Справа № 2-2502/11
Провадження № 4-с/331/11/2026
23 березня 2026 року Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Кольц Д.М., при секретарі судового засідання Дорофєєвої М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на бездіяльність Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, заінтересовані особи Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг», Акціонерне товариство «ОТП-Банк», ОСОБА_3 ,
До Олександрівського районного суду міста Запоріжжя звернувся ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 зі скаргою на бездіяльність Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, заінтересовані особи Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг», Акціонерне товариство «ОТП-Банк», ОСОБА_3 , що полягала у відмові зняття арешту з нерухомого майна.
В обґрунтування скарги представником ОСОБА_1 адвокатом Антонець І.В. зазначено, що заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 02.12.2011 року у справі №2-2502/2011 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість в розмірі 649644,91 грн. На підставі вказаного рішення судом було видано виконавчі листи.
19.08.2025 року ОСОБА_1 через представника звернувся до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою про скасування арешту майна, накладеного на постановою від 30.09.2015 у виконавчому провадженні №46297548. Згідно відповіді ВДВС, перевіркою Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що 25.02.2016 року в порядку п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу в рамках виконавчого провадження №46297548. За наслідками завершення виконавчого провадження на підставі вищевказаного пункту та статті не передбачено зняття арешту, накладеного на майно (кошти) боржника, не скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання виконавчого документу.
Оскільки 25.02.2016 року виконавчий лист був повернений стягувачу, тому повторно пред'явити його до виконання стягувач не міг у строк до 25.02.2017 року, за правилами Закону №606-XIV.
У період з лютого 2016 року по теперішній час виконавчий лист на виконання повторно не пред'являвся. За відомостями Автоматизованої системи виконавчого провадження відсутня інформація щодо наявності відкритого виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-2502/2011. У Єдиному реєстрі боржників також відсутня інформація щодо наявності виконавчих проваджень відносно ОСОБА_1 . Крім того, ухвало. Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10.06.2020 у справі №2-2502/2011 відмовлено ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження, а саме стягувача ТОВ «ФОП Факторинг Україна» на правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» виконавчих листах №2-2502/2011 по цивільній справі за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Таким чином, збереження упродовж десяти років після повернення виконавчого листа арешту майна, накладеного державним виконавцем з метою виконання судового рішення, за відсутності відкритих виконавчих проваджень та можливості продовження примусового виконання судового рішення щодо ОСОБА_1 , є невиправданим втручанням у його право на мирне володіння майном.
Просить зобов'язати державного виконавця або іншу уповноважену посадову особу Центрального ВДВС у м. Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт з нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , який накладений постановою державного виконавця від 30.09.2015 року у виконавчому провадженні №46297548, а саме: номер запису про обтяження 11484214(спеціальний розділ).
Державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України П.В. Ярехою подана заява, у якій просить відмовити у задоволенні скарги.
Згідно пояснень держаного виконавця, проведеною перевіркою Автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що 03.02.2015 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №46297548 з примусового виконання виконавчого листа №2-2502/2011, виданого Жовтневим районним судом м. Запоріжжя від 29.05.2012 про стягнення з ОСОБА_1 згідно виконавчого документу на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суми боргу 649644,91 грн. 05.03.2015 винесено постанову про арешт коштів боржника на загальну суму боргу 714764,60 грн та направлено до банківських установ, а саме ПАТ КБ «Приватбанк» та ПАТ «Укрсиббанк». 30.09.2015 з метою забезпечення виконання виконавчого документу державним виконавцем накладено арешт на все майно боржника на загальну суму боргу 714764,60 грн, реєстраційний номер обтяження 11484214. 25.02.2016 в порядку п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу в межах виконавчого провадження 346297548. За наслідками завершення виконавчого провадження на підставі вищевказаного пункту та статті не передбачено зняття арешту, накладеного на майно ( кошти) боржника, не скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання виконавчого документа. Виконавчий документ повернутий стягувачу та на примусовому виконанні відділу не перебуває, у зв'язку із чим вчинення будь-яких виконавчих дій, зокрема скасування арешту та вчинення інших дій не можливо.
20.03.2026 на адресу суду надійшло клопотання державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України М.О. Романової, яка просила відкласти розгляд скарги у зв'язку із перебуванням державного виконавця, на виконанні у якого перебуває зазначене виконавче провадження у відпустці.
