Єдиний унікальний номер справи 678/352/26
Провадження №2-678-285/26
26 березня 2026 року селище Летичів
Летичівський районний суд Хмельницької області в складі:
головуючого - судді Лазаренка А. В.,
за участю секретаря судового засідання Непийвода Л. Д.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду у селищі Летичів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Давидовою Наталею Олегівною, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановив:
03 березня 2026 року на адресу суду через Електронний суд надійшла позовна заява про розірвання шлюбу, в обґрунтування якої зазначено, що позивач ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , який зареєстрований 01 червня 2024 року Малиновським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 886. Дітей від даного шлюбу не мають. Шлюбні стосунки з відповідачем припинились. Наразі, з 2025 року сторони по справі проживають окремо, спільне господарство не ведеться, мають різні погляди на сімейні відносини. На даний час позивачка прийняла рішення про необхідність розірвання шлюбу. Вважає, що примирення між нею та відповідачем неможливе. Все те, що вказано у позові привело до того, що існування родини позивачка вважає неможливим, проживання однією родиною є неможливим. Примирення не доцільне. При розірванні шлюбу позивачка просить залишити прізвище - ОСОБА_3 .
04 березня 2026 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
10 березня 2026 року надійшла заява про усунення недоліків.
10 березня 2026 року ухвалою Летичівського районного суду Хмельницької області позовну заяву прийнято до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.
19 березня 2026 року позивач ОСОБА_1 подала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
23 березня 2026 року відповідач ОСОБА_2 подав заяву про розгляд справи у його відсутність та без звукозапису, проти задоволення позовних вимог не заперечує.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
В ч. 1 ст. 51 Конституції України зазначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
У ст. 56 СК України визначено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини (ч. 3). Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом (ч. 4).
В силу ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу.
За приписами ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Як зазначено у ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя (ч. 1). Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (ч. 2).
У ч. 1 ст. 113 СК України зазначено, що особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23 лютого 2006 року передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 5 «Рівноправність подружжя» Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
У пункті 126 рішення у справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії» (заява 56030/07) від 12 червня 2014 року Європейський суд з прав людини зазначив наступне: «Що стосується права на приватне та сімейне життя, Суд наголошує на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя. У зв'язку з цим повторно наголошується, що відповідно до статті 8 також надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку…, так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні».
Судом встановлено, що 01 червня 2024 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб, про що Малиновським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зроблено відповідний актовий запис № 886, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 01 червня 2024 року. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини - ОСОБА_3 .
За таких обставин, суд, приходить до висновку, що позовна заява про розірвання шлюбу є виваженою та свідомою, відповідає дійсній волі, причини, з яких сторона наполягає на розірванні шлюбу, є обґрунтованими, сімейні стосунки подружжя є формальними, поновити шлюбно-сімейні стосунки сторони наміру не мають, сторони не примирилися, не ведуть спільного господарства, у зв'язку з чим подальше спільне життя як подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін, та порушувало принцип добровільності шлюбу, визначений статтею 24 Сімейного кодексу України, що має істотне значення, а отже перешкод для розірвання шлюбу суд не вбачає.
Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1). До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3).
Як зазначено у ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1). Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 2).
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви про розірвання шлюбу встановлено ставку 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як зазначено у ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», установлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3209 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: працездатних осіб - 3328 гривень.
Тобто, за подання у 2026 році позовної заяви про розірвання шлюбу через систему «Електронний суд», позивач має сплатити судовий збір в сумі 1064,96 грн.
Згідно квитанції № 0602-7459-8727-7706 від 28 лютого 2026 року, заявником сплачено 1 331 грн. 20 коп. судового збору.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Згідно ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
Таким чином заявнику слід повернути переплачений судовий в сумі 266,24 грн. (1 331 грн. 20 коп. - 1064 грн. 96 коп.).
У зв'язку з тим, що позовні вимоги підлягають задоволенню, сплачений позивачем судовий збір у сумі 1064 грн. 96 коп. підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10-13, 42-43, 49, 76-83, 89, 128, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 280-284, 288-289, 351-352, 354-355 ЦПК України,
ухвалив:
Позов задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який зареєстрований 01 червня 2024 року Малиновським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 886.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити набуте в шлюбі прізвище « ОСОБА_3 ».
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1064 грн. 96 коп.
Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України переплачену суму судового збору в розмірі 266,24 грн. (квитанція № 0602-7459-8727-7706 від 28 лютого 2026 року).
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 , виданий 24 черня 2024 року, орган, що видав: 5114, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , наявний електронний кабінет
Представник позивача: адвокат Давидова Наталя Олегівна, місцезнаходження: пр. Університетський, 61а/7, м. Кривий Ріг, поштовий індекс 50086, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , тел. НОМЕР_5 , електронна пошта, наявний електронний кабінет
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , відсутній зареєстрований електронний кабінет.
Суддя: підпис А.В.Лазаренко
Суддя: А.В.Лазаренко