Дата документу 07.04.2026
Справа № 334/2623/26
Провадження № 2/334/2515/26
07 квітня 2026 року суддя Дніпровського районного суду міста Запоріжжя Баруліна Т.Є., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради про усунення перешкод у здійсненні прав власника шляхом скасування арешту,
23.03.2026 року, використовуючи систему «Електронний суд», ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Трачук Н.І., звернулась до Дніпровського районного суду міста Запоріжжя з позовною заявою до Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради про усунення перешкод у здійсненні прав власника шляхом скасування арешту.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 30.03.2026 року, позовну заяву було залишено без руху, надано термін на усунення недоліків.
06.04.2026 року надійшла уточнена позовна заява.
В уточненій позовній заяві зазначено, що позивачці на праві особистої приватної власності на підставі рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29.08.2012 року по справі № 2/814/671/2012 належить житловий будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою від 15.04.2025 року.
Ухвалою суду від 28.07.2007 року (по справі № 311/2291/21) було накладено арешт на цей будинок в забезпечення позову. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 05 травня 2025 року було скасовано заходи забезпечення позову накладені ухвалою Ленінського суду від 28.07.2007 року по справі № 2-3788 за 2007 рік, скасовано арешт на об'єкт нерухомого майна: житловий будинок АДРЕСА_1 .
19.01.2026 року представником позивачки було подано заяву про виконання ухвали суду та скасування арешту, але отримавши витяг з Державного реєстру речових прав встановлено, що у реєстрі наявний ще один запис № 59915739 від 04.09.2007 року внесений державним реєстратором Щепанською Наталією Ігорівною Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради згідно ухвали від 27.08.2007 року вид обтяження арешт нерухомого майна.
Саме за вище значених обставин позивач просить суд скасувати арешт нерухомого майна, номер запису про обтяження № 59915739 від 04.09.2007 року внесений державним реєстратором Щепанською Наталією Ігорівною Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради, згідно ухвали від 27.08.2007 року вид обтяження арешт нерухомого майна.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша, третя статті 13 ЦПК України).
Відповідно до ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно п.8 постанови Вищого адміністративного суду України №8 від 20.05.2013 року відповідно до абзацу другого частини першої статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року №1952-ІV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За змістом статті 9 цього Закону державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус.
Повноваження державного реєстратора, передбачені цим Законом, з видачі та прийому документів можуть виконувати посадові особи органів місцевого самоврядування, адміністратори центрів надання адміністративних послуг, нотаріуси.
Відповідно до частини другої статті 30 цього Закону дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду. Суди повинні мати на увазі, що під діями також слід розуміти рішення, прийняті зазначеними суб'єктами владних повноважень з питань реєстрації.
Спори, які виникають у цих відносинах, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Згідно ст.19 ч.1 п.1 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Спори з приводу вчинення реєстраційних дій щодо майна, можуть розглядатися в порядку цивільного судочинства, лише за умови, якщо такі вимоги є похідними від спору, що розглядаються місцевими загальними судами згідно абзацу першого ч.1 ст.19 ЦПК України.
З поданої позивачем позовної заяви вбачається, що будь-яких вимог до відповідача щодо спору, який виникає з цивільно-правових відносин між ними, від яких були б наявні похідними пред'явлені вимоги - позивачем не пред'явлено.
Оскільки заходи забезпечення позову накладені ухвалою Ленінського суду від 28.07.2007 року по справі № 2-3788 за 2007 рік, скасовано арешт на об'єкт нерухомого майна: житловий будинок АДРЕСА_1 вже скасовано ухвалою Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 05 травня 2025 року, то вказане свідчить про те, предмет спірних правовідносин не пов'язаний з вирішенням питання щодо речового права, а є публічно-правовим, оскільки виник за участю державного реєстратора прав на нерухоме майно, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції. Предметом перевірки в цій справі є правомірність прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про відмову в скасуванні арешту нерухомого майна.
Велика Палата Верховного Суду висловлювала правову позицію стосовно підвідомчості адміністративним судам справ про оскарження рішень та дій реєстраторів, якщо майновий спір між учасниками справи (як правило, позивачем та третьою особою) вже вирішено у порядку цивільного (господарського) судочинства та є рішення суду, що набуло законної сили. Зокрема, у постанові від 27.02.2019 у справі № 820/3936/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла до висновку, що оскільки дослідженню в цій справі підлягають виключно владні управлінські дії та рішення реєстратора, який у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень, а також перевірка оскаржуваного рішення на відповідність вимогам, визначеним у статті 2 КАС України, спір у цій справі підлягає вирішенню за правилами адміністративного судочинства.
Суд враховує, що згідно із частиною першою статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Своєю чергою, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний (зобов'язані) виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17 (провадження № 12-58гс18).
З огляду на викладене, суд вважає, що у цій справі виникли саме публічно-правові відносини, оскільки державний реєстратор діє як суб'єкт владних повноважень, дії якого у встановленому законом порядку позивач може оскаржити до уповноваженого органу.
За сталою судовою практикою, при визначенні юрисдикційності спору з державним реєстратором чи щодо оскарження дій державного реєстратора, критерієм такого розмежування є предмет оскарження.
Отже, оскільки позивач фактично оскаржує дії державного реєстратора, який є суб'єктом владних повноважень відносно реєстратора в контексті статей 26,27,37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», і цей спір не стосується речових прав чи обмежень на майно третіх осіб, такий спір є публічно-правовим і підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства та оцінка дій, рішень суб'єктів владних повноважень має відбуватись із застосуванням механізмів визначених КАС України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 Цивільного процесуального кодексу України суд відмовляє у відкритті провадження у справі якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 13, 19 керуючись ст.ст.186,259,260, 261, 352-355 ЦПК України, -
Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради про усунення перешкод у здійсненні прав власника шляхом скасування арешту.
Позовну заяву разом з доданими до неї документами повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу право на оскарження рішення, дій, бездіяльності державного реєстратора в порядку із застосуванням механізмів визначених КАС України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Баруліна Т. Є.