Справа № 607/25854/25
(Заочне)
30 березня 2026 року м.Теребовля
Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючої судді Мельник А.В.,
за участю секретаря судового засідання Кавалко В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Теребовля цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» (далі - ТОВ «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф») звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 467568 від 22.01.2020 у загальному розмірі 26255,80 грн та судових витрат пов'язаних з розглядом справи, а саме 2422,40 грн судового збору та 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що 22.01.2020 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 467568.
В подальшому, у зв'язку з неможливістю у повному обсязі та у встановлений строк виконати відповідачем зобов'язання, останній ініціював укладення Додаткового договору від 21.02.2020, яким продовжено строк кредитування до 23.03.2020. Відповідач заповнив заявку на сайті з кодом підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору та зазначив інформацію щодо реквізитів банківської картки № НОМЕР_1 , на яку в подальшому перераховано грошові кошти у розмірі 6400,00 грн.
На умовах Кредитного договору кредитодавець надав відповідачу грошові кошти в розмірі 6400,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язувався повернути позику та сплатити проценти за користування ними.
Відповідач здійснив платежі на суму 1824,00 грн, дата останнього платежу 21.02.2020, однак не виконав в повній мірі взяті зобов'язання.
22.02.2021 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» уклали Договір факторингу № 015-220221, згідно якого ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» отримало право грошової вимоги, включно і до відповідача за Договором № 467568 від 22.01.2020.
21.10.2024 ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» уклали Договір факторингу № 20241021/1, згідно умов якого ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» отримало право грошової вимоги, включно і до відповідача за Договором № 467568 від 22.01.2020.
Станом на 04.12.2025 заборгованість відповідача перед позивачем становить 26255,80 грн, що складається з:
- 6400,00 грн. заборгованість по тілу кредиту;
- 15840,00 грн. заборгованість по відсотках;
- 4015,80 грн. інфляційне збільшення.
Всупереч умовам договору, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив погашення існуючої заборгованості.
Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь вищевказану заборгованість та судові витрати.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12.12.2025 справу було передано за підсудністю до Теребовлянського районного суду Тернопільської області.
Ухвалою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 19.01.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у вказаній цивільній справі, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 23.02.2026, яке було відкладено на 30.03.2026 у зв'язку з неявкою відповідача.
У судове засідання представник позивача ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» не з'явився, однак у прохальній частині позовної заяви просив суд розгляд справи здійснювати у відсутності представника позивача, не заперечив щодо ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з'явився з невідомих суду причин, хоча про день та час розгляду справи повідомлявся судом належним чином за адресою зареєстрованого місця проживання, відзиву на позов не подав, про поважність причин неможливості прибуття його в судове засідання суд не повідомив.
Тому суд у відповідності до статті 280 ЦПК України, вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів та постановлення заочного рішення.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, у відповідності до частини другої статті 247 ЦПК України, постановив здійснювати розгляд справи у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 22.01.2020 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 467568 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах споживчого кредиту (далі Договір), згідно якого товариство надає клієнту грошові кошти в розмірі 6400,00 гривень (далі-позика) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою.
Позика видається строком на 30 днів. Договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов'язань за цим договором. Акційна процентна ставка становить 0,95% від суми позики за кожен день користування позикою (346,75 % річних) у межах строку надання позики, зазначеного в п. 1.2 цього договору. Стандартна процентна ставка складає 1,90% від суми позики за кожен день користування позикою (693,50% річних). У випадку прострочення клієнтом виконання зобов'язання за договором чи неможливості виконання зобов'язань у повному обсязі, застосовується стандартна процентна ставка, відповідно до п. 3.4, 3.5 цього договору. Сукупна вартість позики за акційною ставкою складає 128,50% від суми позики (у процентному виразі) або 8224,00 гривень (у грошовому виразі) та включає в себе: проценти (відсотки) за користування позикою 28,50% від суми позики (у процентному виразі) або 1824,00 гривень ( у грошову виразі). Сукупна вартість позики за стандартною процентною ставкою складає 157,00% від суми позики (у процентному виразі) або 5495,00 гривень (у грошовому виразі) та включає в себе: проценти (відсотки) за користування позикою 57,00% від суми позики (у процентному виразі) або 10048,00 гривень (у грошовому виразі). Позика надається