Єдиний унікальний номер 599/346/26
Номер провадження 2-о/599/22/2026
"08" квітня 2026 р. Зборівський районний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Чорної В. Г. за участю секретаря судового засідання Грицай О. П., заявника ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Зборові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Зборівська державна нотаріальна контора, Залозецька селищна рада Тернопільського району Тернопільської області про встановлення факту, що має юридичне значення (факту постійного проживання),
встановив:
заявник ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Ленько Р.І., звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення (факту постійного проживання).
В обґрунтування заяви зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати заявника ОСОБА_2 , що стверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 09 жовтня 2017 року. Після її смерті залишилось спадкове майно, зокрема, земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,56 га, що розташована на території Гаї-за-Рудівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області. Спадкоємцем після ОСОБА_2 є, зокрема, заявниця ОСОБА_1 , дочка померлої, як спадкоємець першої черги за законом. Після смерті матері, ОСОБА_1 звернулась до Зборівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Під час розгляду документів, нотаріус повідомила, що оформити свідоцтво про право на спадщину є неможливим через те, що в шестимісячний термін ОСОБА_1 не було подано жодних заяв, не було подано документів, які б підтверджували спільне проживання з померлою. Разом з тим, серед документів, поданих нотаріусу заявницею були довідка № 26 від 28.03.2025 про місце реєстрації заявниці та довідку № 25 від 18.03.2025 про фактичне місце проживання померлої. Як випливає з зазначеної довідки № 25 від 18.03.2025, довідки № 466 від 09.12.2025 та Акту № 325 від 15.09.2025, померла ОСОБА_2 проживала до моменту своєї смерті зі своєю дочкою ОСОБА_1 . Ця обставина пов'язана з тим, що ОСОБА_2 , останні роки свого життя, хворіла, у зв'язку із чим потребувала постійного догляду, тому переїхала до дочки, щоб та мала змогу піклуватись про неї, забезпечувати її всім необхідним, у тому числі ліками, харчуванням, несла всі витрати, пов'язані з побутом, оплатою комунальних послуг, а коли мати померла, здійснила її поховання, оплатила вартість ритуальних послуг. Отже, ОСОБА_1 прийняла спадщину, що відкрилася після смерті її матері ОСОБА_2 , як спадкоємець першої черги за законом, оскільки проживала з матір'ю на момент її смерті. Вказує, що від встановлення факту її постійного проживання разом з ОСОБА_2 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час її смерті, в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , залежить виникнення та зміна її немайнових та майнових прав, так як у неї виникне можливість звернення до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_2 . Таким чином, встановлення факту постійного проживання з ОСОБА_2 необхідне заявниці для реалізації свого права на оформлення спадщини, у зв'язку із чим вона звертається до суду з даною заявою, щоб встановити цей юридичний факт.
Ухвалою судді від 10 березня 2026 року відкрито окреме провадження у цивільній справі та призначено судовий розгляд на10.00 год 30 березня 2026 року.
Ухвалою суду від 30 березня 2026 року залучено заінтересованою особою по справі Залозецьку селищну раду Тернопільського району Тернопільської області
Представник заявника - адвокат Ленько Руслан Іванович подав клопотання про розгляд справи без його участі.
Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала вимоги заяви, просила задовольнити їх в повному обсязі. Заявник пояснював, що вона проживала із матір'ю ОСОБА_2 однією сім'єю, хоча спадкодавець не була зареєстрована у даному будинку, протягом семи років доглядала за нею та дотримала до її смерті. Вважає, що після смерті ОСОБА_2 вона прийняла спадщину як спадкодавець першої черги за законом.
Представники Зборівської районної державної нотаріальної контори та Залозецької селищної ради в судове засідання не з'явилася, надіслали на адресу суду заяву, у якій просили слухати справу за їх відсутності.
Суд, заслухавши пояснення заявника, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає до задоволення, виходячи із таких міркувань.
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 75 років, що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 09 жовтня 2017 року виконавчим комітетом Залозецької селищної ради Зборівського району Тернопільської області.
ОСОБА_2 є матір'ю заявника, що підтверджується її свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 09 жовтня 1971 року, відповідно до якого ОСОБА_2 вказана матір'ю заявника, а ОСОБА_3 - батьком, актовий запис № 26 від 09 жовтня 1971 року.
Згідно довідки №25 та № 26 від 18 березня 2025 року ОСОБА_2 на день смерті була зареєстрована по АДРЕСА_2 , та постійно проживала по АДРЕСА_1 без реєстрації з дочкою ОСОБА_1 з 2010 року по день її смерті, вели спільне господарство та дочка займалася її похованням.
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,56 га, що розташована на території Гаї-за-Рудівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 558448 від 20 грудня 2005 року.
