Справа № 620/2702/25 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КЛОПОТ
01 квітня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Сорочка Є.О.,
за участі секретаря судового засідання Вдовенко Н.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказів, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
визнати протиправним та скасувати Наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 23 квітня 2024 року №181 «Про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення місця несення служби (без зброї) військової частини НОМЕР_1 військовим капеланом (військовим священником) лейтенантом капеланської служби ОСОБА_1 »;
визнати протиправним та скасувати Наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 29 червня 2024 року № 89 "Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення місця несення служби (без зброї) військової частини НОМЕР_1 військовим капеланом (військовим священником) лейтенантом капеланської служби ОСОБА_1 »;
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період несення служби у березні - червні 2024 року у розмірі 30000 грн на місяць;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період несення служби у березні - червні 2024 року у розмірі 30000 грн на місяць;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за червень 2024 року, відповідно до вимог наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", телеграми Міністра оборони України від 25 березня 2022 року №248/1298, постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану");
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати виплатити ОСОБА_1 в повному обсязі премію за червень 2024 року, відповідно до вимог абзацу 1 пункту 6 розділу XXXI наказу Міністерства оборони України від 7 червня 2017 року № 260 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам".
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, при цьому, посилаючись на неповне з'ясування всіх обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Розгляд апеляційної скарги неодноразово відкладався та по справі оголошувалась перерва, задля забезпечення повідомлення про судове засідання учасників справи та їх явки для надання суду пояснень.
У судовому засіданні 01.04.2026 апелянт вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
01.04.2026 судом проголошено вступну і резолютивну частини постанови.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.
Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, наказом від 23.04.2024 №181 командира військової частини НОМЕР_1 «Про призначення службового розслідування по факту не правомірних дій з боку посадових осіб механізованої роти військової частини НОМЕР_1 » проведено службове розслідування за фактом самовільного залишення місця несення служби (без зброї) військової частини НОМЕР_1 військовим капеланом (військовим священником) лейтенантом капеланської служби ОСОБА_1 .
Як вбачається із акта службового розслідування, затвердженого командиром Військової частини НОМЕР_1 , з 29.05.2024 року військовою частиною НОМЕР_1 , згідно бойового наказу в/ч НОМЕР_2 № 1510/4079дск від 09.06.2024 року особовий склад в/ч НОМЕР_1 здійснює заходи з оборони в ході ведення оборонного бою.
14.06.2024 року о 14:00 під час проведення командиром військової частини НОМЕР_1 перевірки особового складу встановлено відсутність на місці несення служби в районі БРО військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 (військового священника) лейтенанта капеланської служби ОСОБА_1 .
До Військової частини НОМЕР_3 та ІНФОРМАЦІЯ_1 15.06.2024 року було направлено доповідь командира військової частини НОМЕР_1 за вих. № 1512/1260/782 від 15.06.2024 року, по факту самовільному залишенню місця несення служби (без зброї) військової частини НОМЕР_1 військовим капеланом (військовим священником) лейтенантом капеланської служби ОСОБА_1 .
Відповідно до доповіді вбачається, що 14.06.2024 орієнтовно 15:30 засобами мобільного зв?язку через месенджер «Signal» лейтенант капеланської служби ОСОБА_1 надіслав повідомлення командиру військової частини НОМЕР_1 , що знаходиться в АДРЕСА_2 . Командиром військової частини НОМЕР_1 було повідомлено лейтенанту капеланської служби ОСОБА_1 , що останній залишив розташування частини без дозволу та без оформлення короткострокового відрядження.
Зі змісту акта службового розслідування затвердженого командиром Військової частини НОМЕР_1 вбачається, що військовим капеланом військової частини НОМЕР_4 лейтенантом капеланської служби ОСОБА_1 порушено вимоги: абзаців 1 та 2 статті 11 та статтю 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пункти 1 , 2 , 3, 4 розділу І Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, на підставі с т. 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України (дисциплінарні стягнення, що накладаються на військовослужбовців), на підставі пункту "б" ст. 5 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України - владою командира в/ч НОМЕР_1 на військового капелана військової частини НОМЕР_4 лейтенанта капеланської служби ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності - накладено дисциплінарне стягнення "догана".
