справа № 462/7060/25
06 квітня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:
головуючого - судді - ОСОБА_1
за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2
та учасників кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3
обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7
захисника - ОСОБА_8
представника потерпілого - ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Львові клопотання адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 62025140120000983 від 07 серпня 2025 року про обвинувачення ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України про зміну запобіжних заходів шляхом зменшення застави, повернення заставодавцям частини застави та клопотання про скасування арешту мобільних телефонів, накладених ухвалами Личаківського районного суду
м. Львова від 03.04.2025 та 08.04.2025 у справі № 463/3210/25,
встановив:
24.03.2026 захисник обвинувачених у даному кримінальному провадженні - адвокат ОСОБА_8 подав до суду за допомогою підсистеми «Електронний Суд» письмове клопотання про скасування арештів, в якому просив суд скасувати арешт з мобільного телефону Redmi 5G, із сім - картами НОМЕР_1 і НОМЕР_2 , власником яких є ОСОБА_10 , який був накладенй ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 03.04.2025 року у справі №463/5090/24, провадження 1-кс/463/3210/25; скасувати арешт з мобільного телефону RedmiNote 10 Pro, власником якого є ОСОБА_4 , який був накладенй ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 03.04.2025 року у справі №463/5090/24, провадження 1-кс/463/3211/25; скасувати арешт з мобільного телефону XiaomiRedmi 13, власником якого є ОСОБА_7 , який був накладений ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 08.04.2025 року у справі №463/5090/24, провадження 1-кс/463/3380/25; скасувати арешт з мобільного телефону SamsungA13, власником якого є ОСОБА_6 , який був накладений ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 08.04.2025 року у справі №463/5090/24, провадження 1-кс/463/3378/25. В обгрунтування клопотання захисник вказує, що під час досудового розслідування не було встановлено, що вказані речові докази самі по собі, чи інформація, яка у них зберігається містять фактичні дані, які мають значення для предмету доказування, який визначений ст.91 КПК України, а тому у подальшому застосуванні такого заходу відпала потреба. Оскільки накладені арешти створюють перешкоди у вільному володінні та користуванні його підзахисними своїм майном, просить клопотання задовольнити, накладені ухвалами слідчих суддів Личаківського районного суду
м. Львова арешти мобільних телефонів скасувати.
Окрім того, поштовим зв'язком 31.03.2026 на адресу суду надійшли також клопотання захисника обвинувачених - захисника ОСОБА_8 про зміну запобіжних заходів, обраних обвинуваченим, а саме шляхом зменшення розміру визначених їм застав. В обгрунтування підставності перегляду застосованих до його підзахисних запобіжного заходу вказує, що протягом усього часу як досудового розслідування, так і судового розгляду обвинувачені дотримуються належної процесуальної поведінки. З моменту набуття ними процесуального статусу у кримінальному провадженні ніхто з них не змінював місця свого проживання, контактних номерів телефонів та не вчиняв будь-яких дій, спрямованих на затягування судового розгляду чи створенні перешкод у проведенні судових засідань у кримінальному провадженні. Зі спливом часу існування кримінального провадження, встановлені ухвалою слідчого судді ризики переховування значно зменшились. Обвинувачені є діючими військовослужбовцями, загроза втечі з можливістю перетнути кордон держави повинна бути у такому випадку обгрунтовавуватись наявністю інших обставин: характеристиками особи, місце проживання, професія, прибуток, наявність зв'язків з іншою країною і т.