Справа №443/421/26
Провадження №3/443/212/26
іменем України
07 квітня 2026 року місто Жидачів
Суддя Жидачівського районного суду Львівської області Равлінко Р.Г., розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції №1 Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , притягався до адміністративної відповідальності 26.03.2025 за ч. 1 ст. 130 КУпАП
за ч. 2 ст. 130 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №589586 від 12.02.2026, ОСОБА_1 12.02.2026 о 13 год 12 хв в с. Любша, вул. О. Василя Пилипчука (Жовтнева), 1А, повторно протягом року керував транспортним засобом марки «Kia Sorento», д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу зі згоди водія за допомогою технічного приладу «Alcotest Drager 6820». Тест номер 2128, позитивний 0,21 проміле. Своїми діями порушив п. 2.9 «а» ПДР, вчинивши адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 , будучи особою, яка притягається до адміністративної відповідальності на виклик суду не з'явився, хоча про дату час і місце розгляду справи належним чином повідомлявся, про причини неявки суд не повідомив.
Захисник ОСОБА_1 , адвокат Чорненький Я.Б. подав клопотання у якому просить слухати справу у його відсутності та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
В обгрунтування поданого клопотання зазначає, що як вбачається із відеозапису, який долучений до матеріалів справи, ОСОБА_1 не перебував в салоні транспортного засобу «Kia Sorento», д.н.з. НОМЕР_1 , який знаходився ліворуч проїзної частини дороги з вимкненим двигуном у нерухомому стані. Також на цьому відеозаписі не зафіксовано факту зупинки чи руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , а також не зафіксовано, що він вчиняв дії з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Вважає, що вказана обставина встановлена та підтверджена рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 30.03.2026 у адміністративній справі №443/304/26. З долученого до матеріалів справи відеозапису встановлено, що на вимогу працівника поліції пройти огляд на ста н алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 погодився та пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Alcotest Drager 6820», результат проби позитивний, 0,21 проміле, що підтверджується роздруківкою з приладу «Alcotest Drager 6820». З технічної характеристики вбачається, що прилад «Alcotest Drager 6820» має похибки при вимірюванні стану алкогольного сп'яніння, що в свою чергу ставить під сумнів результат в 0,21 проміле, який було встановлено у ОСОБА_1 при проходженні огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою вказаного приладу, оскільки перевищення допустимого вмісту алкоголю на 0,01 проміле перебуває в межах можливої похибки вимірювань. Таким чином, дані щодо границі допустимої похибки (0,04 проміле) приладу «Alcotest Drager 6820», показник 0,21 проміле, який став підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 знаходиться в межах допустимої похибки приладу (0,21 проміле - 0,04 проміле =0,186 проміле та свідчить про недоведеність його перебування в стані алкогольного сп'яніння.
Вивчивши протокол про адміністративне правопорушення та дослідивши долучені до нього матеріали, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутня подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Як на докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, поліцейським долучено до матеріалів справи протокол про адміністративне правопорушення, роздруківка з приладу «Drager Alcotest №6820», згідно якої ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп'яніння та результат 0,21 проміле, постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, акт огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відеозапис.
Статтею 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.9 «а» Правил дорожнього руху передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, є саме повторне протягом року керування транспортним засобом у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного), а також відмова осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а його суб'єктом є будь-яка особа, що досягла шістнадцятирічного віку (ст.12 КУпАП) на момент керування транспортним засобом, незалежно від наявності чи відсутності посвідчення водія.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», керування транспортним засобом - це виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Таким чином, саме по собі керування транспортним засобом необхідно розуміти як технічну дію водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідальність для водія транспортного засобу в цьому випадку настає за доведеністю одночасно двох обставин - керування транспортним засобом і перебування у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного) або відмова від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
Адміністративним правопорушенням, передбаченим ч. 2 ст. 130 КУпАП, є повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Судом було дослідженого відеозапис, на якому ОСОБА_1 не перебував в салоні транспортного засобу «Kia Sorento», д.н.з. НОМЕР_1 , оскільки стояв в декількох метрах від транспортного засобу та розмовляв з жінками, а транспортний засіб знаходився ліворуч проїзної частини дороги з вимкненим двигуном у нерухомому стані. На даному відеозаписі зафіксовано, що ОСОБА_1 категорично заперечив факт керування, вказавши, що автомобілем керує його товариш, який знаходився біля авто.
