08 квітня 2026 року
м. Київ
справа №160/26541/24
адміністративне провадження № К/990/12520/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бевзенка В.М.,
суддів: Кравчука В.М., Шарапи В.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06.03.2026 у справі №160/26541/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, код ЄДРПОУ:14099344, викладене у листі від 23.08.2024 року, №24641-24337/М-02/8-2000/24, щодо відмови у перерахунку призначеної позивачу пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, код ЄДРПОУ:14099344, здійснити перерахунок пенсії позивача з 01.07.2024 року з урахуванням:
а) змін у законодавстві щодо індексації пенсій, що відбулися з 2010 року по теперішній час;
б) статусу внутрішньо переміщеної особи позивача згідно з довідкою від 17.10.2024, №1241-5001075018;
в) індексу споживчих цін за період з 2010 року по теперішній час;
г) страхового стажу позивача тривалістю 24 роки 3 місяці 28 днів;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, код ЄДРПОУ:14099344, здійснити виплату заборгованості з пенсії за період з 01.07.2024 року, до дня фактичного перерахунку пенсії, яка виникла внаслідок невиконання вимог пункту 2 цього позову;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, код ЄДРПОУ:14099344, встановити позивачу з 01.07.2024 року щомісячний розмір пенсії у сумі 7622,50 грн.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, код ЄДРПОУ:14099344, надати позивачу письмове роз'яснення щодо проведеного перерахунку пенсії протягом 10 робочих днів з дня набрання рішенням суду законної сили, яке має містити:
а) розрахунок коефіцієнту страхового стажу;
б) розрахунок середньої заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії;
в) розрахунок основного розміру пенсії;
г) розрахунок надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (у разі наявності права).
Суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.07.2025, позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, код ЄДРПОУ:14099344, викладене у листі від 23.08.2024 року, №24641-24337/М-02/8-2000/24 щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії позивачу за період з 01.03.2019, з 01.03.2020, з 01.03.2021, з 01.03.2022, з 01.03.2023 та з 01.03.2024 року із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,17; 1,11; 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796 та провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01.08.2024 з урахуванням сплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.03.2026 у справі №160/26541/24 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області задоволено, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.07.2025 скасовано в частині задоволених позовних вимог, ухвалено нове рішенні в цій частині про відмову у задоволенні позову.
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.07.2025 у справі №160/26541/24 залишено без змін.
19.03.2026 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, в якій скаржник просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06.03.2026 у справі №160/26541/24, залишити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.07.2025.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд, дійшов такого висновку.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв'язку передбачає, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Доведення обставин, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Однак, у касаційній скарзі відсутнє будь-яке посилання скаржника на передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки.
Натомість, доводи касаційної скарги зводяться до цитування норм законодавства України, а також переоцінки доказів, досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, і ґрунтуються на незгоді з висновками цих судів щодо їхньої оцінки. Суд, зазначає, що переглядаючи справу У касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію суду права, що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є судом фактів, а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, та/або переоцінювати їх.
Разом з тим, щодо посилання скаржника на наявність підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, Суд вказує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі вказаної норми КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Таким чином, з огляду на недостатнє обґрунтування скаржником у касаційній скарзі посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а також враховуючи те, що наведені скаржником постанови та оскаржувані судові рішення, прийняті з урахуванням різних фактичних обставин справи, у різні періоди часу та з урахуванням різного законодавчого регулювання та його застосування, колегія суддів вважає недоведеною наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що пенсію позивачки з 01.10.2017 перераховано із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки (3764,40 грн.) і застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, при загальному стажі 24 роки 03 місяці 28 днів. Відповідачем до страхового стажу позивачки зараховані всі періоди трудової діяльності, спір з цього питання відсутній. Коефіцієнт стажу складає - 0,24250, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати складає- 0,88463, які також було застосовані при обрахуванні розміру пенсії позивачки за період з 2017 по 2024 роки. Також, позивачці у 2022 - 2024 роках здійснювались доплати до пенсії: компенсаційна виплата 70-ти річним 300 грн., та доплата 70-ти річним 43,46 грн.
Однак, судом апеляційної інстанції з'ясовано, що пенсійним органом у встановленому порядку здійснювався перерахунок призначеної пенсії позивачки (індексація заробітку), із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,17; 1,11; 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796, і це підтверджено матеріалами з електронної пенсії справи позивачки.
Колегія суддів зазначає, що за правилами п.4.8, 4.10 Порядку № 22-1 заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та «Про захист персональних даних». Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій.
Після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
Отже, за такого правового регулювання, відсутні підстави вважати матеріали пенсійної справи позивачки неналежними доказами, а відомості з електронної пенсійної справи позивачки - недостовірними.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не містять належних підстав касаційного оскарження відповідно до статті 328 КАС України та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Скаржник в касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
КАС України передбачає умови, за наявності яких справи розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження можуть переглядатися в касаційному порядку. Такими умовами можуть бути обставини, які виділяють вимоги скаржника якимись особливими, рідкісними чи унікальними ознаками, завдяки чому вони виокремлюються із загальних випадків.
Враховуючи викладені вимоги КАС України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України у взаємозв'язку із підставами визначеними пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності відповідно до підпунктів «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Суд,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06.03.2026 у справі №160/26541/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати в порядку, встановленому статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач В.М. Бевзенко
Судді В.М. Кравчук
В.М. Шарапа