Справа № 580/5021/25 Головуючий у 1-й інстанції: Гаращенко В.В.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
07 квітня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Черпака Ю.К.,
суддів Кобаля М.І., Штульман І.В.,
за участю секретаря судового засідання Краснової О.Р.,
представника позивача Попова Ю.В.,
представника відповідача адвоката Сизька Д.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Красногірське» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Красногірське» про застосування заходів реагування,
У травні 2025 року Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області (далі - позивач/ГУ ДСНС у Черкаській області) звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Красногірське» (далі - відповідач/апелянт/ТОВ «Красногірське») про застосування заходів реагування до ТОВ «Красногірське», юридична адреса/місце провадження господарської діяльності: вулиця Незалежності, будинок, 124, село Антипівка, Золотоніський район, Черкаська область, 19973, у вигляді повної заборони експлуатації будівель підприємства, шляхом знеструмлення електроживлення, закриття всіх входів (із накладенням печаток) до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.
Позовні вимоги обґрунтовано посиланням на те, що ГУ ДСНС у Черкаській області за результатами проведеної перевірки відповідача на предмет додержання вимог законодавства у сферах пожежної та техногенної безпеки встановлено порушення, які створюють загрозу життю та здоров'ю людей. Реалізуючи надані Кодексом цивільного захисту України повноваження, звернувся до суду із даним позовом про застосування заходів реагування. При цьому позивач виходить із того, що наявність хоча б одного неусунутого порушення, яке створює загрозу життю та здоров'ю людей, є самостійною та достатньою правовою підставою для зупинення експлуатації відповідних приміщень відповідача до повного усунення таких порушень.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року позов ГУ ДСНС у Черкаській області задоволено частково.
Застосовано до ТОВ «Красногірське» заходи реагування у вигляді зобов'язання зупинити експлуатацію об'єктів за місцем провадження господарської діяльності: вулиця Незалежності, будинок 124, село Антипівка, Золотоніський р-н, Черкаська область, 19973, а саме: будівель тваринницьких ферм, складських будівель, гаражних боксів до повного усунення порушень, шляхом їх обладнання системою протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.2-56:2014 «Системи протипожежного захисту» та оброблення дерев'яних елементів горищних покриттів засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що за результатами здійснених позивачем заходів державного нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки на об'єкті відповідача виявлено порушення вимог законодавства, які створюють реальну загрозу життю та здоров'ю людей та є достатньою правовою підставою для застосування до відповідача заходів реагування, передбачених Кодексом цивільного захисту України. Повноваження органу ДСНС на звернення до адміністративного суду з таким позовом прямо передбачені статтями 67, 70 Кодексу цивільного захисту України та частиною сьомою статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а тому саме наявність зафіксованих актом перевірки порушень, які не були усунуті на момент розгляду справи, зумовлює можливість судового втручання у вигляді зупинення експлуатації відповідних об'єктів. Суд першої інстанції врахував обставини виникнення 26 березня 2025 року пожежі на території відповідача та зазначив, що під час огляду місця пожежі було встановлено невиконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки. Відсутність систем протипожежного захисту на об'єктах відповідача вже була зафіксована раніше, а виявлені недоліки, на думку суду, не лише створили перешкоди для належного реагування на пожежу, але й можуть у подальшому знову призвести до її виникнення, що свідчить про існування небезпеки не абстрактного, а реального характеру. Оцінюючи результати позапланової перевірки, оформлені актом № 1 від 09 вересня 2025 року, суд дійшов висновку, що хоча частину порушень відповідачем було усунуто, разом із тим залишилися наявними найбільш істотні порушення, а саме: не обладнано будівлі тваринницьких ферм, складських будівель і гаражних боксів системою протипожежного захисту відповідно до вимог ДБН В.2.2-56:2014, а також не оброблено дерев'яні елементи горищних покриттів засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності. Саме ці порушення суд визнав такими, що безпосередньо впливають на рівень пожежної безпеки об'єктів та унеможливлюють своєчасне виявлення загоряння, сповіщення людей, організацію евакуації і локалізацію пожежі на початковій стадії. Відсутність належної системи протипожежного захисту суттєво збільшує час вільного розвитку пожежі до моменту її виявлення, що, у свою чергу, може спричинити значні матеріальні збитки, травмування або загибель людей. Крім того, за таких умов наявні первинні засоби пожежогасіння не можуть вважатися достатніми, оскільки вони ефективні лише на ранній стадії розвитку пожежі. З огляду на це суд погодився з доводами позивача про те, що неусунення вказаних порушень свідчить про збереження загрози життю та здоров'ю людей. Посилаючись на практику Верховного Суду, суд першої інстанції зазначив, що саме по собі посилання відповідача на вжиття заходів з усунення порушень або намір їх усунути не є достатнім для висновку про відсутність підстав для застосування заходів реагування, якщо на момент розгляду справи такі порушення фактично залишаються неусунутими. У зв'язку з цим суд не прийняв доводи відповідача як такі, що спростовують установлені актом перевірки порушення, та дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову. Разом з тим суд першої інстанції виходив і з принципу співмірності втручання, зазначивши, що враховуючи усунення відповідачем більшості виявлених порушень, застосування найбільш суворого заходу реагування у вигляді повної заборони експлуатації всіх будівель підприємства, із знеструмленням електроживлення та закриттям усіх входів, не є пропорційним характеру та обсягу фактично неусунутих порушень. Крім того, суд зауважив, що запропонований позивачем спосіб виконання заходів реагування у вигляді опечатування приміщень та відключення їх від електроживлення не передбачений законом і фактично створював би перешкоди для самого усунення виявлених порушень.
