Справа № 951/72/26
Провадження №2/951/132/2026
08 квітня 2026 року селище Козова
Козівський районний суд Тернопільської області у складі:
головуючого судді Лавренюк О.М.,
за участю секретаря судового засідання Горохівської Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі позивач, ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 16.07.2024 між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №00-9857814, за умовами якого ТОВ «Макс Кредит» надало відповідачу грошові кошти на суму 7705,00 грн строком на 360 календарних днів, зі сплатою процентів та комісії. Договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання ним одноразового ідентифікатора, що підтверджується довідкою про ідентифікацію. На виконання умов вказаного договору від 16.07.2024 ТОВ «Макс Кредит» передало відповідачу у власність грошові кошти шляхом перерахування на картковий рахунок відповідача, однак всупереч умовам договору відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 16059,90 грн, з яких: 7705,00 грн - заборгованість за кредитом; 8354,90 грн - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом.
20.01.2025 ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «ЕЙС» уклали договір факторингу №20012025-МК/Ейс, відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Водночас позивач не здійснював жодних нарахувань за кредитним договором.
Таким чином, оскільки відповідач має непогашену заборгованість за вказаним договором, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором №00-9857814 від 16.07.2024 у розмірі 16059,90 грн, а також судові витрати: судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.
Ухвалою судді від 09.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи. Судове засідання призначено на 05.03.2026. Задоволено частково клопотання представника позивача та витребувано в АТ КБ "ПриватБанк" інформацію, яка містить банківську таємницю.
24.02.2026 на виконання ухвали судді від 09.02.2026 від АТ КБ «ПриватБанк» на адресу суду надійшли запитувані документи та інформація (а.с. 69-72).
Ухвалою суду від 05.03.2026 відкладено судовий розгляд цивільної справи на 26.03.2026, а в подальшому відкладено на 08.04.2026 відповідно до ухвали суду від 26.03.2026.
У судове засідання представник позивача не з'явився, у прохальній частині позовної заяви просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує повністю, проти ухвалення судом заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до вимог статті 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), про причини неявки в судове засідання не повідомив, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, жодних заяв та клопотань до суду не подавав.
На підставі наведеного, ухвалою суду від 08.04.2026 визначено провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення у цивільній справі.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України здійснює розгляд справи без участі сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 16.07.2024 між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №00-9857814, за умовами якого ТОВ «Макс Кредит» надало відповідачу грошові кошти (сума кредитної лінії) у розмірі 6700,00 грн строком на 360 днів, строк повернення кредиту 11.07.2025, зі сплатою процентів у розмірі 1,45% в день за стандартною процентною ставкою (пункт 1.5.1 Договору) та у розмірі 1,03% в день за зниженою процентною ставкою (пункт 1.5.2 Договору). Одноразова комісія за надання кредиту становить 15,00% від суми кредиту (1005,00 грн) (пункт 1.6 Договору). Відповідно до пункту 1.7.1 Договору денна процентна ставка при застосуванні стандартної процентної ставки з урахуванням комісії дорівнює 1,5% (а.с. 16-20).
Договір підписано електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання ним одноразового ідентифікатора 86188, що був надісланий на вказаний відповідачем номер мобільного телефону, що підтверджується довідкою про ідентифікацію, виданою ТОВ «Макс Кредит», з якої слідує, що ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Макс Кредит» договір №00-9857814 від 16.07.2024, акцепт договору підписано позичальником одноразовим ідентифікатором «86188» 16.07.2024 о 12:38:35, номер мобільного телефону НОМЕР_1 (а.с. 29).
Також відповідачем підписано графік платежів, що є додатком до договору та паспорт споживчого кредиту (а.с. 21, 27-28).
На виконання умов договору ТОВ «Макс Кредит» 16.07.2024 перерахувало на платіжну картку № НОМЕР_2 6700,00 грн, що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Платежі онлайн» №173/02 від 06.02.2025 (а.с. 30-31).
Інформацією, наданою АТ КБ «ПриватБанк» у листі від 15.02.2026, підтверджується, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_3 . Номер телефону НОМЕР_1 був/є фінансовим та знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 . Також із наданої АТ КБ «ПриватБанк» виписки вбачається факт зарахування 16.07.2024 на вказану картку ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 6700,00 грн (а.с. 69, 70-72).
Згідно з детальним розрахунком ТОВ «Макс Кредит» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 00-9857814 станом на 20.01.2025 становить 16059,90 грн, з яких: 6700,00 грн - сума кредиту, 8354,90 грн - проценти, 1005,00 грн - комісія, 3350,00 грн - штрафні санкції (а.с. 51).
20.01.2025 між ТОВ «ФК «ЕЙС» й ТОВ «Макс Кредит» укладено договір факторингу №20012025-МК/ЕЙС, згідно з яким останній передає (відступає) ТОВ «ФК «ЕЙС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЕЙС» приймає належні ТОВ «Макс Кредит» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (а.с. 41-43).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 20012025-МК/ЕЙС від 20.01.2025 ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 16059,90 грн (а.с. 47-48).