д., для того, щоб такий ризик мав реальний характер. Звертає увагу на те, що обвинувачений ОСОБА_6 одружений, має двох дітей та постійне місце проживання, обвинувачений ОСОБА_11 проживає разом із матір'ю ОСОБА_12 , яка є особою похилого віку та має проблеми зі здоров'ям. Місце проживання обвинуваченого ОСОБА_4 є безпосередньо на території військової частини. Обвинувачена ОСОБА_5 одружена, має двох дітей, постійне місце проживання та місце роботи. Щодо знищення речей і документів вказує на те, що кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду та вказані матеріали перебувають у володінні сторони обвинуваченого. Потерпілим у кримінальному провадженні є юридична особа, на яку обвинувачені жодним чином вплинути не можуть, а коло осіб, яких було допитано обвинуваченим навіть невідомо, тому ризик їх незаконного впливу на потерпілого чи свідків виключений. Відтак, оскільки з моменту обрання до обвинувачених запобіжних заходів, ризики, визначені в ухвалах слідчого судді з часом зменшують свою актуальність, нових відомостей щодо їх підтвердження, що не існували на час обрання запобіжного заходу, або що вони залишаються актуальними не надано, просить клопотання задовольнити та змінити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід в частині розміру застави з 605 600 грн до 80 розмірів прожиткового мінімуму, тобто до 266 240 грн, змінити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід в частині розміру застави з 605 600 грн до 80 розмірів прожиткового мінімуму, тобто до 266 240 грн, змінити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід в частині розміру застави з 454 200 грн до 80 розмірів прожиткового мінімуму, тобто до 266 240 грн повернувши заставодавцям частину внесених ними застав.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_8 раніше подане ним клопотання про скасування арештів та зміну розмірів застави, визначених обвинуваченим ухвалами слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова шляхом зменшення раніше визначених розмірів застави підтримав у повному обсязі з підстав, викладених ним у клопотаннях та просив їх задовольнити.
Обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 у судовому засіданні у повному обсязі підтримали подані їх захисником клопотання з підстав, викладених у таких клопотаннях та просили суд їх задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні з приводу заявленого клопотання про скасування арештів з мобільних телефонів, вилучених в обвинувачених у межах вказаного кримінального провадження заперечила, зазначила про передчасність такого клопотання сторони захисту, оскільки вилучені мобільні телефони є потенційними носіями інформації та станом на момент розгляду клопотання необхідність у збереженні вказаного майна не відпала, оскільки триває судовий розгляд справи, обвинувачені свою вину не визнають, а інформація, що міститься у вказаних пристроях може бути використана як доказ у кримінальному провадженні. Доводи захисника фактично зводиться до посилань про право власності та користування майном, однак такі обставини самі по собі не є безумною підставою для скасування арешту, якщо таке майно відповідає критеріям речових доказів. Крім того, скасування арешту на даному етапі розгляду створить реальні ризики страти або зміни інформації, що міститься у мобільних телефонах, що унеможливить досягнення мети кримінального провадження. Щодо клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу шляхом зменшення застави просила відмовити у задоволенні такого за безпідставністю вимог, оскільки розмір застави визначається судом з урахуванням у комплексі тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення, особи підозрюваного, його майнового стану, а також наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Станом на час розгляду клопотання зазначені ризики не зменшились та продовжують існувати і стороною захисту не наведено нових обставин, які б свідчили про їх істотне зниження чи зникнення. Сам по собі факт тривалості застосування запобіжного заходу чи посилання на майновий стан підозрюваного (обвинуваченого) не є безумовною підставою для зменшення розміру застави, оскільки така застава була визначена судом із дотриманням вимог закону та є співмірною встановленим ризикам. До того ж, зменшення розміру застави може нівелювати її превентивну функцію як запобіжного заходу та не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинувачених. Нових обставин, які б не існували на час обрання запобіжних заходів із визначенням застави саме у такому розмірі, захисником не наведено, а тому вважає, що розміри застав, визначені обвинуваченим є обґрунтованими, співмірними та такими, що відповідають меті застосування запобіжних заходів, у задоволенні клопотання просить відмовити у повному обсязі.