В апеляційній скарзі ТОВ «Красногірське», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ГУ ДСНС України в Черкаській області відмовити повністю. Оскаржуване рішення є незаконним і необґрунтованим, оскільки суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, визнав установленими обставини, які належними та допустимими доказами не підтверджені, дійшов висновків, що не відповідають фактичним обставинам справи, а також неправильно застосував норми матеріального права та допустив істотні порушення норм процесуального права. Суд першої інстанції безпідставно поклав в основу рішення висновки, сформовані за результатами огляду місця пожежі 26 березня 2025 року, оскільки працівники ДСНС перебували лише в одному побутовому приміщенні, де сталося загоряння чайника, не здійснювали повноцінного обстеження всіх будівель підприємства та не могли в нічний час об'єктивно встановити наявність усіх порушень, на які в подальшому послався позивач. У зв'язку з цим ТОВ «Красногірське» вважає необґрунтованим висновок суду про те, що підприємство загалом продовжувало експлуатуватися з порушеннями вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки. Суд першої інстанції неправомірно відмовив у призначенні судової експертизи, на проведенні якої наполягав відповідач з метою перевірки фактичної наявності чи відсутності зафіксованих позивачем порушень. Такі клопотання були відхилені протокольними ухвалами без належного мотивування, без оформлення окремого процесуального документа та без відображення мотивів відмови у самому рішенні суду, що свідчить про порушення вимог статей 243, 246, 248 КАС України та позбавило відповідача можливості належно довести свої заперечення. Суд першої інстанції не надав належної оцінки поданим відповідачем письмовим доказам, які підтверджують усунення виявлених порушень, а саме: експертному висновку протипожежного стану об'єкта від 15 серпня 2025 року № 02, декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань пожежної безпеки від 18 серпня 2025 року та листу ГУ ДСНС України в Черкаській області про її реєстрацію. Також суд безпідставно не врахував ці докази та помилково виходив з того, що належним доказом усунення порушень може бути виключно акт повторної перевірки органу державного нагляду, тоді як, на думку апелянта, такий акт є лише одним із доказів, який підлягає оцінці нарівні з іншими матеріалами справи. На підтвердження цього апелянт послався на відповідну практику Верховного Суду. Крім того, ТОВ «Красногірське» наголосило на незаконності акту позапланової перевірки від 09 вересня 2025 року № 1, покладеного судом в основу рішення. Вказана перевірка проводилася органом, який уже був стороною спору, що ставить під сумнів її об'єктивність і неупередженість, а також вказується на відсутність належних повноважень у посадової особи, яка брала участь у проведенні такого заходу контролю. Апелянт зазначає, що правомірність дій посадових осіб ДСНС щодо проведення цієї перевірки та складання акта є предметом окремого судового спору у справі № 580/10445/25, а відтак суд першої інстанції передчасно використав цей акт як належний і достатній доказ неусунення порушень. Суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотань про зупинення провадження у справі до вирішення спору щодо правомірності перевірки та акту від 09 вересня 2025 року № 1, а також не розглянув належним чином клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору. За доводами скаржника, такі клопотання також були вирішені протокольними ухвалами без належного мотивування, що апелянт розцінює як істотне порушення процесуального закону. Також суд першої інстанції не встановив і належним чином не обґрунтував, у чому саме полягає реальна загроза життю та здоров'ю людей від кожного із порушень, на які послався позивач. Суд обмежився загальними міркуваннями та формальним переліком недоліків, не навівши конкретних наслідків, які вони створюють, тоді як застосування заходів реагування у вигляді зупинення експлуатації об'єктів можливе лише за умови доведення того, що відповідні порушення дійсно створюють загрозу життю та здоров'ю людей. В акті перевірки відсутній опис негативних наслідків, які настали в результаті виявлених порушень, що додатково спростовує висновок суду про наявність такої загрози.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно з частинами першою та другою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та їх правову оцінку, правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що 26 березня 2025 орієнтовно о 22 год. 03 хв. у побутовому приміщенні тваринницької ферми (великої рогатої худоби) на території ТОВ «Красногірське», юридична адреса/місце провадження господарської діяльності: вулиця Незалежності, будинок, 124, село Антипівка, Золотоніський район, Черкаська область, 19973 (далі - об'єкт) виникла пожежа в результаті короткого замкнення електромережі.
