Справа №443/703/26
Провадження №1-кп/443/74/26
підготовчого судового засідання
08 квітня 2026 року місто Жидачів
Жидачівський районний суд Львівської області
у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглядаючи у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 - ч.1 ст.115 КК України,
в провадженні Жидачівського районного суду Львівської області знаходиться кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 - ч.1 ст.115 КК України.
По даному кримінальному провадженню обвинуваченому ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Прокурором подано клопотання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому у виді тримання під вартою обвинуваченому на строк шістдесят днів, покликаючись на те, що ризики, враховані при обранні запобіжного заходу не зменшились та продовжують існувати
Так, ОСОБА_4 не працює, суспільно-корисною діяльністю не займається, раніше судимим, судимість якого не знята і не погашена, вчинив умисний злочин, який становить підвищену небезпеку для оточення, поєднаний з насильством.
Також ОСОБА_4 переховувався від органів досудового розслідування та суду, у зв'язку з чим оголошений в розшук, з метою уникнення кримінальної відповідальності під страхом покарання, може переховуватись від суду, а тому наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім цього, враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 є місцевим жителем та може бути знайомий із свідками та потерпілим у даному кримінальному провадженні, а тому може здійснювати моральний тиск на свідків шляхом переконання та залякування, схиляння їх до зміни даних ними показань, або відмови від дачі показів у кримінальному провадженні, а тому наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
ОСОБА_4 є раніше судимим, а саме вироком Жидачівського районного суду Львівської області від 17.06.2022 за ч. 1 ст. 152 КК України до 3 років позбавлення волі, відповідно до ст. 81 КК України був звільнений від відбуття покарання умовно-достроково, та судимість якого не знята і не погашена.
Також, враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_4 після вчинення злочину не повідомив правоохоронні органи про вчинений ним злочин та залишив потерпілого у безпорадному стані, покинувши місце його вчинення, така зухвалість і кримінально-протиправна поведінка підозрюваного свідчить про неможливість зробити для себе належних висновків та припинити вчиняти кримінальні правопорушення, належним чином виконувати процесуальні обов'язки, нехтування останнім нормами права та моралі, легковажне і помилкове усвідомлення про можливість уникнення законного покарання свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи наявність ризиків, передбачених у п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, характер та обставини кримінального правопорушення, інкримінованого останньому, характеризують його як особу, яка не має достатніх моральних цінностей, схильна до досягнення своїх цілей злочинним шляхом та залишаючись на волі ОСОБА_4 зможе переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене, незаконно впливати на потерпілого та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років, а тому застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечать належної поведінки обвинуваченого.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні клопотання про продовження строків застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою підтримав.
Обвинувачений клопотання прокурора не заперечив, однак просив суд змінити застосований до нього запобіжний захід на домашній арешт або визначити розмір застави.
Захисники просили застосувати до обвинуваченого більш м'який запобіжний захід, а саме у виді цілодобового домашнього арешту, оскільки на їх переконання стороною обвинувачення не доведено реальну наявність наведених клопотанні ризиків, а також обвинувачення пред'явлене без достатніх на те доказів.
Заслухавши сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного.
Відповідно до частини 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Судом встановлено, що до обвинуваченого ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 31.01.2026 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком, а в подальшому ухвалою слідчого судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28.03.2026 продовжено до 18.04.2026.
Розглядаючи заявлене клопотання, суд послідовно враховує положення ст.ст.177, 178, 183 КПК України, а також частини 2 ст. 29 Конституції України.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У відповідності до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Одночано, згідно приписів п.5 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Відповідно до пункту 3 статті 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.
Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загальногромадянських прав та інтересів потерпілих. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Водночас суд виходить із необхідності уникнення ризиків, визначених статтею 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, визначених статтею 177 КПК України, для застосування обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в підготовчому судовому засіданні не встановлено, та захисниками не наданого на підтвердження цього жодних доказів.
Відтак, суд доходить переконання, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження.
При розгляді справи судом не встановлено обставин, які б виключали перебування обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає не лише особі обвинуваченого, який раніше судимий, переховувався від органу досудового розслідування, а й характеру та тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, яке є особливо тяжким злочином та за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі від семи до п'ятнадцяти років без альтернативи застосування більш м'якого покарання, такий виключає можливість перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, ухиленню його від суду, перешкоджанню встановленню істини у справі, тобто підстави для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою не відпали.
Враховуючи вищенаведене та ризики визначені ст. 177 КПК України, зважаючи на те, що судовий розгляд неможливо завершити до закінчення строку тримання під вартою, визначеного ухвалою слідчого судді від 28.03.2026, суд приходить до висновку, що застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід продовжити, такий з урахуванням його тривалості, обсягу доказів, не виходить за межі розумного строку.
Керуючись ст.ст.177,183, 315 КПК України, суд
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити дію запобіжного заходу, застосованого щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів, тобто до 06 червня 2026 року включно.
Клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Головуючий суддя ОСОБА_1