Представник потерпілого ОСОБА_9 у судовому засіданні проти задоволення клопотання сторони захисту про скасування арештів з мобільних телефонів, вилучених органом досудового розслідування в обвинувачених заперечив у повному обсязі, вказуючи на те, що на даному етапі потреба у такому заході не відпала, а вказані мобільні телефони визнані речовими доказами у кримінальному провадженні. При вирішенні клопотання про зменшення розмірів застави, визначених ухвалами слідчого судді при обранні обвинуваченим запобіжних заходів, поклався на розсуд суду, при цьому звернув увагу, що обвинуваченим інкримінується недбале ставлення до військової служби, що спричинило тяжкі наслідки, що вчинено в умовах воєнного стану.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши клопотання про скасування арешту, про зменшення розміру застави та долучені до них матеріали, оглянувши матеріали справи № 462/7060/25, суд приходить до висновку, що у задоволенні поданих клопотань слід відмовити, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 03 квітня 2025 року у справі № 463/5090/24 за підозрою військовослужбовців лабораторії безпечності харчових продуктів військової частини НОМЕР_3 задоволено клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові у кримінальному провадженні №62024140120000391 від 26 березня 2024 року, накладено арешт, шляхом заборони користування та розпорядження, в тому числі відчуженння на майно, вилучене 29 березня 2025 року при обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на мобільний телефон Redmi 5G, IMEI1: НОМЕР_4 із сім - картами НОМЕР_1 і НОМЕР_2 , власником яких є ОСОБА_10 .
Також, слідчий суддя Личаківського районного суду м. Львова у справі № 463/5090/24 у межах кримінального провадження №62024140120000391 від 26 березня 2024 року ухвалами від 03.04.2026 задовольнивши клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у
м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові наклав арешт, шляхом заборони користування та розпорядження, в тому числі відчуження, на майно, вилучене 29 березня 2025 року при обшуку військової частини НОМЕР_3 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яке належить підозрюваному ОСОБА_4 , а саме на мобільний телефон Redmi Note 10 Pro, IMEI1: НОМЕР_5 , IMEI2: НОМЕР_6 ; ухвалами слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 08.04.2026 накладено арешт, шляхом заборони користування та розпорядження, на мобільний телефон ОСОБА_7 Xiaomi Redmi 13, IMEI: НОМЕР_7 та мобільний телефон, який належить ОСОБА_6 Samsung A13 s/n rz8761mabgv.
Згідно змісту вищезазначених ухвал слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 03.04.2026 та від 08.04.2026, вирішуючи питання накладення арешту на згадані мобільні телефони слідчий суддя виходив з того, що зазначене майно є речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки могло зберегти на собі сліди кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Незастосування арешту майна може призвести до настання наслідків, що перешкоджатимуть збереженню такого, оскільки воно може бути відчужене чи знищене підозрюваним. Тобто метою вказаних арештів є саме забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні.
За правилами статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Статтею 174 КПК України встановлено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Згідно з п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
У випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт накладається на майно будь - якої фізичної чи юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України (ч.3 ст.170 КПК України).
Речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч.1 ст.98 КПК України).
При розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, не надається оцінка дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює обґрунтованість підстав для скасування арешту.
У даному випадку, майно, яке були предметом розгляду під час вирішення слідчим суддею питання накладення арешту, визнане речовими доказами у кримінальному провадженні
№ 62025140120000983 від 07 серпня 2025 року, відтак арешт правомірно накладвся у першу чергу з метою збереження речових доказів у даному кримінальному провадженні для виконання потреб забезпечення надалі дієвого та об'єктивного досудового розслідування та судового розгляду.
При цьому, розглядаючи клопотання про скасування арештів та оцінюючи доводи захисника на їх обґрунтування, суд дійшов висновку про недоведеність аргументів адвоката щодо того, що у подальшому застосуванні обраного на досудовому розслідуванні заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту мобільних телефонів обвинувачених, на даний час відпала потреба, оскільки такі мають статус речових доказів у кримінальному провадженні
№ 62025140120000983 від 07 серпня 2025 року,та накладення арешту відбувалось з метою забезпечення збереження таких речових доказів і питання їх дослідження під час судового розгляду кримінального провадження судом поки не вирішувалось, а тому покликання сторони захисту на те, що вказані речові докази самі по собі чи інформація, яка у них зберігається, не містять фактичних даних, які б мали значення для предмету доказування у кримінальному провадженні підлягає перевірці під час судового розгляду кримінального провадження.
