"07" квітня 2026 р. Справа № 596/378/26
Провадження № 3/596/166/2026
Суддя Гусятинського районного суд Тернопільської області Лисюк І.О., розглянувши матеріали справи, які надійшли від відділення поліції №3 Чортківського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, працюючого машиністом тепловоза в ТОВ «Радехівський цукор», за ч.3 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Як слідує із змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 425479 від 12.03.2026 року, 03.01.2026 року близько 20:30 год. за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 вчинив відносно співжительки ОСОБА_2 психологічне домашнє насильство, а саме: висловлювався в її сторону образливими, принизливими та нецензурними словами, чинив моральний тиск. В наслідок завданих дій її було завдано шкоду психологічному здоров'ю, чим вчиняв домашнє насильство психологічного характеру протягом року, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Особа відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, суд вживав заходів щодо виклику його в судове засідання. Клопотання про відкладення розгляду справи не подавав, а тому є підстави розглянути справу у його відсутності по наявних доказах, що долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.
Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася. 06.04.2026 року на електронну адресу суду подала письмову заяву про розгляд справи у її відсутності.
Дослідивши письмові докази в справі, приходжу до наступного висновку .
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст.9, 252 КУпАП особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, яке мало місце, та що має бути встановлено судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справі про адміністративне правопорушення, серед іншого, є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
За положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, встановлюються, серед іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, який в силу положень ст. 251 КУпАП, є одним із джерел доказів у справі про адміністративне правопорушення.
Частиною 3 статті 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, а саме: вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства визначаються Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» 07 грудня 2017 року № 2229-VIII.
Так, відповідно до п. 3 ч.1 Закону № 2229-VIII, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов'язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.
При цьому, слід зазначити,що конфлікт (лат. conflictus - зіткнення, сутичка) - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями. Конфлікт не містить вище перелічених ознак. Ескалація конфлікту може призвести до насильства, але не завжди призводить.
Отже, різниця у тому, що насильство є результатом свідомих дій кривдника, підкріплене агресією і бажанням завдати шкоди.
17.02.2026 року постановою слідчого СВ відділення поліції №3 (м.Гусятин) Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області ст.лейтенантом поліції В.Свинарчуком кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026211140000006 від 04 січня 2026 року закрито, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбачене ст.126-1 КК України.
Згідно постанови про закриття кримінального провадження та рапорта слідчого СВ відділення поліції №3 (м.Гусятин) Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області ст.лейтенанта поліції В.Свинарчука, допитана в якості потерпілої ОСОБА_2 показала, що 02 січня 2026 близько 14:30 год. вона приїхала по в м. Хоростків, Чортківського району, з метою провести час із своєю донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , попередньо узгодивши місце тимчасового проживання із колишнім чоловіком по місцю його проживання. Під час перебування по місцю проживання колишнього чоловіка ОСОБА_1 в них відбувались словесні суперечки з приводу того, що донька проживає з чоловіком, а вона не займається вихованням доньки.
В подальшому 03 січня 2026 року під час спільного проведення часу на дитячому майданчику ОСОБА_1 намагався провокувати конфлікти та висловлювався нецензурними словами, мотивуючи це тим, що вона погана матір. Проте ОСОБА_2 продовжувала проживати по місцю проживання її чоловіка. Надалі близько 20:30 год. в них виникла словесна суперечка з приводу узгодження проведення часу із дитиною, на що чоловік обурився та почав ображати її нецензурними словами.
У даному випадку дійсним є лише факт того, що атмосфера взаєморозуміння між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відсутня. Мав місце конфлікт, однак, не кожен конфлікт є домашнім насильством у розумінні норм Закону.
Крім того, в ході проведення досудового розслідування, допитана в якості свідка ОСОБА_5 яка показала, що 03 січня 2026 року близько о 19:00 год. вона зайшла по місцю проживання ОСОБА_1 , який проживає по сусідству, де побачила словесну суперечку між останнім та ОСОБА_2 яка відбувалась як пояснив ОСОБА_1 внаслідок того, що остання не хотіла залишати місце його проживання. Свідок ОСОБА_6 показала, що в АДРЕСА_3 в належній їй квартирі проживає ОСОБА_1 спільно із донькою ОСОБА_7 , оскільки вони являються ВПО. Крім цього останній відомо, що колишня дружина ОСОБА_2 систематично вживає алкогольні напої, після чого в них систематично виникають словесні суперечки. В подальшому 03.01.2026 до неї зателефонував ОСОБА_1 та повідомив, що по місцю його проживання приїхала ОСОБА_2 , яка вчиняє словесний конфлікт і намагається забрати його доньку. Після чого вона прибувши по місцю його проживання побачила, як ОСОБА_2 поводить себе агресивно, вчиняє конфлікт та намагається забрати доньку по місцю проживання її матері в Харківську область. Відтак ОСОБА_1 зателефонував на лінію 102 та повідомив про дану подію.
Таким чином, з огляду на установлені судом фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 173-2 КУпАП, оскільки у цій ситуації мав місце саме конфлікт.
Водночас, суд зауважує, що він позбавлений можливості самостійно визначати та конкретизувати дані протоколу, з урахуванням того, що у справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч.3 ст.6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення, але національні суди, розглянувши справу відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
Тож, суд не вправі у цьому випадку визначати обставини, які свідчать про наявність всіх ознак об'єктивної сторони правопорушення у цій ситуації, адже підлягають доказуванню у порядку і у спосіб, що передбачені КУпАП, з урахуванням положень ст. 251 цього Кодексу щодо доказів, і мають кореспондуватися із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», тобто, суд позбавлений можливості встановити їх із самих лише слів учасників провадження про адміністративне правопорушення, без належних доказів і розкриття змісту.
Тому, у світлі всього вищевикладеного, у той час як провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності і ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушення інакше, як на підставах і в порядку, встановленому законом, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, яке передбачене ч.3 ст. 173-2 КУпАП, а як наслідок, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ст. 247 цього Кодексу.
Крім того, судовий збір не підлягає стягненню з ОСОБА_1 , оскільки він не піддається адміністративному стягненню за таких умов.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 7, 9, 173-2, 247, 283, 284КУпАП, -
Провадження в адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 за ч.3 ст.173-2 КУпАП України закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з моменту її проголошення до Тернопільського апеляційного суду через Гусятинський районний суд.
Суддя Гусятинського районного суду
Тернопільської області Ірина ЛИСЮК