07 квітня 2026 рокуЛьвівСправа №140/9891/25 пров. №А/857/54871/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.,
суддів: Димарчук Т.М., Затолочного В.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року, ухвалене суддею Валюх В.М. у м. Луцьку у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі № 140/9891/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання до вчинення дій,-
02 вересня 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - відповідач) про визнання протиправним і скасування рішення про відмову у призначенні пенсії по втраті годувальника відповідно до 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», зобов'язати призначити пенсію з 12 березня 2025 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно не здійснено призначення пенсію по втраті годувальника, допущено надмірний формалізм при розгляді питання права на призначення пенсії на заявлених позивачем умовах.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 15 квітня 2025 року № 28 про відмову у призначенні пенсії в разі втрати годувальника.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії в разі втрати годувальника, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, з 12 березня 2024 року.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 року по справі № 140/9891/25 та прийняти нове законне та обґрунтоване рішення, яким в задоволені позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що ОСОБА_1 відмовлено у призначені пенсії в разі годувальника у зв'язку із не підтвердженням родинних відносин. В поданих документах, у свідоцтві про народження ОСОБА_2 в графі мати зазначено « ОСОБА_1 », а в паспорті на сторінці 2 « ОСОБА_1 », а тому вважає правомірною відмову пенсійного органу у призначенні пенсії у разі втрати годувальника.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась, що відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції достовірно встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в органах пенсійного фонду та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
ОСОБА_2 (син позивача) помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 20.08.2024 року серії НОМЕР_1 .
10.03.2025 позивач звернулась з заявою до ГУ ПФУ у Волинській області (вх.№5300/8) за призначенням пенсії в разі втрати годувальника, як мати загиблого сина ОСОБА_2 , військовослужбовця Міністерства оборони України, який загинув під час проходження військової служби 12.03.2024, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII).
За наслідками розгляду заяви відповідачем прийнято рішення від 15.04.2025 №28 про відмову у призначенні пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 . Відмова мотивована тим, що в поданих документах у свідоцтві про народження ОСОБА_2 (серія НОМЕР_2 , видане УССР 26.10.1983 року) в графі мати зазначено - ОСОБА_1 , а в паспорті на сторінці 2 « ОСОБА_1 ». Вирішено: відмовити в призначені пенсії в разі втрати годувальника згідно з Законом України 2262 у зв'язку з не підтвердженням родинних відносин.
Про прийняте рішення пенсійний орган повідомив позивача листом від 17.04.2025 №0300-0308-8/25915.
Вважаючи вказане рішення протиправним, звернулась до суду за захистом порушеного права на належне пенсійне забезпечення.
В обґрунтування протиправності дій пенсійного органу позивач зазначає про надання відповідачу експертного висновку щодо ідентичності власного імені «Неля» та «Нелля», проведеного Українським бюро лінгвістичних експертиз від 31.03.2025 №056/428-n/2, яким підтверджено ідентичність зазначених імен в свідоцтві про народження та в паспорті, проте такий не взятий відповідачем до уваги. Вважає, що надмірний формалізм відповідача у вирішенні спірного питання не може бути перепоною у реалізації конституційного права щодо належного пенсійного забезпечення.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» № 2262-XII передбачено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні.
Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV або є особами з інвалідністю.
В розумінні ст. 1 Закону України «Про обов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого статтею 26 цього Закону пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону.
Згідно з статтею 29 Закону № 2262-ХІІ пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім'ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати.
Відповідно до ч.1 ст.30 Закону № 2262-ХІІ право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
Частина друга цієї статті передбачає, що незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.
Приписами п.б ч.1 ст.36 Закону № 2262-ХІІ пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах: б) сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби, - 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї.
Згідно з п.3 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30 січня 2007 року № 3-1 (далі - Порядок № 3-1) до заяви про призначення пенсії в разі втрати годувальника додаються такі документи:
1) подання про призначення пенсії, підготовлене уповноваженим органом (структурним підрозділом) (якщо пенсія померлому годувальнику органом, що призначає пенсію, не призначалась);
2) витяг з наказу про виключення годувальника зі списків особового складу у зв'язку зі смертю/ з визнанням судом безвісно відсутнім (якщо годувальник помер (загинув) / пропав безвісти у період проходження служби) або його копія;
3) свідоцтво про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим;
4) документи, що засвідчують родинні відносини непрацездатних членів сім'ї з померлим годувальником, які передбачені пунктом 12 цього розділу;
5) документи про перебування непрацездатних членів сім'ї на утриманні померлого (загиблого) годувальника (крім непрацездатних дітей; непрацездатних батьків і дружини (чоловіка) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби), які передбачені пунктом 13 цього розділу;
6) документи померлого годувальника, які передбачені підпунктом 4 пункту 2 цього розділу;
7) документи, що підтверджують право на призначення пенсії незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, які передбачені підпунктами 5-7 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (для призначення пенсії непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у пункті «в» статті 30 Закону);
8) документи про обставини загибелі чи смерті годувальника внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час проходження служби при виконанні службових обов'язків (обов'язків військової служби) (висновок військово-лікарської комісії, витяг з наказу про виключення годувальника зі списків особового складу у зв'язку зі смертю / визнанням судом безвісно відсутнім або його копія) (для призначення пенсії непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у пункті «в» статті 30 Закону);
9) документи, що підтверджують право на встановлення надбавок, підвищень та інших доплат (за наявності), які передбачені пунктом 4 цього розділу.
Відповідно до п.12 розділу ІІ Порядок № 3-1 за документи про родинні відносини приймаються: 1) паспорт громадянина України; 2) свідоцтво про народження; 3) свідоцтво про шлюб; 4) рішення суду.
Відмовляючи у призначенні пенсії по втраті годувальника позивачці Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області виходив з того, що з поданих з заявою документів неможливо установити факт родинних зв'язків заявниці та померлого годувальника, так як є відмінність записів в імені позивача (в одній літері) російською та українською мовами у свідоцтві про народження ОСОБА_2 та в паспорті ОСОБА_1 .
Однак, позивач надавала відповідачу експертний висновок від 31.03.2025 №056/428-n/2, виданий Українським бюро лінгвістичних експертиз, відповідно до змісту якого записи особового імені «НЕЛЯ» (паспорт громадянина України) та «НЕЛЛЯ» (свідоцтво про народження) у документах, наданих для експертизи, є ідентичними.
А тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначених документів та їх змісту цілком достатньо для ідентифікації осіб та встановлення факту родинних зав'язків між ними.
Відтак, рішення про відмову у призначенні пенсії по втраті годувальника від 15.04.2025 №28 є протиправним та підлягає скасуванню, так як відповідачем не досліджено повно та всебічно надані заявницею документи.
За приписами статті 50 Закону №2262-ХІІ пенсії відповідно до цього Закону призначаються: членам сімей осіб з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та пенсіонерів з їх числа, які набули право на пенсію після смерті годувальника, - з дня виникнення права на пенсію, а батькам або дружині (чоловікові), які набули право на пенсію у разі втрати годувальника, - з дня звернення за пенсією. Пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.
З огляду на дату смерті ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та дату звернення за призначенням пенсії (10.03.2025 ), позивач має право на призначення пенсії з 12 березня 2024 року.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка.
Таким чином, доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та є довільним тлумаченням норм закону.
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 311, 315, 316, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України у Волинській області - залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року у справі №140/9891/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. В. Глушко
судді Т. М. Димарчук
В. С. Затолочний