Так, на даний час кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, стадію дослідження доказів у кримінальному провадженні не завершено, натомість ч. 9 ст. 100 КК України визначено, що питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили, відтак на даній стадії судового провадження подане стороною захисту клопотання про скасування арешту на майно є передчасним.
За наведеного, беручи до уваги, що заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна застосовано на стадії досудового розслідування відповідно до вимог чинного КПК України, та вказане в ухвалі майно є речовими доказами у кримінальному провадженні, питання щодо долі таких речових доказів підлягає вирішенню судом вже на стадії ухвалення судового рішення, суд приходить до висновку про відсутність підстав на даному етапі для задоволення клопотання захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про скасування арешту майна в межах кримінального провадження № 62025140120000983 від 07 серпня 2025 року як такого, що подане передчасно.
Щодо клопотань сторони захисту про зміну запобіжних заходів, застосованих до обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 шляхом зменшення розміру застави суд приходить до такого висновку.
Відповідно до ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 31 березня 2025 року постановлено до підозрюваного ОСОБА_6 застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Визначено підозрюваному ОСОБА_6 заставу в розмірі 2566 (дві тисячі п'ятсот шістдесят шість) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 7769848 (сім мільйонів сімсот шістдесят дев'ять тисяч вісімсот сорок вісім) гривень. У випадку внесення застави на відповідний рахунок покладено на підозрюваного такі обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою; не відлучатися за межі Одеської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування із свідками сторони обвинувачення; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 09.04.2025 апеляційну скаргу захисника
ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 залишено без задоволення, а ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 31.03.2025 - без змін.
Слідчим суддею Личаківського районного суду м. Львова застосований до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою неодноразово продовжувався, при перегляді ухвал слідчого судді апеляційною інстанцією, зокрема 12.06.2025 ухвалу слідчого судді від 22 травня 2025 року залишено без змін, при цьому колегія суддів щодо питання розміру застави вказувала на те, що ОСОБА_6 підозрюється в недбалому ставленні до військової служби, вчинене в умовах воєнного стану, що спричинило тяжкі наслідки військовій частині НОМЕР_8 у вигляді майнових збитків на суму 7770727 грн., при цьому, його дії в очах громадськості дискредитують діяльність військовослужбовців ЗСУ в умовах воєнного стану, що підриває обороноздатність держави; характеризуючі дані особи підозрюваного; майновий та сімейний стан, зокрема те, що підозрюваним за час досудового розслідування заставу у визначеному раніше розмірі не внесено, що може свідчити про непомірність застави для нього, та те, що на даний час, у зв'язку з тривалістю досудового розслідування, визначені ризики зменшились; обставини, передбачені п.3 ч.5 ст. 182 КПК України, які дають підстави для призначення застави у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, прийшов до вірного переконання, що максимальний розмір застави, передбачений п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, не буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України та підставно визначив заставу у розмірі 1283 (одна тисяча двісті вісімдесят три) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становитиме 3884924 (три мільйони вісімсот вісімдесят чотири тисячі дев'ятсот двадцять чотири) гривні, що буде достатнім стримуючим фактором для запобігання ризикам описаним вище та може належним чином забезпечити процесуальну поведінку підозрюваного.
16 липня 2025 року ухвалою слідчого судді продовжено підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід тримання під вартою ще на 60 днів та при цьому заставу визначено у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 605 600 грн, яка надалі внесена заставодавцем ОСОБА_13 .
