Справа №442/1817/26
Провадження №2-о/442/237/2026
03 квітня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Крамара О.В.
з участю секретаря судового засідання - Малик О.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дрогобича цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу -
ОСОБА_1 звернулася в суд із вищевказаною заявою, яку обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , її син ОСОБА_2 , загинув, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , зареєстрованого Дрогобицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дрогобицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, актовий запис № 92.
Згідно довідки Стебницького старостинського округу №98 від 24.02.2026 року, солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживав за адресою: АДРЕСА_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та був похований 19.02.2026 року на кладовищі в АДРЕСА_2 . Похованням за власний рахунок займалася матір - ОСОБА_1 .
Для оформлення допомоги на поховання сина, заявниця звернулася до відділення ПФУ з відповідною заявою. При огляді документів працівниками пенсійного фонду були виявлені розбіжності у одній букві щодо написання прізвища заявниці та прізвища її сина, для уточнення яких мені було рекомендовано звернутися до суду.
Було виявлено, що прізвище сина у паспортних даних та свідоцтві про смерть було зазначено: « ОСОБА_3 », замість « ОСОБА_4 ».
У свідоцтві про народження серія НОМЕР_2 , виданого Стебницькою міською радою Львівської області, актовий запис №298 від 31 жовтня 1981 року прізвище заявниці та її сина зазначено як « ОСОБА_4 » та « ОСОБА_4 » відповідно.
Згідно паспортних даних серія НОМЕР_3 , виданого Стебницьким МВМ Дрогобицького МРВ УМВС у Львівській області від 26 грудня 2002 року, прізвище заявниці зазначено як « ОСОБА_4 ».
У свідоцтві про смерть батька ОСОБА_2 , ОСОБА_5 серія НОМЕР_4 від 1 лютого 2008 року, прізвище батька зазначено, як « ОСОБА_4 ».
Усе це є підтвердженням неправильності написання прізвища сина у паспорті. Отже, допущена помилка у паспорті сина, у написанні його прізвища, а саме: « ОСОБА_3 » замість « ОСОБА_4 ».
Дана помилка є досить суттєвою і на даний час не дозволяє заявниці отримати допомогу на поховання, пенсійні виплати по втраті сина, інші передбачені законодавством допомоги, крім цього в майбутньому допущена помилка може слугувати перешкодою для матері як для спадкоємця.
З огляду на вищевикладене заявниця просить встановити факт того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її сином.
За таких обставин, в неї виникла необхідність звернутися з даною заявою в суд.
Заявник ОСОБА_1 , подала клопотання про підтримання заявлених вимог з підстав викладених в заяві, просить заяву задоволити.
Заінтересована особа: Представник Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в судове засідання не з'явився, однак від нього надійшло пояснення на заяву про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами, в якому викладено заперечення, щодо задоволення заяви.
Оскільки сторони в судове засідання не з?явилися, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України - не здійснюється.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, в процесі встановлення обставин справи та перевірки їх доказами, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини:
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п.5 ч.2 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зокрема з врахуванням: п.6 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Згідно ч.2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення
Згідно ч.1 ст. 316 ЦПК України, заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Ст. 318 ЦПК України визначає, що у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт.
Встановлення факту належності правовстановлюючого документу, необхідне заявниці для реалізації права на отримання виплат на поховання та пенсії у зв'язку з втратою сина, а також для оформлення інших видів соціальної допомоги, передбачених чинним законодавством. Крім того, встановлення даного юридичного факту є обов'язковою умовою для забезпечення можливості реалізації спадкових прав у майбутньому.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року, яка діє зі змінами 1998 року, суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідно заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.
В п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.05.1995 року, суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, наприклад, довідок про поранення чи перебування у госпіталі у зв'язку з пораненням, повідомлення військових частин, військкоматів і інших органів військового управління про загибель чи пропажу без вісті в зв'язку з обставинами військового часу, а також заповіту, страхового свідоцтва (полісу), ощадної книжки, трудової книжки, іншого документа про трудовий стаж. З цього слідує, що суду підвідомчий розгляд справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів.
Суд вважає за необхідне висловити особливе зауваження щодо позиції представника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, яка викладена у письмових поясненнях із запереченням проти задоволення заяви, оскільки такий підхід демонструє надмірний формалізм у справі, де заявницею є матір померлого військовослужбовця Збройних Сил України. Вимоги щодо встановлення факту родинних відносин спрямовані виключно на виправлення технічних неточностей у написанні прізвища сина заявниці в офіційних документах, проте державний орган обрав шлях процесуального опору замість сприяння у відновленні справедливості стосовно родини особи, яка виконувала конституційний обов'язок із захисту Батьківщини. Така бездушність та прискіпливість до формальних помилок з боку представника Пенсійного фонду суперечить принципам поваги до статусу Захисника України та нівелює моральну відповідальність державних інституцій перед тими, хто присвятив своє життя службі в лавах ЗСУ. Суд наголошує, що концепція поваги до військового та його родини має бути фундаментальною засадою діяльності будь-якого органу влади, а тому проявлений бюрократичний підхід у питаннях, що стосуються прав матері військовослужбовця, є неприпустимим та свідчить про ігнорування етичних обов'язків держави перед своїми захисниками. На переконання суду, встановлення істини у цій справі є не лише правовим питанням, а й питанням належного вшанування честі військової служби, що виключає можливість застосування штучних перешкод через дріб'язкові помилки у документах. Більше того, суд вважає за необхідне підкреслити фундаментальний правовий принцип, згідно з яким помилки, допущені державними структурами при оформленні документів, не можуть ставати тягарем для громадянина та мають виправлятися за рахунок і зусиллями самої держави, не створюючи перешкод для реалізації законних прав особи - громадянина України.
Системний аналіз наведених вимог законодавства та зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що заява ОСОБА_1 підставна та підлягає задоволенню.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 10, 12, 81, ч. 4 ст. 206, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Встановити факт родинних відносин, а саме, що: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 .
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час його проголошення - з дня отримання такого.
Повний текст рішення складено та підписано 03.04.2026.
Суддя О.В. Крамар