29 червня 2024 року Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 89 «Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення місця несення служби (без зброї) військової частини НОМЕР_1 військовим капеланом (військовим священником) лейтенантом капеланської служби ОСОБА_1 » службове розслідування по факту самовільного залишення місця несення служби (без зброї) військової частини НОМЕР_1 військовим капеланом (військовим священником) лейтенантом капеланської служби ОСОБА_1 строком до трьох діб завершено.
Акт службового розслідування № 44/74 від 25.06.2024 року затверджено.
Вирішено серед іншого:
за самовільне залишення місця несення служби (без зброї) військової частини НОМЕР_4 військовим капеланом (військовим священником) лейтенантом капеланської служби ОСОБА_1 , протизаконне припинення виконання свого конституційного обов?язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, порушуючи вимоги статті 17 та 65 Конституції України, в частині обов?язку громадянина по захисту Вітчизни та її незалежності і територіальної цілісності, порушивши статті 11, 13, 16, 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, щодо обов?язку військовослужбовця бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, виконувати службові обов?язки, що визначають обсяг виконання завдань доручених йому за посадою, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, щодо неухильного виконання вимог статутів Збройних Сил України та наказів командирів, припинення виконання обов?язків з 14.06.2024 року по 15.06.2024 року заслуговує на накладення дисциплінарного стягнення на військового капелана (військового священника) лейтенанта капеланської служби ОСОБА_1 - «догана»;
відповідно до вимог наказу Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 року «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», телеграми Міністра оборони України від 2 5 березня 2022 року № 248/1298, постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану», військовому капелану (військовому священнику) лейтенанту капеланської служби ОСОБА_1 , не виплачувати додаткові винагороди за червень 2024 року;
відповідно до вимог абзацу 1 пункту 6 розділу ХХХІ наказу Міністерства оборони України від 7 червня 2018 року № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» не нараховувати в повному обсязі військовому капелану (військовому священнику) лейтенанту капеланської служби ОСОБА_1 військової частини НОМЕР_1 премію за червень 2024 року.
Не погоджуючись зі змістом вказаних вище наказів, вважаючи протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у не нарахуванні та не виплаті додаткової грошової винагороди та премії, позивач звернувся із адміністративним позовом до суду.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що видання наказу про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення військовослужбовцем місця несення служби, відноситься до виключної компетенції командира військової частини, відтак, у задоволенні позову, у частині визнання неправомірним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23 квітня 2024 року №181 «Про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення місця несення служби (без зброї) військової частини НОМЕР_1 , слід відмовити.
Щодо вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період несення служби у березні - червні 2024 року у розмірі 30000 грн на місяць та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період несення служби у березні - червні 2024 року у розмірі 30000 грн на місяць, суд першої інстанції вказав, що у період з березня по червень 2024 року, командиром військової частини НОМЕР_1 не було видано жодного бойового розпорядження, наказу, тому підстави для нарахування додаткової винагороди в розмірі 30000 грн. на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань, що відповідають Переліку №1475дск, відсутні.
Щодо вимог позивача про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 29 червня 2024 року № 89 "Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення місця несення служби (без зброї) військової частини НОМЕР_1 », а також зобов'язання військової частини НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за червень 2024 року, відповідно до вимог наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", телеграми Міністра оборони України від 25 березня 2022 року №248/1298, постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану"), зобов'язання військової частини нарахувати ОСОБА_1 в повному обсязі премію за червень 2024 року, відповідно до вимог абзацу 1 пункту 6 розділу XXXI наказу Міністерства оборони України від 7 червня 2017 року № 260 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", суд першої інстанції вказав, що неправомірні дії позивача - самовільне залишення місця несення служби, мають безпосередній зв'язок з невиконанням ним своїх службових обов'язків з 14.06.2024 та не дотриманням військової дисципліни.
