директора ДП СЗТФ "ПРОГРЕС" і на якого, згідно наказу ДП СЗТФ "ПРОГРЕС" від 14 лютого 2019 року № 8, були покладені лише обов'язки керівника РСО під час виконання функціональних обов'язків заступника директора ДП СЗТФ "ПРОГРЕС", що спростовує доводиапеляційноїскаргипозивачау цій частині.
При цьому, із наданих відповідачем письмових документів щодо інших вакантних посад: уповноважений з антикорупційної діяльності - посада за строковим трудовим договором; радник - посада за строковим трудовим договором; начальник відділу матеріально-технічного постачання - посада за строковим трудовим судом апеляційної інстанції встановлено, що на момент повідомлення ОСОБА_1 про скорочення посади (15 травня 2024 року) та до моменту його звільнення (15липня 2024 року) посади: уповноважений з антикорупційної діяльності та начальника відділу матеріально-технічного постачання не були вільними, оскільки згідно наказу від 09березня 2022 року №31-ТВО, у зв'язку із відпусткою основного працівника ОСОБА_6 , тимчасове виконання обов'язків начальника відділу матеріально-технічного постачання покладено на завідувача господарством ОСОБА_7 ; згідно наказу від 02 січня 2024 року №2-ос, у зв'язку з увільненням на військову службу основного працівника ОСОБА_8 , виконання обов'язків уповноваженого з антикорупційної діяльності тимчасово було покладено на начальника управління безпеки та технічного захисту інформації ОСОБА_9 .
У зв'язку із скороченням посад «радник» (з 8 штатних одиниць, наявних у штатному розписі станом на 04 січня 2022 року, до 2 штатних одиниць у новому штатному розписі станом 10 травня 2024 року) на посаду радника, згідно наказу від 11 червня 2024 року №69-ос, було переведено радника ОСОБА_10 на строковий трудовий договір на час увільнення від роботи, у зв'язку із призовом на час мобілізації на особливий період основного працівника - радника ОСОБА_11 .
Заява радника ОСОБА_10 про переведення його на строковий трудовий договір була подана та погоджена т.в.о. директора ДП СЗТФ "ПРОГРЕС" 21 травня 2024 року, тобто, до прийняття Доленком Вадимом Олександровичем рішення (23 травня 2024 року) щодо відмови відпропозиції роботодавця обійняти посаду начальника режимно-секретного відділу ДП СЗТФ "ПРОГРЕС" за тимчасовим трудовим договором, а відтак, немає підстав вважати вказану посаду вакантною, що мала пропонуватися Доленку ОСОБА_12 у, оскільки за змістом норми статті 49-2 КЗпП України працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.
Посилання позивача у доводах апеляційної скарги на те, що з моменту попередженняпро скорочення його посади і до моменту його звільнення, виконання обов'язків начальника режимно-секретного відділу було покладено тимчасово на ОСОБА_13 , професіонала із організації захисту інформації з обмеженим доступом режимно-секретного відділу згідно з наказом ДП СЗТФ «Прогрес» від 05червня 2024 року №65-ТВО і це не стало перешкодою для відповідача пропонувати вказану посаду начальника режимно-секретного відділу також позивачу є неспроможними, з огляду на те, що станом на 05 червня 2024 року посада за строковим трудовим договором начальника режимно-секретного відділу була вже вакантною, оскільки 23 травня 2024 року ОСОБА_2 подав письмову заяву про відмову від пропозиції роботодавця обійняти посаду начальника режимно-секретного відділу ДП СЗТФ "ПРОГРЕС" за тимчасовим трудовим договоромта 04 червня 2024 року - заяву про припинення дії трудового договору, укладеного з ним як із заступником директора (з питань режиму), яка того ж дня, 04 червня 2024 року, погоджена т.в.о. директора ДП СЗТФ "ПРОГРЕС" (а.с. 208 том 2).
Встановивши фактичні обставини справи і надавши правову оцінку поданим сторонами доказам, колегія суддів апеляційного дійшла висновку про те, що роботодавець (відповідач у справі) здійснив усі необхідні заходи для працевлаштування позивача. Роботодавець пропонував працівнику (позивачу у справі) вакантну посаду, яка була на підприємстві протягом періоду вивільнення працівника, що відповідала його досвіду та кваліфікації, від якої позивач відмовився. Відмова працівника від зайняття запропонованих вакансій (у разі наявності пропозицій) чи відсутність відповідних вакансій свідчить про об'єктивну неможливість продовження трудових правовідносин та є передумовою для звільнення такого працівника за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України у визначений строк.
Відповідач при звільненні ОСОБА_1 не допустив порушень визначеної законодавством процедури звільнення працівника за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України
У справі, яка переглядається, роботодавець довів законність звільнення працівника з роботи.
Доводи апеляційної скарги позивача про недотримання роботодавцем та неправильне застосування судом першої інстанції пункту 1 частини першої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України не підтвердилися, вони спростовуються установленими судом обставинами справи.
Оскільки відсутні підстави для поновлення ОСОБА_1 на роботі, то, відповідно, відсутні підстави й для стягнення з відповідача на користь відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд першої інстанції не врахував правових позицій Верховного Суду, викладених у таких постановах: від 06.05.2020 у справі №487/2191/17, від 09.12.2021 у справі №646/2661/20, від 22.12.2021 у справі №705/4831/20 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2018 у справі № 800/538/17 колегія суддів відхиляє, оскільки фактичні обставини у наведених заявником справах та у справі, яка є предметом апеляційного перегляду, не є однаковими.
Отже, доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, не змінюють суть ухваленого у справі судового рішення від 09 травня 2025 року про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 , оскільки судом першої інстанції по суті ухвалено правильне процесуальне рішення.
Разом з тим, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Голиці Тетяни Іванівни на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 09 травня 2025 року задовольнити частково, рішення суду першої інстанції на підставі частини 4 статті 376 ЦПК України змінити в частині обгрунтування мотивів вирішення позовних вимог ОСОБА_1 , виклавши мотивувальну частину оскаржуваного судового рішення в редакції цієї постанови.
Оскільки судове рішення змінено тільки в частині мотивів прийняття оскаржуваного рішення, то розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Голиці Тетяни Іванівни задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 09 травня 2025 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді: