26.03.2026 Справа №607/6456/26 Провадження №1-кс/607/2404/2026
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 12024211040000562 від 01.03.2024, стосовно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тернопіль, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 307 КК України,
25.03.2026 захисники підозрюваного ОСОБА_4 - адвокати ОСОБА_5 , ОСОБА_6 звернулися до слідчого судді із клопотанням в межах кримінального провадження №12024211040000562 від 01.03.2024 про зміну застосованого до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічну пору доби, в період часу із 23:00 год по 05:00 год, за адресою: АДРЕСА_2 .
В обґрунтування клопотання захисники посилаються на те, що ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19.02.2026 року, до підзахисного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, з альтернативним запобіжним заходом в розмірі 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 грн. Сторона захисту вважає, що наявні всі передбачені законом підстави для зміни запобіжного заходу ОСОБА_4 , а подальше тримання під вартою є невиправданим. На теперішній час, обставини, які стали підставою для застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу вигляді застави суттєво змінилися, зокрема, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, суттєво зменшились, деякі з них взагалі перестали існувати, а нові ризики не з?явились, що є об?єктивною підставою для зміни запобіжного заходу на більш м?який. Щодо особи підзахисного, просять суд врахувати, що він вперше притягається до кримінальної відповідальності, за вчинення тяжкого злочину, із задокументованим одним епізодом збуту наркотичного засобу. Під час затримання правоохоронними органами не чинив опору, не намагався знищити речі, які були при ньому та ті, що мають значення для предмету кримінального провадження, не чинив спроб переховування чи втечі, самостійно та добровільно надав органу досудового розслідування мобільний телефон для огляду. В повному обсязі виконує покладені на нього обов?язки з моменту затримання, та за час перебування в установі виконання покарань не допустив жодних порушень вимог дисципліни. Поряд з цим, з моменту застосування запобіжного заходу із підзахисним не проводилось жодної слідчої чи процесуальної дії. Також вказують міцність соціальних зв?язків, що стверджується перебуванням підзахисного у зареєстрованому шлюбі та утриманням малолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується копією свідоцтва про народження. Крім того, на утриманні в підзахисного перебувають батьки пенсійного віку, відповідно до копій пенсійних посвідчень. За місцем реєстрації підзахисний характеризується виключно позитивно, що підтверджується копією характеристики ОСББ «Енергетична». Належної уваги також потребує стан здоров?я підзахисного, зокрема неодноразове звернення за медичною допомогою в ДУ «Чортківська УВП (№26)». Звернули увагу, що сама по собі тяжкість злочину, у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_4 , не може бути безумовною підставою для залишення щодо підзахисного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (рішення ЄСПЛ у справі «Ніколова проти Болгарії»). Зменшення ризиків та ступеня суспільної небезпеки особи, на переконання сторони захисту, свідчить про можливість зменшення розміру застави. Застава у розмірі наближена до мінімальної межі, визначеної положенням п.2 4.5 ст. 182 КПК України, зможе забезпечити виконання ОСОБА_4 обов?язків, визначених як загальними приписами ст. 42 КПК України, так і ухвалою суду від 19.02.2026. З плином часу у зв?язку зі зміною обставин, що враховувались при визначенні первинного розміру застави, та тривалим невнесенням застави, визначеної ухвалою про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, розмір застави підлягає зміні. Так, вищевикладене дає достатні підстави вважати, що до підзахисного ОСОБА_4 , можливо застосувати менш суворий запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний період доби, оскільки з 01 березня 2024 року здійснюється досудове розслідування групою слідчих, 13 залучення оперативних підрозділів, проведено значний комплекс слідчих/процесуальних дій, НСРД, ряд судових експертиз, обшуки - під час яких вилучено речі і предмети, що мають значення для досудового розслідування, що у свою чергу свідчить про зменшення ризиків, визначених положенням ч.1 ст. 177 КПК України, які лягли в основу застосування та продовження запобіжного заходу. Сторона захисту вважає, що наявні підстави для зміни застосованого запобіжного заходу на більш м?який або ж зменшення розміру застави, який дозволить забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов?язків, що передбачені ч. 7 ст. 42 КПК України, оскільки саме це є основною метою застосування запобіжного заходу, а не покарання особи, вина якої не встановлена вироком суду. Як висновок, вказані обставини у своїй сукупності виключають будь-яку необхідність утримання ОСОБА_4 в умовах ізоляції від суспільства.
