Справа № 686/31505/25
Провадження № 1-кп/686/62/26
08 квітня 2026 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду кримінальне провадження №12025243000002803 про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, військовослужбовця, учасника бойових дій, раніше не судимого, за ч.1 ст.263, ч.4 ст.296 КК України,
встановив:
Під час судового розгляду вказаного кримінального провадження прокурор у судовому засіданні звернувся до суду з клопотанням про продовження на 60 днів строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , посилаючись, з-поміж іншого, й на те, що останній обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, а передбачені ст.177 КПК України ризики: переховування від суду; незаконного впливу на потерпілих та свідків у вказаному кримінальному провадженні, на теперішній час, продовжують існувати, тому єдиний запобіжний захід, який здатен забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків та унеможливить реалізацію ним вищенаведених ризиків, є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 щодо задоволення заявленого прокурором клопотання не заперечили.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що наявні підстави для задоволення поданого прокурором клопотання з огляду на таке.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Частиною 2 ст.177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Частиною 1 ст.183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (п.4 ч.2 ст.183 КПК України).
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2)наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3)недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На думку суду, наведені у клопотанні прокурора підстави для продовження строку дії застосованого відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу, у виді тримання під вартою, є обґрунтованими. Підстав для зміни обвинуваченому міри запобіжного заходу на інший, більш м'який запобіжний захід, на цей час суд не вбачає.
Так, ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17.02.2026 р. дію застосованого під час досудового розслідування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою було продовжено судом до 17.04.2026 р. включно. До спливу цього строку судове провадження, у тому числі з урахуванням обсягу пред'явленого ОСОБА_4 обвинувачення, проведених у кримінальному провадженні процесуальних (слідчих) дій (згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування), завершити не представляється можливим.
Суд ураховує, що ризики, наявність яких була доведена прокурором у суді при застосуванні відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а також при продовженні строку тримання його під вартою, істотно не зменшились. Останній обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, передбачених ч.1 ст.263, ч.4 ст.296 КК України, які, за своїм характером, становлять особливу суспільну небезпеку та за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, у справі не з'ясовані всі обставини, встановлені під час кримінального провадження, не перевірено їх доказами, у тому числі, з огляду на стадію кримінального провадження та визначений порядок дослідження доказів, на даний час не допитані судом свідки, а відтак, знаходячись на волі, обвинувачений ОСОБА_4 , якому відомі анкетні дані вказаних осіб, зможе особисто, через третіх осіб або ж за допомогою телефонного зв'язку, незаконно на них впливати з метою їх відмови від надання показань суду, а також незаконно впливати на потерпілих, з метою зміни ними тих показань, що були надані суду, окрім того, усвідомлюючи суворість покарання, яке передбачене санкціями вказаних статей і може ОСОБА_4 загрожувати у разі засудження, а тому обвинувачений переховуватись від суду. Наведене свідчить про неможливість запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, шляхом застосування інших, більш м'яких, запобіжних заходів та що такі заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого та виконання ОСОБА_4 процесуальних рішень по справі.
Відомості про особу ОСОБА_4 , який є раніше не судимою особою, військовослужбовцем, учасником бойових дій, має постійне місце проживання, родину, зокрема, матір із якою він спільно не проживає, не є визначальними і такими, що б давали можливість скасувати або змінити запобіжний захід на інший, більш м'який запобіжний захід, зокрема й у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту чи застави.
Відсутні й відомості щодо інших обставин, які б переважили вищеозначені, заявлені прокурором, ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України. Більш того, стороною захисту не доведено, як змінилися обставини, які були взяті до уваги при застосуванні ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та які нові обставини виникли після прийняття цього процесуального рішення, не наведено переконливих доказів й того, що зменшились вказані ризики.
Даних, які б перешкоджали триманню ОСОБА_4 під вартою, на даний час, не встановлено.
Продовжуючи строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , суд також враховує, що своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
При вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою враховуються і вимоги дотримання розумного строку як застосування такого запобіжного заходу, так і продовження його дії. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України»).
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Зважаючи на те, що обвинуваченому ОСОБА_4 інкриміновано вчинення тяжкого злочину із застосуванням насильства до потерпілих, з урахуванням вищенаведених ризиків, суд, на підставі п.1 ч.4 ст.183 КПК України, вважає за необхідне не визначати розмір застави у кримінальному провадженні.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 196, 197, 331, 350, 392, 532 КПК України, суд -
постановив:
Клопотання прокурора задовольнити.
Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити до 06 червня 2026 року включно.
Судовий розгляд відкласти до 16 год. 00 хв. 28 квітня 2026 року.
У судове засідання викликати учасників судового провадження.
Ухвала в частині продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя