1Справа № 335/10392/25 2/335/701/2026
03 квітня 2026 року м. Запоріжжя
Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Сиротенко В.К., за участю секретаря судового засідання Кумер А.В., представника позивача - Скупої Н.О., відповідача - ОСОБА_1 , представника відповідача - Юсубова Е.С., представника третьої особи - Каськової І.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача - адвоката Юсубова Е.С. про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» про стягнення заборгованості,
17.10.2025 до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява ТОВ «Запоріжжяелектропостачання», в особі представника Скупої Н.О., до відповідача ОСОБА_1 , в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за спожиту у період з 01.02.2021 по 31.07.2021, 01.09.2021-31.12.2023, 01.02.2025-28.02.2025, 01.05.2025-31.05.2025 електричну енергію у сумі 20 998,82 грн, 3% річних у сумі 42,59 грн, інфляційні втрати у сумі 138,00 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2025 справу розподілено та передано для розгляду судді Сиротенко В.К.
Ухвалою від 27.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, сторонам встановлено строки на подання заяв по суті справи.
14.11.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
26.11.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог.
09.12.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли додаткові пояснення по справі.
Ухвалою суду від 20.01.2026 прийнято до провадження заяву про уточнення позовних вимог. Клопотання представника позивача про залучення третьої особи - задоволено. Залучено Акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
25.02.2026 через систему «Електронний суд» від представника АТ «Запоріжжяобленерго» надійшли пояснення по справі.
06.03.2026 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, який призначений на 09 березня 2026 року о 14:00 год., у зв'язку з тим, що коригування обсягів спожитої електричної енергії на яке посилається 3-я особа в своїх поясненнях, буде відображено у програмному комплексі Товариства лише після 10 березня 2026 року, що унеможливлює подання до суду актуальних даних станом на дату призначеного судового засідання.
У судове засідання 09.03.2026 представник позивача не з'явився.
Відповідач та представник відповідача наполягали на розгляді справи по суті за відсутності представника позивача, який про причини неявки у судове засідання не повідомив.
У судовому засіданні 09.03.2026 суд перейшов до стадії ухвалення рішення, у судовому засіданні оголошено перерву до 16.03.2026.
Разом з тим, 13.03.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про закриття провадження. В обґрунтування зазначено, що у зв'язку з виявленою помилкою оператором системи розподілу здійснено коригування обсягів споживання електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 , за EIC-кодом точки комерційного обліку 62Z4783389119871. Після проведення відповідного коригування заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту електричну енергію відсутня, а на особовому рахунку відповідача № НОМЕР_1 обліковується переплата. Таким чином, обставини, які стали підставою для звернення позивача до суду з позовною заявою, на теперішній час відпали, у зв'язку з чим предмет спору між сторонами відсутній. Просить суд, закрити провадження у справі № 335/10392/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у зв'язку з відсутністю предмета спору. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат врахувати викладені у заяві обставини щодо відсутності підстав для покладення на позивача витрат на професійну правничу допомогу. Судові витрати сторін покласти на кожну із сторін самостійно.
Крім того, 13.03.2026 через систему «Електронний суд» від представника відповідача - адвоката Юсубова Е.С. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на правничу допомогу, в якій просить стягнути з ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 17 500,00 грн.
Ухвалою суду від 16.03.2026 у зв'язку з надходженням заяви позивача про закриття провадження у справі з підстав відсутності предмету спору постановлено повернутися на стадію судового розгляду. Судове засідання призначено на 03.04.2026.
30.03.2026 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява, в якій зазначає, що саме дії позивача стали підставою для виникнення даного спору та необхідності звернення відповідача за професійною правничою допомогою. Позивач, подаючи позов, не вжив належних заходів для перевірки достовірності обставин, на які посилався, зокрема не пересвідчився у коректності даних комерційного обліку електричної енергії та допустив помилки у визначенні адреси надання послуг електропостачання. Внаслідок цього було ініційовано безпідставний судовий спір. Крім того, поведінка позивача під час розгляду справи свідчить про недобросовісне процесуальне ставлення, оскільки представники позивача двічі не з'являлися у судові засідання без поважних причин, що призвело до затягування розгляду справи та збільшення обсягу правничої допомоги, необхідної відповідачу. Посилання позивача на те, що спір виник не з його вини, а внаслідок дій АТ «Запоріжжяобленерго», не можуть бути підставою для звільнення його від обов'язку відшкодувати понесені відповідачем витрати. Саме позивач обрав спосіб захисту своїх прав шляхом звернення до суду та повинен нести ризик наслідків подання необґрунтованого позову. Внутрішні відносини позивача з третіми особами не можуть покладатися на відповідача. Більше того, якби відповідач не звернулася за правничою допомогою, існувала реальна загроза ухвалення судового рішення про стягнення з неї коштів, що додатково підтверджує необхідність та обґрунтованість понесених витрат.
