Справа № 462/3018/23
провадження 1-кп/462/298/26
07 квітня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
представника потерпілого - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 12022141390000865 від 26.10.2023 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочинів передбачених ч. 5 ст. 191 КК України та ч. 2 ст. 366 КК України,-
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 22 грудня 2025 року вирок Залізничного районного суду м. Львова від 23 вересня 2025 року щодо ОСОБА_4 скасовано та призначено новий розгляд кримінального провадження.
08 січня 2026 року на адресу Залізничного районного суду м. Львова повернуто кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України та ч. 2 ст. 366 КК України (справа №462/3018/23).
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Залізничного районного суду м. Львова від 09.01.2026 справу №462/3018/23 передано для розгляду судді
ОСОБА_1 .
Захисник обвинуваченого Кухтицького - адвокат ОСОБА_5 заявив клопотання про повернення обвинувального акта у вказаному кримінальному провадженні прокурору, покликаючись на те, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 не відповідає вимогам ст. 291 КПК України. Зазначає, що всупереч вимогам п. 2 ч. 2 цієї статті, обвинувальний акт не містить анкетних даних, які б відповідали дійсності. Зокрема зазначено, що обвинувачений зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Проте за цією адресою обвинувачений ніколи не був зареєстрований та не проживав, а на момент здійснення досудового слідства в даному кримінальному провадженні та вручення обвинувального акту був та є зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується записом у паспорті громадянина України, належного ОСОБА_4 свою чергу, у власності обвинуваченого є частка в квартирі АДРЕСА_3 , перейменована 16.02.2023 року) в м. Конотоп Сумської області, проте ОСОБА_7 там не проживає уже понад 10 років. Беручи до уваги викладене вище, на момент складення обвинувального акту, а саме на 21.04.2023 року вул. Рябошапки в м. Конотоп взагалі не існувало. Таким чином, сторона захисту важає, що невідповідність анкетних даних обвинуваченого, зазначених в обвинувальному акті, унеможливлює виконання вироку суду, зокрема в частині вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні у разі такого задоволення (повного або часткового), оскільки місцем виконання рішення суду є зареєстроване місце проживання боржника (засудженого). Крім того, в обвинувальному акті, окрім іншого, мають зазначатися обставини, що пом?якшують покарання (п. 6 ч. 2 ст. 291 КПК). В свою чергу, прокурором в тексті обвинувачення зазначено, що обставини, які пом?якшують покарання ОСОБА_4 - не встановлені. Проте термін «не встановлені» не є тотожнім визначенню «відсутні (чи наявні)». На переконання сторони захисту, невстановлення даних обставин є ознакою бездіяльності органу досудового слідства, упередженості та невиконання вимог п. 4 ч. 1. та ч. 2 ст. 91, ч. 1 ст. 92, ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 9, ч. 5 ст. 223 КПК України, а не доказом відсутності таких обставин. Встановлення пом?якшуючих покарання обставини є не правом, а обов?язком сторони обвинувачення. Невиконання цих вимог є істотним порушенням вимог п. 6 ч. 2 ст. 291 КПК, яка вимагає, щоб обвинувальний акт містив обставини, які обтяжують чи пом?якшують покарання. Наведені вище статті КПК мають категоричні вимоги зазначення у обвинувальному акті та вироку суду пом?якшуючих покарання обставин і не містять застереження, що вони мають зазначатися лише за наявності таких обставин. Зокрема стороною обвинувачення не надано оцінки тим обставинам, що ОСОБА_4 раніше не судимий, має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_8 та неповнолітнього сина ОСОБА_9 , про що достеменно було відомо органу досудового розслідування та могло бути віднесено до пом?якшуючих обставин за ч. 2 ст 66 КК України. Згідно з відомостями обвинувального акту дані про обставини, що пом?якшують покарання ніхто не з?ясовував, а тому, сторона захисту вважає, що суд позбавлений можливості виконати вимоги ст. 374 КПК щодо зазначення у вироку обставин які пом?