Справа №463/3254/26
Провадження №1-кс/463/3639/26
про задоволення заяви про самовідвід
08 квітня 2026 року Личаківський районний суд міста Львова в складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові заяву головуючого судді ОСОБА_3 про самовідвід від розгляду кримінальної справи №463/3254/26, провадження №1-кп/463/424/26, про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 6 березня 2026 року за №62026140110001502, -
у провадженні головуючого судді Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_3 надійшла кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України.
7 квітня 2026 року головуючий суддя ОСОБА_3 у вказаному кримінальному провадженні заявив самовідвід від розгляду справи з тих підстав, що з обвинувального акту вбачається, що досудовим розслідуванням встановлено, що 29 грудня 2025 року в період часу з 11:30 год по 12:30 год ОСОБА_4 , перебуваючи у службовому кабінеті №108 Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові за адресою: м. Львів, вул. М. Кривоноса, 6, під час допиту в статусі свідка в межах кримінального провадження №62025140110005110 від 14 грудня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, будучи належним чином попередженим про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань відповідно до ст. 384 Кримінального кодексу України, тобто за завідомо неправдиве показання свідка надані органу, що здійснює досудове розслідування, усвідомлюючи, що своїми умисними діями, що полягають у наданні органу досудового розслідування завідомо неправдивих показань, він перешкоджає встановленню істини у кримінальному провадженні №62025140110005110 від 14 грудня 2025 року, діючи з особистих мотивів, з метою введення в оману органу, що здійснює досудове розслідування та виконання прохання свого безпосереднього керівника - начальника Радехівського надлісництва філії «Карпатський лісовий офіс» ОСОБА_5 , умисно надав неправдиві свідчення щодо факту вчинення ним дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 13 грудня 2025 року близько 22 год 00 хв на автодорозі в с. Яблунівка Золочівського району Львівської області за участю автомобіля RENAULT DUSTER, державний номерний знак НОМЕР_1 , та пішохода ОСОБА_6 . Зокрема, ОСОБА_4 , будучи попередженим слідчим про кримінальну відповідальність, передбаченою ст. 384 КК України, усвідомлюючи характер своїх свідчень, які мають значення для повного, об?єктивного та всебічного з?ясування всіх обставин справи, свідомо ввів орган досудового розслідування в оману, шляхом надання завідомо неправдивих показань, повідомив слідчому, що саме він 13 грудня 2025 року приблизно о 22 год 00 хв перебуваючи за кермом службового автомобіля RENAULT DUSTER, державний номерний знак НОМЕР_1 та рухаючись ним на автодорозі по вул. Шевченка в с. Яблунівка Золочівського району Львівської області здійснив наїзд на малолітнього пішохода ОСОБА_6 . При цьому вказує, що ухвалою слідчого судді від 18 лютого 2026 року у справі №463/12119/25 (провадження №1-кс/463/1880/26) ним як слідчим суддею у кримінальному провадженні №62025140110005110 від 14 грудня 2025 року за ч. 1 ст. 286 КК України встановлено, що з метою уникнення покарання за вчинений злочин начальник Радехівського надлісництва Карпатського лісового офісу ДП «Ліси України» ОСОБА_5 , використовуючи власну посаду та вплив, переконав свого підлеглого ОСОБА_7 надавати неправдиві покази та стверджувати, що це він був за кермом автомобіля марки «RENAULT DUSTER» д.н.з. НОМЕР_2 і здійснив наїзд на неповнолітню ОСОБА_6 . Відтак вважає, що оскільки обставини вчинення кримінального правопорушення в межах кримінального провадження №62026140110001502 від 6 березня 2026 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України безпосередньо пов?язані з кримінальним провадженням №62025140110005110 від 14 грудня 2025 року за ч. 1 ст. 286 КК України, у якому він є слідчим суддею, а відтак надавав правову оцінку, в тому числі фактам і обставинам, що розглядаються і досліджуються в межах даного кримінального провадження, а тому він не маю права брати участі у цьому ж провадженні та на підставі п. 4 ч. 1 ст. 75 КК України підлягає відводу.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду заяви про самовідвід було визначено суддю ОСОБА_1 , заяву призначено до розгляду на 8 квітня 2026 року.
В судове засідання 8 квітня 2026 року учасники процесу, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду заяви, не з'явились, неявка таких не перешкоджає розгляду заяви про відвід.
Оглянувши матеріали справи та заяву про самовідвід, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Так з обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 6 березня 2026 року за №62026140110001502 вбачається, що таким ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України, а саме у наданні завідомо неправдивих показань під час допиту в статусі свідка в межах кримінального провадження №62025140110005110 від 14 грудня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
При цьому суддею ОСОБА_3 як слідчим суддею Личаківського районного суду м. Львова 5 лютого 2026 року було постановлено ухвалу у справі №463/12119/25, провадження №1-кс/463/1424/26, якою надано в рамках кримінального провадження №62025140110005110 від 14 грудня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, дозвіл на проведення обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_4 , оскільки було встановлено, що з метою уникнення покарання за вчинений злочин начальник Радехівського надлісництва Карпатського лісового офісу ДП «Ліси України» ОСОБА_5 , використовуючи власну посаду та вплив, переконав свого підлеглого ОСОБА_7 надавати неправдиві покази та стверджувати, що це він був за кермом автомобіля марки «RENAULT DUSTER» д.н.з. НОМЕР_2 і здійснив наїзд на неповнолітню ОСОБА_6 .
Відтак з наведеного вбачається, що суддею ОСОБА_3 як слідчим суддею під час вже було надано правову оцінку фактам і обставинам, які розглядаються і досліджуються в межах кримінального провадження №62026140110001502 від 6 березня 2026 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Згідно з правовими позиціями, висловленими у рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), який констатує порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР (далі - Конвенція), де зазначено, що кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків або при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Крім того, у п.2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді» зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Щодо обов'язку судді відмовитись від розгляду справи у випадку можливості його упередженого сприйняття справи у рішенні ЄСПЛ по справі «Мікаллеф проти Мальти» суд вказав, що кожен суддя, стосовно якого існують будь-які сумніви щодо недостатньої неупередженості, повинен відмовитись від розгляду справи. Аналогічне положення міститься і в рішенні у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії».
Крім того, в рішенні ЄСПЛ «Мироненко і Мартенко проти України», зокрема у п. 66, зазначено, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ наявність безсторонності має визначатися, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах «Фей проти Австрії» та «Веттштайн проти Швейцарії»). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»).
Згідно з п.12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів при винесенні судових рішень, у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від будь-яких зв'язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв'язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довіру до незалежної судової влади буде підірвано.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, з метою забезпечення справедливого і публічного розгляду справи незалежним і безстороннім судом, суд приходить до висновку, що заяву про самовідвід головуючого судді ОСОБА_3 слід задовольнити.
Керуючись, ст.ст. 75, 80, 81 КПК України, -
заяву про самовідвід судді ОСОБА_3 - задовольнити.
Відвести головуючого суддю ОСОБА_3 від розгляду кримінальної справи №463/3254/26, провадження №1-кп/463/424/26, про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 6 березня 2026 року за №62026140110001502.
Суддя: ОСОБА_1