Згідно з ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 31 березня 2025 року постановлено до підозрюваного ОСОБА_7 застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Визначено підозрюваному ОСОБА_7 заставу в розмірі 2804 (дві тисячі вісімсот чотири) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 8490512 (вісім мільйонів чотириста дев'яносто тисяч п'ятсот дванадцять) гривень.У випадку внесення застави на відповідний рахунок покладено на підозрюваного такі обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою; не відлучатися за межі Одеської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування із свідками сторони обвинувачення; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 09.04.2025 апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишено без задоволення, а ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 31.03.2025 - без змін.
Застосований до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою неодноразово продовжувався, при перегляді ухвал слідчого судді апеляційною інстанцією, зокрема 12.06.2025 ухвалу слідчого судді від 22 травня 2025 року залишено без змін, при цьому колегія суддів щодо питання розміру застави також зазначала про те, що ОСОБА_7 підозрюється в недбалому ставленні до військової служби, вчинене в умовах воєнного стану, що спричинило тяжкі наслідки військовій частині НОМЕР_8 у вигляді майнових збитків на суму 8491950 грн., при цьому, його дії в очах громадськості дискредитують діяльність військовослужбовців ЗСУ в умовах воєнного стану, що підриває обороноздатність держави; характеризуючі дані особи підозрюваного; майновий та сімейний стан, зокрема те, що підозрюваним за час досудового розслідування заставу у визначеному раніше розмірі не внесено, що може свідчити про непомірність застави для нього, та те, що на даний час, у зв'язку з тривалістю досудового розслідування, визначені ризики зменшились; обставини, передбачені п.3 ч.5 ст. 182 КПК України, які дають підстави для призначення застави у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, прийшов до вірного переконання, що максимальний розмір застави, передбачений п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, не буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України та підставно визначив заставу у розмірі 1402 (одна тисяча чотириста два) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становитиме 4245256 (чотири мільйони двісті сорок п'ять тисяч двісті п'ятдесят шість) гривень, що буде достатнім стримуючим фактором для запобігання ризикам описаним вище та може належним чином забезпечити процесуальну поведінку підозрюваного.
Ухвалою слідчого судді від 16 липня 2025 року підозрюваному ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід тримання під вартою ще на 60 днів та при цьому заставу визначено у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 605 600 грн, яка надалі внесена заставодавцем ОСОБА_14
ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді від 31.03.2026 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави в розмірі заставу в розмірі 3103 прожиткових мінімуму для працездатних осіб в сумі 9 383 472 грн (дев'ять мільйонів триста вісімдесят три тисячі чотириста сімдесят дві гривні).
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 09.04.2025 апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_8 залишено без задоволення, а ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 31.03.2025 - без змін.
Застосований до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою неодноразово продовжувався слідчим суддею, при перегляді ухвал слідчого судді апеляційною інстанцією, зокрема 12.06.2025 ухвалу слідчого судді від 22 травня 2025 року залишено без змін, при цьому колегія суддів щодо питання розміру застави вказала на те, що ОСОБА_4 підозрюється в недбалому ставленні до військової служби, вчинене в умовах воєнного стану, що спричинило тяжкі наслідки військовій частині НОМЕР_8 у вигляді майнових збитків на суму 9381825 грн., при цьому, його дії в очах громадськості дискредитують діяльність військовослужбовців ЗСУ в умовах воєнного стану, що підриває обороноздатність держави; характеризуючі дані особи підозрюваного; майновий та сімейний стан, зокрема те, що підозрюваним за час досудового розслідування заставу у визначеному раніше розмірі не внесено, що може свідчити про непомірність застави для нього, та те, що на даний час, у зв'язку з тривалістю досудового розслідування, визначені ризики зменшились; обставини, передбачені п.3 ч.5 ст. 182 КПК України, які дають підстави для призначення застави у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, прийшов до вірного переконання, що максимальний розмір застави, передбачений п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, не буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України та підставно визначив заставу у розмірі 1551 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят один) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становитиме 4696428 (чотири мільйони шістсот дев'яносто шість тисяч чотириста двадцять вісім) гривні, що буде достатнім стримуючим фактором для запобігання ризикам описаним вище та може належним чином забезпечити процесуальну поведінку підозрюваного.
