07 квітня 2026 рокуЛьвівСправа №380/18403/24 пров. №А/857/49867/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Шевчук С.М.
суддів -Кухтея Р.В.
Носа С.П.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року у справі № 380/18403/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області про скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій,
місце ухвалення судового рішення м. Львів
Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження
суддя у І інстанціїКузан Р.І.
дата складання повного тексту рішенняне зазначено
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
У серпні 2024 року до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області (далі - відповідач), у якій позивачка просила суд:
- скасувати рішення Пустомитівської міської ради від 02 липня 2024 року Пустомитівська міська ради 61 сесії 8 демократичного скликання, яким рада відмовила у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;
- зобов'язати відповідача при розгляді заяви від 20.11.2023 на черговому пленарному засіданні ухвалити рішення, яким надати дозвіл на виготовлення технічної документації з землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року у справі № 380/18403/24 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивачка звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги позивачка зазначає, що рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи. Позивачка зауважує, що відсутність відомостей про реєстрацію за нею житлового будинку не спростовує того факту, що позивачка ним володіє на законних правах. Водночас, факт володіння об'єктом нерухомого майна свідчить про те, що позивачка має право на отримання у власність земельної ділянки, яка знаходиться під цим об'єктом нерухомого майна. Також у апеляційній скарзі позивачка звертає увагу га те, що Земельний кодекс України не передбачає такої підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передання її у власність, як забезпечення продовольчої безпеки у період воєнного стану.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Про розгляд апеляційної скарги відповідач повідомлений шляхом надіслання ухвали про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.
Про розгляд апеляційної скарги позивач повідомлена шляхом надіслання ухвали про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду на поштову адресу позивача, про що в матеріалах справи міститься відповідні докази.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалюючи судове рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не має зареєстрованого права на об'єкт нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці, яку вона бажає отримати у власність, а тому відповідач правомірно відмовив їй у задоволенні заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки у власність для обслуговування житлового будинку.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Пустомитівської селищної ради народних депутатів Пустомитівського району Львівської області № 259 від 11.10.1984 надано громадянину ОСОБА_2 в безстрокове користування земельну ділянку з земель присадибного фонду на АДРЕСА_1 площею 700 кв.м. для будівництва індивідуального одноповерхового житлового будинку по проекту ОБ-М-4/3, житловою площею 54,7 кв.м., загальною площею 106,6 кв.м. та господарської будівлі по проекту ГБ-4-77.
На підставі цього рішення ОСОБА_2 15.04.1987 уклав з Виконавчим комітетом Пустомитівської селищної ради типовий договір про виділення земельної ділянки в безстрокове користування для будівництва житлового будинку на праві приватної власності.
08.12.1997 ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на житловий будинок по АДРЕСА_2 .
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно з довідкою № 81/01-16 від 23.03.2021 у спадковій справі № 5/2021, яка видана приватним нотаріусом Олефір Р.В., спадкоємцем майна ОСОБА_2 є його дружина ОСОБА_1 .
Позивачка 20.11.2023 звернулася до Пустомитівської міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення технічної документації з землеустрою з метою безоплатної передачі земельної ділянки під будинковолодінням по АДРЕСА_2 . На момент цього звернення відомості про реєстрацію за позивачкою права власності на житловий будинок за цією адресою до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не були внесені.
02 липня 2024 року Пустомитівська міська рада 61 сесії 8 демократичного скликання, прийняла рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність визначений нормами Земельного кодексу України (далі - ЗК України).
Згідно з частиною 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до абзацу 1 частини 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, законодавцем встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Апеляційний суд встановив, що позивачка 20.11.2023 звернулася до Пустомитівської міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення технічної документації з землеустрою з метою безоплатної передачі у власність земельної ділянки під будинковолодінням по АДРЕСА_2 .
02 липня 2024 року відповідач прийняв рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у зв'язку із забороною безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану».
Відповідно до пп. 5 п. 27 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей, зокрема безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність колишнім власникам знищеного внаслідок обставин, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, нерухомого майна (будівель, споруд), право власності на яке відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно припинено у зв'язку із знищенням майна, а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.
Вказані норми внесені до ЗК України на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» 24 березня 2022 року № 2145-IX, який прийняти у часі пізніше, а тому має пріоритет у застосуванні.
У контексті предмету цього спору, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постанові від 03.08.2023 у справі № 300/3771/22 вже сформулював правову позицію, відповідно до якої рішення органу місцевого самоврядування про відмову в наданні дозволу на складення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є законним, якщо підставою для його прийняття є підпункт 5 пункту 27 Розділу X "Перехідних положень" ЗК України.
Формуючи такий правовий висновок, Верховний Суд виходив з такого:
" 46. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан, який з урахуванням наступних указів Президента України продовжує діяти.
47. Відповідно до статті 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12 травня 2015 року № 389-VIII (далі - Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
48. Отже, як на дату прийняття спірного рішення відповідача так і на час розгляду цієї справи у суді в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом № 389-VIII.
49. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану" від 24 березня 2022 року № 2145-IX (далі - Закон № 2145-IX) внесено зміни, серед іншого, до ЗК України. Так, Розділ X "Перехідні положення" ЗК України доповнено пунктами 27 і 28. У підпункті 5 пункту 27 Розділу X "Перехідних положень" ЗК України зазначено, що безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Вказані зміни до ЗК України набрали чинності 7 квітня 2022 року.
50. З огляду на зміни, які внесені до ЗК України Законом № 2145-IX, із 7 квітня 2022 року до припинення (скасування) воєнного стану в Україні органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації.
51. При цьому колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Водночас суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
54. Відтак, приймаючи спірне рішення "…" Загвіздянська сільська рада Івано-Франківського району Івано-Франківської області діяла у відповідності до положень підпункту 5 пункту 27 розділу "Перехідні положення" ЗК України, оскільки інших альтернативних дій вказана місцева рада не вправі була вчиняти.
55. Таким чином, cпірне рішення відповідача є таким, що прийняте у межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури, та відповідає критеріям, встановленим частиною другою статті 2 КАС України, а тому не підлягає скасуванню".
Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації. Однак, така заборона не поширюється на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд).
Що стосується тверджень позивачки про те, що позивачка є власником житлового будинку, який знаходиться на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 , то апеляційний суд зауважує, що позивачка не надала цьому доказів.
Довідка приватного нотаріуса у спадковій справі № 5/2021 від 23.03.2021 № 81/01-16 про те, що позивачка є спадкоємицею майна ОСОБА_2 не свідчить про те, що: по перше позивачка прийняла спадщину (відсутнє свідоцтво на право на спадщину) і по друге не свідчить про те, що позивачка стала власником майна ОСОБА_2 .
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що кожне речове право підлягає державній реєстрації порядок здійснення якої визначений Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до норм цього закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 та від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16 зроблено висновок про те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, однак самостійного значення для виникнення права власності не має. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.
Зважаючи на те, що у цій справі відсутні докази про реєстрацію позивачкою речового права на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , адміністративний суд не має право встановлювати правові підстави та факт набуття відповідного речового права позивачкою.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, в частині задоволення позову, та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, в цій частині, а судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року у справі № 380/18403/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді Р. В. Кухтей
С. П. Нос