якшують покарання, а тим більш не має права зазначати у вироку, що такі обставини відсутні. За таких умов суд також позбавлений можливості виконати вимоги ст.ст. 50, 65, 66, 69, 69-1, 75 КК України та зробити правильний висновок щодо розміру справедливого та співмірного покарання, це буде вказувати на істотне порушення кримінального-процесуального законодавства та підставу для скасування вироку. Крім цього, посилається на те, що згідно з вимогами п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити відомості, які прокурор вважає встановленими, зокрема, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення та формування обвинувачення. Формулювання обвинувачення має містити посилання на обставини, які у відповідності до положень ст. 91 КПК України входять до предмету доказування, зокрема, це подія злочину, форма вини, мотив вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої правопорушенням. Захисник зазначає, що всупереч вимогам ст. 291 КПК України, з формулювання обвинувачення неможливо встановити, яка саме подія злочину мала місце, та яку саме шкоду (вид шкоди) завдано в межах даного кримінального провадження. Також формулювання обвинувачення не містить посилання на обставини, якими підтверджується зазначений прокурором розмір майнової шкоди, що є обов?язковим. Зауважує, що на момент проведення підготовчого засідання у справі 462/3018/23 в новому складі суду обвинувальний акт не охоплює всіх обставин кримінального провадження, зокрема вирішення цивільно правового-спору Господарським судом Львівської області за позовом потерпілого Зимноводівської сільської ради до підрядника за договором ТОВ «Альтбуд ЛВ» та відшкодування потерпілому всіх збитків за неналежне виконання Договору підряду №76-06/2021 від 23.06.2021 року. За наведених підстав просить повернути обвинувальний акт прокурору.
Обвинувачений ОСОБА_4 у підготовчому засіданні позицію свого захисника, викладену письмово у зазначеному вище клопотанні підтримав у повному обсязі, просить повернути обвинувальний акт прокурору.
Прокурор у судовому засіданні проти заявленого стороною захисту клопотання заперечила у повному обсязі. Вважає, що твердження захисника про невідповідність змісту обвинувального акта вимогам процесуального закону у частині зазначення анкетних відомостей обвинуваченого ОСОБА_4 є хибними. Так, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК обвинувальний акт має містити анкетні відомості кожного обвинуваченого, а це прізвище, ім?я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство і обов?язку встановлювати місце реєстрації обвинуваченого орган досудового розслідування чи прокурор не має. Відтак, в обвинувальному акті наявні всі необхідні анкетні відомості обвинуваченого ОСОБА_4 зокрема, його прізвище, ім?я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство. Відсутність вказівки про те, що обвинувачений має реєстрацію в одному чи іншому місці або не має його взагалі не є підставою для повернення обвинувального акта. Частиною першою статті 348 КПК передбачено, що лише після оголошення обвинувачення головуючий, зокрема, встановлює особу обвинуваченого, з?ясовуючи його прізвище, ім?я, по батькові, місце і дату народження, місце проживання, заняття та сімейний стан. Хочу зазначити, що інформація про реєстрацію місця проживання обвинуваченого в Конотопі є в офіційному документі - особовій картці ОСОБА_4 державної міграційної служби України та долучений до матеріалів обвинувального акту при дослідженні характеризуючих даних, а також у всіх процесуальних документах, зокрема в повідомленні про підозру останньому від 23.03.2023, вироку від 23.09.2025 міститься інформація про реєстрацію місця проживання у буд. АДРЕСА_1 і такі відомості ніким не оспорювалися. Зазначає, що не відповідає дійсності твердження захисника про те, що ОСОБА_4 на момент складання обвинувального акту був зареєстрований в с. Острів Сокальського району Львівської області, оскільки надана суду при дослідженні характеризуючих даних на обвинуваченого відповідь з виконавчого комітету на той час Червоноградської міської ради від 09.03.2023 свідчить про інше, а саме про те, що ОСОБА_4 в с. Острів не зареєстрований та не проживає. Вважає безпідставним твердження клопотання сторони захисту щодо невірного зазначення в обвинувальному акті терміну «не встановлені» замість «відсутні» чи «наявні» при визначенні обставин, що пом?