Скаржник та його представник адвокат Антонець І.В. у судове засідання не з'явились, адвокатом подана заява про розгляд справи без їх участі.
Представники ТОВ «ОТП факторинг Україна», АТ «ОТР Банк» Сізьоміна І.О. до суду не з'явилися, заяв клопотань та пояснень до суду не направляли.
Відповідно до положень частини другої статті 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджають її розгляду.
Суд не вбачає підстав для відкладення розгляду скарги, у зв'язку із тим, що пояснення по суті виконавцем на адресу суду направлені, більш того, згідно цих пояснень виконавче провадження передане до архіву та виконавчі дії не проводяться.
Дослідивши пояснення учасників справи, та додані до них матеріали, суд приходить до наступного висновку.
Під час розгляду скарги встановлено, що заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 02.12.2011 року у справі №2-2502/2011 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість в розмірі 649644,91 грн. На підставі вказаного рішення судом було видано виконавчі листи.
03.02.2015 постановою державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції відкрито виконавче провадження 46297548 з примусового виконання виконавчого документу №2-2502/2011, виданого Жовтневим районним судом м. Запоріжжя від 29.05.2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суми боргу 649644,91 грн.
11.02.2015 винесена постанову про стягнення витрат виконавчого провадження на суму 155,20 грн.
05.03.2015 постановою державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції накладений арешт на кошти боржника на загальну суму боргу 714764,60 грн. та направлено до банківських установ.
30.09.2015 постановою державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження 11484214.
25.02.2016 на підставі п.9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» року державним виконавцем винесена постанову про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженні № 46297548.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10.06.2020 року у справі №2-2502/2011 відмовлено ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження, а саме стягувача ТОВ «ФОП Факторинг Україна» на правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» виконавчих листах №2-2502/2011 у цивільній справі за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
25.09.2025 року адвокат Антонець І.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулась до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя зі скаргою на бездіяльність Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), заінтересовані особи ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ТОВ «ОТП Банк», ОСОБА_3 , яку ухвалою від 30.09.2025 повернуто без розгляду у зв'язку із відсутністю у суді справи №2-2502/2011 та необхідністю вирішення питання щодо відновлення втраченого судового провадження.
Ухвалою Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 16.01.2026 втрачене судове провадження в цивільній справі за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, справа №2-2502/2011 відновлене. Відновлене рішення від 02.12.2011 та ухвала 10.06.2020 про відмову у задоволенні клопотання про заміну сторони виконавчого провадження.
Згідно Інформації з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (Актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень) щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ): номер запису про обтяження 11484214 від 06.10.2015 на підставі постанови про арешт майна боржника Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції від 30.09.2015 року, виконавче провадження №46297548.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
За правилами статті 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Як встановлено судом, виконавче провадження ВП 46297548, в межах якого було накладено арешт на майно боржника, має статус завершеного у зв'язку поверненням виконавчого листа стягувачу.
Так, постановою державного виконавця від 25.02.2016 року у виконавчому провадженні №45612339 повернуто виконавчий документ стягувачеві на підставі п.9 ч.1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» (наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення). Зняття арешту у разі повернення виконавчого документа стягувачу цією статтею не передбачено.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх в добровільному порядку, на час видачі 29.05.2012 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя виконавчого листа № 2-2502/2011, пред'явлення його до виконання та накладення арешту на майно боржника були врегульовані Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV), який втратив чинність 05 жовтня 2016 року.
На підставі статті 1 Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 606-XIV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Отже, арешт є початковою стадією виконавчого провадження щодо звернення стягнення на майно боржника.
Виконавче провадження як сукупність дій, спрямованих на примусове виконання рішень, передбачає застосування арешту майна боржника як засобу, що обмежує можливість відчуження майна боржником із метою його подальшої реалізації у спосіб, передбачений законом.
Отже, правовою метою накладення державним (приватним) виконавцем арешту на майно боржника є забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.
05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).
Згідно з пунктом 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Відповідно до пункту 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом 05 жовтня 2016 року виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
У пункті 7 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII (в редакції, чинній на час повернення виконавчого документу стягувачу) зазначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.