Відповідно до вимог пункту 3 та 7 Порядку обліку пожеж та їх наслідків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 року № 2030 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05 грудня 2024 року № 1386), пункту 9 розділу І та пункту 3 розділу V Порядку спільних дій Національної поліції України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій та Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України під час проведення огляду місця пожежі, виявлення, припинення, попередження та розслідування кримінальних правопорушень та інших подій, пов'язаних з пожежами, затвердженого наказом МВС України від 24 липня 2017 року № 621, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2017 року за № 998/30866, уповноваженою посадовою особою ДСНС черговим інспектором - головним інспектором відділу запобігання надзвичайним ситуаціям Золотоніського районного управління Головного управління майором служби цивільного захисту Олександром Слюсаренком у складі слідчо - оперативної групи підрозділу Національної поліції, в межах визначених нормативно - правовими актами повноважень, проведено огляд місця пожежі та складено Акт про пожежу від 26 березня 2025 року (далі - Акт).
За результатами проведеного дослідження складений висновок про причини виникнення пожежі від 28 березня 2025 року.
Під час огляду місця пожежі встановлено, що припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки від 25 травня 2021 року № 42 керівництвом не виконано, об'єкт продовжує експлуатуватися з порушеннями вимог Кодексу цивільного захисту України № 5403-VI, Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 грудня 2014 року № 1417 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 05 березня 2015 року за № 252/26697 (зі змінами внесеними наказом МВС України від 11 липня 2024 року № 474, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 липня 2024 року за № 1124/42469) (далі - ППБУ), Правил експлуатації та типових норм належності вогнегасників, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15 січня 2018 року № 25, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23 лютого 2018 року за № 225/31677, ДБН В.2.5- 56:2014 «Системи протипожежного захисту» (далі - ДБН В.2.5-56:2014), які вже призвели до пожежі, створили перешкоди для гасіння пожежі, а також можуть знову призвести до її виникнення, а саме:
- не обладнано будівлі тваринницьких ферм, току, складських будівель, гаражних боксів системою протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5- 56:2014 «Системи протипожежного захисту» (пункт 1.2 Розділ V ППБУ) (пропонується до виконання із 2016 року).
За результатами позапланової перевірки позивача посадовими особами ГУ ДСНС у Черкаській області складено акт № 1 від 09 вересня 2025 року, яким зафіксовано наступні порушення:
1. Будівлі тваринницьких ферм, току, складських будівель, гаражних боксів не обладнано системою протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.2-56:2014 «Системи протипожежного захисту».
2. Не оброблені дерев'яні елементи горищних покриттів засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності будівель тваринницьких ферм, складських приміщень, гаражних боксів.
3. Не забезпечено територію об'єкта, приміщень та споруд відповідними знаками безпеки, які повинні відповідати ДСТУ EN ISO 7010:2019 «Графічні символи. Кольори та знаки безпеки. Зареєстровані знаки безпеки».
4. Не забезпечено персонал в повній мірі відповідно до законодавства засобами індивідуального захисту.
5. Пожежні щити не укомплектовані засобами пожежогасіння, а саме: вогнегасники - 3шт., ящик з піском - 1 шт., покривало з негорючого теплоізоляційного матеріалу або повсті розміром 2х2м - 1 шт., гаки - 3 шт., лопати - 2 шт., ломи - 2 шт. сокири - 2 шт.
6. Пожежні щити не забезпечують захист вогнегасників від потрапляння прямих сонячних променів, а також захист змінних комплектуючих виробів від використання не за призначенням.
7. На території об'єкта відсутня схема території, в якій зазначається розміщення будівель, водойм, гідрантів, пірсів та градирень, під'їздів пожежних автомобілів до них.
8. Не забезпечено захист будівель та споруд від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів на рівні, визначеному проектною, експлуатаційною документацією, або на рівні рекомендацій виробника системи блискавкозахисту.
Позивач за результатами проведеної перевірки та виявлених порушень звернувся до суду з адміністративним позовом про застосування заходів реагування.
Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V) визначено правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).
Статтею 1 Закону № 877-V визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Частиною сьомою статті 7 Закону № 877-V передбачено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
Відносини, пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов'язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності регулює та визначає Кодекс цивільного захисту України.
Статтею 67 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема: - здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб'єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу; - складення актів перевірок, приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки у разі виявлення таких порушень; - звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що за результатами здійснення заходу державного нагляду (контролю), оформленого відповідним актом, у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, уповноважений орган наділений альтернативними способами реагування. Зокрема, такий орган має право або видати припис, розпорядження чи інший обов'язковий до виконання розпорядчий документ щодо усунення виявлених порушень, або, залежно від характеру та ступеня небезпеки таких порушень, звернутися до адміністративного суду з позовом про застосування заходів реагування у вигляді повного чи часткового зупинення діяльності підприємства, окремих виробництв, дільниць чи експлуатації відповідних будівель, об'єктів і споруд.
Згідно зі статтею 70 Кодексу цивільного захисту України підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є:
1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами;
2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення;
3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки;
4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій;
5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи;
6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб'єкта господарювання, їх непридатність або відсутність;
7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами; відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об'єктів або об'єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій;
8) відсутність на об'єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту;
9) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб'єктів господарювання;
10) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об'єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб'єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.
Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.
Правильними є висновки суду першої інстанції про те, що відсутність систем протипожежного захисту, зокрема установок пожежогасіння, об'єктивно унеможливлює своєчасне виявлення загоряння, належне та оперативне оповіщення працівників і аварійно-рятувальних служб, а також своєчасне вжиття заходів з евакуації. За таких умов істотно збільшується період вільного розвитку пожежі до моменту її виявлення, що, своєю чергою, створює реальний ризик заподіяння значних матеріальних збитків, а також загибелі чи травмування людей. При цьому наявність лише первинних засобів пожежогасіння не може вважатися достатньою, оскільки їх ефективність обмежується початковими стадіями розвитку пожежі.
Крім того, несправність або неналежне утримання в постійній готовності систем протипожежного захисту, зокрема автоматичної пожежної сигналізації та систем оповіщення про пожежу, унеможливлює своєчасне виявлення осередку займання та передачу відповідного сигналу на пульти централізованого спостереження служби порятунку. За наявності такої ситуації істотно ускладнюється як реагування на пожежу, так і її локалізація на ранній стадії, що в умовах реальної загрози життю та здоров'ю людей і знищенню матеріальних цінностей може призвести до тяжких наслідків, у тому числі неможливості своєчасного порятунку людей та ліквідації пожежі у мінімальних межах.
Верховний Суд у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/5849/18 зазначив, що порушення вимог законодавства у сфері пожежної безпеки не може вважатися усунутим лише з огляду на намір суб'єкта господарювання вжити заходів для його усунення або на стадії виконання відповідних робіт. Усунення порушення має бути підтверджене фактичним приведенням об'єкта у відповідність до встановлених нормативних вимог.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 826/7292/18, у якій наголошено, що сам по собі факт вжиття заходів щодо усунення порушень або подання документів, які свідчать про їх можливе усунення у майбутньому, не свідчить про відсутність підстав для застосування заходів реагування, якщо на момент розгляду справи такі порушення фактично залишаються неусунутими.
Судом першої інстанції встановлено, що станом на момент розгляду справи відповідачем не в повному обсязі усунуто порушення, зафіксовані в акті перевірки, що свідчить про збереження загрози життю та здоров'ю людей.
Колегія суддів звертає увагу, що застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) має превентивний та тимчасовий характер і спрямоване насамперед на недопущення настання негативних наслідків, зумовлених наявністю порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.
За своїм змістом такі заходи застосовуються виключно до моменту усунення виявлених порушень та припинення існування реальної загрози життю та/або здоров'ю людей (частина п'ята статті 4 Закону № 877-V), а відтак їх подальше застосування після усунення відповідних порушень втрачає правове підґрунтя та суперечить меті, з якою вони передбачені законодавством.
Аналогічний правовий підхід викладено у постанові Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 826/12258/18.
Підсумовуючи наведене, слід зазначити, що у разі встановлення порушень вимог законодавства у сфері пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров'ю людей, застосування заходів реагування можливе виключно на підставі відповідного рішення адміністративного суду. Враховуючи системний аналіз положень чинного законодавства України, а також досліджені матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для застосування до відповідача заходів реагування за місцем провадження господарської діяльності: вулиця Незалежності, будинок 124, село Антипівка, Золотоніський район, Черкаська область.