Надалі, ухвалою слідчого судді від 16 липня 2025 року підозрюваному ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід тримання під вартою ще на 60 днів та при цьому заставу визначено у розмірі 200 (двісті) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 605600 (шістсот п'ять тисяч шістсот) гривень, яка надалі внесена заставодавцями ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_4 .
Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 31 березня 2025 року постановлено до підозрюваної ОСОБА_5 застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Визначено підозрюваній ОСОБА_5 заставу в розмірі 150 (сто п'ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 454200 (чотириста п'ятдесят чотири тисячі двісті) гривень. У випадку внесення застави на відповідний рахунок покладено на підозрювану ОСОБА_5 такі обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою; не відлучатися за межі Одеської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 09.04.2025 апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_8 залишено без задоволення, а ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 31.03.2025 - без змін.
При цьому, переглядаючи в апеляційному порядку та залишаючи в силі згадане судове рішення суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції серед іншого зазначила, що
ОСОБА_5 підозрюється в недбалому ставленні до військової служби, вчинене в умовах воєнного стану, що спричинило тяжкі наслідки військовій частині НОМЕР_8 у вигляді майнових збитків на суму 4865497,50 грн., при цьому її дії в очах громадськості дискредитують діяльність військовослужбовців ЗСУ в умовах воєнного стану, що підриває обороноздатність держави, характеризуючі дані особи підозрюваної, яка являється учасником бойових дій, чоловік підозрюваної є діючим військовослужбовцем, майновий та сімейний стан, наявність на утриманні двох неповнолітніх осіб, необхідність піклування за ними, ризики, обставини кримінального правопорушення у вчиненні якого вона підозрюється, зокрема розмір заподіяної шкоди, а також те, що під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено передбачені п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України обставини, які дають підстави для призначення застави у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, прийшов до вірного переконання, що максимальний розмір застави, передбачений п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, не буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваною обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, а відтак, з врахуванням виключності випадку підставно визначив заставу у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становитиме 454200 гривень, що буде достатнім стримуючим фактором для запобігання ризикам описаним вище та може належним чином забезпечити процесуальну поведінку підозрюваної.
Визначена судом застава у розмірі 454200 гривень за ОСОБА_5 внесена заставодавцем ОСОБА_18 .
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Таким чином, під час визначення розміру застави ураховується майновий, сімейний стан та інші дані про особу саме обвинуваченого.
Суд констатує, що застосований до обвинувачених запобіжний захід у виді встановленого слідчим суддею розміру застави має альтернативний характер та є достатньо дієвим і в цілому забезпечує виконання обов'язків, покладених на них законом.
Слід звернути увагу на те, що слідчий суддя продовжуючи обвинуваченим запобіжний захід та поступово зменшивши розмір застави при прийнятті такого рішення враховував не тільки характеризуючі дані особи підозрюваних, сімейний стан, та обставини кримінального правопорушення у вчиненні яких вони підозрюються, зокрема розмір заподіяної шкоди, взяв до уваги також і ту обставину, що підозрюваними за час досудового розслідування заставу у визначеному раніше розмірі не внесено, що може свідчити про непомірність застави для них, та те, що станом на даний час у зв'язку з тривалістю досудового розслідування визначені ризики зменшились.
Із врахуванням того, що всіма обвинуваченими на даний час застави внесені, суд приходить до висновку, що саме у внесеному ними розмірі застави є достатніми стримуючими факторами для запобігання ризикам, які продовжують існувати на даному етапі судового розгляду кримінального провадження та гарантуватиме належну процесуальну поведінку обвинуваченими, оскільки є вагомим та небажаним для втрати.