31.03.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення. В обґрунтування заперечень представник позивача посилається на те, що позивач звернувся до суду виключно на підставі офіційних даних комерційного обліку електричної енергії, наданих оператором системи розподілу - АТ «Запоріжжяобленерго», що були долучені до позовної заяви (лист АТ «Запоріжжяобленерго») від 14.07.2025 за № 055-55.45/1335). Відповідно до п. 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії саме такі дані є єдиною правовою підставою для формування розрахунків між електропостачальником та споживачем. Отже, звернення позивача до суду було об'єктивно зумовлено наявними на той момент офіційними даними комерційного обліку електричної енергії. У подальшому, під час розгляду справи, оператором системи розподілу було виявлено технічну помилку та здійснено коригування даних, внаслідок чого відпав предмет спору. Верховний Суд у своїй практиці наголошує, що розподіл судових витрат не є автоматичним та здійснюється з урахуванням обґрунтованості, співмірності витрат і конкретних обставин справи (зокрема, постанова від 25.04.2024 у справі № 918/594/23). У даному випадку позивач діяв добросовісно та на підставі офіційних даних, тоді як припинення спору відбулося виключно внаслідок коригування даних комерційного обліку під час розгляду справи. За таких обставин покладення на позивача витрат на правничу допомогу відповідача суперечило б принципам справедливості, розумності та добросовісності, а тому підстави для їх стягнення відсутні. Крім того, у даному випадку спір припинився виключно внаслідок коригування даних комерційного обліку оператором системи розподілу, а не внаслідок доведення відповідачем своїх заперечень чи його активної процесуальної поведінки. Відповідач не довів, що до моменту звернення позивача до суду ним вживались заходи щодо повідомлення оператора системи розподілу про можливу помилку у показах обліку, як це прямо передбачено п. 8.6.16 Кодексу комерційного обліку електричної енергії. Отже, відповідач не скористався передбаченим законом механізмом врегулювання спірної ситуації, що свідчить про його пасивну поведінку та фактично сприяло виникненню спору. Таким чином, відсутній причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та припиненням спору.
01.04.2026 через систему «Електронний суд» від представника третьої особи надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, в якому просить відмовити у задоволенні заяви відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу, а також відмовити у задоволенні заяви позивача щодо розподілу судових витрат на кожну сторону окремо.
У судовому засіданні 03.04.2026 представник відповідача та відповідач наполягали на задоволенні заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу за рахунок позивача з підстав необґрунтованих та безпідставних та дій позивача.
Представники позивача та третьої особи заперечили проти задоволення заяви відповідача та її представника з підстав, викладених у письмових поясненнях.
Дослідивши матеріали справи, вивчивши заяву, надані докази, заслухавши пояснення учасників, суд приходить до наступного висновку.
Ухвалою Вознесенівського районого суду міста Запоріжжя від 03.04.2026 провадження у цивільній справі за позовом ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору АТ «Запоріжжяобленерго» про стягнення заборгованості закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки під час судового розгляду було встановлено, що у зв'язку з виявленою помилкою оператором системи розподілу здійснено коригування обсягів споживання електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 , за EIC-кодом точки комерційного обліку 62Z4783389119871. Після проведення відповідного коригування заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту електричну енергію відсутня, а на особовому рахунку відповідача № НОМЕР_1 обліковується переплата.
Положеннями статті 55 Конституції України закріплено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Водночас статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Частинами першою, третьою статті 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.
Зазначеним приписам Конституції України кореспондує стаття 15 ЦПК України, положеннями якої передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відтак, право на правничу допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини п'ятої статті 142 ЦПК України у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У відповідності до ч. 6 ст. 142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою- п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу. Вказаною нормою (частиною 9 ст. 141 ЦПК України) визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Особі гарантується право на звернення до суду за захистом та право на позов. Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, частиною першою статті 4 ЦПК України, частиною першою статті 55, ст. 124 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, незалежно від обґрунтованості позову.