Разом з тим, беручи до уваги обставини усунення відповідачем більшості порушень, виявлених під час проведення перевірки, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що застосування крайнього заходу реагування у вигляді повного зупинення діяльності підприємства не відповідає принципу співмірності та є надмірним втручанням у господарську діяльність відповідача.
Поняття «загрози життю та здоров'ю людей» має оціночний характер, однак це не звільняє суд від обов'язку перевірити існування такої загрози на підставі належних і допустимих доказів, не обмежуючись виключно даними акта перевірки, а оцінюючи усі наявні у справі докази у їх сукупності.
Разом з тим, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що в основу рішення покладено виключно акт перевірки, оскільки зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що судом було надано оцінку усім наявним у справі доказам у їх сукупності, у тому числі документам, поданим відповідачем на підтвердження усунення порушень. Водночас сам по собі факт надання таких документів не свідчить про належне та повне усунення порушень, якщо їх фактичне виконання не підтверджено у встановленому порядку.
При цьому, незважаючи на надані відповідачем докази часткового усунення порушень, колегія суддів встановила, що відповідачем не підтверджено належними доказами виконання вимог щодо обладнання будівель тваринницьких ферм, складських приміщень та гаражних боксів системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.2-56:2014 «Системи протипожежного захисту», а також здійснення вогнезахисної обробки дерев'яних елементів горищних покриттів із забезпеченням І групи вогнезахисної ефективності. Саме зазначені порушення є такими, що безпосередньо впливають на рівень пожежної безпеки об'єктів та обґрунтовують необхідність застосування заходів реагування.
Доводи апеляційної скарги про відсутність реальної загрози життю та здоров'ю людей колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки встановлені порушення за своєю природою є такими, що безпосередньо впливають на можливість своєчасного виявлення пожежі, оповіщення людей та організації евакуації. При цьому для застосування заходів реагування не вимагається настання негативних наслідків, достатнім є встановлення об'єктивної можливості їх настання без конкретного передбачення та опису руйнівних результатів.
Посилання апелянта на експертний висновок та декларацію відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань пожежної безпеки апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки такі документи не підтверджують фактичного виконання заходів, передбачених нормативними актами та приписами позивача, зокрема щодо обладнання конкретних об'єктів системами протипожежного захисту та здійснення вогнезахисної обробки конструкцій. Натомість зазначені документи мають оціночний/декларативний характер і не спростовують встановлені під час перевірки факти невиконання обов'язкових вимог.
Доводи представника відповідача щодо відсутності необхідності обладнання вказаних приміщень системами протипожежного захисту колегія суддів відхиляє як безпідставні, оскільки вони не підтверджені жодними нормативними положеннями чи належними доказами.
Водночас колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо невідповідності запропонованого позивачем способу виконання заходів реагування вимогам законодавства, оскільки опечатування приміщень та відключення їх від джерел електроживлення не передбачено чинними нормами права та фактично унеможливлює виконання відповідачем робіт, спрямованих на усунення виявлених порушень, що суперечить меті застосування таких заходів.
Доводи апеляційної скарги щодо незаконності акта перевірки від 09 вересня 2025 року № 1 колегія суддів відхиляє, оскільки на момент розгляду цієї справи відсутнє судове рішення, яке б встановлювало протиправність проведення відповідного заходу державного нагляду чи складеного за його результатами акта. Сам по собі факт оскарження такого акта в іншому судовому провадженні не є підставою для неврахування його як доказу у цій справі.
Також неспроможними є доводи апелянта щодо необхідності зупинення провадження у справі до вирішення іншого спору щодо акта позапланової перевірки від 09 вересня 2025 року, оскільки результати розгляду такої справи не є преюдиційними для даного спору та не перешкоджають встановленню обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи. Відтак підстави для застосування статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України були відсутні.
Посилання апелянта на неправомірну відмову суду у призначенні експертизи для перевірки фактичної наявності чи відсутності зафіксованих позивачем порушень та неоформлені відмови окремим процесуальним документом є необґрунтованими, так як запропоноване на експертизу питання стосується встановлення фактичних обставин справи і не потребує спеціальних знань, а ухвала про відмову у призначенні експертизи відповідно до пункту 10 частини п'ятої статті 243 та пункту 9 частини першої статті 294 КАС України може складатися не окремим документом і не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
В матеріалах справи є достатньо доказів, наданих обома сторонами, для ухвалення рішення без призначення і проведення експертизи.
Оскільки суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів згідно із статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги залишає її без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись статтями 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Красногірське» залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
Судді: Кобаль М.І.
Штульман І.В.
Повний текст постанови виготовлено 08.04.2026.