Підстави для закінчення виконавчого провадження на момент розгляду цієї справи в судах визначені у частині першій статті 39 Закону № 1404-VIІІ.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 травня 2025 року в справі № 2/1522/11652/11 (провадження № 14-137цс24) зазначила, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчого документа стягувачу є формами завершення виконавчого провадження, проте вони мають різні правові підстави та відповідно різні правові наслідки.
Водночас частиною п'ятою статті 37 Закону № 1404-VIII визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
Повернення виконавчого документа стягувачу є процесуальною дією державного (приватного) виконавця, яка вчиняється останнім у випадку, коли внаслідок існування певних обставин або дій чи бездіяльності учасників виконавчого провадження неможливо у примусовому порядку виконати відповідне рішення. Разом з цим повернення виконавчого документа стягувачу не свідчить про неможливість примусового виконання рішення взагалі, а лише про таку неможливість у певний момент. Тобто якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення виконавчого документа стягувачу, то останній може повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення.
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 59 Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 12 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Велика Палата Верховного Суду виснувала, що законодавець чітко передбачив два випадки, коли державний (приватний) виконавець зобов'язаний зняти арешт з майна боржника, та зазначити про це у відповідній постанові, а саме:
- у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій);
- у разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
Законодавством не передбачено обов'язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження й у такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом встановлених законом строків.
Отже, за загальним правилом, повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника, оскільки така обставина не належить до винятків, передбачених частиною третьою статті 37 Закону № 1404-VIII.
Подібні висновки сформульовані в постановах Верховного Суду від 17 січня 2018 року в справі № 910/8019/15, від 06 березня 2019 року в справі № 263/1468/17, від 04 березня 2020 року в справі № 127/2-1421/09, від 16 березня 2020 року в справі № 137/1649/17, від 29 березня 2023 року в справі № 202/1182/22.
Відповідно до частини першої, другої, пункту 1 частини четвертої статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Матеріалами справи та письмовими поясненнями учасників встановлено, що 25.02.2016 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 47 Закону № 1404-VIII.
Повторно виконавчий лист до виконання протягом трьох років після 16 серпня 2017 року не пред'являвся.
Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання (частини шоста статті 12 Закону № 1404-VIII).
У разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частини перша статті 433 ЦПК України).
Отже, строк пред'явлення до виконання виконавчого листа № 2-2502/2011, виданого 29.05.2012 Жовтневим районним судом м. Запоріжжя, сплив 17 серпня 2020 року, заяви про його поновлення не подавалися. З моменту спливу строку пред'явлення виконавчого листа до викання пройшло більше п'яти років.
З 30.09.2015 року майно заявника обтяжено арештом, що унеможливлює розпорядження ним.
Згідно з положеннями статті 41 Конституції України та статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Указані норми визначають непорушність права власності (зокрема приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов'язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб'єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов'язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та ЄКПЛ.
У постановах Верховного Суду від 18 січня 2023 року в справі № 127/1547/14-ц, від 09 січня 2023 року в справі № 2-3600/09, від 07 серпня 2024 року в справі № 14-7238/2009 сформульовано правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
З огляду на те, що державний виконавець не має повноважень щодо скасування арешту майна, у зв'язку із тим, що примусове виконання рішення не відбувається, арешт майна був накладений правомірно та відповідно до повноважень, наданих законом державному виконавцю, суд не вбачає підстав для визнання його дій (бездіяльності) протиправними.
Натомість, суд дійшов переконання, що збереження арешту, накладеного державним виконавцем з метою виконання судового рішення, за відсутності відкритих виконавчих проваджень та можливості продовження примусового виконання судового рішення, є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном боржника, позбавляє його можливості вільно користуватися та розпоряджатися належним на праві власності майном. Тому такий арешт підлягає скасуванню.
Зважаючи на вищевикладене, суд вважає за потрібне частково задовольнити скаргу ОСОБА_1 ..
Керуючись ст.ст.251, 252, 258-260 ЦПК України, суд,
Скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на бездіяльність Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, заінтересовані особи Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг», Акціонерне товариство «ОТП-Банк», ОСОБА_3 , задовольнити частково.
Зняти арешт з майна боржника ОСОБА_1 , накладений постановою державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції від 30.09.2015 року у виконавчому провадженні № 46297548.
В задоволенні інших вимог скарги відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом 15 днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя: Д.М. Кольц