Так, підставою для зміни запобіжного заходу може бути, зокрема, наявність нових обставин, які не розглядалися слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу, зміна обставин підозри, зменшення встановлених ризиків, тощо.
За змістом клопотання захисника підставою для зміни застосованого до обвинувачених запобіжних заходів у вигляді застави шляхом зменшення її розміру є добросовісне виконання ними покладених на них процесуальних обов'язків протягом усього строку досудового розслідування та судового розгляду та наявність соціально-стримуючих обставин.
Однак, зазначені обставини не є для суду новими, та існували на момент винесення ухвали слідчим суддею і були ним враховані як при визначенні первісної суми застави так і надалі при зменшенні розмірів застави до такого розміру, які були сплачені заставодавцями.
Будь-яких доказів суттєвої зміни майнового або сімейного стану обвинувачених, які б виправдовували саме необхідність зменшення суми застави, матеріали клопотань не містять.
Таким чином, на переконання суду в клопотанні не зазначено та не обґрунтовано, які обставини, що враховуються судом під час визначення розміру застави, змінились з моменту визначення попереднього розміру застави та можуть бути підставою для її зменшення, а наведені захисником обставини у сукупності із наданими доказами не є достатніми для суду для прийняття рішення про зміну розміру застави шляхом її зменшення.
Той факт, що в період досудового розслідування та в період перебування кримінального провадження на розгляді у суді обвинувачені демонструють належну процесуальну поведінку, сумлінно виконують, покладені на них обов'язки, свідчать лише про те, що застосовані до них запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою та визначена сума застави є такими, що достатньою мірою гарантують виконання покладених на обвинувачених процесуальних обов'язків та забезпечують їх належну поведінку у кримінальному провадженні.
На даному етапі суд враховує також той факт, що обвинуваченим, які є військовими службовими особами, інкримінується вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 425 КК України у період воєнного стану, а саме недбале ставлення військової службової особи до служби, що спричинило тяжкі наслідки.
З огляду на те, що судовий розгляд даного кримінального провадження не завершено, дія запобіжного заходу у вигляді застави не припинилась, процесуальним законом розмір застави не зменшувався, суд приходить до висновку про відсутність підстав для зменшення розміру застави.
Враховуючи викладене, за відсутності у суду на даній стадії судового провадження правових підстав для задоволення поданого клопотання захисника, у задоволенні клопотання захисника обвинувачених - адвоката ОСОБА_8 про зменшення розміру застави слід відмовити.
Керуючись ст. 170-174, 182, 193, 194, 201, 371, 372,376 КПК України КПК України,
постановив:
В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу шляхом зменшення застави з 605600 грн до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто до 266 240,00 грн та повернення заставодавцям ОСОБА_15 , ОСОБА_4 , ОСОБА_16 частини застави - відмовити.
В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу шляхом зменшення застави з 605600 грн до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто до 266 240,00 грн та повернення заставодавцю ОСОБА_13 частини застави - відмовити.
В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу шляхом зменшення застави з 454200 грн до вісімде сяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто до 266 240,00 грн та повернення заставодавцю ОСОБА_18 частини застави - відмовити.
В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу шляхом зменшення застави з 605600 грн до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто до 266 240,00 грн та повернення заставодавцям ОСОБА_12 , ОСОБА_14 частини застави - відмовити.
В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 про скасування арешту мобільного телефону, накладеного ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 03.04.2025 у справі № 463/3210/25 відмовити.
В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 про скасування арешту мобільного телефону, накладеного ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 08.04.2025 у справі № 463/3210/25 відмовити.
В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_5 про скасування арешту мобільного телефону, накладеного ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 03.04.2025 у справі № 463/3210/25 відмовити.
В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 про скасування арешту мобільних телефонів, накладеного ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 08.04.2025 у справі № 463/3210/25 відмовити.
Копію ухвали вручити учасникам судового провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: (підпис) ОСОБА_1
З оригіналом згідно. Оригінал ухвали у справі № 462/7060/25
Суддя: ОСОБА_1