Платіжними інструкціями №1 від 27.01.2025 та №2 від 31.01.2025 підтверджується факт оплати ТОВ «ФК «ЕЙС» на користь ТОВ «Макс Кредит» за відступлення прав вимоги за договором факторингу №20012025-МК/ЕЙС від 20.01.2025 (а.с. 50).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд ураховує таке.
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 207 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац 2 частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 (далі Закон).
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).
За змістом статті 12 Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строки та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача на укладення такого договору на зазначених в договорі умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу вимог частини першої статті 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріали справи підтверджують, що ТОВ «Макс Кредит» і ОСОБА_1 уклали в електронній формі кредитний договір, який підписаний сторонами електронним підписом.
ОСОБА_1 підписав цей договір одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем 86188), направленим ТОВ «Макс Кредит» на телефонний номер відповідача.
Також судом встановлено, що ТОВ «Макс Кредит» свої зобов'язання за кредитним договором №00-9857814 від 16.07.2024 виконало у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі, визначеному договором.
Однак відповідач, в порушення умов договору, своєчасно, в порядку та на умовах, визначених договором, кредитні кошти кредитодавцю не повернув, чим порушив умови договору.
Разом з тим, перевіряючи обґрунтованість заявленої позивачем до стягнення суми заборгованості за кредитним договором суд зазначає, що у позові позивач вказує, що сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 16059,90 грн та складається із 7705,00 грн заборгованості за тілом кредиту; 8354,90 грн заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом. Однак, всупереч зазначеному, із поданого розрахунку ТОВ «Макс Кредит» слідує, що сума заборгованості відповідача становить 16059,90 грн, з яких: 6700,00 грн - заборгованість за основним зобов'язанням; 8354,90 грн - заборгованість за відсотками; 1005,00 грн - заборгованість за нарахованими комісіями (а.с. 51). Водночас пунктом 1.2 Договору визначено, що сума ліміту кредитної лінії (сума кредиту) складає 6700,00 грн, в пункті 1.6 Договору вказано, що кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 15% від суми кредиту, яка складає 1005,00 грн. Тобто позивачем у тіло кредиту включено також заборгованість за комісією.
Щодо стягнення комісії за надання кредиту в сумі 1005,00 грн суд зазначає наступне.
Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком фінансової установи, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов'язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об'єктивно надаються позичальнику.
Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2019 у справі № 524/5152/15.
Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.
Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21.04.2021 у справі №677/1535/15, від 21.07.2021 у справі №751/4015/15, від 15.12.2021 у справі № 209/789/15, від 12.04.2022 у справі № 640/14229/15 та від 20.07.2022 у справі № 343/557/15-ц.
За таких обставин, пункти кредитного договору про сплату комісії за надання кредитних коштів є нікчемними.
Відтак суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача комісії за надання кредиту в розмірі 1005,00 грн.
Щодо стягнення суми заборгованості за несплаченими відсотками в розмірі 8354,90 грн за кредитним договором, суд враховує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 №3498-IX, який набрав чинності 24.12.2023, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п'ятою наступного змісту: «максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%».
Разом з цим пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5%; протягом наступних 120 днів 1,5%.
Отже, оскільки Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 №3498-IX набрав чинності 24.12.2023 та застосовано визначений законодавством перехідний період до запровадження обмеження максимального розміру денної процентної ставки, в період перших 120 днів з 24 грудня 2023 року до 21 квітня 2024 року (включно) максимальний розмір денної процентної ставки складає 2,5%, в період наступних 120 днів з 22 квітня 2024 року до 20 серпня 2024 року (включно) - 1,5%, а з 21 серпня 2024 року - 1%.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що умови щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовуються автоматично і не вимагають внесення змін до договору, оскільки характер цих правових норм є імперативним і не передбачає можливості відхилення від них при укладенні чи зміні договорів про надання споживчого кредиту. Незважаючи на те, що розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, вони повинні узгоджуватися із нормами законодавства.
Договір кредитної лінії №00-9857814 укладено сторонами 16.07.2024 у формі електронного документа. З наданих розрахунків заборгованості вбачається, що загальний розмір заборгованості, нарахований за відсотками за період з 16.07.2024 по 09.10.2024, становить 8354,90 грн.
З розрахунку заборгованості вбачається, що відсотки за вказаним кредитним договором нараховувались за період з 16.07.2024 по 09.10.2024, при цьому відсотки за період з 16.07.2024 по 09.08.2024 нараховувалися за процентною ставкою 1,03% в день, а за період з 10.08.2024 по 09.10.2024 нараховувалися за процентною ставкою 1,45% відсотків в день, тобто за період з 21.08.2024 по 09.10.2024 у більшому розмірі, ніж встановлений законом, так як максимальний розмір денної процентної ставки у вказаний період складає 1%.