На переконання суду першої інстанції, бездіяльність позивача (відсутність у підрозділі) є порушенням статті 65 Конституції України, абз 2 та 4 п. 11, п. 100-1, п. 100-2 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абзаців 1 та 2 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Закону України №1915-ІХ від 30.11.2021 «Про Службу військового капеланства».
Як зазначив суд першої інстанції, позовна вимога, про скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 №89 від 29.06.2024, є не обгрунтованою та не підлягає задоволенню, оскільки Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №89 від 29.06.2024 було затверджено акт службового розслідування за фактом самовільного залишення місця несення служби (без зброї) військової частини НОМЕР_1 .
Ураховуючи наведене, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог.
Натомість, ОСОБА_1 вважає вказані висновки суду необґрунтованими та помилковими, оскільки:
- законодавство не пов'язує виплату додаткової винагороди військовослужбовця у розмірі 30000 грн на місяць з посадою, яку займає такий військовослужбовець;
- положення Постанова № 168 та Порядку № 260 не встановлюють жодних обмежень для виплати грошового забезпечення у розмірі 30000 грн, пропорційно часу виконання бойових спеціальних завдань ані для військових капеланів, ані для військовослужбовців управління військових частин;
- суд не здійснював оцінки доказам у справі, зокрема судом проігноровано, що позивач виконував наказ командира військової частини НОМЕР_5 № 1433/13/7090 від 12.06.2024 року, на виконання вказаного наказу позивач виконував статутні обов'язки та здійснив чин поховання брата військовослужбовця військової частини, письмовим поясненням ОСОБА_7 від 18.06.2024 (арк. 28 матеріалів службового розслідування), письмовим поясненням позивача від 15.06.2024 (арк. 32-35 матеріалів службового розслідування), фото чину поховання (арк. 36-37 матеріалів службового розслідування);
- призначення розслідування з приводу начебто неправомірних дій позивача свідчить про порушення положень Порядку № 608, а отже, такий наказ підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України, передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 2.3.5. Наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 31 січня 2024 № 40 «Про затвердження інструкції з діловодства у Збройних Силах України», накази з адміністративно-господарської діяльності видаються з питань призначення службових розслідувань та перевірок щодо не виконання або неналежного виконання службових обов'язків, невиконання або недбалого ставлення до виконання вимог наказів та інших нормативних документів, порушень військової дисципліни, порушень у сфері охорони державної таємниці, пошкодження техніки чи втрати майна тощо та притягнення військовослужбовців та працівників до дисциплінарної відповідальності.
Стосовно доводів апелянта про те, що законодавство не пов'язує виплату додаткової винагороди військовослужбовця у розмірі 30000 грн. на місяць з посадою, яку займає такий військовослужбовець, положення Постанова № 168 та Порядку № 260 не встановлюють жодних обмежень для виплати грошового забезпечення у розмірі 30 000 грн. пропорційно часу виконання бойових спеціальних завдань ані для військових капеланів, ані для військовослужбовців управління військових частин, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (надалі - Закон № 2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначено «Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260 (далі - Порядок № 260).
Відповідно до пунктів 2, 3 розділу І «Загальні положення» Порядку № 260, грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану.
У зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України від 24.02.2022 року, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (надалі - Постанова №168).
Відповідно до п. 2 розділу XXXIV Наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.18 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (далі Наказ №260) встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з Постановою № 168 виплачується в таких розмірах:
100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту);
у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення);
30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):
з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави;
з управління угрупованнями військ (сил) у складі розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України;
з управління підпорядкованими силами та засобами відповідно до завдань, які покладаються на Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту, у складі розгорнутих пунктів управління Державної спеціальної служби транспорту;
у складі робочої групи або одиночним порядком, визначені Головнокомандувачем Збройних Сил України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, у межах областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;
з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів поза районами ведення бойових дій;
у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України;
із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій;
з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури (у тому числі об'єктів транспортної інфраструктури - військовими частинами та підрозділами Державної спеціальної служби транспорту).
