Справа №766/623/24
н/п 1-кп/766/1476/26
07.04.2026 року м. Херсон Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченої - ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12023231030002293 від 22.11.2023 року, за обвинуваченням: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -
У судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження обвинуваченій строку тримання під вартою, виходячи з тяжкості злочину, у вчиненні якого вона обвинувачується та наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, що були враховані при обранні їй запобіжного заходу, наявність яких продовжує існувати.
Захисник обвинуваченої адвокат ОСОБА_4 заперечила проти задоволення клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_5 строку тримання під вартою, посилаючись на відсутність заявлених прокурором ризиків.
Обвинувачена ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечила проти задоволення клопотання про продовження строку тримання під вартою, посилаючись на відсутність заявлених прокурором ризиків.
Вислухавши учасників судового провадження, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою продовження строків тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 199 КПК України, суд при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого, повинен враховувати зокрема таке: чи не зменшився заявлений ризик або чи не з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; встановити наявність обставин, які перешкоджають завершенню провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, про які зазначено у ст.178 КПК України.
Так, за змістом ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_5 , до якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обвинувачується, у вчиненні злочину, за вчинення якого згідно санкції ч.1 ст.115 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, міцних соціальних зв'язків не має.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченої переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що остання з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого їй злочину, може вдатися до відповідних дій.
В контексті даного питання суд враховує практику ЄСПЛ згідно з якою Суд звертає увагу, що тяжкість покарання, якому може бути підданий обвинувачений, є суттєвим елементом, що може вказувати на існування вказаного ризику, адже суворість можливого покарання може спонукати особу до втечі. В той же час, для того щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: відомості про особу обвинуваченого, його характеристику як члена суспільства, наявність місця проживання, професії, прибутку, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
Ризик незаконного впливу на свідків зберігається до отримання показань вказаних осіб безпосередньо судом під час розгляду справи по суті, а тому не виключена ймовірність того, що обвинувачена не будучи обмеженою у спілкуванні із свідками може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Таким чином подальше існування наведених ризиків виправдовує необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з метою забезпечення виконання обвинуваченою процесуальних обов'язків та запобігання спробам перешкоджати правосуддю та встановленню істини у кримінальному провадженні.
Тому з метою запобігти спробам обвинуваченої ОСОБА_5 переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, які ще не допитані судом, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також з метою забезпечення виконання процесуальних рішень, беручи до уваги , що наведеним ризикам неможливо запобігти шляхом зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою ще на 60 днів, оскільки судове провадження неможливо завершити до його спливу.
Твердження сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України не знайшли свого підтвердження під час вирішення питання про необхідність продовження обвинуваченій строку тримання під вартою, оскільки не ґрунтуються на матеріалах справи.
Об'єктивних даних, які б свідчили що вказаний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченої, судом на даному етапі не встановлено.
А тому, виходячи з наведеного, суд вважає, що продовження строку тримання під вартою є виправданим, оскільки цього вимагають інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 176-178, 199, 369, 376 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Строк тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити до 05.06.2026 року (включно).
Ухвала щодо продовження строку тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу суду щодо продовження строку тримання під вартою може бути подана апеляційна скарга до Херсонського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.
СуддяОСОБА_1