У зв'язку з наведеним розмір заборгованості за відсотками з 21.08.2024 по 09.10.2024 підлягає перерахунку, виходячи з розміру, встановленого пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».
Максимальний розмір денної процентної ставки за період з 16.07.2024 по 20.08.2024 - 1,5%, з 21.08.2024 по 09.10.2024 - 1%, а тому сума процентів за вказаний період має становити 6143,90 грн ((6700,00 грн (тіло кредиту) х 1,03% (пункт 1.5.2 договору) х 25 день) = 1725,25 грн) + (6700,00 грн (тіло кредиту) х 1,45% (пункт 1.5.1 договору) х 11 днів) = 1068,65 грн) + (6700,00 грн (тіло кредиту) х 1,00% (розмір процентної ставки) х 50 днів = 3350,00 грн)).
З урахування наведеного, стягненню підлягає заборгованість за договором кредитної лінії №00-9857814 від 16.07.2024 в розмірі 12843,90 грн, що складається із суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6700,00 грн та суми заборгованості за відсотками у розмірі 6143,90 грн.
Суд також ураховує, що відповідно до укладеного між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «ЕЙС» договору факторингу №20012025-МК/Ейс від 20.01.2025, ТОВ «Макс Кредит» передало ТОВ «ФК «ЕЙС» право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №00-9857814 від 16.07.2024.
Таким чином, ТОВ «ФК «Ейс» наділено правом грошової вимоги до відповідача за за договором кредитної лінії №00-9857814 від 16.07.2024.
Так, відповідно до вимог частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
В силу вимог статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з вимогами статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі №910/1755/19, у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні, саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Отже, позовні вимоги ТОВ «ФК «ЕЙС» підлягають задоволенню частково шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 12843,90 грн, що складається із суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6700,00 грн та суми заборгованості за відсотками у розмірі 6143,90 грн.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково (на суму, що становить 79,97% заявлених позовних вимог), в силу вимог статті 141 ЦПК України, з відповідача в користь позивача слід стягнути понесені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 2129,12 грн (2662,40/100х79,97%).
Що стосується вимог про стягнення із відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн, то суд зазначає наступне.
На обґрунтування понесення позивачем витрат на правову допомогу позивачем до позову додано:
- договір про надання правничої допомоги за №20/08/25-01 від 20.08.2025, укладений між адвокатським об'єднанням «Соломко та партнери» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» (а.с. 53-54);
- протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 (а.с. 54 зворот);
- додаткову угоду №25770858215 від 11.09.2025 до договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 (а.с. 55);
- акт прийому-передачі наданих послуг від 01.10.2025 (даний акт є невід'ємною частиною до договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025) (а.с. 56).
- довіреність від 30.10.2023, згідно якої ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» уповноважує адвоката Соломка Олексія Володимировича на представництво ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС», свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 58, 59).
З акту прийому-передачі наданих послуг від 01.10.2025, який є невід'ємною частиною договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025, вбачається, що на складання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором №00-9857814 від 16.07.2024 для подання до суду витрачено 2 години, вартість послуг склала 5000,00 грн, на вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості витрачено 2 години, вартість послуг склала 1000,00 грн, на підготовку адвокатського запиту витрачено 1 годину, вартість послуг склала 500,00 грн, на підготовку клопотання про витребування інформації витрачено 1 годину, вартість послуг склала 500,00 грн. Всього: 7000,00 грн (а.с. 56).
При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладену у постанові від 12.02.2020 у справі №648/1102/19, відповідно до якої витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Згідно з вимогами частин першої-шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до вимог частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до винесення рішення у справі повідомлено суд про те, що він очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Відповідно до вимог частини п'ятої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини п'ятої статті 137 ЦПК України за наявності клопотання іншої сторони.
Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 137 ЦПК України.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах Верховного Суду від 09.03.2021 у справі № 200/10535/19-а, від 05.08.2020 у справі № 640/15803/19, від 09.05.2023 у справі № 340/9009/21, від 08.11.2023 у справі № 160/17970/21, від 16.05.2024 у справі № 320/4539/21, Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 9901/459/21.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду, будь-яких заперечень щодо розумності та співмірності розміру судових витрат суду не надав.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково (на суму, що становить 79,97% заявлених позовних вимог), слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія«ЕЙС» витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 5597,90 грн (7000/100%х79,97%).
Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 273, 280, 282, 284, 287, 289, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити часткоко.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №00-9857814 від 16.07.2024 у розмірі 12843,90 грн (дванадцять тисяч вісімсот сорок три гривні 90 копійок), що складається із суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6700,00 грн та суми заборгованості за відсотками у розмірі 6143,90 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2129,12 грн (дві тисячі сто двадцять дев'ять гривень 12 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5597,90 грн (п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто сім гривень 00 копійок).
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення суду може бути переглянуте Козівським районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, кабінет 13, код ЄДРПОУ: 42986956.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .
Повний текст рішення суду складено та підписано 08.04.2026.
Головуючий суддя О.М. Лавренюк