Пунктом 2-1 Постанови №168 установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
З метою забезпечення виплат належних видів грошового забезпечення передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 та встановлення єдиної системи соціальних гарантій військовослужбовцям, які виконують бойові спеціальні завдання у складі діючих угрупувань військ Міністром Оборони України було видано затверджено окреме доручення № 912/з/29 від 23.06.2022 та №1475/дск від 25.04.24 (далі Перелік №1475дск) Перелік бойових (спеціальних) завдань, за виконання яких здійснюється виплата військовослужбовцям додаткової винагороди на період дії воєнного стану, у складі угрупувань військ (сил) сил оборони держави у розрахунку 30000 грн. на місяць. Та в подальшому окремими дорученнями Міністра оборони України № 912/з/29 від 23.06.2022 керувались всі підрозділи МОУ для врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди.
Як вбачається із матеріалів справи та було досліджено судом першої інстанції, наказом командира військової частини НОМЕР_1 №87 від 28.03.2023 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_6 № 97 від 21.03.2023, позивачу було присвоєно первинне офіцерське звання молодший лейтенант капеланської служби та призначено на посаду військового капелана військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №172 від 18.06.2024, на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_5 №133 від 08.06.2024, позивача для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_7 та був виключений із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . Тому, фактично, позивач проходив військову службу на посаді військового капелана військової частини НОМЕР_1 з 28.03.2023 по 18.06.2024.
Разом із тим, колегія суддів апеляційної інстанції враховує, що питання преміювання належить до дискреційних повноважень командира Військової частини НОМЕР_1 .
Так, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Відтак, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Відтак, колегія суддів зазначає, що адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
У матеріалах справи відсутні бойові накази та докази участі позивача у бойових діях/здійсненні заходів, при цьому, колегія суддів критично ставиться до наданих позивачем під час апеляційного розгляду Планів роботи військового капелана, оскільки підставою для виплати додаткової винагороди, є саме безпосередня участь у здійсненні заходів, а відповідне планування роботи не може бути підставою для зобов'язання нарахувати та виплатити спірну додаткову винагороду, за відсутності відповідних наказів та довідок військової частини.
Тож, висновки суду першої інстанції в цій частині є обґрунтованими та правильними, а доводи апеляційної скарги в цій частині не знайшли свого документального підтвердження.
Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується із висновками суду першої інстанції, в частині відмови у визнанні неправомірним та скасуванні Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 29 червня 2024 року № 89 «Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення місця несення служби (без зброї) військової частини НОМЕР_1 військовим капеланом) лейтенантом капеланської служби ОСОБА_1 », та звертає увагу на наступне.
Відповідно до норм ч. ч. 1 - 4 ст. 2 Закону "Про військовий обов'язок і військову службу", військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Законом України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" від 24.03.1999, затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут), згідно з преамбулою якого, цей Статут визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.
Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця, зокрема, додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів (ст. 4 Дисциплінарного статуту).
Як встановлено приписами ч. ч. 1, 3, 4, 5 ст. 5 Дисциплінарного статуту, за стан дисципліни у військовому з'єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.
Діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оцінюється не кількістю накладених ним дисциплінарних стягнень, а виконанням обов'язків з додержанням вимог законів і статутів Збройних Сил України, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни
Кожний військовослужбовець зобов'язаний сприяти командирові у відновленні та постійному підтриманні порядку й дисципліни. За своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців (стаття 29 Статуту).
Начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання.
Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою (стаття 30 Статуту).
Згідно з нормами ч. 1 ст. 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Відповідно до положень ст. 48 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Відповідно до ст. 84 Дисциплінарного статуту, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Суд наголошує, що самовільним є таке залишення частини або місця служби, що вчинене без дозволу (наказу) начальника (командира).
Не вважається самовільним: залишення за наявності дозволу командира, залишення для виконання наказу командира, відрядження, прямування до нового розташування в/ч, лікування, переміщення/ротація, відпустка, навчання тощо. В будь-якому випадку, вищезазначені підстави мають бути підтверджені належним чином оформленими документами або підтверджені командиром.