Разом з тим, відповідно до положень частини 1 статті 44 ЦПК України, суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою.
Тобто, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідач повинен довести, що провадження у справі було закрито внаслідок саме необґрунтованих дій позивача.
Звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою обов'язок позивача відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу. Сам по собі факт закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору не може бути підставою для задоволення вимог відповідача про компенсацію здійснених ним витрат.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат у разі закриття провадження у справі можливе саме у випадку необґрунтованості дій позивача, та звертала увагу, що сам по собі факт закриття провадження у справі не підтверджує ні відсутність спору позивача з відповідачем, ні відсутність предмету спору, ні свідоме порушення позивачем правил суб'єктної юрисдикції та не свідчить про наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат відповідачу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 640/1029/18, ухвали Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 906/961/17, від 08.07.2020 у справі № 810/3711/18).
Тобто, стягнення (з позивача) компенсації понесених (відповідачем) витрат, зокрема і витрат на правничу допомогу у разі закриття провадження у справі, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача (така правова позиція є сталою і послідовною
Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
З системного тлумачення положень частин п'ятої, шостої статті 142 ЦПК України, частини дев'ятої статі 141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідно до частини п'ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховний Суд у від 14 січня 2021 року (справа №521/3011/18).
З аналізу зазначених норм вбачається, що обов'язковою умовою є зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними права дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: - подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; - подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; - подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; - необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; - укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
Саме по собі звернення з позовом до суду та не забезпечення позивачем явки у судове засідання особисто чи свого представника не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивача, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Разом з тим, відповідачем не доведено, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив заздалегідь необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов'язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.
Як було встановлено судом в ході розгляду даної цивільної справи, позивач звернувся до суду на підставі офіційних даних комерційного обліку електричної енергії, наданих оператором системи розподілу - АТ «Запоріжжяобленерго», що були долучені до позовної заяви (лист АТ «Запоріжжяобленерго» від 14.07.2025 за № 055-55.45/1335). Відповідно до п. 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ) саме такі дані є єдиною правовою підставою для формування розрахунків між електропостачальником та споживачем.
При цьому, судом враховано, що позивачем було подано уточнену позовну заяву, оскільки в тексті первісної позовної заяви було зазначено невірну адресу споживача.
В подальшому, у зв'язку з наданням відповідачем доказів, які суперечили наданим АТ «Запоріжжяобленерго» відомостям про кількість спожитої електричної енергії, за клопотанням позивача до участі у справі було залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору АТ «Запоріжжяобленерго».
При цьому, спочатку відповідач та її представник заперечували проти залучення третьої особи, оскільки на думку представника відповідача, позивач мав самостійно вирішити з АТ «Запоріжжяобленерго» питання щодо обсягів спожитої відповідачем електричної енергії.
В подальшому, під час розгляду справи, оператором системи розподілу було виявлено технічну помилку та здійснено коригування даних, внаслідок чого у програмному комплексі ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» відобразилося таке корегування і позивачем було встановлено відсутність заборгованості відповідача перед позивачем, відтак позивач звернувся до суду з заявою про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Отже, саме по собі закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору не є необґрунтованими діями позивача.
Під час розгляду справи судом жодні дії позивача не визнавалися недобросовісними та не було встановлено зловживання з боку позивача своїми процесуальними правами.
Крім того, заява представника відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу з позивача не містить доводів і доказів необґрунтованості дій позивача, допущення ним зловживання процесуальними правами або того, що спір виник внаслідок неправильних дій сторони, як передбачено ч. 9 ст. 141 ЦПК України.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до переконання про те, що стороною відповідача не доведено необґрунтованість дій позивача у даній справі, в діях позивача по зверненню до суду. Позивач та представник позивача, діяли в процесі у відповідності до наданих їм прав, передбачених статтями 43, 49 ЦПК України, розпоряджаючись своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.
Враховуючи наведене вище, суд прийшов до висновку про те, що у заяві представника відповідача про компенсацію судових витрат на професійну правничу допомогу за рахунок позивача слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 133, 134, 141, 142 259, 264, 265, 354 ЦПК, суд
В задоволенні заяви представника відповідача - адвоката Юсубова Е.С. про компенсацію судових витрат - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання суддею.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 08.04.2026.
Суддя В.К. Сиротенко