шляхом перерахування товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок, вказаний клієнтом. У випадку неможливості виконання зобов'язань за договором у повному обсязі у встановлений термін, клієнт має право ініціювати продовження строку користування позикою та зміни дати повернення позики, шляхом укладення додаткової угоди до договору позики, у порядку, передбаченому в Правилах. Сторони домовились, що повернення позики та сплата процентів за користування позикою здійснюватимуться згідно графіку розрахунків, який є невід'ємною частиною цього договору. Нарахування процентів за договором здійснюється за акційною процентною ставкою на залишок фактичної заборгованості за позикою за фактичну кількість календарних днів користування позикою. Проценти за користування позикою нараховуються щоденно, починаючи з дня надання позики (перерахування грошових коштів на банківський картковий рахунок) в межах строку надання позики, визначені у п. 1.2 цього договору, за виключенням дати повернення позики та сплати нарахованих процентів зазначеної у Графіку розрахунків. Сторони несуть відповідальність за порушення умов цього договору згідно з чинним законодавством України та цим Договором. У випадку прострочення повернення суми позики за користування позикою клієнт зобов'язаний сплатити товариству неустойку у вигляді штрафу у розмірі 1,1% від суми позики, що становить 70,40 грн за кожен день прострочення. Сума нарахованих штрафних санкцій за договором не може перевищувати 50% від суми загальної вартості позики (кредиту), що складається із загального розміру виданої позики (кредиту) та загальних витрат за цим договором, та становить 5024,00 грн. Договір був підписаний відповідачем електронним підписом.
21.02.2020 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Додатковий договір № 685815 до Договору № 467568 про надання коштів на умовах фінансового кредиту від 22.01.2020 (далі Додатковий договір), якими сторони продовжили строк користування позикою, згідно п.1.2 договору №467568 та встановили нову дату повернення позики та сплати нарахованих процентів - не пізніше 23.03.2020.
Також, відповідач був ознайомлений з паспортами споживчих кредитів, про що свідчать електронні підписи останнього.
Згідно листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 16.09.2025 №1-1609 22.01.2020 о 15:13:21 було успішно перераховано кошти на суму 6400,00, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі 47030546.
Тобто, матеріалами справи підтверджено одержання ОСОБА_1 кредитних коштів.
Всупереч умовам Договору, відповідач свого зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
22.02.2021 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 015-220221, відповідно до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором № 467568.
Відповідно до витягу з акту прийому-прийняття реєстру прав вимог № 015-220221/02 від 19.05.2021 ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 22240,00 грн, з яких: 6400,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 15840,00 грн. заборгованість за процентами.
Відповідно п. 4.3. Договору факторингу переуступлені за реєстром права грошових вимог переходять до фактора з моменту підписання сторонами Акта прийняття-передання відповідного Реєстру прав грошових вимог та виконання фактором зобов'язання з передачі клієнтові суми фінансування, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх зобов'язань.
А також, Додатковою угодою № 02 до Договору факторингу № 015-220221 від 22.02.2021 сторонами погоджено, що сума фінансування, відповідно до узгоджених сторонами умов складає 1760928,99 грн. На підтвердження здійснення оплати надано платіжну інструкцію кредитового переказу коштів від 25.05.2021, згідно якої здійснено переказ ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» на суму 1760928,99 грн на рахунок одержувача ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА».
На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про обґрунтованість переходу прав вимоги від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» до ТОВ «СІРОКО ФІНАНС».
21.10.2024 між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» укладено Договір факторингу № 20241021/1, відповідно до умов якого ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» відступило ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором № 467568.
Відповідно до реєстру прав вимог № 20241021/1 від 21.10.2024 ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 22240,00 грн, з яких: 6400,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 15840,00 грн заборгованість за процентами.
Відповідно п. 2.1.3. Договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками реєстр прав вимог в паперовому вигляді є невід'ємною частиною цього договору та підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги.
Реєстр прав вимог № 20241021/1 від 21.10.2025 підписано сторонами та скріплено їх печатками, що підтверджує передачу Реєстрів прав вимоги, а відповідно, підтверджує те, що Первісний кредитор передав, а Новий кредитор прийняв портфель заборгованості боржників та від Первісного кредитора до Нового кредитора переходять права вимоги заборгованостей до боржників і Новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.
На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про обґрунтованість переходу прав вимоги від ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» до ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф».