Як вбачається із матеріалів справи, за спірних обставин, ОСОБА_1 виконував наказ командира військової частини НОМЕР_5 № 1433/13/7090 від 12.06.2024 із резолюцією командира Військової частини НОМЕР_5 «до виконання» військовому капелану ОСОБА_1 , та при сповіщенні командира Військової частини НОМЕР_1 про вибуття виконував свої прямі капеланські обов'язки та здійснив чин поховання брата військовослужбовця військової частини, що підтверджується копією наказу командира військової частини НОМЕР_5 № 1433/13/7090 від 12.06.2024 року (арк. 23 матеріалів службового розслідування), копією листування у месенджері «Signal» (арк. 27 матеріалів службового розслідування), письмовими поясненнями ОСОБА_7 від 18.06.2024 (арк. 28 матеріалів службового розслідування), письмовими поясненням позивача від 15.06.2024 (арк. 32-35 матеріалів службового розслідування), фото чину поховання (арк. 36-37 матеріалів службового розслідування).
Колегією суддів було досліджено встановлені обставини, матеріали службового розслідування з яких вбачається, що позивач у день, про який зазначається йому, як самовільне залишення місця служби, здійснював капеланські обов'язки, що пов'язані як з його основними обов'язками, так і з військової частиною та сім'єю її військовослужбовця, тому відсутні підстави для висновку саме про самовільне залишення ним місця служби, при цьому, окремі недоліки комунікації та погодження виїзду до місця дислокації частини задля здійснення ним чину поховання військовослужбовця, не містить всіх елементів складу дисциплінарного проступнку.
Таким чином, на переконання колегії суддів, наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 29 червня 2024 року № 89 «Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення місця несення служби (без зброї) військової частини НОМЕР_1 військовим капеланом) лейтенантом капеланської служби ОСОБА_1 », є протиправним та підлягає скасуванню, а висновки суду першої інстанції в цій частині здійснені без урахування всіх обставин справи, що впливають на висновки по суті спору в цій частині.
У контексті доводів апелянта про те, що призначення розслідування з приводу неправомірних дій позивача свідчить про порушення положень Порядку № 608, а отже, такий наказ підлягає визнанню протиправним та скасуванню, колегія суддів враховує наступне.
Наказом №181 від 23 квітня 2024 року, призначено службове розслідування по факту не правомірних дій з боку посадових осіб механізованої роти військової частини НОМЕР_1 .
Між тим, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, що видання про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення військовослужбовцем місця несення служби, відноситься до виключної компетенції командира військової частини, призначення такого розслідувння, не порушує прав позивача та не створює юридичних наслідків.
За наслідком апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції та є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 29 червня 2024 року № 89 «Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення місця несення служби (без зброї) військової частини НОМЕР_1 військовим капеланом (військовим священником) лейтенантом капеланської служби ОСОБА_1 ».
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю і ухвалити нове судове рішення.
У відповідності до ст. 317 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення повністю та ухвалює нове судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з недодержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 29 червня 2024 року № 89 "Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення місця несення служби (без зброї) військової частини НОМЕР_1 військовим капеланом (військовим священником) лейтенантом капеланської служби ОСОБА_1 » підлягає скасування з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог в цій частині. У іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року слід залишити без змін.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 328-331 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про:
визнати протиправним та скасувати Наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 29 червня 2024 року № 89 "Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення місця несення служби (без зброї) військової частини НОМЕР_1 військовим капеланом (військовим священником) лейтенантом капеланської служби ОСОБА_1 »;
Прийняти нову постанову в цій частині, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказів, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 29 червня 2024 року № 89 "Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення місця несення служби (без зброї) військової частини НОМЕР_1 військовим капеланом (військовим священником) лейтенантом капеланської служби ОСОБА_1 ».
У іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді В.В. Кузьменко
Є.О. Сорочко
Повний текст постанови складено 06.04.2026.