№ справи687/937/25
№2/687/18/2026
06 квітня 2026 року Чемеровецький районний суд
Хмельницької області в складі :
головуючого-судді - Борсука В.О.,
з участю секретаря - Пагор Б.Р.,
з участю представника позивача - ОСОБА_1 ,
з участю законного представника неповнолітнього - ОСОБА_2 ,
з участю відповідача -
ОСОБА_3 ,
з участю представника Органу опіки та піклування - Семенишеної В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Чемерівці цивільну справу за позовом ОСОБА_4 , законний представник неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування Чемеровецької селищної ради про позбавлення батьківських прав,
Позивач звернувся в суд з позовною заявою до відповідача про позбавлення батьківських прав вказуючи, що з березня 2008 року по серпень 2009 року його мати ОСОБА_2 та батько ОСОБА_3 проживали однією сім'єю як жінка та чоловік без шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_1 народився позивач - ОСОБА_4 ..
14.02.2010 року мати ОСОБА_4 - ОСОБА_2 уклала шлюб з ОСОБА_6 та змінила прізвище на « ОСОБА_2 ».
Зазначає, що відповідач не проживає з сім'єю з серпня 2009 року, будь-яких почуттів до нього немає, взагалі його не знає, оскільки він не хотів його бачити, займатись його вихованням та спілкуватись з ним
У зв'язку з чим він - ОСОБА_4 вимушений звернутися до суду про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно нього.
В судове засідання ОСОБА_4 не з'явився, однак про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. При цьому в судовому засіданні, яке відбулось 03.03.2026 року пояснив, що звернення до суду з даним позовом була його особиста ініціатива, оскільки має намір здобувати вищу освіту за кордоном та не бажає просити дозволу у виїзді за кордон у рідного батька. Вказує, що у 8 класі мав намір виїхати на екскурсію за кордон, однак батько дозвіл на виїзд не надав.
Представник позивача та представник неповнолітнього в судове засідання з'явилися, позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити. При цьому ОСОБА_2 пояснила суду, що її сину було 10 місяців коли вона одружилась із ОСОБА_6 , у 2010 році відповідач звернувся в Орган опіки, який встановив час спілкування з дитиною, однак ОСОБА_3 ніколи до дитини не приходив.
Відповідача в судове засідання з'явився, позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні, при цьому пояснив, що ОСОБА_2 не давала йому бачитись та спілкуватись з дитиною, у зв'язку з чим, він не приходив на дні народження дитини, з сім'єю колишньої дружини у нього постійні конфлікти. Також зазначає, що в 2019 році був у декреті, однак платив аліменти регулярно та заборгованості по сплаті не мав.
Представник третьої особи в судове засідання з'явилася, заперечила щодо заявлених позовних вимог.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що згідно свідоцтва про народження від 08.05.2009 року батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 записані ОСОБА_3 та ОСОБА_8 ..
Згідно копії свідоцтва про шлюб від 21.06.2010 року вбачається, що 14.02.2010 року укладено шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , після реєстрації шлюбу змінено прізвище дружини на « ОСОБА_2 ».
Відповідно до довідок виданих Чемеровецьким ліцеєм №2 від 12.09.2025 року вбачається, що батько ОСОБА_4 - ОСОБА_3 , не бере участі у вихованні дитини, у школі не з'являвся, навчанням дитини не цікавився, ухиляється від своїх обов'язків щодо виховання дитини.
Згідно довідок характеристик виданих старостою сіл Юрківці, Теремківці від 11.09.2025 року та Чемеровецьким ліцеєм №2 вбачається, що ОСОБА_4 проживає за адресою АДРЕСА_1 , на даний час навчається в Чемеровецькому ліцеї №2, працьовитий товариський, ввічливий, підтримує доброзичливі відносини в школі та сім'ї, з сусідами та односельчанами. Зловживання шкідливими звичками не помічався. Має хороший фізичний та розумовий розвиток. Підтримує дружні стосунки з багатьма учнями.
Відповідно до розпорядження голови Чемеровецької РДА Хмельницької області від 17.11.2010 року про участь батька у вихованні дитини вбачається, що ОСОБА_3 дозволено спілкуватись з малолітнім сином ОСОБА_4 щотижня, а саме: першу та третю суботу місяця з 10:00 до 12:00 год. і другу та четверту п'ятницю місяця з 10:00 до 12:00 год. в присутності матері.