При вирішенні даного спору суд застосовує наступні правові норми.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Як слідує зі змісту частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Разом з тим, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Так, пунктами 5, 6, 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Правилами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 10.06.2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Частинами першою та другою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
З кредитного договору, укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем, вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Судом встановлено, що відповідач, в порушення умов договору своєчасно, в порядку та на умовах, визначених договором, кредитні кошти не повернув, чим порушив умови договору.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Звертаючись з позовними вимогами, ТзОВ «ФК«Артеміда-Ф» просило також стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з 24.03.2020 по 23.02.2022 в розмірі 4015,80 грн.
У пунктах 15,18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину, виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Крім того, згідно із п.6 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого КМ України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого КМ України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов'язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого КМ України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусноїхвороби (COVID-19) (втому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого КМ України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов'язань зі сплати платежів. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
Оскільки інфляційні нарахування за прострочення виконання зобов'язання за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту №4675689 від 22.01.2020 починаються з 24.03.2020, відповідач звільнений від відповідальності за прострочення виконання зобов'язань за даним договором, як підчас дії карантину,так і під час дії воєнного стану, а відтак відсутні підстави для стягнення заявленого в позовних вимогах інфляційного збільшення в розмірі 4015,80 грн.
Крім того, оцінивши надані докази та доводи сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру процентів за користування кредитом. Відповідно до умов споживчого кредиту № 467568 від 22.01.2020 сума кредиту складає: 6400,00 гривень. Пунктом 1.2. вищевказаного договору передбачено строк кредиту 30 днів. Відповідно до Додаткового договору від 21.02.2020 до Договору № 467568 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 22.01.2020 строк користування кредитом за Договором продовжується на строк, що дорівнює строку, встановленому п.1.2. Договору. Дата повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом 23.03.2020.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 висловила думку про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також пеню, застосовувати штрафні санкції, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України.
Отже, із розрахунку заборгованості ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» слідує, що заборгованість по відсотках в межах узгодженого сторонами строку кредитування до 23.03.2020, з урахуванням сплаченої відповідачем суми у розмірі 1824,00 грн., становить 3072,00 грн.
Враховуючи, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, суд вважає доведеними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у доведеному розмірі 9472,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) 6400,00 грн; заборгованість за несплачиними відсотками за користування кредитом 3072,00 грн. Отже, позовні вимоги слід задовольнити частково.
Щодо вимоги у позовній заяві представника позивача ТОВ «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у сумі 7 000,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частина третя статті 133 ЦПК України).
Правнича допомога позивачу надавалася адвокатом Бачинський О.М. на підставі договору про надання правової допомоги від 02.12.2025 за № 211090054, відповідно до якого Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» повинна бути надана правова допомога, вартість якої узгоджена між сторонами.
Вартість послуг згідно детального опису наданих послуг від 02.12.2025 стосовно боржника ОСОБА_1 складає 7 000,00 грн та полягає в підготовці позову; збирання доказів, долучених до позову за договором позики; підготовка процесуальних заяв до справи; усні консультації з питань застосування чинного законодавства на загальну суму 7 000,00 грн.
Згідно ордеру на надання правничої (правової) допомоги адвокат Бачинський О.М. представляє інтереси ТОВ «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф».
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов'язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи у Теребовлянському районному суді Тернопільської області, суд виходячи із критеріїв реальності, розумності та пропорційності, робить висновок про те, що слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача витрати на правничу допомогу, понесені при розгляді даної справи в суді, у розмірі 2000,00 грн, так як на думку суду, саме такий розмір правової допомоги буде співмірним заявленим позовним вимогам та складності справи.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи принцип пропорційності розподілу судових витрат та з огляду на часткове задоволення судом заявленого позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 873,76 грн (ціна позову 26 255,80 грн, що становить 100%, з яких задоволено вимог на суму 9472,00 грн, що становить 36,07%).
Керуючись статтями 12,13,76,141,258-259,263-265,272,273,279,354 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» заборгованість за кредитним договором № 467568 від 22.01.2020 у розмірі 9472 (дев'ять тисяч чотириста сімдесят дві) грн 00 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту 6400,00 грн., заборгованість за відсотками 3072,00 грн
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» сплачений судовий збір в розмірі 873 (вісімсот сімдесят три) грн 76 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі) грн 00 коп.
Копію даного рішення направити позивачу та відповідачу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручену у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф», місце знаходження: 79013, м. Львів, вул. С. Бандери, буд. 87, оф. 54, код ЄДРПОУ 42655697;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст рішення суду складено 30.03.2026.
Суддя А.В.Мельник