якшують покарання обвинуваченому, оскільки тільки суд визнає обставини, які пом?якшують відповідальність обвинуваченого так і обставини, які обтяжують його покарання, наслідками розгляду обвинувального акту, оскільки обвинувачений в суді може змінити своє ставлення до вчиненого. Так, Верховний Суд розмежовує ці поняття: «не встановлені пом?якшуючі обставини» означає, що суд не знайшов їх у матеріалах справи або вони відсутні, тоді як «відсутні такі обставини» свідчить про активний висновок суду про їх брак. Обидва формулювання в контексті мотивувальної частини вироку зводяться до однакових правових наслідків - непризначення покарання нижче найнижчої межі чи звільнення від нього. Крім того, ст. 66 КК України передбачено перелік обставин, які пом?якшують покарання обвинуваченого і такі обставини як те, що особа раніше не судима чи має на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей відсутні. Посилання сторони захисту на ч.2 ст.66 КК України як обов?язку органу досудового розслідування встановити інші обставини, що пом?якшують покарання є безпідставним, оскільки це право суду лише при призначенні покарання, а не обов?язок органу досудового розслідування чи прокурора. Не погоджується з клопотанням сторони захисту щодо неможливості з формулювання обвинувачення встановити, яка саме подія злочину мала місце та яку саме шкоду завдано в межах даного кримінального провадження, оскільки в обвинувальному акті стосовно ОСОБА_4 формулювання обвинувачення відповідає вимогам ст.291 КПК України і містить чіткий виклад фактичних обставин (час, місце, спосіб, наслідки, мотив, форма вини), які орган досудового розслідування та прокурор вважає встановленими, що узгоджується з практикою Верховного Суду (постанова від 20.01.2026 р. у справі N 744/291/24). Лише недотримання вищезазначених вимог ч. 2 ст. 291 КПК України згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, а це відсутність викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення є підставою для повернення обвинувального акту прокурору. Будь-які інші зауваження до обвинувального акту мають отримати відповідну реакцію суду під час судового розгляду справи та не є підставами для повернення обвинувального акту прокурору. Також слід зазначити, що у розумінні п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК реалізація органами досудового розслідування своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, як підстава для визнання доказів недопустимими означає вчинення дій чи прийняття рішень, які не належать до предмета відання цих органів. Нормативна вимога проведення процесуальних дій уповноваженими суб?єктами покликана забезпечити вчинення цих дій особами з необхідною кваліфікацією, які виконують свої професійні обов?язки в умовах передбаченого законом контролю і у визначений правовий спосіб. З огляду на викладене, просить відмовити в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 від 02.03.2026 про повернення обвинувального акту.
Представник потерпілого ОСОБА_6 у судовому засіданні з приводу заявлених стороною захисту клопотань повністю підтримав позицію, викладену прокурором та просив у їх задоволенні відмовити.
Заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, розглянувши клопотання сторони захисту, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення поданого захисником обвинуваченого - адвокатом ОСОБА_5 клопотання.
Так, розглянувши клопотання сторони захисту про повернення обвинувального акта прокурору для продовження досудового розслідування, суд зазначає, що вичерпний перелік вимог до обвинувального акта міститься у ст. 291 КПК України.
Як встановлено судом, обвинувальний акт за формою і змістом відповідає вимогам ст. 291 КПК України, він підписаний і затверджений уповноваженим прокурором.
Обвинувальний акт містить усі необхідні реквізити і відомості, по формі і змістом відповідає вимогам ст.291 КПК України, а тому підстав для його повернення прокурору не має.