Згідно висновку органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 по відношенню до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 вбачається, що з метою забезпечення прав дитини, виконавчий комітет Чемеровецької селищної ради в орган опіки та піклування, вважає за недоцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_9 , який суду показав, що ОСОБА_4 проживає з матір'ю ОСОБА_2 , яка будь-яких перешкод у спілкуванні з ОСОБА_3 не чинить, з батьком дитина не спілкується. ОСОБА_3 приходив лише один раз до дитини після розлучення, на хрестини.
В судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_10 , яка суду показала, що рідний батько з дитиною не спілкується, останній раз ОСОБА_3 був з дитиною на його хрестинах.
В судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_11 , яка суду показала, що є директором школи де навчається ОСОБА_4 , до школи приходили лише мати та вітчим. ОСОБА_4 завжди називав батьком свого вітчима, а не біологічного батька.
Згідно ч. 6 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки несуть відповідальність, зокрема, за невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Підстави позбавлення батьківських прав визначені статтею 164 СК України. Так, відповідно до вказаної статті мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Згідно з ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до пунктів 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.
У справі «Хант проти України» від 07.12.2006 року Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54).
Також ЄСПЛ наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх воз'єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв'язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ від 30.06.2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11).
У постанові від 06.05.2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) Верховний Суд зазначив, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
У постанові від 02.10.2019 року у справі № 461/7387/16-ц (провадження № 61-29266св18) Верховний Суд вказав, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.03.2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19), від 13.04.2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 29.04.2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 11.09.2020 року у справі № 357/12295/18 (провадження № 61-21461св19), від 29.07.2021 року у справі № 686/16892/20 (провадження № 61-6807св21).
З урахуванням цього, суд констатує, що судова практика у цій категорії справ є сталою і підстави для відступлення від вказаних висновків можливі лише фактичних обставин конкретної справи й доказування.
Оцінюючи вищевказані докази в їх сукупності, суд вважає, що проживання дитини з матір'ю, участь відповідача у вихованні дитини не у повній мірі не є достатньою підставою для позбавлення батька батьківських прав, оскільки неприязні відносини сторін не звільняють обох батьків від обов'язку в рівній мірі утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Під час дослідження доказів судом не встановлено не лише достатніх підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, а й гострої соціальної необхідності у цьому.
Так, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позбавлення відповідача батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, а також найсуворішою санкцією в сімейному праві, необхідність застосування якої за обставин цієї справи не доведено.
Суд враховує, що відповідач не є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив з нею сімейних відносин не відповідає інтересам дитини.
Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків, однак в даному випадку матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відповідач умисно ухиляється від виконання батьківських обов'язків, а його поведінку змінити у кращу сторону є неможливим.
Таким чином, під час розгляду даної справи не знайшли підтвердження беззаперечними, переконливими та достатніми доказами винна поведінка та свідоме нехтування батьківськими обов'язками відповідачем, які б свідчили про його ухилення від виховання дитини і, як наслідок, необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав відповідно до ст. 164 СК України, що не відповідатиме інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків повинно бути навмисним, тобто коли особа повністю розуміє наслідки своєї винної поведінки.
Суд також враховує те, що дана сім'я ніколи не перебувала під супроводом служб у справах дітей чи інших соціальних служб.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що матеріали справи не містять достатніх та переконливих відомостей для застосування такої виключної міри як позбавлення відповідача батьківських прав, а тому, враховуючи інтереси дитини, у задоволенні позовної вимоги позивача до відповідача про позбавлення батьківських прав необхідно відмовити.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 164 СК України, ст.ст. 12, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
В задоволені позову ОСОБА_4 , законний представник неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування Чемеровецької селищної ради про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду.
Повний текст рішення виготовлено 08.04.2026 року.
Позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
законний представник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителька АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Третя особа: Орган опіки та піклування Чемеровецької селищної ради, місце знаходження: селище Чемерівці, вул. Центральна, буд. 40 Кам'янець-Подільський район Хмельницька область, ЄДРПОУ 0440393.
Суддя Борсук В.О.