Справа № 320/36420/25 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.
08 квітня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Штульман І.В.
суддів: Кобаля М.І.,
Черпака Ю.К.,
при секретарі: Красновій О.Р.,
за участі: Яцюка С.О., представника позивача,-
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправним та скасування повідомлення, -
17 липня 2025 року Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області (далі - ТУ ССО у м. Києві та Київській області, позивач) звернулося в Київський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - ВПВР УЗПВР у м. Києві та Київській області ЦМУ МЮ (м. Київ)) в якому просило суд:
визнати протиправним та скасувати повідомлення державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Костянтина Пилипчука у ВП НОМЕР_1 від 11 липня 2025 року про вчинення кримінального правопорушення, відповідно до якого за невиконання рішення суду в повному обсязі, державний виконавець просить розглянути питання щодо притягнення до відповідальності службових осіб Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що за наявності двох чинних постанов про накладення штрафів за невиконання судового рішення у межах ВП НОМЕР_2, відповідач правомірно діяв у спосіб, передбачений частиною другою статті 75 Закону України "Про виконавче провадження".
Не погоджуючись з рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року, ТУ ССО у м. Києві та Київській області (надалі - апелянт) 25 вересня 2025 року, через "Електронний суд", звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позов. В обґрунтування апеляційної скарги, представник ТУ ССО у м. Києві та Київській області зазначає, що суд першої інстанції помилково не прийняв доводи про поважність причин невиконання позивачем судового рішення пославшись на те, що вони могли б бути враховані тільки під час розгляду питання правомірності накладення на позивача штрафів.
ВПВР УЗПВР у м. Києві та Київській області ЦМУ МЮ (м. Київ) правом надання відзиву на апеляційну скаргу не скористалося.
Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
Відповідач свого представника у судове засідання не направив, хоча про день, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, заяв про відкладення розгляду справи суду не надавав.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає за належне апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року - без змін, мотивуючи це наступним.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 січня 2024 року у справі №320/7304/22 позов ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області (далі - Управління та/або відповідач), третя особа: Державна казначейська служба України, про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів, задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану. Зобов'язано Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", в розмірі 30000,00 грн на місяць, починаючи з 24 лютого 2022 року.
З матеріалів справи вбачається, що Управління неодноразово зверталось до Центрального управління Служби судової охорони з листами про необхідність виділення додаткових кошторисних призначень задля виконання рішення суду.
У зв'язку з тим, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 січня 2024 року у справі №320/7304/22 у наданий державним виконавцем строк боржником (позивачем у цій справі) не виконано, керуючись статтями 63,75 Закону України "Про виконавче провадження", державним виконавцем винесено постанову про накладення на боржника Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області штраф у розмірі 5100 грн.
У зв'язку з повторним невиконанням боржником Територіальним управлінням Служби судової охорони у м. Києві та Київській області рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 січня 2024 року державним виконавцем винесено постанову, якою накладено штраф у розмірі 10200 грн.
11 липня 2025 року відповідачем сформовано та направлено до ГУНП в м. Києві повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 382 Кримінального кодексу (далі - КК) України, за невиконання судового рішення.
Не погоджуючись зі вказаним повідомленням відповідача від 11 липня 2025 року про вчинення кримінального правопорушення, ТУ ССО у м. Києві та Київській області звернулося до суду з цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом пунктів 1, 2 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
Як передбачено положеннями статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.
Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Як передбачено приписами статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Відповідно до положень частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Як передбачено приписами частини другої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження", у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
При цьому, положеннями статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції у межах ВП НОМЕР_1 було винесено постанови про накладення на ТУ ССО у м. Києві та Київській області - позивача у цій справі штрафу у розмірі 5100,00 грн та у розмірі 10200 грн за невиконання рішення суду.
До того ж, відповідачем 11 липня 2025 року сформовано та направлено до ГУ НП в м. Києві повідомлення про вчинення ТУ ССО у м. Києві та Київській області кримінального правопорушення, передбаченого статті 382 КК України за невиконання судового рішення.
Суд звертає увагу сторін, що постановами державного виконавця у ВП НОМЕР_1 зафіксовано факт невиконання боржником без поважних причин судового рішення по справі №320/7304/22.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду погоджується із судом першої інстанції, що матеріали справи не містять відомості про оскарження чи скасування постанов ВПВР УЗПВР у м. Києві та Київській області ЦМУ МЮ (м. Київ) про накладення двох штрафів у розмірі 5100 грн та 10200 грн відповідно.
Відповідно до вимог частини другої статті 75 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний звернутися до правоохоронних органів у разі умисного невиконання рішення суду боржником.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що єдиною підставою для звернення відповідача до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення ТУ ССО у м. Києві та Київській області кримінального правопорушення стало прийняття ВПВР УЗПВР у м. Києві та Київській області ЦМУ МЮ (м. Київ) двох постанов про накладення штрафів на позивача у розмірі 5100 грн та 10200 грн внаслідок невиконання судового рішення у справі №320/7304/22.
Однак, повідомлення відповідача про вчинення позивачем ТУ ССО у м. Києві та Київській області кримінального правопорушення саме по собі не є процесуальним рішенням, а лише є ініціюванням перевірки правоохоронними органами.
Якщо позивач ТУ ССО у м. Києві та Київській області вважає, що таке повідомлення є безпідставним або подано з порушенням закону, він може оскаржити дії правоохоронних органів у разі незаконного відкриття кримінального провадження, звернувшись з відповідною скаргою до слідчого судді відповідно до статті 303 КПК України.
З огляду на викладене, Київський окружний адміністративний суд 16 вересня 2025 року дійшов правильного висновку, що за наявності двох чинних постанов про накладення штрафів за невиконання судового рішення у межах ВП НОМЕР_2, відповідач правомірно діяв у спосіб, передбачений вимогами частини другої статті 75 Закону України "Про виконавче провадження".
Шостий апеляційний адміністративний суд погоджується із твердженням суду першої інстанції, що ВПВР УЗПВР у м. Києві та Київській області ЦМУ МЮ (м. Київ) своїм повідомленням від 11 липня 2025 року НОМЕР_1 про вчинення кримінального правопорушення не порушив права ТУ ССО у м. Києві та Київській області.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи, що мета адміністративного судочинства відповідно до положень частини першої статті 2 КАС України, це ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відтак, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком Київського окружного адміністративного суду 16 вересня 2025 року про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТУ ССО у м. Києві та Київській області.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Проаналізувавши норми права та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду приходить до висновку, що Київський окружний адміністративний суд 16 вересня 2025 року правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення по справі №320/36420/25 з додержанням норм права, а викладені в апеляційній скарзі ТУ ССО у м. Києві та Київській області доводи висновки першої інстанції не спростовують.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року по справі №320/36420/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Штульман
Судді: М.І. Кобаль
Ю.К. Черпак