Заявник звернулася додержавного нотаріуса Першої тернопільської державної нотаріальної контори з приводу можливості заведення спадкової справи після смерті її матері ОСОБА_2 та постановою від 24 березня 2025 року їй відмовлено у видачі свідоцтва на право на спадщину за законом на спадкове майно, так як на момент смерті ОСОБА_2 та заявник ОСОБА_1 зареєстровані за різними адресами, тобто нею не надано доказів постійного проживання разом із спадкодавцем на день її смерті та не було подано заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк, тому вона вважається такою, що не прийняла спадщину. Для заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_2 їй необхідно надати нотаріусу рішення суду про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини після смерті спадкодавця або рішення суду про встановлення факту проживання зі спадкодавцем спільно однією сім'єю на час відкриття спадщини.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні вказала, що вона є заявнику братовою, так як є дружиною її брата. Їй достовірно відомо, що ОСОБА_2 була матір'ю ОСОБА_1 . Вказує, що матір заявника була дуже хворою та неходячою, відтак її дочка ОСОБА_1 постійно вимушена була доглядати за нею та проживати разом з нею. Запевнив суд в тому, що перед своєю смертю ОСОБА_2 проживала разом із своєю дочкою за адресою: по АДРЕСА_1 , та остання здійснювала догляд за нею та здійснила її поховання після смерті. Крім того, після смерті матері заявник здійснює догляд за будинком та земельною ділянкою.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні вказала, що вона є дочкою заявника ОСОБА_1 знає, що заявник ОСОБА_1 доглядала покійну бабусю ОСОБА_2 . Пояснила, що перед смертю матір заявника ОСОБА_2 постійно проживала разом із своєю дочкою ОСОБА_1 за адресою: по АДРЕСА_1 , яка здійснювала догляд за нею та після її смерті здійснила поховання.
Факт постійного проживання заявника ОСОБА_1 разом із її матір'ю ОСОБА_6 на час її смерті, в житловому будинку по АДРЕСА_1 , також підтверджується актом складеним виконкомом Залозецької селищної ради Гаї-за-Рудівським старостинським округом на підтвердження того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дотримала до смерті свою мати ОСОБА_2 (померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ), яка проживала разом з нею без реєстрації протягом семи років з (2010 -2017 рр) в одному будинку по АДРЕСА_1 .
За вказаних вище обставин, до виниклих правовідносин підлягають застосуванню наступні норми.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
За змістом ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз'яснено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 зроблено висновок, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов'язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.29 ЦК України місцем проживання особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Відповідно до підпунктів 3.21, 3.22, 4.14, 4.15 пункту 3 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 р. за № 282/20595, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї . У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем. При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов'язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30 травня 2008 року, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування»№24?753/0/4-13від 16.05.2013 р., роз'яснено, що у випадку фактичного прийняття спадщини, спадкоємець звертається до суду з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 28 квітня 2021 року в цивільній справі № 204/2707/19 (провадження № 61-15380св20), державна реєстрація спадкоємця сама по собі не є беззаперечним доказом його постійного проживання на момент смерті спадкодавця за адресою реєстрації.
Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.
Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав, та відповідно до п. 5 ч. 2 цієї ж статті, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Таким чином, від встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини залежить виникнення та зміна майнових та немайнових прав заявника, що пов'язані з можливістю звернення до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину.
У судовому засіданні доведено, що встановлення вказаного факту має для ОСОБА_1 юридичне значення, оскільки від цього залежить виникнення та зміна її майнових та немайнових прав, так як у неї виникне можливість підтвердження факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Вищезазначені докази повністю узгоджуються з заявою ОСОБА_1 , її поясненнями в судовому засіданні, поясненнями свідків і є такими, що дозволяють встановити вказаний факт.
Викладені ОСОБА_1 доводи заяви знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, зокрема з наданих документів слідує, що заявник проживала постійно разом з померлою ОСОБА_2 однією сім'єю з 2010 року та здійснювала догляд за нею. З врахуванням викладеного, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, беручи до уваги відсутність спору про право у виниклих правовідносинах та те, що виникнення права на спадкування залежить від доведення факту постійного проживання заявника зі спадкодавцем однією сім'єю на день відкриття спадщини, суд доходить до висновку, що заяву ОСОБА_1 слід задовольнити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 76, 83, 89, 92, 141, 263, 264, 265, 293, 294, 315 ЦПК України, суд,
заяву задовольнити.
Встановити факт постійного проживання на час відкриття спадщини за адресою АДРЕСА_1 , заявника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду може бути оскаржене в загальному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Повний текст рішення складено 08 квітня 2026 року.
Суддя Зборівського
районного суду В.Г. Чорна