У судовому засіданні захисники та підозрюваний заявлене клопотання підтримали з мотивів, викладених у ньому, та просили задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні заперечив щодо поданого клопотання про зміну запобіжного заходу, оскільки досудове розслідування не завершене та наявні ризики, обґрунтовані ухвалою слідчого судді під час застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_4 .
За клопотанням сторони захисту, у судовому засіданні була допитана свідок ОСОБА_8 , мати підозрюваного ОСОБА_4 . Свідок ОСОБА_8 повідомила, що її син на постійній основі надавав їй матеріальну та іншу допомогу, зокрема забезпечував грошовими коштами, придбавав лікарські засоби та продукти харчування, однак на даний час вона та чоловік позбавлені його підтримки. Також свідок зазначила про наявність тісних сімейних зв'язків між ОСОБА_4 та його малолітнім сином. Повідомила, що його син страждає на алергічне захворювання, у зв'язку з чим потребує постійного контролю за станом здоров'я, однак змушений сам залишатися вдома, при цьому маючи при собі лікарські засоби для самостійного застосування. Вказала, що на даний час захворювання перебуває у періоді загострення. Крім того, вказала, що визначений розмір застави є непомірним для сина та їхньої сім'ї.
Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя доходить до переконання, що клопотання захисників підозрюваного підлягає до задоволення з наступних підстав.
Слідчим суддею встановлено, що СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024211040000562 від 01.03.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 307 КК України.
17.02.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1, 2 ст. 307 КК України.
19.02.2026 слідчим суддею Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області застосовано стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 23 год 59 хв 17.04.2026 із визначенням розміру застави в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240 гривень.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження, наряду, із захистом особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, є охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також те, щоб до кожного учасника кримінального провадження застосовувалась лише належна правова процедура.
Запобіжні заходи застосовуються з метою досягнення дієвості кримінального провадження. Їх дія носить превентивний (попереджувальний) характер реалізації особами дій, направлених на перешкоджання здійсненню правосуддя у справі.
Згідно з ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 1 ст. 201 КПК України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
Підставою для зміни запобіжного заходу, є зокрема, наявність нових обставин, які не розглядалися слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу, зміна обставин підозри, зменшення встановлених ризиків.
Клопотання розглядається слідчим суддею згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 4 ст. 201 КПК України).
Отже, при розгляді клопотання про зміну запобіжного заходу слідчий суддя має надати оцінку: наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; існуванню ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України; недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, з урахуванням нових обставин, які не були предметом оцінки під час застосування запобіжного заходу чи його продовженні.
Окрім цього, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Доцільність залишення під вартою особи, яка підозрюється в скоєнні злочину, має оцінюватись в кожному випадку окремо у відповідності з її особливими характеристиками.
Крім того, суд враховує, що сама лише тяжкість вчиненого злочину, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення обвинуваченим від суду, однак не може бути достатньою підставою для законності продовження тримання останнього під вартою, при цьому враховуються інші обставини, що встановлені судом при вирішенні попередніх питань доцільності продовження строку тримання його під вартою, які на теперішній час зменшилися.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Під час розгляду питання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного на домашній арешт, судом вивчається можливість застосування стосовно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, обставини, які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання підозрюваного під вартою, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даного питання. Суд, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, вважає, що тримання під вартою може бути виправданим лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагають істинні потреби публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують вимогу поваги до особистої свободи (рішення в справі «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000).
Згідно з ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Як вбачається із практики Європейського суду з прав людини, та зазначено в рішенні по справі «Хайредінов проти України» (Заява № 38717/04): «Суд підкреслює, що розумність строку тримання під вартою ніколи не оцінюється in abstracto. Іншими словами, пункт 3 статті 5 Конвенції (995_004) не може вважатися таким, що безумовно дозволяє тримання під вартою, якщо тривалість такого тримання не перевищує певного строку. Виправдання будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки воно коротке, має бути переконливо продемонстроване органами державної влади (див. рішення у справі «Шишков проти Болгарії» (Shishkov v. Bulgaria), № 38822/97, пункт 66, ECHR 2003-I (витяги).»
