Справа № 591/3184/26
Провадження № 1-кс/591/917/26
08 квітня 2026 року слідчий суддя Зарічного районного суду м. Суми ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого СУ ГУНП в Сумській області ОСОБА_3 про арешт майна по кримінальному провадженню № 12026200000000053,
Слідчий звернувся до суду з клопотанням, узгодженим з прокурором, про арешт майна з метою збереження речових доказів, яке в письмовій заяві підтримав та мотивував тим, що здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12026200000000053, відкритого за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 307 КК України, за фактами здійснення групою осіб незаконного придбання, зберігання та збуту психотропних речовин на території Сумської області.
Враховуючи, що вилучені під час обшуку 31 березня 2026 року автомобіля «BMW 325I», д.н.з. НОМЕР_1 , пакети з речовинами, речі з біологічними зразками, сам автомобіль та документи на нього мають доказове значення, просив накласти на них арешт.
Володілець майна та його представник в письмових заявах заперечили проти задоволення клопотання в частині арешту автомобіля, оскільки він не має значення до провадження та належить іншій особі.
Слідчий суддя, вивчивши матеріали справи, вважає, що клопотання про арешт майна підлягає частковому задоволенню, в зв'язку з наступним.
Встановлено, що слідчим розслідується наведене кримінальне провадження, по якому 31 березня 2026 року під час обушку було вилучено зазначене майно, відшукання частини якого застережено в ухвалі слідчого судді, а з клопотанням про арешт майна слідчий звернувся у встановлені законом терміни, в тому числі в розумінні ст. 116, ч. 5 ст. 171 КПК України.
Ст. 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Зі змісту наданого слідчим протоколу обшуку та інших процесуальних документів, а також з обсягу внесених до ЄРДР відомостей вбачається, що пакети з речовиною та речі з біологічними зразками відповідають критеріям, визначеним в ст. 98 КПК України, оскільки вони безпосередньо стосуються предмета розслідування кримінального провадження, містять в собі сліди, необхідну слідству інформацію, за їх допомогою можливо встановити обставини події та причетних осіб, їх зв'язки, контакти.
Вважаючи обґрунтованим клопотання слідчого щодо вказаних фактів, суд виходить і з того, що наведені предмети можуть бути використані як доказ на підтвердження чи спростування тієї чи іншої позиції сторони в справі, надати можливість встановити її суттєві обставини, а також зазначене майно може бути предметом експертних досліджень.
Отже, на підставі ст. 98, ч. 1 ст. 100, п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, вказане слідчим майно (пакети з речовинами та речі з біологічними зразками) належить арештувати з метою запобігання його приховування, пошкодження, псування, знищення чи відчуження, тому клопотання в цій частині слід задовольнити.
Що стосується арешту автомобіля та документів на нього, дозвіл на вилучення яких ухвалою слідчого судді не надавався, то в цій частині вимоги не підлягають задоволенню, оскільки ані клопотання, ані долучені до нього матеріали не містять взагалі обґрунтування їх значення для справи, як і відсутнє застереження значення для справи саме оригіналів документів та неможливості проведення з ними відповідних слідчих дій (наприклад, під час самого обшуку автомобіля) для вилучення тих чи інших слідів без обмеження законних володільців в праві власності на вказане майно.
До того ж, як вбачається з наданих матеріалів та ухвали слідчого судді про обшук автомобіля, фактично слідчий провів обшук автомобіля, під час якого вилучив і його. Проте, така мета проведення слідчої дії (обшуку) не відповідає її визначенню, закріпленому в ч. 1 ст. 237 КПК України, а крім того, на переконання слідчого судді, такий спосіб вилучення автомобіля (під час проведення обшуку цього ж автомобіля) є насправді неможливий,
Це вбачається з того, що обшук - це дія, яка пов'язана з проникненням у салон автомобіля та фіксацією обставин саме в ньому та відшукання того чи іншого майна в ньому, а законом не передбачено можливості вилучення безпосереднього об'єкта обшуку, що можливо в цій ситуації було б вчинити в інший спосіб, наприклад шляхом проведення іншої слідчої дії (огляду місцевості, де був згаданий автомобіль).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 175 КПК України, слідчий суддя
Клопотання задовольнити частково.
Накласти арешт на майно, вилучене під час обшуку 31 березня 2026 року автомобіля «BMW 325I», д.н.з. НОМЕР_1 , а саме на: зіп-пакет з речовиною зеленого кольору, схожою на «канабіс»; зіп-пакет з порошкоподібною речовиною, схожою на «мефедрон»; бритву для гоління та шапку, належні ОСОБА_4 ; зубну щітку, належну ОСОБА_5 ; зубну щітку, належну ОСОБА_6 ; футболку та зубну щітку, належні ОСОБА_7 .
В задоволенні інших вимог відмовити.
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Роз'яснити особам, які не були присутні під час розгляду клопотання, що вони не позбавлені можливості звернутись до суду у передбаченому законом порядку з клопотанням про скасування арешту майна.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1