Суд погоджується з твердженнями сторони захисту, що на долученому відео не зафіксовано факт зупинки чи руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , а також не зафіксовано, що він вчиняв дії з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі.
З долученого до матеріалів справи відеозапису встановлено, що на вимогу працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 погодився та пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Alcotest Drager 6820», результат проби - позитивний, а саме: 0,21 проміле, що підтверджується роздруківкою з приладу «Alcotest Drager 6820».
Відповідно Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ від 09.11.2015 ( далі - Інструкція ) гранична норма алкоголю допустима у крові становить 0,2 ‰.
Згідно з технічними характеристиками газоаналізатора «Drager Alcotest 6820» границі допустимої похибки в робочих умовах для масової концентрації алкоголю у видихуваному повітрі: абсолютна похибка +/- 0,02‰у діапазоні від 0 до 0,2 ‰, відносна похибка +/- - 10% - у діапазоні понад 0,2‰; для масової концентрації алкоголю в крові: абсолютна похибка +/- 0,042‰у діапазоні від 0 до 0,4 ‰, відносна похибка +/- 10% - у діапазоні понад 0,4‰
Враховуючи дані щодо границі допустимої похибки (0,042‰) приладу Drager Alcotest 6820, показник 0,21 ‰, який став підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення та притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, знаходиться в межах допустимої похибки приладу, оскільки 0,21‰-0,042‰=0,168‰.
Суд має обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом», оскільки таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Згідно з ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (правопорушення). Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності складу адміністративного правопорушення (п.1 ч.1 ст.247 КУпАП).
За вказаних обставин, не можна констатувати, що зібрані у справі докази винуватості ОСОБА_1 в скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, відповідають критерію «поза розумним сумнівом».
Частиною 1 ст. 7 КУпАП також визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення, акт огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, роздруківка з приладу «Drager Alcotest №6820», не відповідають критерію допустимості доказів і не можуть бути покладені в основу судового рішення про визнання особи винуватою у вчиненні правопорушення.
Відтак, у справі відсутні допустимі докази, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Покликання захисника Чорненького Я.Б. на рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 30.03.2025, у справі №443/304/26 не має для даної справи ніякого преюсдикційного значення.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
А відтак інші доводи захисника Чорненького Я.Б. не аналізуються судом, оскільки на висновки суду про відсутність в його діях події та складу адміінстративного правопорушення не впливають.
Отже, за встановлених у судовому засіданні усіх обставин даної справи про адміністративне правопорушення в їх сукупності висную, що направлені до Жидачівського районного суду Львівської області матеріали про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КУпАП та їх аргументація у цілому не підтверджують у його діях складу наведеного адміністративного правопорушення та є сумнівними.
У свою чергу, наявність сумнівів не узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», про котрий наголошує Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 18 січня 1978 року в справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» («Ireland v. The United Kingdom», заява № 5310/71) та котрий застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту», на чому, власне, наголошується Європейським Судом з прав людини у його рішенні від 21 липня 2011 року в справі «Коробов проти України» («Korobov v.Ukraine», заява № 39598/03). Окрім того, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.02.2019 в справі № 1-р/2019 вказав, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип indubioproreo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
То ж суддя, враховуючи усе вищезазначене, відповідно до положень статей 251-252 КУпАП, з урахуванням також положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», оцінивши зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин цієї справи в їх сукупності, вважає, що в діях ОСОБА_1 , який притягається до адміністративної відповідальності, відсутній склад інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, а, отже, є підстави для застосування наслідків цього, визначених пунктом 1 ст. 247 КУпАП, без необхідності повернення протоколу про адміністративне правопорушення для належного оформлення.
Так, згідно з п. 1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення, з огляду на що, слід винести передбачену пунктом 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП постанову про закриття справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
У свою чергу, суддя враховує, що пунктом 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст.40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому, виходячи з норм ч. 2 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, не вбачає підстав для стягнення судового збору.
Керуючись ст. 247, 279, 283, 284, 287, 289 КУпАП,
Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст.130 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Суддя Р.Г. Равлінко