Суд ознайомившись із змістом обвинувального акта та вивчивши клопотання захисника про повернення обвинувального акта для продовження досудового розслідування у кримінальному провадженні, бере до уваги слушні зауваження прокурора щодо того, що в обвинувальному акті наявні всі необхідні анкетні відомості обвинуваченого ОСОБА_4 зокрема, його прізвище, ім?я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство, а відсутність вказівки про те, що обвинувачений має реєстрацію в одному чи іншому місці або не має його взагалі не є підставою для повернення обвинувального акта.
Поруч з цим, анкетні дані, наведені у обвинувальному акті не перешкоджають встановити особу обвинуваченого та його явці в судове засідання і разом з тим, частиною першою статті 348 КПК передбачено, що лише після оголошення обвинувачення головуючий, зокрема, встановлює особу обвинуваченого, з?ясовуючи його прізвище, ім?я, по батькові, місце і дату народження, місце проживання, заняття та сімейний стан.
Також, доводи захисника щодо нечіткого викладу формулювання обвинувачення фактично зводяться до оцінки доказів, повноти досудового розслідування та правильності кваліфікації дій обвинувачених, що не допускається для вирішення на стадії підготовчого провадження у справі.
Статтею 315 КПК України визначено обсяг питань, що підлягають зясуванню на стадії підготовчого судового засідання, зокрема з метою підготовки до судового розгляду суд: 1) визначає дату та місце проведення судового розгляду; 2) з'ясовує, у відкритому чи закритому судовому засіданні необхідно здійснювати судовий розгляд; 3) з'ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді; 4) розглядає клопотання учасників судового провадження про: здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту; витребування певних речей чи документів; здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні ; 5) вчиняє інші дії, необхідні для підготовки до судового розгляду. Під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу. Під час підготовчого судового засідання суд роз'яснює обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно нього колегіально судом у складі трьох суддів.
Аналізуючи наведені вище норми процесуального закону вбачається, що дійсно встановлення, дослідження та перевірка тих обставин, на які покликається захисник у своєму клопотанні про повернення обвинувального акта, відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства, підлягає здійсненню лише на стадії судового розгляду кримінального провадження, коли суд зобов'язаний безпосередньо дослідити докази і дати їм оцінку.
Відповідно до висновку Касаційного кримінального Суду в складі Верховного Суду, який міститься у постанові від 03.07.2019 у справі № 273/1053/17, кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов'язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв'язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Водночас, норми КПК України містять положення про зміну обвинувачення в суді, висунення додаткового обвинувачення, відмову від підтримки державного обвинувачення (ч. 2 ст. 337, ст. 338-340 КПК України), а також передбачають право суду вийти за межі зазначеного в обвинувальному акті висунутого обвинувачення в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється провадження (ч.3 ст. 337 КПК України).
Відтак, питання про узгодженість викладених фактичних обставин справи із формулюванням обвинувачення та з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, як і конкретизація правової кваліфікації кримінального правопорушення не може бути предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні, оскільки на цій стадії судового розгляду провадження суд не вправі входити в оцінку вказаних обставин. Обставини, викладені в обвинувальному акті, формулювання обвинувачення та правова кваліфікація кримінального правопорушення, тобто суть обвинувального акту є предметом розгляду в судовому засіданні провадження по суті.
На думку суду, незгода сторони захисту з висновками прокурора щодо викладу позиції "Обставини, що відповідно до вимог ст. 66 КК України пом'якшують покарання ОСОБА_4 не встановлено" не є підставою для повернення обвинувального акта. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 368 КПК України суд при ухваленні вироку вирішує чи є обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, і які саме. Частина 2 ст. 66 КК України передбачає, що суд, при призначенні покарання може визнати такими, що пом'якшують покарання і інші обставини, перелік, яких не зазначений у частині 1 цієї статті.
Відтак, суд не вбачає підстав для повернення обвинувального акту та істотних недоліків, які б перешкоджали призначенню справи до розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст. 314-316, 336, 372 КПК України, суд
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про повернення вказаного обвинувального акту прокурору - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: (підпис) ОСОБА_1
З оригіналом згідно.
Оригінал ухвали у справі № 462/3018/23
Суддя: ОСОБА_1