Так, судом враховується те, що підозрюваний ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 307 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими злочинами, однак лише сама тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризиків, які продовжують існувати, не може бути достатньою і самостійною підставою для законності тримання особи під вартою, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимог Конвенції, відповідно до яких заарештована особа має право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов затримання.
У справі «Сергій Волосюк проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зі спливом певного часу тяжкість злочину, в якому особа підозрюється чи обвинувачується, як єдина підстава тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може бути достатньою.
Відповідно до наданих захисниками суду документів було встановлено, що підозрюваний ОСОБА_4 позитивно характеризується за місцем проживання, має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , де проживає разом із своєю сім'єю, на утриманні має неповнолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане 05.04.2016), у якого встановлено захворювання «персистуючий алергічний риніт» та який потребує системного та постійного нагляду і лікування, що підтверджується консультаційними висновками дитячого алерголога, а також на утриманні в підозрюваного перебувають батьки, які є пенсіонерами, що підтверджується пенсійними посвідченнями.
Також, судом встановлено, що жодних процесуальних дій з підозрюваним за час утримання під вартою не проводилися, і їх проведення не заплановано, оскільки в даному кримінальному провадженні тривають, призначені органом досудового розслідування,експертизи.
Крім того, оцінюючи сукупність обставин, суд враховує також процесуальну поведінку підозрюваного, яка не свідчить про його наміри перешкоджати досудовому розслідуванню у даному кримінальному провадженні у будь-який спосіб, а також зменшення ризиків у кримінальному провадженні, виникнення яких і належне дотримання підозрюваним процесуальних обов'язків можливо забезпечити іншим, більш м'якшим запобіжним заходом.
Таким чином, на підставі наданих матеріалів, оцінюючи всі встановлені під час розгляду клопотання обставини, які на думку слідчого судді істотно знижують ризики передбачені ст. 177 КПК України, суд доходить до переконання про доцільність застосування стосовно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням на підозрюваного ряду обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
При цьому суд враховує, що метою застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваного ОСОБА_4 має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого.
Таким чином, враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, зокрема, характеризуючі дані підозрюваного, який раніше не судимий, має постійне місце проживання, стійкі соціальні зв'язки, на утриманні в якого перебуває малолітній син, який потребує постійного нагляду та лікування, та батьки пенсійного віку, суд вважає за доцільне клопотання захисників про зміну запобіжного заходу задовольнити частково та змінити раніше застосований стосовно підозрюваного ОСОБА_4 відповідно до ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19.02.2026 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, який є співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі підозрюваного та тяжкості пред'явленої йому підозри. При цьому суд зазначає, що на теперішній час відсутні підстави вважати, що належну процесуальну поведінку підозрюваного забезпечить лише міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст.176 КПК України, на даний час, на думку суду, не зможе запобігти наявним ризикам.
Крім того, суд вважає за необхідне встановити підозрюваному ОСОБА_4 наступні обов'язки, зокрема: з'являтися до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи (навчання); здати на зберігання свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну до Управління міграційної служби; носити електронний засіб контролю.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 177, 183, 201, 371, 372, 376, 392, 395 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу - задовольнити частково.
Змінити раніше застосований стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, заборонивши йому залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , цілодобово із застосуванням електронного засобу контролю.
Підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , негайно доставити до місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , і звільнити з-під варти.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 такі обов'язки:
- з'являтися до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи (навчання);
- здати на зберігання свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну до Управління міграційної служби;
- носити електронний засіб контролю.
Встановити строк дії ухвали до 23:59 год 17.04.2026 року.
Доручити виконання ухвали органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_4 , для чого негайно направити її копію для здійснення відповідного контролю за підозрюваним.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора в даному кримінальному провадженні.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1