Справа № 686/33785/25
Провадження № 2/686/2079/26
2 квітня 2026 року
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
в складі: головуючого судді - Чевилюк З.А.
за участі секретаря - Томашівської А.Т.,
представника відповідача Бугай О.О.
розглянувши цивільну справу а позовом ОСОБА_1 до Держави Україна, представник Уповноважений Верховної ради з прав людини про відшкодування моральної шкоди,-
В листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом про відшкодування моральної шкоди у розмірі п'ятдесят мільйонів гривень, завданої йому порушенням його прав невиконанням рішення суду. Рішення суду в справі №686/25511/20 не виконано до сьогоднішнього дня. На обґрунтування своїх вимог вказав, що моральна шкода, завдана йому, полягає у порушенні права на судовий захист. Позивач змушений звертатись до суду з метою захисту прав. Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Невиконання державою України позитивного обов'язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність. Виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду та завершальною стадією судового провадження, а неможливість виконання рішення призведе до порушення прав, гарантованих ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання рішення без зайвих затримок. Відшкодування моральної шкоди і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень суду, якщо чинники, які затримують процес чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади. Моральна шкода за порушене право розрахована за вільним волевиявленням з врахуванням рішень ЄСПЛ без будь-якої методики, оскільки така відсутня в державі Україна.
Позивач також просив відшкодувати йому витрати на проїзд-30 грн., витрати часу-дві години вартістю десять тисяч гривень кожна, витрати на правову допомогу в написанні позову-п'ятнадцять тисяч гривень.
Позивач до суду не з'явився, клопотав про розгляд справи за його відсутності. Відповідач представив письмовий відзив, де вказав, що пред'явлені вимоги є безпідставними, просив відмовити у задоволені позову; вказав на неналежність відповідача у справі. Відповідач в судовому засіданні заперечив позовні вимоги.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд знаходить позов таким, що не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 04.02.2021 року у цивільній справі справа №686/25511/20 в задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди, відмовлено. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 10 серпня 2021 року рішення Хмельницького міськрайонного суду від 04.02.2021 року змінено та викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. У решті рішення залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 03 серпня 2022 року до держави Україна в особі Міністерства юстиції України, третя особа - Державна казначейська служба України про відшкодування моральної шкоди рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької областівід 04 лютого 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 серпня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення. Цією постановою позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 1 000,00 гривень. На виконання постанови 05.09.2022 Хмельницьким міськрайонним судом у справі № 686/25511/20 було видано виконавчий лист. 03.03.2025 Головне управління Казначейства отримало заяву ОСОБА_1 про виконання виконавчого листа Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03.03.2025 по справі №686/25511/20 щодо стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на відшкодування моральної шкоди 1 000 гривень. Відповідно до абз. 1 п. 36 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 у разі здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку стягувачі подають документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду. Головне управління Казначейства на виконання п. 36 Порядку виконання рішень листом від 04.03.2025 №04-20- 10/1480 надіслало за належністю Виконавчий лист по справі №686/25511/20 для виконання до Державної казначейської служби України. 13.03.2025 лист отримано Державною казначейською службою України. Виконавчий лист по справі №686/25511/20 про стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на відшкодування моральної шкоди 1 000 грн не виконано у зв'язку з недостатнім обсягом фінансування. Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач вказав, що рішення суду залишається невиконаним, чим порушено право на справедливий суд та є підставою для відшкодування моральної шкоди у розмірі 50000 000 грн. На думку позивача, моральна шкода заподіяна йому тривалим невиконанням рішення суду, що набрало законної сили, ухваленого на користь позивача, що негативно впливає на моральний стан позивача та призводить до душевних страждань.
Так, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ст. 129 Конституції України).
З огляду на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, що висловлені в постанові від 25 березня 2020 року по справі № 641/8857/17 держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України).Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України). Державу представляють відповідні органи державної влади в межах їх компетенції через свого представника (частина четверта статті 58 ЦПК України).
Отже, у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі № 5023/10655/11, від 21.08.2019 року у справі № 761/35803/16-ц, від 18.12.2019 року у справі № 688/2479/16-ц) зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду.
Згідно статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до вимог ст. 23 ч. ч. 1 та 2 п. 2 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Відповідно до вимог ст. 23 ч. 3 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до вимог ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відповідно до вимог ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Аналізуючи зазначені норми права, наявні підстави для висновку, що в деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. І до його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинний зв'язок між двома першими елементами і вина завдавача шкоди. Відсутність хоча б однієї складової виключає обов'язок по відшкодуванню шкоди.
При цьому, саме на потерпілого покладається обов'язок доведення факту неправомірної поведінки відповідача, заподіяння ним шкоди та її розмір, а також причинного зв'язку між протиправною поведінкою завдавача шкоди та негативними наслідками. Відповідач же повинен довести відсутність своєї вини у завданні потерпілому шкоди.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків ( ст.76 ЦПК України).
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
За ст.82 ЦПК, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлені ці обставини. Правова оцінка, надану судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної у період часу з 03 серпня 2022 року по 01 вересня 2025 року невиконанням рішення суду у справі№686/25511/20 закрито за постановою Хмельницького апеляційного суду від 9.03.2026 року, справа №686/26373/25 в частині вимог з 03.08.2022 року по 1.09.2025 року.
У справі№686/26373/25, яка переглядалась, позивач просив стягнути моральну шкоду за увесь період з часу невиконання судового рішення у справі № 686/25511/20 (з часу ухвалення Верховним Судом судового рішення 03.08.2022), хоча стягнення моральної шкоди за період з 03.08.2022 по 01.09.2025 було предметом судового розгляду у справах № 686/27165/24, № 686/15941/25, № 686/20004/25, № 686/22953/25, № 686/24747/25, тому колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в указаній частині позовних вимог. При цьому, апеляційний суд виходив з того, що зміна позивачем розміру стягнення, за незмінності підстав позову не свідчить про зміну предмета позову і не спростовує тотожність цих позовів.
ОСОБА_1 не довів склад цивільного правопорушення, що є юридичною підставою відповідальності держави Україна перед ним за завдані збитки.
Зважаючи на викладене, законодавчо встановлений порядок відшкодування моральної шкоди, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 23, 1166, 1167, 1173, 1174 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 15, 81, 258, 354 ЦПК України суд ,
Відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 до Держави Україна, представник Уповноважений Верховної ради з прав людини про відшкодування моральної шкоди у розмірі п'ятдесят мільйонів гривень внаслідок відмови у здійснені правосуддя.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду, шляхом подачі в 30 денний строк з дня проголошення судового рішення апеляційної скарги.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .
Відповідач:Держава Україна, представник Уповноважений Верховної ради з прав людини м.Київ, вул.Інститутська 21/8.
Повний текст рішення виготовлено 8 квітня 2026 року.
Суддя: Чевилюк З.А.